D. Тканинного дихання

E. Субстратного фосфорилування

2. Із віком у хрящовій тканині людини знижується швидкість відновлення протеогліканів, що призводить до зменшення ступеня їх гідратації та втрати пружності тканиною. Активність яких ензимів лізосом при цьому підвищується?

А. Катепсинів, глікозидази

В. Ізомерази, дегідрогенази

С. Дезамінази, декарбоксилази

D. Карбоксилази, ліпази

Е. Оксидази, трансамінази

3. У хворого зі синдромом Слая спостерігається виділення з сечею гепарансульфату та хондроїтинсульфату. Дефіцитом якого ензиму можна це пояснити?

А. Катепсину Д

В. a-Амілази

С. Лактатдегідрогенази

D. Арилсульфатази

Е. b-Глюкуронідази

4. Підвищена ламкість судин, руйнування емалі та дентину в хворих на цингу здебільшого зумовлено порушенням дозрівання колагену. Який етап модифікації проколагену порушено при цьому авітамінозі?

А. Глікозилування гідроксилізинових залишків

В. Видалення з проколагену С-кінцевого пептиду

С. Утворення поліпептидних ланцюгів

D. Відщеплення N-кінцевого пептиду

Е. Гідроксилування проліну

Література

Основна:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія: Підручник. – Київ: Нова книга, 2007. – С. 596 – 619.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 596 – 619 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – С. 655 – 666.

4. Біологічна хімія: тести та ситуаційні задачі: навч. посібник. / Т.І.Бондарчук, Н.М.Гринчишин, Л.І.Кобилінська та ін.; за ред. О.Я.Склярова.– К.: ВСВ «Медицина», 2010. С. 347 – 355.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 661 – 679.

2. Марри Р., Греннер Д., Мейес П. Биохимия человека. – Москва: Мир. – 2004. – С. ІІ, 311 – 318, ІІ. 347 – 351.

3. Практикум з біологічної хімії. За ред. О.Я.Склярова. – К.”Здоров’я”, 2002, С.288 – 292.

4. Северин Е.С. Биохимия: учебник. – 2-е изд., испр. – М.:ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 784 с.

Тема № 11. Підсумковий контроль. Модуль 5.

Теоретичні питання

1. Потреби організму людини в поживних речовинах – вуглеводах, ліпідах, білках. Енергетична цінність основних поживних речовин. Раціональне харчування. Азотистий баланс організму. Вміст поживних речовин у поширених продуктах харчування.

2. Характеристика процесу травлення в шлунку: механізм активації та специфічність дії ферментів (пепсин, гастриксин, ренін). Біохімічні аспекти активування та стимуляції виділення ферментів.

3. Механізм утворення та роль хлоридної кислоти. Кислотність шлункового соку та форми її вираження; кількісні показники в нормі та за умов патології (за методом рН-метрії).

4. Травлення білків у тонкій кишці: протеолітичні ферменти підшлункової залози та тонкої кишки, механізм їх активування та специфічність дії. Механізми всмоктування продуктів гідролізу білків.

5. Характеристика процесів гниття білків у товстій кишці.

6. Травлення ліпідів у травному тракті. Специфічність дії ліполітичних ферментів, роль жовчних кислот у травленні ліпідів. Особливості всмоктування продуктів гідролізу ліпідів.

7. Травлення вуглеводів у травному тракті. Гліколітичні ферменти. Механізм всмоктування вуглеводів у травному тракті.

8. Регуляція процесів травлення гормонами ГЕП-системи.

9. Біохімічні зміни при порушенні функцій шлунка, їх клініко-біохімічна характеристика.

10. Гострий і хронічний панкреатит: механізм виникнення, патохімічна характеристика змін секреторної функції підшлункової залози. Види стеатореї (панкреатична, гепатогенна, ентерогенна), їх характеристика.

11. cпадкові ферментопатії недостатності дисахаридаз кишки (непереносимість лактози та сахарози).

12. Вітаміни як незамінні біологічно-активні компоненти харчування, що необхідні для організму людини. Історія відкриття вітамінів. Розвиток вітамінології в Україні.

13. Екзо- та ендогенні гіпо- та авітамінози, їх причини та наслідки. Гіпервітамінози: можливі причини та наслідки.

14. Вітаміни В₁ і В₂, їх будова, коферментна роль, джерела для людини, добова потреба. Ознаки гіповітамінозу; застосування у медицині.

15. Будова, властивості вітаміну Н та пантотенової кислоти. Роль коферментів карбксибіотину і КоАSH в обмінних процесах. Основні джерела, добова потреба. Ознаки гіповітамінозу; застосування у медицині.

16. Антианемічні вітаміни (В₁₂, фолієва кислота), їх будова, участь коферментів у обміні речовин, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу, застосування у медицині.

17. Вітаміни В₆ та РР, їх будова, коферментна роль, джерела для людини, добова потреба, ознаки гіповітамінозу, застосування у медицині.

18. Вітаміни С і Р, їх будова, біологічна роль, джерела для людини, добова потреба. Функціональний зв’язок між вітаміном Р та вітаміном С (синергічна дія вітамінів). Прояви недостатності в організмі людини, застосування у медицині.

19. Вітаміни групи D, будова, біологічна роль, механізм дії, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо - та гіпервітамінозів, авітаміноз.

20. Вітамін А, будова, біологічна роль, механізм дії, добова потреба, джерела для людини, ознаки гіпо-, гіпервітамінозів.

21. Вітаміни Е, F, будова, біологічна роль, механізм дії, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки гіпо-, гіпервітамінозів, застосування в медицині.

22. Антигеморагічні вітаміни (К₂, К₃) та їх водорозчинні форми, будова, біологічна роль, джерела для людини, механізм дії, добова потреба, ознаки недостатності, застосування в медицині.

23. Провітаміни, антивітаміни. Визначення, приклади, механізм їх дії та застосування у практичній медицині.

24. Вітаміноподібні речовини: визначення, структура та біологічна роль.

25. Сучасні вітамінні препарати та їх профілактичне та лікувальне застосування в медичній практиці. Біологічно активні добавки (БАДи).

26. Кров – внутрішнє середовище організму. Склад крові, плазми, сироватки крові. Формені елементи крові: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Об’єм крові, рН крові.

27. Гомеостатичні, фізико-хімічні і біологічні властивості крові.

28. Гемоглобін, його структура (особливості первинного, вторинного, третинного та четвертинного рівнів структурної організації, будова гему) і властивості.

29. Фізіологічні типи гемоглобіну різних етапів розвитку організму. Похідні гемоглобіну, їх значення.

30. Патологічні форми гемоглобіну. Гемоглобінози: гемоглобінопатії (на прикладі серповидноклітинної анемії) і таласемії.

31. Дихальна функція еритроцитів (зв’язування кисню, його транспорт, газообмін у тканинах, транспорт СО₂). Ефект кооперативності. Ефект Бора. Залежність ступеня оксигенації від парціального тиску кисню. Крива дисоціації оксигемоглобіну і міоглобіну.

32. Кислотно-основний стан. Регуляція рН рідин в організмі: порушення кислотно-основного стану: ацидоз метаболічний та респіраторний; алкалоз метаболічний та респіраторний. Механізми їх виникнення. Гормональні механізми регуляції кислотно-основного стану та осмотичного тиску.

33. Буферні системи крові, їх види: роль буферних систем крові в підтриманні постійності рН крові.

34. Основні типи гіпоксії, механізм їх виникнення, методи діагностики:

35. гіпоксія, викликана зниженням рО₂ у повітрі, що вдихається;

36. гіпоксія внаслідок розвитку патологічного процесу (легеневий тип, серцево-судинний, тканинний і гемічний).

37. Основні групи білків плазми крові, їх склад та вміст в нормі і при патології. Фактори, що впливають на вміст білків у плазмі крові: гіпер-, гіпо-, диспротеїнемії. Парапротеїнемії. Навести приклади.

38. Альбуміни і глобуліни. Суть методу електрофорезу білків плазми крові. Електрофореграми при різних захворюваннях.

39. Глікопротеїни крові, їх будова, біологічна роль, зміна складу при захворюваннях.

40. Білки гострої фази запалення: С-реактивний білок, церулоплазмін, гаптоглобін, кріоглобулін, α₁-антитрипсин, α₂-макроглобулін, інтерферон, фібронектин. Їх діагностичне значення.

41. Ферменти плазми крові: власні (секреторні), екскреторні та індикаторні (тканинні) ферменти. Їх клініко-діагностичне значення.

42. Калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензинова системи, їх біологічна роль в нормі і при патології.

43. Діагностичне значення дослідженя активності ферментів та ізоферментів плазми крові: креатинфосфокінази, ЛДГ, АсАТ, АлАТ, амілази, ліпази, холінестерази сироватки крові.

44. Поняття про загальний і залишковий азот крові. Небілкові азотвмісні компоненти крові. Діагностичне значення їх визначення.

45. Безазотисті органічні та неорганічні сполуки крові, їх метаболічне походження. Молекули середньої маси (середні молекули), їх метаболічне походження. Клініко-діагностичне значення їх визначення.

46. Азотемія, її види та причини виникнення, диференціювання їх в клініці.

47. Загальна характеристика системи гемостазу в організмі людини: судинно-тромбоцитарний і коагуляційний гемостаз.

48. Згортальна система крові; характеристика компонентів (факторів) згортання. Механізми активації та функціонування каскадної системи згортання крові; внутрішній та зовнішній шляхи коагуляції.

49. Роль вітаміну К у реакціях коагуляції (карбоксилування глутамінової кислоти, роль у зв’язуванні іонів кальцію). Лікарські засоби – агоністи та антагоністи вітаміну К.

50. Спадкові та набуті порушення судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу.

51. Антизгортальна система крові, характеристика антикоагулянтів.

52. Фібринолітична система крові: етапи та компоненти фібринолізу. Лікарські засоби, що впливають на процеси фібринолізу. Активатори плазміногену та інгібітори плазміну.

53. Імуноглобуліни: структура, біологічні функції, механізми регуляції синтезу імуноглобулінів. Біохімічні характеристики окремих класів імуноглобулінів людини.

54. Медіатори та гормони імунної системи: інтерлейкіни, інтерферони, білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин.

55. Біохімічні компоненти системи комплементу людини; класичний та альтернативний (пропердиновий) механізми активації.

56. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів: первинні (спадкові) та вторинні імунодефіцити.

57. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Біохімічні функції гепатоцитів. Роль печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, білків, синтезі сечовини, обміні пігментів, синтезі жовчі. Біохімічний склад жовчі.

58. Порушення біохімічних процесів в печінці при окремих захворюваннях (цитолітичний, холестатичний та інші синдроми). Діагностика біохімічних синдромів.

59. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Хімізм реакцій розриву тетрапірольного кільця гему, розпаду вердоглобіну, перетворення білівердину на білірубін, утворення білірубіндиглюкуроніду. Катаболізм гемоглобіну до кінцевих продуктів.

60. Патобіохімія жовтяниць: гемолітична (передпечінкова), паренхіматозна (печінкова), обтураційна (післяпечінкова), їх діагностика. Фізіологічна жовтяниця новонароджених, способи її корекції.

61. Спадкові жовтяниці: синдром Криглера-Найяра (“кон’югаційна жовтяниця”), хвороба Жільбера (“абсобційна жовтяниця”), cиндром Дабіна-Джонсона (“екскреційна жовтяниця”); їх причини і прояви.

62. Детоксикаційна функція печінки; біотрансформація ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

63. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.

64. Реакції мікросомального окиснення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ.

65. Електронно-транспортні ланцюги ендоплазматичного ретикулуму. Генетичний поліморфізм та індуцибельність синтезу цитохрому Р-450.

66. Реакції кон’югації в гепатоцитах: біохімічні механізми реакцій з глюкуроновою кислотою, сульфатною кислотою, гліцином, метилювання, ацетилування; їх функціональне значення.

67. Виникнення і природа розвитку толерантності до лікарських засобів.

68. Біологічна роль води та її розподілення в організмі людини. Ендогенна вода. Водний баланс, його види.

69. Регуляція водно-сольового обміну, його порушення. Дегідратація і гіпергідратація (гіперволемія та гіповолемія), біохімічні механізми виникнення.

70. Мінеральний обмін. Класифікація мінеральних елементів, шляхи їх надходження в організм людини. Біологічна роль органогенних, макро-, мікро- і ультрамікроелементів.

71. Метаболічна роль Nа⁺, К⁺; гормональна регуляція їх обміну. Механізм дії Nа⁺, К⁺-АТФ-ази та її регуляція.

72. Біологічні функції окремих макроелементів: кальцію, фосфору, хлору, магнію.

73. Біологічні функції окремих мікроелементів: феруму, йоду, брому, фтору, міді, цинку, кобальту, марганцю, селену. Прояви мікроелементної недостатності.

74. Мікроелементози людини: ендогенні та екзогенні (техногенні, ятрогенні, тощо). Оліготерапія.

75. Роль важких металів та радіоактивних елементів у розвитку патологічних процесів.

76. Роль нирок в регуляції об’єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок (фільтрація, реабсорбція, секреція і екскреція). Біохімічна характеристика ниркового кліренсу і ниркового порогу, їх діагностичне значення.

77. Гормональні механізми регуляції водно-сольового обміну та функцій нирок; антидіуретичний гормон; альдостерон.

78. Ренін-ангіотензинова система. Натрійуретичні фактори передсердя та інших тканин. Біохімічні механізми виникнення ниркової гіпертензії. Гіпотензивні лікарські засоби – інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

79. Фізико-хімічні властивості сечі: кількість, колір, запах, прозорість, реакція (рН), залежність її від складу їжі. Роль нирок та легень у підтриманні кислотно-основного стану організму. Амонійогенез.

80. Хімічний склад сечі в нормі (органічні та мінеральні компоненти); причини можливих відхилень. Участь нирок у виділенні неорганічних і органічних речовин. Клініко-діагностичне значення визначення окремих компонентів сечі.

81. Патобіохімія нирок. Клініко-біохімічні зміни при гострій та хронічній нирковій недостатності.

82. Характеристика умов утворення в нирках каменів, їх хімічний склад та заходи профілактики.

83. Загальна характеристика біохімічного складу міжклітинної речовини сполучної тканини: волокна (колагенові, ретикулярні, еластичні) й основна аморфна речовина.

84. Білки волокон сполучної тканини: колагени, еластин, глікопротеїни та протеоглікани.

85. Біосинтез колагену та утворення фібрилярних структур.

86. Структура та роль складних вуглеводів основного аморфного матриксу сполучної тканини – глікозаміногліканів (мукополісахаридів). Механізми участі молекул глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтин-, дерматан-, кератансульфатів, гепарину) у побудові основної речовини сполучної тканини. Розподіл різних глікозаміногліканів в органах і тканинах людини.

87. Патобіохімія сполучної тканини: біохімічні механізми виникнення мукополісахаридозів і колагенозів, їх клініко-біохімічна діагностика.

88. Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислотності, вільної та зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.

89. Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах в шлунку виявляється молочна кислота?

90. Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензидиновою пробою). Поясніть принцип методу. Яка чутливість цього методу?

91. Пояснити принцип уреазного методу виявлення в шлунковому соку Helicobacter pylori. Клініко-діагностичне значення визначення цієї бактерії у шлунковому вмісті.

92. Виявлення вітаміну С реакцією з метиленовим синім. Поясніть принцип методу.

93. Виявлення вітаміну Е реакцією з феруму хлоридом. Поясніть принцип методу.

94. Клініко-діагностичне значення визначення концентрації гемоглобіну крові, похідних гемоглобіну, гемінової групи гемоглобіну. Поясніть принцип методу.

95. Клініко-діагностичне значення використання колоїдних (осадових) проб.

96. Клініко-діагностичне значення визначення альбумінів і глобулінів крові.

97. Принцип методу визначення залишкового азоту крові. Клініко-діагностичне значення його визначення.

98. Виявлення вітаміну К (вікасол) реакцією з лужним розчином цистеїну. Поясніть принцип методу.

99. Патологічні компоненти сечі – кров, гемоглобін, креатин. Шляхи їх проникнення в сечу; причини їх появи.

100. Клініко-діагностичне значення їх виявлення у сечі вуглеводів. Характеристика глюкозурій, галактозурії, фруктозурії, пентозурії, причини їх появи.

101. Клініко-діагностичне значення виявлення і визначення в сечі: індикану, фенілпіровиноградної, та гомогентизинової кислот.

102. Клініко-діагностичне значення визначення у сечі кетонових тіл, жовчних кислот і жовчних пігментів.

103. Визначення вмісту білірубіну та його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом. Поясніть принцип методу.

104. Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти (Проба Квіка).

105. Фізико-хімічні властивості сечі в нормі і при патології (кількість, реакція кислотності, колір, запах, густина та ін.)

106. Виявлення білка в сечі при її кип’ятінні, реакціями з сульфосаліциловою та азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.

107. Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Поясніть принцип методу.

108. Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

109. Виявлення жовчних кислот в сечі. Принцип методу. Клініко-діагностичне значення.

Приклади тестового контролю знань „Крок 1”

1. У гастроентерологічне відділення госпіталізований хлопчик віком 7 років. Йому призначене біохімічне дослідження крові та сечі, зокрема визначення вмісту уропепсину в сечі. Уропепсин у педіатричній практиці визначають для дослідження...

A. секреторної активності залоз слизової оболонки шлунка

B. інтенсивності процесів травлення в шлунку

C. моторно-евакуаторної діяльності шлунка

D. патологічних процесів у шлунку

E. патологічних компонентів у шлунковому соку

2. У хворого дистрофія скелетної мускулатури. При якому гіповітамінозі це спостерігається?

A. Вітамін Е

B. Вітамін В1

C. Вітамін А

D. Вітамін D

E. Вітамін С

3. У хворого при аналізі крові виявлено, що еритроцити мають форму півмісяця. Концентрація гемоглобіну - 78 г/л, кількість еритроцитів - 3,5· 10¹². Які зміни в структурі гемоглобіну призводять до такої форми еритроцитів?

А. Глутаміну на гліцин

В. Серину на валін

С. Метіоніну на тирозин

D. Глутамінової кислоти на валін

Е. Лейцину на лізин

4. У пацієнта вміст загального білка в плазмі крові в межах норми. Які серед наведених показників вірогідні для цього випадку?

А. 35-45 г/л

В. 50-60 г/л

С. 55-70 г/л

D. 65-85 г/л

Е. 85-95 г/л

5. Пацієнт поступив у клініку з підозрою на інфаркт міокарда. Для профілактики тромбоутворення йому призначено препарат фібринолізин (плазмін), який

A. Плазміногену у плазмін

B. Фібриногену у фібрин

C. Протромбіну у тромбін

D. Проконвертину у конвертин

E. Фібрину у пептиди каталізує перетворення...

6. У жінки віком 46 років із жовчнокам’яною хворобою, розвинулась жовтяниця. При цьому сеча стала темно-жовтого кольору, кал – знебарвлений, у плазмі крові виявлено підвищений вміст кон’югованого (прямого) білірубіну. Який вид жовтяниці можна запідозрити?

А. Гемолітичну

B. Паренхіматозну

C. Обтураційну

D. Жовтяницю новонароджених

E. Хворобу Жільбера

7. Турист у жаркий день довго знаходився без питної води. Нарешті він дістався до джерела і задовільнив спрагу. Це призвело до:

А. Підвищення осмоляльності позаклітинної рідини

B. Зниження осмоляльності позаклітинної рідини

C. Підвищення осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

D. Зниження осмоляльності внутрішньоклітинної рідини

E. Підвищення внутрішньочерепного тиску

8. У пацієнта 18 років при лабораторному обстеженні виявлено наявність глюкози в сечі при нормальній концентрації її в плазмі крові. Найвірогіднішою причиною цього є порушення:

А. Секреції інсуліну

B. Клубочкової фільтрації

C. Секреції глюкокортикоїдів

D. Канальцевої секреції

E. Канальцевої реабсорбції

Приклади тестів та ситуаційних задач по засвоєнню практичних навичок

1. у шлунковому соку пацієнта при дослідженні виявлена молочна кислота. Для її виявлення використали...

A. Бензидинову пробу

B. Реакцію Уффельмана

C. Уреазний метод

D. Реакцію з резорцином

E.Пробу Фелінга

2. У пацієнтки спостерігається порушення перебігу вагітності, існує загроза викиду плоду. Дефіцит якого вітаміну може спостерігатися та якою якісною реакцією це можна виявити?

A. Реакція з нітратною кислотою

B. Реакція з феруму хлоридом

C. Реакція з дихлорфенол-індофенолом

D. Реакція із феруму сульфатом

E. Біуретова реакція

3. Яка залежність між рН і концентрацією Н⁺?

А. Немає залежності

В. Прямо пропорційна

С. Обернено пропорційна

D. Однакові поняття

Е. Змінюється відповідно до умов

4. При гепатиті, інфаркті міокарда в плазмі крові різко зростає активність аланін- і аспартатамінотрансфераз. Які причини зростання активності цих ферментів?

А. Підвищення активності ферментів гормонами

В. Зростання швидкості синтезу амінокислот у тканинах

С. Збільшення швидкості розпаду амінокислот у тканинах

D. Нестача піридоксину

Е. Пошкодження мембран клітин і вихід ферментів у кров

5. Виберіть стабілізатори крові, які в клінічних лабораторіях використовують як хімічні антикоагулянти

A. Гірудин

B. Натрію цитрат

C. Гепарин

D. Калію оксалат

E. Толуїдиновий синій

6. Концентрацію олігополіпептидів за методом Лоурі і співавт. визначають методом:

А. Спектрофотометричним

В. Хроматографічним

С. Ультрацентрифугуванням

D. Гель-фільтрафії

Е. Електрофоретичним

7. Сеча хворого на подагру при нанесенні на індикаторний папірець” Ріфан” показує сильно кислу реакцію? Про наявність якого складника сечі це свідчить?

А. Гомогентизинової кислоти

В. Параамінобензойної кислоти

С. δ–Амінолевуленової кислоти

D. Пангамової кислоти

Е. Сечової кислоти

8. Із віком людини у хрящовій тканині знижується швидкість відновлення протеогліканів, що призводить до зменшення ступеня їх гідратації та втрати пружності тканиною. Активність яких ензимів лізосом при цьому підвищується?

А. Катепсинів, глікозидази

В. Ізомерази, дегідрогенази

С. Дезамінази, декарбоксилази

D. Карбоксилази, ліпази

Е. Оксидази, трансамінази

9. У клінічній практиці як індикатор активності гниття білків у кишечнику та функціонального стану печінки розглядається величина екскреції тваринного індикану, який утворюється в печінці в результаті реакції кон’югації:

А. сульфування

В. глюкурування

С. метилювання

D. ацетилювання

Е. з гліцином

10. У хворих на колагеноз спостерігається деструкція сполучної тканини. Які дослідження лабораторних показників крові та сечі доцільно призначити хворому з підозрою на наявність колагенозу (хронічна форма)?

A. Активності трансаміназ крові

B. Активності ізоензимів ЛДГ крові

C. Вміст уратів в крові

D. С-реактивного білка в крові

E. Вмісту оксипроліну та оксилізину в крові та сечі

11. У хворого на гепатит показник де Рітіса (відношення активності АсАТ до активності АлАТ) становить 0,50. Про що це свідчить? Як внутрішньоклітинна локалізація цих ензимів впливає на зростання їх активності у крові при цитолітичних процесах різного ступеня?

Література

Основна:

1. Губський Ю.І.. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – 664 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 744 с.

4. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення // За ред. проф. Склярова О.Я., Київ: Здоров’я, 2004. – 191 с.

5. Практикум з біологічної хімії // За ред. Склярова О.Я. – Київ: Здоров’я, 2002. – 298 с.

6. Ситуаційні задачі та тести з біологічної хімії: Посібник для студентів // За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів: Світ, 2006. – 272 с.

Дата добавления: 2014-11-25