Загальні положення про процес перевезення вантажів

Лекція № 16 Транспортно-технологічні схеми доставки вантажів

(2 години)

Розглянуті питання:

Загальні положення про процес перевезення вантажів.

Технологічні схеми організації перевезення вантажів.

Перевезення вантажів починається на місці їхнього виробництва й закінчуються місцем їхнього споживання. Процес перевезення починається із процесу підготовки вантажу до перевезення (накопичення, упакування, маркування й т.д.). Процес накопичення (наприклад, на заводі або фабриці) необхідний, щоб

одержати потрібну кількість вантажу, що направляється на адресу одного споживача. Потім треба процес навантаження й доставки автомобільним транспортом із заводу, наприклад, на залізничний транспорт.

На складі залізничної станції виконуються процеси оформлення документів, далі знову процес накопичення, що триває доти, поки не накопичиться вантаж для одного вагона, що у процесі формування включається у потяг, що відправляється. Під час транспортування від місця відправлення до станції призначення вагон, можливо, на сортувальній станції буде включений в інший поїзд, що викличе знову процес формування. Далі слідує процес розвантаження вагона й передача вантажу на автомобільний транспорт, щоб доставити вантаж одержувачеві. В одержувача ящики або контейнери з вантажем розвантажуються. Таким чином, процес перевезення вантажу складається із цілого ланцюжка окремих процесів.

Технологічні операції, з яких складається процес перевезення, неоднорідні й сильно відрізняються своєю тривалістю. Деякі операції, поєднуючись, створюють певні етапи процесу перевезення, кожний з яких виконує певні завдання. Наприклад, етап передачі вантажу з одного виду транспорту на іншій при автомобільно- залізничних (водних) перевезеннях складається з наступних операцій: розвантаження рухомого складу автомобільного транспорту; транспортування вантажу на склад; складські операції (горизонтальне й вертикальне укладання вантажу); забезпечення збереження вантажу; оформлення складської документації; зберігання на складі; операції, необхідні на період складування (охолодження, вентиляція й т.п.); підготовка вантажу для видачі зі складу; транспортування вантажу до вагона; навантаження вантажу у вагон; укладання вантажу у вагоні; закріплення вантажу або закриття дверей вагона; складання відповідної документації.

Якщо передача вантажу відбувається безпосередньо з автомобіля у вагон, то відпадають деякі з перерахованих операцій.

Виконання етапу по підготовці вантажу до перевезення на підприємствах м'ясо-молочної промисловості складається з операцій по транспортуванню, розвантаженню, зберіганню й санобробці тари, ремонту тари при необхідності, укладанні готової продукції в тару, зберіганню покладеної продукції й інших

операцій. Як окремі операції, так і етапи процесу перевезення перебувають у певній залежності один від одного (перш ніж транспортувати вантаж, його треба завантажити й т.д.). Таким чином, процес перевезення вантажу є багатоетапним і багатоопераційним процесом з великою технологічною, експлуатаційною й економічною різнорідністю операцій. Окремі етапи процесу перевезення вантажу часто розглядаються як самостійні процеси. Тому в літературі в цей час пишуть про перевізний процес, процес транспортування, про навантажувально- розвантажувальний процес і т.д.

Технологічні схеми організації перевезення вантажів

Процес перевезення вантажу має циклічний характер. Це означає, що за винятком трубопровідного транспорту, діяльність якого здійснюється безупинно, переміщення вантажу відбувається повторюваними виробничими перевізними циклами, що слідують один за іншим. Ритм цих циклів визначається їхньою частотою, що, у свою чергу, залежить від середньої тривалості одного циклу.

Цикл перевізного процесу характеризується високим ступенем динамізму, безперервною зміною стану процесу й зміною складу елементів. Цикли окремих процесів перевезення вантажів коливаються в часі. Однак вони завжди мають початок і кінець. Кожний повторюваний цикл перевезення вантажу складається з багатьох окремих етапів, що перебувають у тісному взаємозв'язку й однаково спрямованих, тому що їхня кінцева мета - досягти просторової зміни положення вантажів. Комплекс цих циклів, що складаються в цикл перевезення, створює перевізний процес.

Рис. 16.1 - Технологічні схеми організації перевезення вантажів

Аналіз схем процесу перевезення вантажів показує, що в будь-якому процесі перевезення є етапи, властиві тільки вантажу, етапи, властиві тільки рухомому складу, і спільні етапи.

Спільні етапи - етап навантаження, транспортування й розвантаження. Різні етапи - подача рухомого складу під навантаження, підготовка вантажу до відправлення, зберігання вантажу в пункті виробництва й проміжних пунктах, складування й т.д. Таке положення ускладнює однозначність поняття процесу перевезення. З позиції автотранспортних підприємств, коли на перший план висуваються питання поліпшення використання рухомого складу, скорочення часу оберту рухомого складу, для виконання процесу перевезення вантажу необхідно, крім транспортування вантажу, зробити його навантаження й вивантаження, а також подати рухомий склад під навантаження, тобто виконати транспортний процес. З позиції народного господарства процес перевезення вантажу - це комплекс етапів від моменту готовності вантажу до відправлення до одержання вантажу споживачем. Якщо вважати, що вантаж готовий до відправлення, коли він надійшов на склад для відправлення, а моментом одержання вантажу, коли він вивантажений

на складі вантажоодержувача з рухомого складу готовий вступити у виробничий процес, то процес перевезення буде складатися з етапів: підготовки вантажу до перевезення, навантаження, транспортування, розвантаження й складування вантажу на складі вантажоодержувача. Коли вантаж доставляється різними видами транспорту (за кілька транспортних циклів), те додаються етапи, зв'язані зі зміною рухомого складу (передачею вантажу з одного типу рухомого складу на іншій).

Зміс то вн иймо дул ь«Ко нтро л ьзави ко на ннямва нта жни х

перев езень» (2 г о дин и).

Лекція № 17 Контроль за виконанням вантажних перевезень (2 години)

Розглянуті питання:

Поняття контролю на автомобільному транспорті.

Правила проведення контролю по місцезнаходженню суб'єкта

підприємницької діяльності.

Правила проведення контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Правила проведення контролю безпосередньо в транспортних засобах.

Поняття контролю на автомобільному транспорті

Порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті загального користування визначений у постанові № 143. Органами, що здійснюють контроль на автомобільному транспорті загального користування, визначені: Мінтрансзв’язку, Головавтотрансінспекція, територіальні органи ДАІ, служба міжнародних автомобільних перевезень Мінтрансзв’язку (далі - СМАП) і Державтоінспекція. Організація державного контролю, його планування, координація, розробка організаційно-технічних заходів і науково-методичний супровід покладають на Мінтрансзв’язку й Головавтотрансінспекцію. Безпосереднє здійснення контролю покладене на територіальні органи Мінтрансзв’язку й Головавтотрансінспекції - автотранспортні керування в Автономній Республіці Крим, областях і місті Севастополі, а в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного й поромного повідомлення - на СМАП.

Контроль може здійснюватися:

1. По місцезнаходженню суб'єктів підприємницької діяльності, що відносяться до автомобільного транспорту загального користування.

2. У пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного й паромного сполучення.

3. Безпосередньо в транспортних засобах під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів.

Правила проведення контролю по місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності

По місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності перевіряється:

— наявність ліцензії на здійснення відповідного виду перевезення й ліцензійних карток на кожний автотранспортний засіб;

— наявність паспортів на кожний автобусний маршрут і їхню відповідність установленим вимогам;

— наявність дозволів замовника на здійснення перевезень автобусними маршрутами (рейсами), які виконуються автотранспортними засобами суб'єкта підприємницької діяльності;

- відповідність автотранспортних засобів, які застосовуються для перевезення на автобусних маршрутах загального користування, вимогам державної системи сертифікації до таких засобів;

— відповідність затверджених розкладів руху й установленого режиму руху вимогам Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів [66]:

— дотримання вимог по проведенню щозмінного передрейсового й післярейсового медичного огляду водіїв, а також позачергового (якщо буде потреба) медичного огляду, технічного стану власних і орендованих автотранспортних засобів перед і після виїзду, а також під час зміни водіїв на лінії;

— наявність наказів про закріплення водіїв для роботи на міжміських і міжнародних маршрутах і їхня відповідність вимогам до кваліфікації й стажу роботи;

— наявність договорів про охорону автобусів під час стоянки на кінцевих пунктах міжміських і міжнародних маршрутів, забезпечення водіїв місцем для відпочинку й медичний огляд водіїв і огляд технічного стану автобусів перед виїздом;

— виконання вимог до зовнішнього й внутрішнього спорядження (екіпірування) автобусів і наявність дорожньої документації;

— відповідність кваліфікації робітників, що роблять ремонт вузлів і агрегатів автотранспортних засобів, які безпосередньо впливають на безпеку руху (рульове керування, гальма, шини, освітлення), вимогам законодавства;

— наявність на автостанціях і автовокзалах засобів візуального й гучномовного поширення інформації для пасажирів і надання обов'язкових послуг, передбачених

Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Контроль за суб'єктами підприємницької діяльності, що відносяться до автомобільного транспорту загального користування, за їх місцезнаходженням здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу в рік. Позапланові перевірки проводяться лише:

— на підставі заяви (повідомлення) про порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства про автомобільний транспорт, що надійшов у письмовій формі;

— з метою перевірки виконання приписання про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Державний контроль перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування проводиться безпосередньо при здійсненні цих перевезень.

Для проведення планової або позапланової перевірки керівником органа державного контролю видається розпорядження із вказівкою дати її проведення й прізвищ посадових осіб, які будуть неї проводити, і оформляється завдання на перевірку за формою відповідно до додатка 1 до постанови № 143.

Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення перевірки в письмовому виді сповіщає про це суб'єктові підприємницької діяльності, що буде перевірятися. Перевірка може бути:

— комплексною (по дотриманню суб'єктом підприємницької діяльності вимог всіх нормативно-правових актів по питанню автомобільного транспорту);

— вибірковою (по виконанню вимог конкретних нормативно-правових актів по питанню автомобільного транспорту).

По проведеній по місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності перевірці складається акт за формою відповідно до додатка 2 до постанови № 143 у двох екземплярах.

Кожний з екземплярів цього акту підписується посадовими особами, які проводили перевірку. Один екземпляр акту передається керівникові або вповноваженому представникові суб'єкта підприємницької діяльності, що

перевірявся, іншої - керівникові органа державного контролю.

У випадку виявлення порушення в акті вказується норма відповідного нормативно-правового акту з посиланням на статтю, пункт.

Про порушення, відповідальність за які передбачена пунктами 1 — 6 статті

69 Закону про автотранспорт (безпідставна відмова в пільговому перевезенні; самовільне відкриття автобусного маршруту загального користування; перевезення пасажирів і їхнього багажу на таксі без ліцензії; перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм; відсутність документів, обов'язкових для надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів автомобільним транспортом загального користування; порушення правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту), що перевіряють посадовими особами не пізніше двох місяців від дня здійснення цього порушення складається протокол за формою відповідно до додатка 3 до постанови № 143, що подається керівникові органа державного контролю для ухвалення рішення про застосування до правопорушника фінансових санкцій.

Правила проведення контролю в пунктах пропуску через державний кордон

Державному контролю в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного й паромного повідомлення підлягають всі автотранспортні засоби загального користування, що перетинають границю в обох напрямках. При цьому перевіряється:

— наявність дозвільних документів на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

— наявність транспортно-експедиційної документації і її відповідність вимогам законодавства;

— наявність ліцензійної картки на автотранспортний засіб;

— відповідність технічного стану й спеціального устаткування автотранспортного засобу вимогам законодавства й міжнародних договорів з питання безпеки руху;

— відповідність вагових і габаритних параметрів автотранспортних засобів

вимогам законодавства.

Про виявлені під час перетинання автотранспортним засобом державного кордону порушень, відповідальність за які передбачена пунктами 7—9 статті 69 Закону про автотранспорт, посадові особи СМАП складають протокол не пізніше ніж протягом однієї доби від дня здійснення порушення за формою відповідно до додатка 4 до постанови № 143 і подають його на розгляд керівникові СМАП.

Якщо український перевізник неодноразово допускає порушення законодавства з питань міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів, СМАП подає Головавтотрансінспекціі пропозицію про позбавлення перевізника ліцензії на право здійснення перевезень пасажирів і вантажів у міжнародному сполученні.

Правила проведення контролю безпосередньо в транспортних засобах

Перевірка автотранспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів і вантажів, проводиться без їхньої зупинки на маршруті руху, зокрема, під час виїзду з підприємств, на стоянках, у пунктах відправлення, проміжних і кінцевих пунктах маршруту, пунктах завантаження й розвантаження, на автостанціях, автовокзалах, автобусних зупинках, стоянках таксі, без порушення графіків руху, а також під час руху автотранспортних засобів без відволікання уваги водія (при наявності в екіпажі другого водія, кондуктора, стюардеси або іншого члена екіпажа автотранспортного засобу).

Перевірка автотранспортних засобів проводиться з метою встановлення:

— наявності у водія документів, передбачених законодавством;

— наявності в документах водія відмітки про проходження їм медичного огляду й проведенні огляду технічного стану автотранспортного засобу перед виїздом;

— відповідності зовнішнього й внутрішнього спорядження (екіпірування) автобуса, таксі вимогам Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту й вимогам нормативних документів з безпеки руху й пожежної безпеки;

— наявності в таксі справного таксометра;

— виконання водієм маршрутного таксомотора вимоги про обов'язкове надання пасажирам місць для сидіння;

— дотримання водієм автобуса затвердженого розкладу й маршруту руху;

— наявності у всіх пасажирів квитків на проїзд в автобусі, відповідності їхній формі, затвердженої Мінтрансом, і відповідності вартості квитків затвердженим тарифам відповідно до відстані поїздки;

— дотримання водієм режиму праці й відпочинку, визначеного в документах, що видаються перед виїздом (подорожній лист, розклад руху, схема маршруту із вказівкою місць для технологічних зупинок, відпочинку, прийняття їжі), наявності в автобусі двох водіїв у випадку перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;

— виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту під час перевезення організованих груп дітей і туристів. Про проведення перевірки автотранспортного засобу посадова особа, що здійснює державний контроль, робить відмітку в дорожній документації із вказівкою дати, часу, місця й короткого змісту результатів перевірки, свого прізвища, місця роботи й посади, номера посвідчення на право контролю, що

підтверджує своїм підписом.

Змістовний модуль «Організація роботи на об'єктах

тр а нспо р ту» (2 години).

Лекція № 18 Організація роботи на об'єктах транспорту (2 години)

Розглянуті питання:

Режим праці й відпочинку водіїв.

Робочий час водіїв.

Режим праці й відпочинку водіїв

Організація роботи водіїв має найважливіше значення не тільки з погляду ефективності транспортного процесу, збереження вантажу й РС, але й з погляду безпеки всіх учасників дорожнього руху. Режим праці й відпочинку водіїв повинен запобігати накопиченню утоми, нервової й фізичної перенапруги. На жаль, прагнення одержати додатковий прибуток або доїхати до наміченого пункту занадто часто завершується дорожньо-транспортною пригодою, збиток від якої свідомо перекриває переваги, що за мить до цього здавались такими незаперечними.

Організація роботи водіїв ґрунтується на Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів. Положення поширюється на всіх водіїв, що працюють за трудовим договором, і індивідуальних підприємців незалежно від організаційної форми й відомчої підпорядкованості організації крім водіїв, зайнятих на міжнародних перевезеннях.

На відміну від більшості інших професій водіям може встановлюватися підсумований облік робочого часу, як правило, за місяць, виходячи з 40-годинної тривалості робочого часу в тиждень. При підсумованому обліку робочого часу тривалість щоденної роботи (зміни) водія може встановлюватися не більше 10 год. (12 год. при міжміських перевезеннях).

Якщо перебування водія в РС передбачається тривалістю більше 12 год., у рейс направляються два водії й повинен використовуватися автомобіль, обладнаний спальним місцем для відпочинку водія.

Робочий час водіїв

До складу робочого часу водія включається:

час керування АТС (протягом зміни не може перевищувати 9 год., а при перевезеннях великовагових, довгомірних і великогабаритних вантажів - 8 год.; не більше двох разів у тиждень зміна може бути збільшена до 10 год., при сумарному часі керування за два тижні підряд не більше 90 год.);

час зупинок для короткочасного відпочинку в шляху й на кінцевих пунктах;

підготовчо-заключний час для виконання робіт перед виїздом на лінію й після повернення з лінії, а при міжміських перевезеннях - у пунктах стоянки в шляху (може орієнтовно встановлюватися для проведення контрольно-оглядових робіт вітчизняного РС за табл. 5.2, а для одержання подорожньої документації, інструктажу й т.п. - 18 хв.);

час проведення медичного огляду водія перед виїздом на лінію й після повернення з лінії (може орієнтовно прийматися 5 хв. на кожний огляд);

час стоянки в пунктах навантаження й розвантаження вантажів; час простоїв не з вини водія;

час проведення робіт з усунення несправностей, що виникли протягом роботи на лінії;

час охорони вантажу й РС під час стоянки на міжміських перевезеннях, якщо ці обов'язки покладені на водія трудовим договором (зараховується в робочий час водія в розмірі не менш 1/3);

час присутності на робочому місці водія, коли він не керує АТС при направленні в рейс двох водіїв (зараховується в робочий час водія в розмірі не менш 1/2).

Водіям надається перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 год. не пізніше, ніж через 4 год. після початку роботи. Якщо тривалість зміни більше 8 год., надається дві перерви. При міжміських перевезеннях, відповідно до норм, водієві повинен надаватися перерва для відпочинку тривалістю не менш 15 хв. після перших 3 год. безперервного руху й потім через кожні 2 год. При збігові цієї перерви з обідньою зазначений додатковий час для відпочинку не надається.

На міжміських перевезеннях тривалість щоденного відпочинку може бути встановлена не менше тривалості часу попередньої зміни, а при двох водіях - не менш половини часу цієї зміни з відповідним збільшенням часу відпочинку безпосередньо після повернення до місця постійної роботи. Під час міжзмінного відпочинку рухомий склад не повинен перебувати в русі.

Щотижневий безперервний відпочинок повинен безпосередньо передувати або випливати за щоденним відпочинком і їх тривалість не повинна бути менше 42 год. (не менш 29 год. при тривалості зміни більше 10 год., але зберігаючи значення 42

год. у середньому за обліковий період). При ковзних вихідних число днів щотижневого відпочинку не повинне бути менше числа повних тижнів цього місяця. Нормування пробігу автомобіля протягом зміни ґрунтується на розрахунковій швидкості руху в різних умовах. Розрахункова швидкість руху АТЗ повинна встановлюватися для кожного маршруту або їхньої групи наказом по АТО й періодично коректуватися на підставі аналізу об'єктивних результатів роботи РС,

контрольних вимірів і т.п.

Розрахункові норми пробігу рекомендується знижувати в наступних випадках:

• під час перевезення вантажів, що вимагають особливої обережності (тендітні вироби, небезпечні вантажі, електроніка), до 15%;

• при довжині навантаженої їздки до 1 км, у кар'єрах і в умовах бездоріжжя до 40

%;

• при довжині навантаженої їздки понад 1 до 3 км до 20 %;

• в інших випадках, коли по дорожніх умовах або залежно від характеристик вантажу або відповідно до тяглово-швидкісних характеристик РС розрахункова швидкість не може бути досягнута.

Змістовн ий мод уль «Розр о бка техно логії ви ко на ння ко мплекс у

о пер а цій на об'єктах тр а нспо р ту» (2 години).

Лекція № 19 Проектування технологічного процесу перевезення вантажів (2 години)

Розглянуті питання:

Поняття технології вантажних перевезень.

Послідовність розробки технологічного процесу перевезення вантажів.

Дата добавления: 2014-11-09