Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища

- статична робота м'язів. (Це ситуація, коли людина повинна працювати в певній позі – атлетичне навантаження).

Фізичне навантаження вимірюється за енерговитратами. Цей метод ліг в основу класифікації. Залежно від витрат фізична праця ділиться на: важку, середньої важкості та легку фізичну працю.

2. Розумове навантаження, енергофізична праця.

4. Несприятливі чинники довкілля (високий рівень шуму та ін.)

Все життя людини проходить в безперервному зв'язку із зовнішнім середовищем, тому здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом дії природних, антропогенних і соціальних чинників і відображає динамічну рівновагу між організмом і середовищем існування.

Адаптація (від лат. − пристосування) − це динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов зовнішнього середовища, завдяки чому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища. Процес адаптації реалізується кожного разу, коли в системі «організм-середовище» виникають значні зміни.

Адаптація людської діяльності розділяється на фізіологічну, психологічну і соціальну.

Фізіологічна адаптація − це сукупність фізіологічних реакцій, які лежать в основі пристосування організму до змін навколишніх умов і направлені на збереження відносної сталості його внутрішнього середовища − гомеостазу.

Психічна адаптація − це процес встановлення оптимальної відповідності особи і навколишнього середовища, що дає можливість людині задовольняти актуальні потребицілі, зберігаючи здоров'я.

Соціальна адаптація − це приведення індивідуальної і групової поведінки у відповідність з нормами і цінностями суспільства. Значення соціальної адаптації зростає з прискоренням темпів соціальних змін, в умовах, коли ці зміни порушують важливі сторони життя і відбуваються в порівняно короткий термін (міграція, вікові зміни, швидкий промисловий розвиток, переміщення значних мас сільського населення в міста та ін.).

Екологічна рівновага – це баланс природних, чи змінених людиною компонентів, які забезпечують середовище і природні умови, приводить до тривалого існування екосистеми.

Шкода, нанесена людською діяльністю природному середовищу, настільки велика, що сьогодні мова може йти лише про його збереження і часткове відновлення. Якщо не зупинити процес завдання шкоди природному середовищу, людина зникне як біологічний вид у нашому сьогоднішньому розумінні або перетвориться в який-небудь інший вид чи в щось інше. Для виживання людства кращим є шлях, що пов'язаний з різними обмеженнями у користуванні природними ресурсами, зменшенням шкідливих викидів та ін.

Антропогенне навантаження на навколишнє природне середовище досягло, з погляду більшості, гранично допустимого рівня, що ставить під загрозу саме існування людини.

Нераціональна господарська діяльність, багаторазово посилена досягненнями науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин і енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери планети, що загрожує стати необоротним і призвести в найближчому майбутньому до такого ступеня деградації навколишнього середовища, коли воно стане непридатним для подальшого існування людей.

Стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної катастрофи спонукали до проведення спеціальних досліджень і виконання заходів, які б дали можливість вирішити подвійне завдання − збереження рівноваги в природі і задоволення вимог умов життя, що увесь час зростають.

В Україні, що має в цілому сприятливі умови для життя, розвилися негативні процеси і явища: посилюються радіаційне, хімічне, теплове та інші види забруднень, що значною мірою впливає на рівень життя організмів, серед них і людини, і передусім на її здоров'я і тривалість життя.

Особливо тривожна тенденція − збільшення смертності серед людей працездатного віку. Втрати працездатного населення перевищують 24% загальної смертності. За темпами вимирання людей Україна входить до першого десятку країн світового співтовариства, а за тривалістю життя займає 60-е місце у світі. Різко збільшується кількість професійних захворювань.

Дитяча смертність в Україні найвища в Європі; 80% вагітних жінок − хворі. Зростає кількість людей з порушеною спадковістю. Лише за останнє десятиліття в країні у 5 разів збільшилася кількість неповноцінних дітей. До закінчення середньої школи 46% випускників мають різні хронічні захворювання. З 1986 року на 5% щорічно зростає кількість народжених дітей-мутантів.

Перед українським народом постала реальна загроза вимирання. Але земля України є колискою великого народу, тому ми повинні зберегти умови сталого розвитку суспільства, економіки і держави, забезпечити безпеку життя і діяльності собі й майбутнім поколінням.

У 1998 році Верховна Рада України ухвалила «Основні напрямки державної політики України в області охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки». Проголошена національна екологічна політика базується на органічному об'єднанні вирішення економічних і екологічних проблем у процесі соціально-економічного реформування нашого суспільства, створенні умов для розв'язання екологічних проблем.

1. До природного середовища (біосфери) належать:

А. Частина іоносфери, нижня частина літосфери

Б. Частина тропосфери, ноосфера, нижня частина літосфери

В. Частина атмосфери, гідросфери, верхня частина літосфери

Г. Частина тропосфери, верхня частина іоносфери

Д. Верхня частина іоносфери, частина тропосфери, ноосфера

2. Люди, які відчувають зміни в стані здоров'я від відхилень параметрів зовнішнього середовища, називаються:

А. Стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя.

Б. Сукупність соматичних і фізіологічних систем.

В. Здатність мозку відображати об’єктивну дійсність.

Г. Пристосування організму (органів) до змін зовнішнього середовища, завдяки чому підтримується сталість внутрішнього середовища.

Д. Зв'язок людини з навколишнім середовищем.

А. Мікроорганізми, рослини, тварини, фізичне перевантаження, монотонність роботи

Б. Газоподібні речовини, кислоти, метали, вуглеводні, гербіциди

В. Температура, атмосферний тиск, вологість повітря, ЕМІ, іонізуюче випромінювання

Г. Перевантаження аналізаторів, емоційні перевантаження, стреси, спірохети, прості

Д. Фізичне перевантаження, монотонність роботи, перевантаження аналізаторів, емоційні перевантаження, стреси

А. Газоподібні речовини, кислоти, метали, вуглеводні, гербіциди

Б. Бактерії віруси, спірохети, грибки, прості, рослини, тварини

В. Температура, атмосферний тиск, вологість повітря, іонізуюче випромінювання

Г. Перевантаження аналізаторів, емоційні перевантаження, стреси, спірохети, прості

Д. Фізичне перевантаження, монотонність роботи, перевантаження аналізаторів, емоційні переживання, стреси

6. До психофізіологічних чинників відносяться:

А. Мікроорганізми, рослини, тварини, бактерії, віруси, спірохети, грибки

Б. Фізичне перевантаження, монотонність роботи, перевантаження аналізаторів, емоційні перевантаження, стреси

В. Температура, атмосферний тиск, вологість повітря, іонізуюче випромінювання

Г. Спірохети, прості, вуглеводні, гербіциди, іонізуюче випромінювання

Д. Газоподібні речовини, кислоти, метали, вуглеводні, гербіциди

7. До природних електромагнітних полів відносяться:

А. Випромінювання засобів радіозв'язку різного призначення

Д. Випромінювання електроенергетичних пристроїв

8. До антропогенних електромагнітних полів відносяться:

9. Іонізуючим випромінюванням називається будь-яке випромінювання, взаємодія якого з середовищем приводить до:

А. Утворення електричних зарядів різних знаків

10. До корпускулярних випромінювань належать:

1.Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/За ред. Є.П. Желібо. – Львів: Новий світ, 2001 р.

2.Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/За ред. М.П.Назарука. – Львів: За вільну Україну, 1997 р.

3.Методичні розробки семінарських занять та тези лекцій.

4.Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ зі ред. В.Г.Цапка, Київ – 2003 р.

5.Безпека життєдіяльності: Підручник Є.П. Желібо, В.В. Зацарний, Київ – 2006 р.

1. Домарецький В.А., Златєв Т.П. Екологія харчових продуктів. – К.: Урожай, 1993.

2. Смоляр В.І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. – К.: Здоров`я, 1991.

3. Хоружая Т.А. Методы оценки экологических опасностей. М.: ЗВМ-Контур, 1998.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 14 «Про затвердження міжгалузевої комплексної програми «Здоров`я» на 2002-2011 роки».

Тема № 3. Забезпечення безпеки життєдіяльності людини

Прискорений суспільний розвиток і пов'язані з ним глобальні зміни − соціальні, економічні, технологічні і навіть кліматичні ставить перед людиною та її організмом дуже складні завдання постійної адаптації до умов життя. Характерною рисою нашого часу є прогресивна нестабільність. А якщо до цього додати екологічні проблеми, урбанізацію, зміну характеру трудової діяльності і т.п., то стає зрозумілим, що сучасна людина проживає не в тих умовах, до яких була колись пристосована.

Щоб запобігти подібному явищу, потрібно удосконалювати механізми саморегуляції, розвивати фізіологічні резерви організму, досягати втраченої гармонії у структурі організму і особистості, що є завданням науки про здоров’я – валеологія.

Сучасна людина живе у світі природних, техногенних, соціальних та інших видів небезпек, які постійно загрожують її здоров’ю, інколи і життю. Існує ряд чинників, які сприяють зниженню життєдіяльності людини, зокрема шкідливі звички: наркоманія, алкоголізм, нікотиноманія та ін. Для майбутнього спеціаліста є важливим вивчення різновидів шкідливих звичок, закономірностей їх прояву, методів протидії залучення до них та способів відлучення від них.

Ознайомитися із основними поняттями валеології.

Оволодіти навичками формування, зберігання та зміцнення здоров’я.

Знати різновиди шкідливих звичок та пов’язану з ними небезпеку життєдіяльності людини.

Засвоїти методи протидії залучення до шкідливих звичок та способи відлучення від них.

Вміти попереджувати негативні прояви поведінки людей з урахуванням їх вікових, фізичних, психологічних особливостей (зокрема, вживання наркотиків, алкоголю, тютюнопаління тощо); формувати валеологічну культуру життєдіяльності у сучасному суспільстві.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Філософія 2. Соціологія 3. Психологія 4. Хімія 5. Фізика 6. М. біологія 7. Фізіологія 8. Анатомія людини

1. Визначати основні принципи безпечної життєдіяльності людини. 2. Аналізувати і оцінювати небезпечні для життя, здоров'я і професійної діяльності ситуації та самостійно приймати рішення про вжиття термінових заходів.

Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін	Визначення
Здоров’я	Стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя
Хвороба	Патологічний процес, що являє собою втрату людиною активної самостійності у реалізації життєвих пріоритетів і задумів, оптимального зв’язку із середовищем і оточуючим її соціумом
Валеологія	Наука, що вивчає теоретичні проблеми формування, зберігання, підтримання та закріплення здоров людини з використанням медичних, нетрадиційних (або парамедичних) технологій
Предмет валеології	Вивчення індивідуального здоров’я людини, його механізмів
Санологія	Вчення про протидію організму хворобі
Саногенез	Динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів, які проявляються при дії надмірних подразників протягом усього часу патологічного процесу
Спосіб життя	Спосіб існування, який грунтується на взаємодії між умовами і конкретними моделями поведінки людини, що визначаються суспільством
Шкідливі звички	Дії та вчинки (тютюнопаління, вживання наркотиків, переїдання, зловживання алкоголем тощо), що перетворилися для людини на нагальну потребу і регулярно виконуються нею, спричиняючи негативний вплив на її здоров’я без можливості реалізувати себе як особистість
Алкоголізм	Хронічне захворювання, спричинене систематичним вживанням та нестримним потягом до спиртних напоїв, що з часом призводить до деградації особистості
Тютюнопаління	Найбільш розповсюджена на земній кулі шкідлива звичка, яка призводить до порушень діяльності нервової, серцево-судинної, дихальної систем з послідуючим руйнуванням здоров’я людини
Наркоманія	Неконтрольований потяг до речовин, що впливають на центральну нервову систему, викликаючи стан штучного психологічного та фізичного благополуччя, аналгезії, сп’яніння аж до наркотичного сну, але через незначний проміжок часу людина втрачає свою неповторну індивідуальність і повністю деградує
Загартування	Підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища

1. Здоров'я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.

2. Духовний, психічний, фізичний, соціальний аспекти здоров'я людини.

3. Здоров'я та патологія. Валеологія та санологія, визначення, сутність і предмет їх вивчення.

4. Показники індивідуального здоров'я людини. Фактори, що забезпечують стабільність здоров'я. Фактори ризику та групи ризику.

5. Поняття про спосіб життя, його особливості у сучасних умовах.

6. Оздоровчі традиційні та нетрадиційні системи, методи оздоровлення.

7. Визначення та різновиди шкідливих звичок.

8. Механізм згубного впливу алкоголю на організм людини.

9. Механізм згубного впливу тютюнопаління на організм людини.

10. Механізм згубного впливу наркотиків на організм людини.

11.Загроза особистій та суспільній життєдіяльності при їх застосуванні.

12. Методи протидії залученню до шкідливих звичок.

Для людини немає більшої цінності, ніж життя та здоров’я. Протягом багатовікової історії людства на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Фахівці з різних наук робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров'я, визначити його сутність, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

Здоров'я – це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) і соціальних чинників. Останні мають настільки важливе значення для підтримки стану здоров'я або появи і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) зазначено:

«Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і повним, враховує біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти проблеми.

У системі «людина – життєве середовище» визначають три взаємопов'язані рівні здоров'я – суспільний, груповий та індивідуальний.

Перший рівень – суспільний – характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.Другий – групове здоров'я, зумовлене специфікою життєдіяльності людей трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.

Третій – індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах усього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.