Методологічні основи валеології

1. Здоров'я людини розглядається як самостійна соціально-біологічна категорія, яка може бути кількісно та якісно охарактеризована певними показниками та якою можна керувати − формувати, зберігати та зміцнювати.

2. Між здоров'ям і хворобою існує перехідний "третій" стан.

3. Підхід до людини та її здоров'я є інтегральним (системним) та холістичним (від holos – цілісний). Методи валеології – переважно природні, без використання медикаментів.

4. Теоретичні принципи валеології відповідають завданням загальної теорії медицини, що поєднує філософські погляди на суть здоров'я, хворобу та перехідний стан.

Недемонстрований патологічний процес

Рис. 1. Здоров’я, «третій» стан (передхвороба – недемонстрований патологічний процес), хвороба у співвідношеннях з резервами здоров’я (за Г.А. Аланасенком, Л.А. Поповою).

Основні завдання валеології:

1. Розробка й реалізація уявлень про здоров'я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки та прогнозування.

2. Кількісна оцінка рівня здоров'я практично здорової людини, його прогнозування, характеристика образу та якості її життя, розробка на цій основі систем скринінгу і моніторингу за станом здоров'я індивіда, формування індивідуальних оздоровчих програм.

3. Формування "психології" здоров'я, мотивації до корекції образу життя індивідом із метою закріплення здоров'я.

4. Реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинної та вторинної профілактики захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів.

Одним із критеріїв потенціалу людини є її здоров'я. Це надзвичайна соціальна цінність. Міцне здоров'я – основна умова для виконання людиною її біологічних і соціальних функцій, фундамент самореалізації її особистості.

Проблема зберігання здоров'я людей, нації – піклування не лише медицини, а всієї держави. Не зважаючи на великі кошти, які витрачає людство на медицину, здоров'я не покращується, а навпаки зростає кількість хворих людей.

У свою чергу надмірне використання ліків (лікарська епідемія) призводить теж до порушення здоров'я, зокрема різних проявів алергії.

Проблему індивідуального здоров'я розглядали Гіппократ, Гален, Авіценна. Саме Гален сформулював поняття "третього" стану – перехідного між здоров'ям і хворобою. Цій проблемі приділяли увагу С. П. Боткін, І. П. Павлов, М. М. Амосов, І. 0. Аршавський, а І. І. Мечніков уперше висловив думку, що хвороба є взаємодією збудника (причини) і організму.

Уперше спробу сформувати сучасне уявлення про стан здоров'я та механізми здоров'я зробили в 60-х роках ХХ-го століття патологи С.М. Павленко і С.Ф. Олійник. Вони обґрунтували напрямок, який отримав назву САНОЛОГІЯ – загальне вчення про протидію організму хворобі, в основі якого лежить саногенез. Саногенез – це динамічний комплекс захисно-пристосувальних механізмів, які проявляються при дії надмірних подразників протягом усього часу патологічного процесу.

Засновником валеології у сучасному розумінні цього слова став учень Н.В. Лазарева – І.І. Брахман, який уперше у 1982 році на науковій основі розглянув проблему збереження та закріплення здоров’я практично здорових людей. Він запропонував вивчити кількість і якість здоров’я у здорового індивідуума. У своїй роботі „Вступ до Валеології – науки про здоров’я” він стверджував, що наука про здоров’я не повинна бути проблемою лише для медицини, а має стати інтегральною, формуватись на основі медицини, екології, біології, психології та інших наук.

Основна категорія валеології – індивідуальне здоров'я людини, що є основою життєздатності, благополуччя індивіда з точки зору його фізичної, психічної і соціальної суті. Здоров’я не означає відсутності хвороби: це дуже позитивне, життєрадісне й охоче виконання обов’язків, яке життя покладає на людину.

Індивідуальне здоров’я – це стан повного фізичного, душевного, сексуального та соціального благополуччя і здатність пристосовуватись до умов зовнішнього і внутрішнього середовища та природного процесу старіння, а також відсутність хвороби й фізичних дефектів. Слід пам'ятати, що сучасна людина активно творить історію, створює нові форми соціального і економічного укладу на планеті Земля. Але при цьому 90% всіх сучасних факторів ризику існуючих хвороб цивілізації, а також загроза в цілому екологічному благополуччю природи має антропогенне походження, тобто є наслідком творчої цивілізованої діяльності людини. Всі глобальні кризи є похідними від людської діяльності.

Кожна людини є унікальною гармонійною особистістю. Тому в житті потрібно навчитися психологічно загартовуватися і уміти знайти оптимальне рішення із стресових ситуацій – незадоволені амбіції, перевантаження, конфліктні стосунки із оточуючими людьми, розчарування, самотність, інтимно-особисті проблеми.

Спосіб життя відображає найхарактерніші види діяльності людей і визначає чинники, які негативно впливають на них.

Негативні чинники є чинниками ризику – це ті умови і причини, від яких залежить виникнення і розвиток захворювань:

1. Спосіб життя (вживання алкоголю і тютюну, неправильне харчування, стреси, гіподинамія, вживання наркотиків, зловживання ліками, неміцність сім’ї, самотність тощо).

2. Спадкові (схильність до спадкових і дегенеративних захворювань).

3. Чинники, пов’язані з якістю навколишнього природного й антропогенного середовища та соціальних умов життя (хімічне і радіаційне забруднення повітря, грунту, води, харчових продуктів, умови праці, побуту, рівень культури, процеси урбанізації, підвищення шуму, геліокосмічні, метеорологічні та інші впливи).

4. Чинники, які виникають унаслідок недостатньої ефективності профілактичних заходів, несвоєчасної медичної допомоги, слабкої матеріально-технічної бази охорони здоров’я тощо.

Фактори, які впливають на здоров'я людини:

1) біологічні можливості;

2) соціальне середовище;

3) природнокліматичні умови.

За даними академіка Ю.П. Лисицина, факторами, які визначають здоров'я, є:

1) здоровий спосіб життя – 50-55%;

2) екологічні фактори – 15-20%;

3) спадковість – 15-20%;

4) медицина – 10-15%.

Розрізняють чотири категорії способу життя або modus vivendi:

1) економічну (рівень життя);

2) соціальну (якість життя);

3) соціально-психологічну (стиль життя);

4) соціально-економічну (уклад життя).

Спосіб життя – соціальна категорія, яка включає якість, устрій і стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя − це спосіб існування, який ґрунтується на взаємодії між умовами і конкретними моделями поведінки людини. Таким чином, "здорова" модель поведінки для певних, конкретних умов зменшує ризик виникнення захворювання. З цього також випливає, що різні умови життя передбачають і різні моделі поведінки.

Здоров'я можна визначити таким чином: "Здоров'я – це гармонія, внутрішньосистемний порядок, що забезпечує такий рівень енергетичного потенціалу, який дозволяє людині добре себе почувати та оптимально виконувати біологічні й соціальні функції".

Механізми валеогенезу (або саногенезу, від sanus – здоровий, genesis – походження), згідно із сучасними уявленнями, це автоматичні механізми самоорганізації людини, які забезпечують формування, збереження та закріплення здоров'я. Це гомеостатичні, адаптаційні, регенеративні та інші механізми, які реалізуються у здоровому або хворому організмі. У психологічному плані такі механізми підвладні людині.

Якість здоров'я залежить від правильного формування системи на ранніх етапах життя й підтримки, закріплення та відновлення здоров'я в дорослому віці.

Першим принципом валеології є розуміння, що здоров'я фізичного тіла залежить від енергетичної, емоційної, інтелектуальної та духовної сфер людини.

Другий принцип валеології – людина є здоровою, якщо вона цілісна та гармонійна з Природою й Космосом, живе у відповідності зі своїми духовними завданнями.

Третій принцип валеології вчить новому ставленню до хвороби. Хвороба не є великим злом, яке необхідно негайно викорінити будь-яким чином, хвороба є сигналом до трансформації, вказівкою повернути в потрібному напрямку.

Четвертий принцип валеології – здоров'я, не просто відсутність хвороби, а внутрішня життєва динамічна сила, що протистоїть хворобі.

П'ятий принцип валеології – дійсне здоров'я досяжне для кожного. Це лише результат знання та віри, відповідальності та цілеспрямованості. Людина може бути здоровою настільки, наскільки вважає це для себе можливим.

Дата добавления: 2014-11-25