Функціональна система мати — плід

Протягом ембріонального і плодово­го періодів відбувається розвиток функ­ціональних систем плода, які забезпе­чують умови для виживання новонаро­дженого. Для кожної функціональної системи плода має значення розвиток функцій, пов`язаних з іншими система­ми. Так, для нормального розвитку цен­тральної нервової системи набуває зна­чення аферентна імпульсація від сер­ця. Після 9-го тижня вагітності, коли виникають рухові реакції плода, відбу­вається імпульсація від рецепторів ске­летних м`язів. Після появи дихальних рухів (12-й тиждень вагітності) почи­нається імпульсація до дихальних цен­трів. Через недостатню рухову актив­ність порушується розвиток м`язової системи плода, що поєднується з не­достатньою імпульсацією до централь­ної нервової системи. Це уповільнює розвиток центрів, які регулюють функ­цію м`язів та інших систем плода. Функ­ціональні системи легеневого дихання, травлення мають внутрішньоутробний період тренування (дихальні рухи пло­да, ковтання і перетравлювання амніо­тичної рідини, координація цих функ­цій ПНС). Відхилення від нормально­го перебігу цих процесів призводить до порушення розвитку плода, його адап­тації до позаутробного існування.

В утворенні й інтеграції функціо­нальних систем розвитку плода та його їдаптації до зовнішнього середовища бе­зе участь організм матері. Генетичне зу­мовленою є чітка послідовність не лише розвитку органів і систем плода, а й

процесів адаптації материнського орга­нізму відповідно до етапів внутрішньо-

тробного розвитку.

Так, постачання плода киснем забез­печується гемодинамічною функціо­нальною системою мати — плацента — плід, яка є підсистемою загальної

функціональної системи мати — плід. Зона розвивається першою у період ран-

нього онтогенезу. В ній водночас фор­муються фетоплацентарний і матковоп лацентарний кровообіг. У плаценті існує два потоки крові: потік материнської

крові, зумовлений головним чином системною гемодинамікою матері, і потік крові плода, який залежить від реакцій його серцево-судинної системи. Потік ма­теринської крові шунтується судинним руслом міометрія. Наприкінці вагітності у міжворсинчастий простір надходить 60—90 % материнської крові, що зале­жить від тонусу міометрія. Навколо артерій і вен у ворсинках розвивається параваскулярна сітка, яку розглядають як шунт, здатний пропускати кров за умов трудненого матково-плацентарного кровотоку. Фетоплацентарний і матко-плацентарний кровообіг взаємо­пов`язаний, інтенсивність кровотоку є однаковою. Залежно від змін активності матері і плода у кожного відбувається перерозподіл крові у такий спосіб, що оксигенація плода не зменшується.

Ендокринна функціональна система чати — плід. Ферментні системи, необ-

хідні для продукції естрогенів, є у плода,-і (печінка, надниркові залози), в пла-

центі й надниркових залозах матері. перший етап у біосинтезі естрогенів під

час вагітності (гідроксилювання холестерину) відбувається в плаценті, де ут-рюється прегненолон, який надходить до надниркових залоз плода, де пере­творюється на дегідроепіандростерон ДЕА). Останній з венозною кров`ю над­ходить до плаценти, де за допомогою ферментів ароматизується в естрон і ес-

традіол. Після обміну з організмами ма­тері і плода естрадіол і естрон перетво­рюються на естріол — рівень якого є основним показником ендокринної функції фетоплацентарного комплексу.

Ріст плода — інтегративний показ­ник його розвитку, він не є рівномір­ним до народження дитини. Генетичний внутрішній потенціал росту доповню­ється зовнішніми чинниками — станом матері, а також плаценти (інтенсивність матково-плацентарного кровообігу). Збільшення маси плода прискорюється після 15— 16-го тижня вагітності від 10 до 85 г на тиждень до 26— 27-го тижня і до 200 г на тиждень до 37 —38-го тиж­ня вагітності, потім темпи приросту ма­си тіла плода зменшуються, що пов`яза­но з процесами інволюції («старіння») плаценти наприкінці вагітності, змен­шенням інтенсивності матково-плацен­тарного кровообігу після 36-го тижня вагітності (фізіологічна відносна пла­центарна недостатність).

Співвідношення маси й довжини ті­ла плода змінюється протягом вагітно­сті. Матері, високі на зріст (понад 164см), народжують дітей з більшою масою (в середньому на 250 г), ніж жін­ки невисокі (158 см і менше). При по­вторних вагітностях маса плода, як пра­вило, збільшується. Анаболічний вплив на білковий метаболізм має основний стимулятор росту у плода — інсулін. Хлопчики, як правило, мають більшу масу тіла при народженні (в середньо­му на 150 г), ніж дівчатка.

Дата добавления: 2014-11-09