Чисельність людства: динаміка зміни чисельності людства та населення України, її причини, наслідки

Чисельність людства за останніми даними (2011 р.) складає приблизно 7 млрд. чоловік. У природі для відносно великих ссавців (до яких може бути віднесена людина) така чисельність безпрецедентна. Навіть самі численні копитні, які розводяться людиною (велика рогата худоба, вівці, свині), не наближаються до такого порядку величин чисельності. Що стосується диких тварин, то, імовірно, тільки окремі види широко розповсюджених дрібних гризунів і птахів, та й то синантропних, тобто супутніх людині (миші, пацюки, горобці), нараховують мільярди особин.

Чисельності видів тварин у природі обмежуються ємністю середовища. Як правило, види дрібних тварин мають велику чисельність у порівнянні з видами великих тварин. Для видів ссавців існує досить виражена негативна кореляція між масою тіла і числом особин. Рангу маси тіла від 10 до 100кг, до якого відноситься людина, відповідає максимальний розмах значень видової чисельності в межах 10⁷-10⁴. Сучасна чисельність видів найближчих родичів людини - людиноподібних мавп - наближується до останньої цифри.

Відповідно до експертних оцінок популяції людей, що одночасно проживали на Землі 1 млн. років тому, нараховували 100 тис. індивідів; у період появи Нomo sapiens- близько 500 тис.; 30 - 20 тис. років тому - приблизно 5 млн. Імовірно, нормальна біологічно обумовлена чисельністьвиду, до якого ми належимо, близька до 500 тисяч особин. У даний час вона перевищена на чотири порядки — у 10 тисяч разів!

Протягом багатьох тисячоліть народонаселення світу росло надзвичайно повільно. Вважається, що до початку IV-го тисячоліття до н.е. воно складало близько 100 млн., до 1000 року н.е. ледь досягало 300 млн., а до 1500 року збільшилося до 425 млн. Такі темпи відповідають річному приросту максимум до семи чоловік на 10000 за рік. Починаючи з епохи Великих географічних відкриттів темпи росту народонаселення помітно зросли і наблизилися до експотенційної закономірності. Але потім зростання числа людей на Землі, простежене вже на підставі досить достовірних історичних даних, придбало ще більш незвичайний характер, стало гіперболічним. У період з 1600 по 1990 р. ріст населення Землі досить точно (з максимальним відхиленням у 5%) описується емпіричним рівнянням гіперболи. З такого рівняння виходить, що в 2030 р. чисельність людей повинна стати нескінченної. Оскільки це неможливо, закон, відповідно якого зростає населення в зазначений період, повинний найближчим часом змінитися. Дійсно, за останні роки, з кінця 80-х років ХХ століття, відносний приріст майже перестав збільшуватися; ріст чисельності наблизився до лінійного із середнім значенням абсолютного приросту близько 86 млн. чоловік за рік. За прогнозами експертів Фонду народонаселення ООН, цей темп збережеться до 2015 р., коли загальна чисельність людей досягне приблизно 7,5 млрд.

Дуже швидке збільшення чисельності людства називають демографічним вибухом. Якщо для збільшення народонаселення від 1 до 2 млрд. людей знадобилася 107 років (з 1820 по 1927 р.), то для 3-го мільярда - 32 роки (1959 р.), для четвертого - 15 років (1974 р.), для п'ятого - 13 років (1987 р.), для шостого - 12 років (1999 р.), для сьомого – 11 років (2010 р.). Для останнього подвоєння чисельності знадобилося всього 38 років. Нічого подібного у вищих ссавців ніколи не спостерігалося.

З екологічної точки зору ріст людства в XX ст. має характер, більше властивий г-стратегам - в основному примітивним організмам, у яких часто за різким спалахом чисельності (демографічним вибухом) відбувається масова загибель. Для окремих популяцій великих г-стратегів (приматів, копитних, хижаків), але ніколи для виду в цілому, максимальний розмах чисельності іноді досягає 500%.

Крім особливих факторів еволюції людини, що зумовили ріст чисельності, значне прискорення росту викликане в основному зниженням смертності від епідемій і голоду. У XX ст. до цих факторів додалося різке зниження дитячої смертності в країнах, що розвиваються, зв'язане з поліпшенням гігієнічних умов і успіхами медицини. Демографічний вибух обумовлений тим, що починаючи із середини минулого століття зниження смертності значно випередило зниження народжуваності в багатьох країнах світу, причому найбільше різко - у країнах, що розвиваються.

Приблизно такі параметри відтворення населення зберігаються в даний час: в середньому щохвилини на Землі з'являються 270 дітей, помирає 110 чоловік різного віку, населення світу збільшується на 160 чоловік. Внесок різних країн і континентів у загальну картину росту народонаселення далеко не однаковий. За абсолютною чисельністю найбільший приріст спостерігається в азіатських країнах (Китай, Індія). Найбільша швидкість росту населення спостерігалася також в Африці і Латинській Америці. У більшості розвинутих країн і регіонів (Західна Європа, Північна Америка) ситуація демографічного вибуху спостерігалася набагато раніше — у XIX ст. Для багатьох з них характерний розвиток демографічного переходудо стабілізації чисельності населення.

Демографічний перехід подібний з тією фазою динаміки чисельності популяції, коли вона наближається до рівня ємності середовища, і г-стратегія переходить у к-стратегію. У зміні характеру відтворення населення під час переходу виділяються чотири фази.

Перша відповідає ситуації, коли і смертність, і народжуваність швидко знижуються, але падіння коефіцієнта смертності випереджає падіння коефіцієнта народжуваності. В результаті цього приріст населення продовжує наростати, досягаючи найбільшого значення. Така ситуація склалася в багатьох країнах, що розвиваються, а розвинуті країни пройшли цю фазу ще до середини XX ст.

В другій фазі смертність досягає мінімуму і більше не знижується, але народжуваність продовжує падати. В результаті цих демографічних процесів приріст населення сповільнюється.

Для третьої фази переходу характерне підвищення коефіцієнта смертності, обумовлене старінням населення, і одночасне уповільнення падіння народжуваності. До кінця третьої фази коефіцієнт народжуваності наближається до рівня простого відтворення населення, а коефіцієнт смертності залишається нижче цього рівня, оскільки вікова структура населення ще не стабілізувалася.

У четвертій фазі коефіцієнт смертності, підвищуючись, наближається до коефіцієнта народжуваності, і процес демографічної стабілізації закінчується.

Динаміка чисельності населення України у минулому сторіччі визначалася не лише природним перебігом подій, а, головним чином, зазнавала впливу соціально-політичних чинників. Так, основні втрати населення Україна зазнала під час першої світової війни, потім громадянської, далі — сталінські репресії, колективізація, урбанізація, і нарешті друга світова війна. Від початку мирного існування, чисельність населення України почала збільшуватися внаслідок природного та механічного приросту аж до початку перебудови. Соціально-економічні чинники, що почали діяти у кінці 80-х — початку 90-х років XX ст., виявилися також достатньо руйнівними для населення України.

Чотири повоєнні переписи в СРСР (1959 р., 1970 р., 1979 р. і 1989 р.) охоплювали всю територію сучасної України. У повоєнний період населення України збільшувалося. У 1957 році його чисельність перевищила 40 млн., у 1965 р. — 45 млн. і 1981 р. — 50 млн. Зростання тривало до 1993 року, коли чисельність населення досягла 52,2 млн. Після цього почався істотний спад. На 01.01.2004 року на території України проживало вже 47,4 млн. чол. постійного населення.

Упродовж останніх шести років населення України скоротилося на 1,5 млн. чоловік тільки внаслідок процесів депопуляції. Це можна порівняти хіба що з рівнем смертності під час голодомору 1932-1933 років, коли загинуло 3-6 млн. українців; голодомору 1947 року, коли кількість померлих сягнула 1 млн., та Другої світової війни, коли загинуло 5,3 млн. українців. Передбачають, що за умови збереження сьогоднішніх темпів депопуляції нація скоротиться до 2025 року на 5 млн. В Україні спостерігається демографічна криза.

Одним із проявів демографічної кризи є очікуване падіння тривалості життя до безпрецедентно низького рівня для країни, яка не перебуває в стані війни. Очікувана тривалість життя чоловіків зменшилася на 10-11 років, жінок - на 3-4 роки. У 1996 році середня очікувана тривалість життя дорівнювала 61,1 року для чоловіків і 72,8 року - для жінок. Зростання розриву між очікуваною тривалістю життя чоловіків і жінок є ще одним показником погіршення стану здоров'я та демографічної ситуації в країні. Біологічний розрив між тривалістю життя жінок та чоловіків становить 3-4 роки. В Україні цей розрив підвищився з 9,7 років в 1991 році до 11,2 років в 1996 році. Розрив у більш як 10 років зараз спостерігається на всій території України. Така цифра зареєстрована в 17 областях України, в 11 регіонах цей показник навіть вищий.

Наслідки Чорнобильської аварії значно вплинули на стан здоров'я населення. За даними довгострокового моніторингу (1980-1996), онкоепідеміологічна ситуація в Україні та в окремих її регіонах характеризується безперервним зростанням рівня онкологічної захворюваності населення. Так, якщо в 1980 р. кількість уперше зареєстрованих онкологічних хворих становила 238,3 на 100 тис. чол. населення, то в 1996 р. - 309,4 на 100 тис. чол. населення, тобто абсолютний приріст показника перевищив 30% (45% — для чоловіків і 27,8% - для жінок). Усього в Україні зареєстровано 741 545 хворих на рак. Щороку реєструється 169 тис. нових випадків захворювання. 60-70% населення має генетичну схильність до розвитку ракового захворювання, але офіційно це не визнано наслідком Чорнобильської катастрофи. Тривожним симптомом для України є зростання рівня захворюваності на СНІД і туберкульоз.

Іншим показником демографічної кризи в Україні є скорочення рівня народжуваності: з 630,8 тис. у 1991 році до 467,2 тис. у 1996, тобто майже на 25%. Такий рівень народжуваності не забезпечує простого відтворення населення. Сьогодні Україна належить до групи європейських країн з найнижчим рівнем народжуваності, поряд з Іспанією, Італією, Болгарією і Росією.

За рівнем смертності Україна входить до першої десятки країн у світі. З 1990 по 2010 рік відбувалася інтенсифікація смертності населення, її рівень зріс на 36% і складає зараз 14,8 чоловік на 1000 населення. Має місце зростання смертності населення від інфекційних та паразитарних хвороб, стала реальною загроза епідемії туберкульозу—більш як 600 тис. громадян України хворіють сьогодні на цю хворобу. В Україні спостерігаються найвищі в Європі темпи поширення СНІДу.

Найгострішою демографічною проблемою України є неухильне і поки що неподолане зростання смертності населення працездатного віку. Протягом 1989-2001 рр. імовірність прожити повністю весь працездатний вік скоротилася з 81 % до 74%, у т.ч. для чоловіків з 73% до 63%. Спостерігається майже подвійне зростання надлишкових смертей 40-річних чоловіків від нещасних випадків, отруєнь і травм, від хвороб системи кровообігу, органів дихання і травлення, які зазвичай асоціюються з фізіологічним старінням. Показники смертності цього контингенту є найрухливішими, і саме вони визначають динаміку середньої тривалості життя населення.

Кризовий стан демографічної ситуації в Україні вимагає перегляду і переорієнтації конкретних напрямків демографічної політики. Суспільство сьогодні не може повноцінно стимулювати народжуваність і тому основна увага повинна бути сконцентрована на проблемах збереження здоров'я, зниження дитячої та вікової смертності, смертності сільського населення.

Перехід України на ринкову економіку вимагає дотримання засад матеріального забезпечення відтворення населення: посилення ролі доходів сім'ї в системі джерел і засобів матеріального забезпечення відтворення населення; особливо увага соціального захисту, підвищення адресності та ефективності допомоги; створення принципово нової системи кредитування населення взагалі та молодих сімей; створення нової ефективної системи охорони материнства і дитинства, яка забезпечує реалізацію пріоритетів сім'ї, дитини.

Дата добавления: 2014-11-09