Екологічні ніші людини: збиральництво та мисливство, землеробство та скотарство, сучасна екологічна ніша

Для розумінняекологічної ніші людини спочатку необхідно з'ясувати, що собою являє це поняття в екології. Екологічна ніша - це місце і структурно-функціональна роль популяції певного виду в екосистемі. Екологічна ніша визначається сукупністю усіх складних факторів середовища, які роблять можливим саме існування тих чи інших популяцій в екосистемі. Екологічна ніша характеризує ступінь біологічної спеціалізації даної популяції, зокрема в ланцюгах живлення. Під екологічною нішею розуміють не територіальне розміщення виду, а його функціональне значення в екосистемі. Ю. Одум (1975) вважає, що поняття «екологічна ніша» виражає, яку роль відіграє організм в екосистемі, наголошуючи, що місце проживання - це «адреса», тоді як «ніша» - це «професія» виду. Це поняття найчастіше використовують при дослідженні взаємовідносин екологічно близьких видів, які належать до одного трофічного рівня.

Використання різних екологічних ніш зменшує конкурентну боротьбу в екосистемі. Проте використання видами в даній екосистемі подібних екологічних ніш призводить до загострення біотичних відносин, що часто переростає в пряму конкуренцію. Явище конкуренції близькоспоріднених (або подібних за іншими ознаками) видів одержало назву принципу конкурентного виключення, або принципу Гаузе. У результаті конкуренції екологічну нішу займає один вид.

Стосовно людини екологічну нішу можна визначити як комплекс факторів, які необхідні для існування виду, включаючи його взаємозв’язки з іншими видами в угрупованні.

На відміну від екологічних ніш тварин екологічні ніші людини постійно змінювалися відповідно до етапів історичного розвитку суспільства.

Поняття екологічної ніші людини нерозривно пов'язане з її розумовою діяльністю. Саме завдяки розуму просторовою нішею людини стала вся планета Земля.

Базова екологічна ніша первісної людини здебільшого залежала від енергетичних потреб. Згідно з даними про розміри тіла первісної людини, встановлено, що її потреба у їжі складала 1/12 маси тіла на добу.

Палеонтологічні дані свідчать про те, що предки сучасної людини займали нішу збирача - виду з широким спектром споживання рослинної і тваринної їжі. Вони повинні були постійно виконувати значну роботу здобуваючи їжу і освоювати велику кормову територію. Оскільки тваринна продуктивність становила приблизно десяту частину рослинної, раціон людини-збирача складався приблизно на 9/10 із рослинної їжі і на 1/10 з тваринної. Людина споживала в основному м'ясо рослиноїдних ссавців. Такі умови існували понад два мільйони років.

Початок використання вогню і збільшення вживання тваринної їжі розширило екологічний простір людини до ніші первісних мисливців і риболовів. До цього періоду відноситься і використання вогню спочатку для полювання, а потім і для землеробства.

Багато авторів називає це першою екологічною революцією, яку можна порівняти за наслідками з більш пізніми революціями – аграрною та індустріальною. Історію підкорення природи та екоциду – знищення природних систем – можна починати з палеоліту, бо саме в той час випалюються значні простори лісів, знищуються їх мешканці на південь від Сахари, у Європі та Східній Азії.

Відкриття вогню дозволило людині-мисливцю заселити значні території з помірним кліматом, де прожити тільки за рахунок збиральництва було неможливо. Населення Землі від цього не збільшилося, оскільки територія споживання людини-мисливця стала більше від території споживання людини-збирача.

Впровадження землеробства збільшило частку споживання рослинних продуктів харчування з оброблюваних площ до величин, які можна порівняти тільки з усією первинною продукцією, шляхом вирощування їстівних монокультур і витіснення шкідників сільського господарства. При цьому необхідна площа споживання скоротилася до декількох гектарів на одну людину. Енергія, яка раніше витрачалася людиною-збирачем на пошуки їжі, стала витрачатися на обробку ріллі.

Територія споживання (рілля) скоротилася в сотні разів, і людина вже не могла зібрати необхідну їй кількість тваринної їжі. Тому землеробство на великих територіях могло виникнути за наявності скотарства. Так як продукція скота за масою на порядок менша, ніж його корма, то для отримання хоча б 1/10 продуктів харчування у вигляді тваринної їжі людина змушена була мати біомасу скота, що дорівнює біомасі людей, а площа пасовищ – не менше площі орних земель.

Землеробство і скотарство дали змогу освоїти значну кількість нових територій в помірному кліматі і збільшити населення Землі приблизно у 20 разів порівняно з рівнем населення людей-збирачів.

Вживання людиною здебільшого продукції агроценозів виключало можливість відновлення біомаси рослин і родючості ґрунту. Людина змушена була взяти на себе функцію відновлювача, щороку обробляючи, засіваючи і удобрюючи поля. Розповсюдження землеробства і скотарства призвело до освоєння значних територій субтропіків і помірного поясу та до збільшення чисельності людства. Цим були територіально визначені екологічні ніші великих популяцій людей. В середині них завдяки продуктивності землеробства і розподілу праці, виникли умови розвитку ремесел, торгівлі і концентрації людей у містах. Все це разом з осілістю, створенням постійних поселень і поділом праці означало появу стійкої матеріальної культури – виникнення цивілізації.

З екологічної точки зору це було у значній мірі випадковим явищем, бо вимагало співпадання ряду вимог: відносно великої щільності населення у родючих долинах тропіків або субтропіків, де були рослини, які можна було б вирощувати, і тварини, яких можна було б одомашнити. Недарма найдревніші центри цивілізації виникли незалежно всього у трьох невеликих регіонах – на півдні Месопотамії, у середній течії Меконгу і на півдні Перу.

Використання машин і викопного палива дозволило значно підвищити вихід продукції землеробства, освоїти нові території і розширити площу земель, що оброблялися. Але разом з тим одночасно це збільшило енергоємність виробництва продуктів харчування і забезпечення інших потреб людини. Концентрати енергії (нафта, газ, вугілля) стали для цього універсальною валютою і джерелом багатства. До кінця ХХ ст. середнє використання енергії на одного жителя планети у 25 разів перевищило його потребу в енергії їжі. За останні 100 років витрати енергії на виробництво 1 т пшениці виросли у 100 разів і зараз набагато перевищують енергію, що міститься в цій масі зерна.

На цьому етапі спостерігається швидке зростання чисельності населення. З часу відкриття землеробства і скотарства до початку індустріалізації чисельність населення Землі повільно зростала і збільшилася за десять тисяч років у 10 разів. За останні 200 років внаслідок додаткових енерговкладень населення збільшилося майже в шість разів і складало на початок 2001 року 6,11 млрд. чоловік. У результаті існування людей як на нових освоєних землях, так і на традиційних територіях існування людини без додаткових енерговкладень стало неможливим.

Сучасне енергоспоживання людства забезпечується використанням невідновних запасів викопного палива і складає більше 10¹³ Вт (2,5 кВт/люд.), що приблизно на порядок перевищує доступну для використання людиною потужність відновних джерел енергії (сонячна, вітрова, геотермальна, припливна, гідро потужність річок і приріст деревини). Зазначена величина енергоспоживання є абсолютно необхідною для існування людей у сучасному світі.

Кожний спосіб енергозабезпечення, зокрема отримання енергії з продуктами харчування для тривалого існування популяції, можна розглядати як енергетичний еквівалент екологічної ніші. Для основної маси людства характерне збільшення щільності енерговкладень на одиницю території. Це призводить до зростання чисельності населення і більш швидкому росту енергоспоживання.

Ці тенденції відповідають закону максимізації енергії та інформації,який здебільшого і визначає еволюцію біосистем. Вищі тварини еволюціонують у сторону оптимального поєднання потужності та ефективності енергетики, тоді як людина віддає перевагу потужності, дуже часто нехтуючи ефективністю. У тварин із збільшенням інтенсивності витрат енергії збільшується кормова територія і зменшується енергетична щільність вживання. Тварини, які порушували цю вимогу, підривали свою кормову базу і вимирали. По цьому ж шляху йде сьогодні і людина.

З появою людини порушення рівноваги в біосфері придбали якісно інший характер і зовсім інший темп. Людство знаходилося в нішах первісних збирачів і рибалок з мінімальним біологічним енергоспоживанням 200 тисяч років; у нішах примітивного землеробства, скотарства і полювання з енергоспоживанням у два рази більшим — 10 тис. років; у ніші традиційного землеробства з робочою худобою при п'ятикратному споживанні енергії — 1000 років; у ніші індустріального світу з 20-кратним енергоспоживанням - 100 років.

На сучасному етапі первинна продукція біосфери надходить в антропогенний канал з ріллі, луків, пасовищ і лісів. Людина споживає всі природні продукти і весь час розширює їх обсяг і спектр.

Специфічність екологічної ніші людини визначається також і поведінковим статусом. Вона більше обумовлюється соціальними умовами, ніж біологічними.

Завдяки науково-технічному прогресу людина стала гіпереврибіонтним унікальним видом, від якого тепер залежить існування не тільки окремих видів, екосистем, а й усієї біосфери. Підтвердженням цього є сучасна екологічна криза. Розум людини створив цю нішу, і він же її повинен зараз змінити шляхом відмови від підкорення природи і переходу до співпраці з нею.

Дата добавления: 2014-11-09