Методи державного управління в паливно-енергетичному комплексі

Зважаючи на складні технологічні та організаційні особливості галузей паливно-енергетичного комплексу, їх визначальний вплив на інші галузі народного господарства та навколишнє природне середовище, держава в ході управління паливно-енергетичним комплексом здійснює різного роду організаційно-правові заходи, спрямовані на регулювання його розвитку. До основних засобів (методів) державного управління, що застосовуються в паливно-енергетичному комплексі, зокрема належать:

- встановлення правил, стандартів, нормативів та інших вимог;

- ліцензування або надання спеціальних дозволів;

- цінове (тарифне) регулювання;

- здійснення контролю (нагляду).

Повноваження щодо встановлення різноманітних правил, стандартів та нормативів, що стосуються технічних, економічних, організаційних аспектів діяльності суб’єктів господарювання в галузі енергетики, закріплені відповідними актами законодавства, як правило, за Кабінетом Міністрів України або за профільними центральними органами виконавчої влади.

Так, зокрема, відповідно до ст. 5 Закону України “Про нафту і газ” та ст. 5 Закону України “Про електроенергетику” одним із принципів державної політики в нафтогазовій галузі та галузі електроенергетики є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних з видобутком, транспортуванням, постачанням і використанням газу, нафти та електричної енергії. На виконання своїх повноважень органу, який забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державне управління в нафтогазовій галузі та галузі електроенергетики, Кабінет Міністрів України, зокрема прийняв Постанови “Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання у 2009 році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам” від 11.02.2009 р. № 73, “Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників” від 8.06.1996 р. № 619 “Про встановлення тимчасових норм споживання населенням електроенергії та природного газу, на оплату яких надається субсидія” вiд 01.12.1995 р. № 959 та ін.

Заходи, пов’язані із встановленням правил провадження господарської діяльності та правил користування електричною та тепловою енергією, здійснює Національна комісія регулювання електроенергетики України, Міністерство палива та енергетики України, інші центральні органи виконавчої влади. З цією метою Національною комісію регулювання електроенергетики України прийняті Постанови “Про затвердження Правил приєднання когенераційних установок до електричних мереж” вiд 21.01.2006 р. № 47, “Про затвердження Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж” вiд 29.10.2009 р. № 1232, “Про затвердження Правил користування електричною енергією” від 31.07.1996 р. № 28, наказом Міністерства палива та енергетики України вiд 30.05.2007 р. № 256 затверджені Правила пожежної безпеки при експлуатації атомних станцій. Відповідні обов’язкові правила та вимоги містяться в різного роду відомчих інструкціях, наприклад, Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженій спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету технічного регулювання та споживчої політики України вiд 04.06.2007 р. № 271/121.

Один з найпоширеніших методів державного управління в паливно-енергетичному комплексі є ліцензування та надання інших спеціальних дозволів. Його застосування передбачено Законами України “Про нафту і газ”, “Про електроенергетику”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про альтернативні джерела енергії” та ін.

Так, відповідно до ст.13 Закону України “Про електроенергетику”
діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання без ліцензії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені в умовах і правилах здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії. Енергопостачальникам, до складу яких входять теплоелектроцентралі, видаються ліцензії на види діяльності в електроенергетиці з урахуванням спеціальних умов щодо першочергового забезпечення потреб споживачів тепла території здійснення ліцензованої діяльності.Як випливає з аналізу положень ст.ст. 26, 29 “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання на території України також базується на дозвільному принципі. Зазначений принцип означає, що забороняється здійснення будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, юридичними чи фізичними особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку. Ядерна установка, джерело іонізуючого випромінювання можуть використовуватись лише з такою метою і таким чином, як це передбачено умовами виданого дозволу. Визначені в дозволі умови та межі безпечного використання ядерної установки, джерела іонізуючого випромінювання повинні забезпечувати необхідний і достатній рівень ядерної та радіаційної безпеки. Дозволом визначаються конкретне джерело іонізуючого випромінювання, ядерна установка, об'єкт, призначений для поводження з радіоактивними відходами, вид діяльності, умови і межі безпечного використання, інші вимоги та строк дії дозволу.Діяльність у сфері використання ядерної енергії провадиться на підставі ліцензій, окремих дозволів та сертифікатів, виданих відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000 р. Згідно ст. 7 зазначеного закону у сфері використання ядерної енергії обов'язковому ліцензуванню підлягають такі види діяльності: - переробка уранових руд; - перевезення радіоактивних матеріалів; - переробка, зберігання радіоактивних відходів; - виробництво джерел іонізуючого випромінювання;- використання джерел іонізуючого випромінювання; - підготовка персоналу для експлуатації ядерної установки; - підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Дозвільні методи застосовуються і в управління нафтогазовою галуззю паливно-енергетичного комплексу. Так, відповідно до ст.ст. 11-13 Закону України “Про нафту і газ” користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

На користування нафтогазоносними надрами надаються такі види спеціальних дозволів:

- на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ;

- на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти і газу (промисловою розробкою родовищ);

- на видобування нафти і газу (промислову розробку родовищ);

- на будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі підземних сховищ нафти чи газу та споруд для захоронення відходів виробництва нафтогазової галузі і супутніх вод.

Надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами здійснюється з додержанням принципів:

- відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами;

- наявності у заявника відповідної кваліфікації, матеріально-технічних та фінансових можливостей для користування нафтогазоносними надрами;

- забезпечення державою гарантій власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами та захист їх інтересів відповідно до законодавства протягом усього строку дії спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами;

- забезпечення власниками спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами взятих на себе зобов'язань, передбачених чинним законодавством та спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами;

- забезпечення максимально ефективного і раціонального використання нафтогазоносних надр;

- платності надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами;

- погодження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр умов конкурсів по кожній ділянці нафтогазоносних надр з органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, природних ресурсів, а на користування нафтогазоносними надрами з метою промислової розробки – і із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного гірничого нагляду.

На дозвільному принципі заснована діяльність суб’єктів господарювання і в сфері альтернативної енергетики. Так, відповідно до ст. 6 Закону України “Про альтернативні джерела енергії” організаційне забезпечення діяльності у сфері альтернативних джерел енергії передбачає надання органами виконавчої влади:

- дозволів заявникам на виробництво електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання;

- дозволів заявникам на виробництво геотермальної енергії;

- дозволів заявникам на розміщення обладнання, яке використовує сонячне випромінювання, вітер, хвилі морського прибою, для створення об'єктів альтернативної енергетики;

- дозволів заявникам на будівництво або відновлення об'єктів гідроенергетики на малих річках;

- дозволів заявникам на створення мереж для транспортування до
споживачів енергії, виробленої з альтернативних джерел;

- надання підприємствами електричних мереж (енергопостачальних
компаній) дозволів, за погодженими технічними умовами, на підключення об'єктів усіх форм власності, що виробляють енергію з альтернативних джерел, до об'єднаної енергетичної системи України.

Одним із найважливіших засобів державного впливу на стан енергетичного ринку є регулювання тарифів на на електричну енергію, умови та порядок якого врегульовані Законом України “Про електроенергетику”. Відповідно до ст.ст. 17, 17-1 цього закону формування оптових тарифів на електричну енергію здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України на договырних засадах. Оптові тарифи можуть передбачати видатки на спільне фінансування розвитку нетрадиційних джерел електричної енергії. Роздрібна ціна на електричну енергію формується енергопостачальниками згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії з урахуванням вимог Закону України “Про електроенергетику”. Тариф на електроенергію для населення, яке постійно проживає у 30-кілометровій зоні атомних електростанцій, встановлюється у розмірі 70 відсотків діючого тарифу для відповідної групи населення. Тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. Цим же органом здійснюється регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на вітрових електростанціях, тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, інших установках з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії. Формування цін на електричну енергію, вироблену на теплоелектроцентралях та інших установках з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється з урахуванням тарифів на теплову енергію. Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повинні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами. Постачання електричної енергії споживачам зазначеними підприємствами здійснюється за тарифами, які обумовлюються в договорах на постачання електричної енергії. З метою стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії Законом України “Про електроенергетику” передбачено застосування так званого “Зеленого” тарифу. Відповідно до ст.17-1 зазначеного закону "Зелений" тариф затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблену лише малими гідроелектростанціями).Величина "зеленого" тарифу встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики. Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з енергії вітру. Коефіцієнт "зеленого" тарифу становить 1,2 - для електроенергії, виробленої з енергії вітру об'єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 600 КВт; 1,4 – якщо потужність більша за 600 КВт, але не перевищує 2 000 КВт та 2,1 - якщо потужність яких перевищує 2 000 КВт. Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з біомаси, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біомаси. Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з біомаси становить – 2,3. Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання. Коефіцієнт "зеленого" тарифу становить 4,8 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання наземними об'єктами електроенергетики; 4,6 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах будинків, будівель та споруд, величина встановленої потужності яких перевищує 100 КВт; 4,4 - для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах будинків, будівель та споруд, величина встановленої потужності яких не перевищує 100 КВт, а також для об'єктів, вмонтованих (встановлених) на фасадах будинків, будівель та споруд, незалежно від їх граничної потужності.Величина "зеленого" тарифу для суб'єктів господарювання, які експлуатують малі гідроелектростанції, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої малими гідроелектростанціями. Коефіцієнт "зеленого" тарифу для електроенергії, виробленої малими гідроелектростанціями становить – 0,8. Для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, "зелений" тариф встановлено до 1 січня 2030 року. Державному регулюванню відповідно до Закону України “Про теплопостачання” підлягають також тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Повноваження щодо встановлення тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії відповідно до ст.20 зазначеного закону делеговано державою органам місцевого самоврядування.Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума
тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.З метою забезпечення додержання суб’єктами господарювання та громадянами законодавства, що стосується паливно-енергетичного комплексу, в ході державного управління застосовуються заходи контролю (нагляду). Організаційно-правові засади здійснення відповідних заходів визначені, зокрема, Законом України “Про електроенергетику”. Так, відповідно до ст.9 цього закону державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж здійснює нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України. Державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж мають право:- безперешкодно в будь-який час відвідувати об'єкти електроенергетики для перевірки додержання нормативно-правових актів про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції, отримувати від посадових осіб інформацію щодо виконання цих актів; - давати у межах своїх повноважень керівникам об'єктів електроенергетики приписи про усунення порушень нормативно-правових актів; - застосовувати у встановленому законодавством України порядку санкції до підприємств, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України, за порушення законодавства про електроенергетику з питань, що належать до їх компетенції. Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії здійснює нагляд за електричними і тепловикористовуючими установками та тепловими мережами споживачів та суб'єктів електроенергетики. Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право: - безперешкодного доступу до електричних і тепловикористовуючих установок та теплових мереж споживачів та суб'єктів електроенергетики; - отримувати від споживачів та суб'єктів електроенергетики інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів; - давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів; - давати споживачам та суб'єктам електроенергетики приписи про приведення засобів обліку, контролю та регулювання споживання електричної і теплової енергії у відповідність з нормами, правилами і стандартами в електроенергетиці; - надсилати власникам об'єктів споживача подання про невідповідність займаній посаді працівника електротехнічного профілю, який своєчасно не пройшов перевірку знань з електробезпеки та експлуатації струмоприймачів; - вимагати від споживачів та суб'єктів електроенергетики додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії; - надавати приписи щодо неприпустимості продовження експлуатації електричних і тепловикористовуючих установок споживачів, якщо це створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, здоров'ю населення; - застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення. Аналогічними повноваженнями наділені відповідно до ст.25 Закону України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” та ст.14 Закону України “Про теплопостачання” державні інспектори органів, що здійснюють нагляд у сфері ядерної енергетики, радіаційної безпеки та у сфері теплопостачання.

Дата добавления: 2014-11-09