Методи державного управління в агропромисловому комплексі

В ході державного управління агропромисловим комплексом застосовується широкий арсенал засобів владно-організуючого впливу як адміністративного так і економічного характеру, основними з яких є наступні:

- ліцензування;

- сертифікація;

- цінове регулювання;

- кредитна підтримка;

- дотаційна підтримка.

Такий метод державного управління як ліцензування досить широко застосовується в агропромисловому комплексі і, як правило, має на меті захист життя та здоров'я громадян та навколишнього природного середовища від неконтрольованого і потенційно небезпечного ведення окремих видів господарської діяльності. Види господарської діяльності в агропромисловому комплексі, що підлягають ліцензуванню, а також порядок його здійснення визначені Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. Як випливає з положень ст.9 цього закону, ліцензуванню в агропромисловому комплексі підлягають:

- виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

- виробництво пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), оптова, роздрібна торгівля пестицидами і агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);

- виконання авіаційно-хімічних робіт;

- діяльність, пов'язана з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств;

- оптова торгівля насінням;

- виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

- проведення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, що визначені Законом України "Про карантин рослин", які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони.

Одним із найважливіших інструментів забезпечення якості сільськогосподарської продукції та захисту споживачів від недоброякісної продукції, що застосовується органами державного управління в агропромисловому комплексі є сертифікація. Вказаний метод державного управління може застосовуватися як до сільськогосподарської продукції так і до робіт та послуг необхідних для забезпечення якості цієї продукції. Так, наприклад, Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. запроваджує механізм обов’язкової сертифікації якості зерна при здійсненні експортно-імпортних операцій та сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Так, відповідно до ст.21 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, крім хлібобулочних і макаронних виробів, проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, який видається на платній основі територіальними органами спеціально уповноваженого державного органу у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки приймається протягом трьох днів після надходження заяви від суб'єкта ринку зерна про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки, що зберігаються на зерновому складі, і завершення завантаження транспортного засобу. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, вважається, що суб'єктові ринку зерна надано такий сертифікат. Підставою для відмови у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки є:

- подання суб'єктом ринку зерна необхідних документів не в повному обсязі;

- невідповідність якості зерна та продуктів його переробки державним стандартам, крім випадків, коли якість експортного зерна та продуктів його переробки відповідає вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті;

- невідповідність транспортного засобу встановленим вимогам.

З метою забезпечення відповідності якості зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, державним стандартам та іншим нормативним документам ст.11 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачає обов’язкову сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Як випливає із змісту вказаної статті, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері.

Видача сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється на платній основі спеціально уповноваженим державним органом у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки. Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки приймається протягом тридцяти днів після надходження необхідних для видачі сертифіката документів. Якщо після закінчення зазначеного строку не буде прийнято рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката, послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, що надаються суб'єктом зберігання зерна, вважаються сертифікованими. Підставою для відмови у видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки можуть бути:

- подання суб'єктом зберігання зерна необхідних документів не в повному обсязі;

- невідповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки.

Сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки може бути анульованим в разі недотримання правил і технічних умов зберігання зерна та продуктів його переробки у процесі надання таких послуг.

Порядок видачі зазначеного сертифіката і перелік документів, що подаються для його одержання, строк дії такого сертифіката та механізм зарахування до державного бюджету коштів, які надійдуть в результаті внесення плати за його видачу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики.

Серед методів державного управління в агропромисловому комплексі одними з найбільш впливових на аграрному ринку є заходи цінового регулювання. Як випливає з положень Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, встановлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені зазначеним законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну закупівельну ціну та не вищому за максимальну закупівельну ціну.

Об'єктами державного цінового регулювання на аграрному ринку є такі товари: пшениця і суміш пшениці та жита (меслин), жито, ячмінь, овес, кукурудза, борошно пшеничне або суміші пшениці та жита (меслину), соєві боби, насіння льону, насіння ріпаку, насіння соняшнику, шишки хмелю, цукор з цукрових буряків. Відповідно до поточної ринкової кон'юнктури Кабінет Міністрів України має право запроваджувати державне цінове регулювання усіх або деяких із зазначених об'єктів.

Повний перелік об'єктів державного цінового регулювання підлягає офіційному оприлюдненню Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду. Якщо такий перелік не встановлено чи офіційно не оприлюднено у зазначений строк, то діє перелік об'єктів державного цінового регулювання, встановлений для попереднього маркетингового періоду.

Мінімальна та максимальна закупівельні ціни окремого об'єкта державного цінового регулювання встановлюються на визначений період цінового регулювання центральним органом виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики – Міністерством аграрної політики України.

Мінімальна закупівельна ціна окремого об'єкта державного цінового регулювання встановлюється на рівні, що унеможливлює середньостатистичну збитковість виробництва в Україні метричної одиниці відповідного об'єкта державного цінового регулювання. Така ціна є ціновим індикатором, який є підставою для прийняття рішення про здійснення фінансової інтервенції.

Фінансові інтервенції здійснюються Аграрним фондом шляхом придбання окремих об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксінгу) у розмірі, який не є меншим значення мінімальної закупівельної ціни.

Максимальна закупівельна ціна окремого об'єкта державного цінового регулювання встановлюється на рівні, що унеможливлює зріст індексу цін виробників такого об'єкта державного цінового регулювання понад загальний індекс споживчих цін (за всіма товарами та послугами) за відповідний період державного цінового регулювання. Така ціна є ціновим індикатором, який є підставою для прийняття рішення про здійснення товарної інтервенції.

Товарні інтервенції здійснюються Аграрним фондом шляхом продажу (поставки) окремих об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги (фіксінгу) у розмірі, що не перевищує значення максимальної закупівельної ціни.

Поряд із фінансовими та товарними інтервенціями на аграрному ринку держава в необхідних випадках може вдаватися до тимчасового адміністративного регулювання цін. Як випливає з положень ст.8 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, тимчасове адміністративне регулювання цін – це комплекс адміністративних заходів, спрямованих на упередження чи зупинку спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями та/або покупцями об'єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку, яке не може бути виправлено за стандартними процедурами державних інтервенцій.

Рішення про запровадження режиму адміністративного регулювання для окремого об'єкта державного цінового регулювання приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Аграрного фонду. Строк дії режиму адміністративного регулювання не може перевищувати шість послідовних календарних місяців, включаючи місяць, у якому було прийнято рішення про його запровадження. Режим адміністративного регулювання поширюється на правовідносини, які виникають як на організованому, так і на неорганізованому ринках України з окремим об'єктом державного цінового регулювання.

Кабінет Міністрів України може застосовувати будь-який з таких видів адміністративного регулювання або їх комбінацію:

а) обмеження рівня торгової націнки (знижки) на гуртовому або роздрібному ринку визначеного об'єкта цінового регулювання;

б) встановлення граничних рівнів рентабельності до витрат:

- переробників товару, якщо внаслідок такої переробки виробляється об'єкт державного цінового регулювання;

- осіб, які надають послуги із зберігання (схову) об'єктів державного цінового регулювання;

в) встановлення граничних цін продажу об'єкта державного цінового регулювання на рівні максимальної закупівельної ціни або його придбання на рівні мінімальної закупівельної ціни (тільки на період від дати надіслання подання до органів Антимонопольного комітету України до дати прийняття ними висновку щодо наявності узгоджених дій суб'єктами ринку та/або рішення на захист економічної конкуренції).

Одним із різновидів кредитної підтримки, що активно застосовуються в останні роки на аграрному ринку, є так звані “державні заставні закупівлі зерна”. Як випливає із положень ст.12 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, згідно із режимом державних заставних закупівель аграрний фонд надає бюджетну позику виробнику зерна, яке є об'єктом державного цінового регулювання, під заставу такого об'єкта, що оформлюється переданням кредитору простого чи подвійного складського свідоцтва або складської квитанції.

Розмір суми бюджетної позики не може перевищувати 80 відсотків вартості застави, розрахованої, виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни. Бюджетна позика надається на строк, встановлений сторонами, який не може перевищувати строк одного маркетингового періоду. Пролонгації та дисконтування (списання) основної суми та процентів не припускаються. Основна сума бюджетної позики та плата за її використання погашається єдиним платежем у строк, визначений у кредитному договорі. Дозволяється дострокове погашення суми бюджетної позики та пропорційне погашення плати за її використання або їх частини. При повному погашенні основної суми бюджетної позики та плати за її використання, у тому числі достроковому, позичальнику повертається просте чи подвійне складське свідоцтво (складська квитанція), а зерно звільняється з-під режиму застави.

Якщо основна сума бюджетної позики та/або плата за її використання не погашається позичальником у строк, встановлений кредитним договором, то з такого моменту:

- предмет застави переходить у власність держави та зараховується до складу державного продовольчого резерву за цінами, що діяли на момент оцінки такого предмета застави;

- зобов'язання між сторонами договору вважаються повністю виконаними (у тому числі щодо плати за користування бюджетною позикою та повернення її основної суми);

- обов'язок з оплати вартості подальшого зберігання колишнього об'єкта застави переходить на кредитора;

- кредитор набуває прав вигодонабувача за договором страхування такого колишнього об'єкта застави.

Бюджетна позика у межах режиму заставних закупівель є платною. Плата за використання бюджетної позики встановлюється на рівні 50 відсотків від середньозваженого процента за кредитами банків, наданих строком до 12 календарних місяців та повністю забезпечених заставою, який фактично склався станом на 1 червня поточного бюджетного року. Порядок розрахунку такого середньозваженого процента визначається постановою Кабінету Міністрів України на підставі подання Національного банку України. Розмір плати за використання бюджетної позики оприлюднюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку щорічного періоду заставних закупівель.

Бюджетні позики у межах режиму заставних закупівель щорічно надаються у період з 1 липня поточного бюджетного року до 1 квітня наступного бюджетного року.

Більш детально механізм надання бюджетних позик в рамках режиму заставних закупівель регламентований Постановою Кабінету Міністрів України “Про запровадження режиму державних заставних закупівель зерна” від 06.08.2008 р. № 705.

Кредитна підтримка може надаватися виробникам сільськогосподарської продукції у формі кредитної субсидії. Режим кредитної субсидії полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання короткострокових та середньострокових кредитів, наданих банками в національній валюті. Кредитна субсидія надається особам, які є сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють об'єкти державного цінового регулювання.

Розмір кредитної субсидії надається до 50 відсотків від розміру процента, нарахованого на основну суму кредиту, але не вище 50 відсотків від розміру середньозваженого процента за кредитами банків у національній валюті, повністю забезпечених заставою, який фактично склався в Україні станом на 1 лютого поточного бюджетного року, та наданих:

- для короткострокових кредитів - строком до 12 календарних місяців;

- для середньострокових кредитів - строком до 36 календарних місяців.

Кредитна субсидія надається позичальнику щоквартально, виходячи з суми фактично сплачених процентів за відповідний період.

Кредит, проценти за яким субсидуються, має цільове призначення:

а) короткострокові кредити використовуються виключно для придбання товарів (запасів) на потреби виробництва окремого об'єкта державного цінового регулювання. Перелік таких товарів (запасів) визначається Кабінетом Міністрів України;

б) середньострокові кредити використовуються виключно для:

- придбання або будівництва основних фондів сільськогосподарського призначення I групи та проведення їх капітальних поліпшень;

- придбання основних фондів III групи сільськогосподарського призначення, у тому числі на умовах фінансового лізингу, та проведення їх капітальних поліпшень.

Контроль за цільовим використанням коштів субсидованих кредитів здійснюється відповідними підрозділами контрольно-ревізійної служби.

В галузі тваринництва одним із основних методів державного управління є надання бюджетних дотацій. Відповідно до ст.15 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” бюджетна дотація надається з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню середньостатистичної збитковості українських виробників такої продукції.

Об'єктами бюджетної дотації є: коні живі призначені для забою, велика рогата худоба жива; свині живі; вівці живі, кози живі, свійська птиця жива, кролі свійські живі, молоко незбиране вищого, першого та другого гатунків або вершки не згущені. Об'єктом бюджетної дотації також є племінна бджолина сім'я, визначена такою згідно із Законом України "Про бджільництво".

Суб'єктом (отримувачем) бюджетної дотації або спеціальної бюджетної дотації є безпосередній виробник об'єкта такої дотації. Бюджетна дотація або спеціальна бюджетна дотація виплачується Аграрним фондом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір бюджетної дотації на черговий бюджетний рік встановлюється Кабінетом Міністрів України у твердих сумах з розрахунку на:

- метричну одиницю живої ваги проданого (реалізованого) об'єкта дотації або метричну одиницю ваги реалізації молока та вовни;

- одну голову чистопородної (чистокровної) племінної тварини, яка перебувала у власності суб'єкта дотації на початок чергового бюджетного року;

- одну племінну бджолину сім'ю, яка перебувала у власності суб'єкта дотації на початок чергового бюджетного року;

- виходячи з приросту кількості голів чистопородних (чистокровних) племінних тварин та племінних бджолиних сімей, які перебували у власності суб'єкта бюджетної дотації на кінець чергового бюджетного року, порівняно з їх кількістю на початок такого бюджетного року.

Розмір спеціальної бюджетної дотації на черговий бюджетний рік встановлюється Кабінетом Міністрів України у твердих сумах з розрахунку на одну голову об'єкта дотації, що перебуває у власності суб'єкта дотації станом на початок чергового бюджетного року.

Розрахунок розміру бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації (за їх об'єктами та сумами) надається як додаток до проекту закону України про Державний бюджет України на черговий рік.

Спеціальна бюджетна дотація надається лише по тваринах, що пройшли ідентифікацію та реєстрацію відповідно до закону, за умови повного впровадження системи наступного контролю за цільовим використанням бюджетних кошів, наданих на зазначені потреби.

Кабінет Міністрів України:

- щорічно приймає постанову з питань режиму надання бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації;

- за поданням центрального органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики установлює мінімально допустимий рівень цін на продукцію тваринництва, який використовується як база для розрахунку дотацій, а також для розрахунку ціни при закупівлі продукції тваринництва безпосередньо у виробника.

Дата добавления: 2014-11-09