Тематики курсових робіт 3 страница

При капіталізмі кредит існує на основі позичкового капіталу. Категорія «позичковий капітал», як і «кредит», тісно пов'язані з категорією «гроші», тож важливим є зрозуміти відмінності між ними (див. рис. 6.1). Також слід мати на увазі, що кредит пов'язаний з іншими економічними категоріями, такими як «фінанси», «процент», «товар», «ринок», «ціна».

Рис.5.1. Форма руху кредиту

Далі слід перейти до розгляду етапів та закономірностей руху кредиту, джерел його формування у ринковій економіці, суб'єктів та об'єктів кредитних відносин. Треба пам'ятати, що кредитні відносини розвиваються відповідно до кругообороту капіталу на макро- та мікрорівнях, починаючи з формування кредитних ресурсів і завершуючи погашенням за­боргованості (див. рис.5.1). Слід зрозуміти поняття «економічні межі кредиту» та з'ясувати їх важливість для управління економікою країни.

Вивчаючи форми та види кредиту, треба пам'ятати про багатогранність критеріїв класифікації кредиту. Слід розібратись у перевагах та недоліках кожної з форм кредитних відносин і перейти до аналізу окремих видів кредиту: комерційного, банківського, державного, міжнародного, споживчого. Необхідно звернути увагу на відповідність тих чи інших видів та форм кредиту (див. рис. 6.2), зрозуміти роль кожного з видів кредиту в ринковій економіці.

Рис5.2. Зв'язок форм та видів кредиту

Особливе місце серед інших видів кредиту посідає банківський кредит. Слід звернути увагу на те, що за об'єктами кредитування банківський кредит розподіляють на кредити в основний і оборот­ний капітал, а також на споживчі потреби. За строками наданий кредит поділяють на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий; щодо забезпеченості — на забезпечений і незабезпечений (бланковий) залежно від порядку надання — прямий і непря­мий. Важливо зрозуміти принципи банківського кредитування: забезпеченість, поверненість, платність, цільовий характер викорис­тання і необхідність їх дотримання в практичній діяльності банку.

Плата за кредит виступає у формі позичкового процента. Треба розібратись у суті позичковогопроцента, знати джерела його сплати, навчитись розрізняти види процентних ставок. Особливо важливо зрозуміти фактори, що впливають на зміну ринкових ставок процента (у тому числі інфляції як альтернативної вартості), навчитись розраховувати норму процента, ознайомитися з методикою нарахування процентів за кредитами і депозитами (див. рис.5.3, 5.4,5.5).

Актуальним є питання ролі процента в ринковій економіці. Необхідно проаналізувати функції позичкового процента як інструмента перерозподілу прибутків у суспільстві та збереження інвести­ційних ресурсів, зрозуміти механізм державного регулювання економічних процесів за допомогою позичкового процента.

Під час вивчення функцій кредиту слід звернути увагу на те, що в економічній літературі немає однозначного погляду на це питання. Вважається, що кредит виконує перерозподільну, емісійну і контрольно-стимулювальну функції.

Розглядаючи перерозподільну функцію кредиту, слід звернути увагу на те, що за допомогою кредиту здійснюється перерозподіл вартості не лише між окремими економічними агентами, а й між галузями економіки, регіонами і в глобальному масштабі.

Доцільно простежити еволюцію емісійної функції кредиту: від заміни дійсних грошових знаків кредитними грошима до створення грошей для грошового обігу. У цьому значну допомогу нададуть знання, отримані в результаті опрацювання попередніх тем курсу. Необхідно проаналізувати зв'язок між перерозподільною та емісійною функціями кредиту.

Найбільш дискусійною є третя функція кредиту — контрольно-стимулювальна. Під час її розгляду слід звернути увагу на необхідність контролю кредитора за використанням коштів, з одного боку, і на розуміння позичальником потреби повернути кредит, що стимулює його ефективніше використовувати кошти, з іншого боку.

Для розуміння ролі кредиту необхідно звернути увагу на те, що він стимулює економічне зростання, забезпечує перелив капіталу, підвищує ефективність грошового обігу та є важливим інструмен­том державного регулювання економіки.

На завершення вивчення теми слід розібратись у проблемах роз­витку кредитних відносин в Україні, використовуючи матеріали ле­кцій, підручників, а також звернувшись до періодичних та спеціаль­них наукових видань.

Рис.5.З. Порядок розрахунку норми процента

Рис. 5.4. Формула нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків

Puc. 5.5. Формула нарахування складних процентів (процент на процент)

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Необхідність кредиту. Загальні передумови формування кредитних відносин.

2. Суть кредиту як форми руху вартості на зворотній основі. Позичковий капітал і кредит.

3. Стадії та закономірності руху кредиту. Об'єкти, суб'єкти та типи кредитних відносин.

4. Форми та види кредиту. Принципи банківського кредитування.

Заняття 2

1. Поняття економічних меж кредиту, види, причини і наслідки їх порушення. Кредитні відносини та інфляція.

2. Процент за кредит: суть, види, економічні межі руху та фактори зміни ставки процента.

3. Функції кредиту та їх класифікація. Роль кредиту в розвитку економіки.

4. Розвиток кредитних відносин у перехідній економіці України.

Термінологічний словник

Банківський кредит — вид кредиту, що надається банками під­приємствам, домашнім господарствам і державам.

Бланковий кредит — кредит, який видається без забезпечення — лише під зобов'язання повернути кредит. Надається, як правило, на­дійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Державний кредит — вид кредиту, при якому одним із суб'єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) виступає держава.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які на­даються на строк понад 3 роки і призначені для формування основ­них фондів.

Економічні межі кредиту — границя відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Емісійна функція кредиту — у сучасній економіці гроші виникають унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Забезпечення кредиту — матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна.

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Контрольно-стимулювальна функція кредиту — використання кредиту передбачає контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виникають у зв'язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Кредит (лат. credo — вірити) економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.

Кредитна операція — угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора і позичальника.

Кредитна рестрикція — комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за користування кредитом.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність — спроможність суб'єкта повернути кредит у випадку його надання. Є однією з головних умов надання кредиту.

Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та пере­ваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух пози­чкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у процентах).

Об'єкти кредиту — економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Перерозподільна функція кредиту — розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Плаваюча процентна ставка — процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.

Позичальник — суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент (лат. pro centum — на сотню) — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.

Принцип кредитування — положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Регулювальна функція кредиту — у сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.

Середньостроковий кредит — кредит, який охоплює позики строком від 1-го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і спо­живчого кредиту.

Суб'єкти кредиту — учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.

Фіксована процентна ставка — процентна ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Теми рефератів

1. Розвиток кредиту в економіці України (на прикладі однієї з галузей).

2. Роль кредиту в становленні ринкової економіки в Україні.

3. Форми та види кредиту в Україні.

4. Позичковий процент та фактори його диференціації.

Запитання для самоконтролю

1. Чим викликана необхідність у кредиті?

2. Які є методи перерозподілу коштів і в чому їх відмінність?

3. Назвіть особливості прояву розвитку кредиту в різних галузях народного господарства.

4. Як відбувалась еволюція кредитних відносин?

5. У чому полягає відмінність лихварського кредиту від кредиту, що функціонує при капіталізмі?

6. Без якої істотної риси кредит перестає бути самим собою?

7. Що спільного і в чому відмінність між економічними категоріями «гроші» і «позичковий капітал»?

8. Поясніть поняття «межі кредиту» та розкажіть про види меж кредиту.

9. Назвіть джерела утворення кредиту в суспільстві.

10. В якому із своїх видів кредит виконує емісійну функцію?

11. В яких формах функціонують комерційний, банківський, споживчий, державний та міжнародний кредити?

12. Які фактори впливають на зміну процентної ставки?

Тема 6. Кредитні системи

Методичні вказівки

Під час вивчення цієї теми слід звернути увагу на відмінності між категоріями «кредитна система» та «банківська система».

Інституційний склад кредитної системи:

§ банківська система;

§ небанківські кредитно-фінансові установи:

§ інвестиційні компанії;

§ інвестиційні фонди;

§ страхові компанії;

§ пенсійні фонди;

§ кредитні спілки;

§ ломбарди;

§ лізингові та факторингові компанії тощо.

Загальною ознакою установи, що належить до кредитної систе­ми, є участь у кредитних відносинах (акумулюванні та перерозподі­лі позичкового капіталу) на постійних засадах. Студент повинен уміти навести приклади та бачити перспективу розвитку кредитної системи.

Під час вивчення теми слід звернути особливу увагу на банківську систему, яка є складовою частиною кредитної системи. Склад сучасної банківської системи такий.

Перший рівень: Центральний (емісійний) банк та його організаційна структура (в Україні — Національний банк України; Кримське Республіканське управління; обласні управління).

Другий рівень: ділові банки (в Україні – комерційні банки) із своєю організаційною структурою (філії, відділення).

Побудова банківської системи у кожній країні визначається національним законодавством з цих питань і може істотно розрізнятися в окремих країнах. Так, згідно із законодавством США, інвестиційні банки — не банки, як це трактується законодавством України, а, скоріше, інвестиційні компанії. Важливо зрозуміти ознаки, за якими до банків належать такі, що:

§ приймають депозити;

§ видають кредити;

§ здійснюють розрахунки;

§ мають обов'язкові резерви у центральному банку.

Вивчаючи цю тему, слід звернути особливу увагу на центральний банк як головну ланку кредитної системи та його функції. Головним завданням центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Це завдання реалізується шляхом виконання центральним банком його функцій.

Під час вивчення теми треба зрозуміти головні функції центрального банку:

§ грошово-кредитне регулювання економіки;

§ емісійна;

§ «банк банків» та банкір уряду;

§ банківський нагляд.

Вивчаючи функцію грошово-кредитного регулювання, треба зо­середити увагу на інструментах грошово-кредитної (монетарної) політики центрального банку:

§ обліковій ставці процента;

§ нормі обов'язкового резервування коштів комерційних банків;

§ операціях на відкритому ринку.

Національний банк України відповідно до своїх функцій здійс­нює такі операції:

§ надає комерційним банкам кредити;

• веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ;
• купує та продає цінні папери, що випускаються державою;
• надає кредити банкам під заставу цінних паперів;
• виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо­економічної діяльності;
• купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті;
• проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
• організує інкасацію й перевезення грошових знаків та інших цін­ностей;
• здійснює інші операції відповідно до своїх функцій.

У зв'язку з виконанням своїх функцій Національний банк України:

§ бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

§ розробляє основні напрями єдиної грошово-кредитної політики;

§ концентрує кредитні ресурси, створені за рахунок коштів статут­ного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів на депо­зитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

§ на договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

§ утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської сис­теми за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

§ проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює правила розрахунків і ведення касових операцій, порядок веден­ня обліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залуче­ні з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної по­літики;

§ організує і здійснює касове виконання державного бюджету республіки;

§ зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютно­го фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зве­деного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розробляє порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцінни­ми металами. Установлює офіційні курси іноземних валют до на­ціональної валюти, публікує ці курси в пресі, організує роботу ва­лютної біржі;

§ спільно з комерційними банками здійснює обслуговування дер­жавного боргу, виконує операції, пов'язані з розміщенням держав­них позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

§ реєструє новостворені комерційні банки;

§ дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

§ дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представ­ництв як на території України, так і за її межами;

§ визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комер­ційними банками;

§ готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеці­алістів на договірних умовах;

§ установлює комерційним банкам економічні нормативи.

Під час вивчення теми необхідно зосередити увагу на комерційних банках, їх видах, організації діяльності. Слід зрозуміти структу­ру банківської системи України. Крім того, потрібно знати класифі­кацію комерційних банків:

§ за формою власності: державні, пайові та акціонерні, приватні (в Україні не створюються);

§ за ознакою операцій, що здійснюються: універсальні, спеціалізо­вані, за кількістю ліцензій на конкретні види банківської діяльності, що ліцензуються окремо;

§ щодо походження акціонерного капіталу: без іноземного капіталу, з частково іноземним капіталом, з 100-відсотковим іноземним капіталом;

§ за власною організаційною структурою: з філіями, без філій.

Слід знати, що комерційний банк набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації Національним банком України.

Під час вивчення теми слід звернути особливу увагу на операції, що їх здійснюють комерційні банки України:

§ залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

§ здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

§ ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

§ фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

§ випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредити­вів, акцій, облігацій, векселів тощо);

§ купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних папе­рів, а також операції з ними;

§ видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

§ придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання по­слуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих ви­мог (факторинг);

§ придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

§ купівля в організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

§ купівля і продаж в Україні й за кордоном монетарних металів;

§ залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вкла­ди та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

§ довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;

§ надання консультаційних послуг;

§ проведення операцій по касовому виконанню державного бю­джету за дорученням Національного банку України;

§ здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

Необхідно звернути увагу на небанківські кредитні установи, які існують в Україні, розібратися з їх роллю у нагромадженні та мобілізації грошового капіталу. Звернути увагу на учасників ринку цін­них паперів, які створюють істотну конкуренцію банкам під час здійснення ними інвестиційних та довірчих операцій. Охарактери­зувати роль контролюючих органів та макроекономічне значення регулювання діяльності інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, страхувальників.

Слід запам'ятати, що основні форми діяльності небанківських кредитно-фінансових установ на ринку позичкових капіталів зводя­ться до акумуляції збережень населення, надання кредитів корпора­ціям та через облігаційні позички, іпотечних та споживчих позик.

Під час вивчення теми необхідно з'ясувати питання про стійкість банківської системи, тобто її здатність стабільно виконувати свої функції. Стійкість банківської системи забезпечується самими бан­ками та з боку центрального банку. З цією метою Національний банк України встановлює для комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.

Плани семінарських занять

Заняття 1

1. Кредитна система як елемент інфраструктури грошового ринку. Складові елементи кредитної системи та їх характеристика.

2. Основи організації та функції банківської системи.

3. Центральні банки, їх походження та призначення.

4. Розвиток Національного банку України, його структура і функції.

Заняття 2

1. Банки другого рівня, їх походження, види, принципи побудови та функції.

2. Операції комерційних банків та їх характеристика.

3. Небанківські фінансово-кредитні установи, їх призначення та види. Проблеми небанківських фінансово-кредитних установ в Україні.

4. Стійкість банківської системи як вирішальна передумова її успішного функціонування. Механізм забезпечення стабільності банківської системи.

Термінологічний словник

Актив банку — частина бухгалтерського балансу (ліва сторона), яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активи високоліквідні — кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані у наявні кошти.

Активи робочі банку — кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку — фінансові операції з розміщення ві­льних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторин­гові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку — сплачена частка основного капіта­лу, вкладеного в банк у обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основ­ними формами акціонерного капіталу в порядку черговості пред'­явлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується також для позначення статті в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли акціонери і яка разом з нерозподіленим прибутком та іншими фондами становить власний капітал.

Балансовий прибуток банку — загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій.

Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.

Банківська операція — діяльність банку, пов'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні виключно визначене законодавством.

Банківська ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.

Банківські ресурси — сукупність коштів, які знаходяться в роз­порядженні банку і використовуються ним для здійснення кредит­них та інших активних операцій.

Великий кредит — сукупний розмір позик, що є у комерційного банку стосовно одного позичальника, який перевищує 10% власних коштів (капіталу) банку.

Власні кошти банку — сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Дворівнева банківська система — банківська система, в якій емі­сійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізу­ються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Депозит банківський — грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

Залучені кошти банку — сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів, або це придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

CAMEL — одна з рейтингових банківських систем; так називається за першими (англійськими) літерами складових показників — капітал, активи, менеджмент, дохідність, ліквідність.

Комерційний банк — банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи України.

Кредити стандартні — кредити незалежні від виду забезпечення, строк погашення яких не настав; кредити, за якими своєчасно і в повному обсязі погашається основний борг, включаючи кредити, пролонговані у встановленому порядку, але не більше двох разів, із загальним строком пролонгації не більше 6 місяців.

Кредити нестандартні — кредити, пролонговані більш як 2 рази або з загальним строком пролонгації понад 6 місяців; прострочені до 60 днів забезпечені кредити, а також прострочені до ЗО днів недостатньо забезпечені кредити.

Кредити сумнівні — прострочені до ЗО днів незабезпечені кредити; прострочені від ЗО до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені від 60 до 180 днів забезпечені кредити.

Кредити небезпечні — прострочені від ЗО до 60 днів незабезпечені кредити; прострочені від 60 до 180 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені понад 180 днів забезпечені кредити.

Кредити безнадійні — прострочені від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, прострочені понад 180 днів.

Кредитна система — сукупність установ, які реалізують кре­дитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка — громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих бан­ком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватись у формі позик, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких вже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов'язань. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і про­строчених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів. Кредитний портфель не включає в себе відсотки нараховані, але ще не сплачені, не профінансовані, зобов'язання видати кредит, кредитні лінії, які ще не списані, гарантії та акредитиви, депозити в інших банках.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать кредитору.

Кредитно-інвестиційний портфель — сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: його акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю в разі необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Ліквідність банку — спроможність банку з точки зору виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

Ломбард — спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає позички під заклад рухомого майна.

Ланка кредитної системи — група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин (банки, інвестиційні компанії, страхові компанії).

Дата добавления: 2014-11-26