Свято як основа комплексної анімації

Свя́то — день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати; кілька неробочих днів поспіль з нагоди торжеств. Зазвичай, ґрунтуються на ранніх язичницьких обрядах і ритуалах, у яких зображувалися, розігрувалися, інсценувалися, подавалися в театральній формі ті або інші сцени, пов'язані із ключовими, життєво важливими подіями суспільства. (Вікіпедія). Розрізняють свята державні, релігійні, професійні, народні, корпоративні, особисті, сімейні. Бувають – офіційними (закріплені на державному рівні з додатковим вихідним або без нього – Новий рік, День перемоги, День Конституції, Міжнародний жіночий день тощо) і неофіційними (Старий Новий рік, День Валентина, День сміху тощо); загальними, сільськими і міськими; постійними (періодичними) або разовими.

Свято – це складне суспільне явище, що уособлює собою життя кожної людини і суспільства в цілому. Являючись частиною соціального життя, свято виступає як особливий вид життєдіяльності людини і суспільства, який уособлює прагнення людей до волі і радості.

Для кожної людини свято пов’язане з особливим святковим станом, який спонукає її до участі в тому чи іншому святковому дійстві. Відчуття святковості – це відчуття радості, бадьорості, емоційного піднесення.

У світовій літературі існує два підходи до розуміння природи свята:

- свято виникає завдяки святковому стану душі людини (тобто календарне свято вторинне);

- свято або святковий настрій є конкретним відгуком кожної людини на святкову подію.

Свято – дуже важлива первісна форма людської культури. Її неможливо вивести і пояснити, виходячи лише з практичних умов і цілей суспільної праці. І потреба в періодичному відпочинку, у відновленні психофізичних функцій організму не створює святкової ситуації. Свято завжди мало глибоке змістовне, світоспоглядальне наповнення. Ніякі вправи в організації і вдосконаленні суспільно-трудового процесу, ніяка гра в працю і ніякий відпочинок або перерва в роботі самі по собі ніколи не можуть бути святковими. Щоб вони стали такими, потрібно виконання багатьох умов.

Святковість завжди мала суттєве відношення до часу. В основі свята лежить певна і конкретна концепція природного (космічного) біологічного та історичного часу. При цьому свята на всіх етапах свого історичного розвитку були пов’язані з кризовими, переломними моментами в житті природи, людини і суспільства.

Моменти смерті та відродження, зміни й оновлення були завжди провідними у святковому світосприйнятті. Саме ці події у конкретних формах певних свят і створювали специфіку “святковості свята”.

Щоправда, далеко не всі переломні моменти нашого життя спонукають до свята. Досвід багатьох офіційних свят Середньовіччя, Нового часу, радянської пори показують, що вони були скоріше ідеологічними акціями, створеними на потребу якоїсь групи людей. Ці свята нікуди не виводили із існуючого світопорядку і не створювали ніякого іншого життя. Навпаки, вони освячували, санкціонували існуючий лад і сприяли його закріпленню. Ніхто не в змозі змусити людину святкувати кимось вигадане свято. Лише вона сама може визначити, чи святкова ця подія для неї, чи ні, лише в її душі зароджується відгук на зовнішні подразники. Чим вони сильніші, тим сильніша зворотня реакція. Якщо потужна енергія позитивної для людини великої події увійшла в її свідомість і підсвідомість, вона обов’язково перетвориться на бажання повертати хоча б відгуки цієї події ще і ще.

Свято – це бажана, очікувана подія. Саме процес очікування свята формує внутрішню настанову на святковий настрій, і чим воно ближче, тим сильніші позитивні емоції.

Прикладом справжнього свята для дитини може слугувати день народження. З роками значення цього свята зменшується, а інколи воно перетворюється на привід для зустрічі рідних і близьких за духом людей, (щоправда, така зустріч – теж свято).

Сімейними святами вважаються народження дитини, хрестини, весілля, ювілеї сімейного життя тощо. Це приклади свят, основою яких є подія життєвого циклу. Для людства подібні свята будуть вічними.

Попри те, що святковий настрій може зародитися в душі однієї людини, свято все ж – подія колективна. Є й виключення: вони в художній формі зображені у фільмі “Сімнадцять миттєвостей весни”, коли Штірліц наодинці відмічає свято Червоної Армії. Але це виключення лише підтверджує правила. Так, свято Нового року може перетворитися на джерело негативних емоцій, якщо людина зустрічає його насамоті. З іншого боку, фраза “Я чужий на цьому святі життя” може втратити свою актуальність, як тільки людина потрапить у святкове середовище. Люди, що створили це середовище, створили й умови для більш активного процесу обміну позитивною енергією. Коли позитивно налаштована людина віддає свою енергію іншим, то навзамін отримує значно більший потік святкової енергетики. У цьому середовищі навіть не святково налаштована людина відчує приплив енергії і, як результат, включиться у загальне дійство.

Кожен народ, кожен етнос має свою святкову культуру. Багато свят увійшли до програм перебування туристів у тій чи іншій країні. Немає кращого способу пізнання культури народу, ніж участь в одному з народних свят.

Як правило, свято – це комплексний захід, в якому як засоби виразності представлені музика, пісня, танець, слово, елементи театралізації, гра тощо. Усі ці види мистецтва презентують культуру народу в особливій образно-виразній формі.

Натепер свята можуть називатися карнавалами, фестивалями, святковими акціями. Головне, щоб вони носили святковий характер і створювали святковий настрій усім присутнім.

Об’єктами культурно-пізнавального туризму найчастіше стають народні свята. Вони можуть бути представлені у формі змагань з традиційних автентичних видів ігор, наприклад, Фестивалі вікінгів у Великобританії, Афінський марафон в Греції, Апельсинові бої в Івреї (Італія), Біг биків в іспанській Памплоні або Ігри “По щучьему велению” в російському Ростові-на-Дону.

Популярними серед туристів є свята їжі і напоїв (фестивалі ). Одним з найбільших свят напоїв є фестиваль пива “Октоберфест” у Німеччині. Весняні фестивалі проходять у всіх країнах, що виробляють вино: Італії, Франції, Іспанії, Угорщині. Але й країни, не дуже відомі як виробники вин, мають подібні свята: та ж Німеччина, Чехія, ПАР, Китай.

Серед свят їжі виділяються Фестиваль Гаучо в Аргентині, фестивалі сиру в Голландії, Швейцарії, Франції, Великобританії. У більшості європейських країн проходять свята шоколаду, наприклад, Фестиваль шоколаду “Єврошоколад” в італійській Перуджі. У Таїланді популярний серед туристів Вегетаріанський Фестиваль, в Ірландії – Ярмарок устриць. Франція пропонує туристам цілу низку цікавих гастрономічних свят: Фестиваль лимонів у Ментоні, Фестиваль трюфелів в Альбі, Фестиваль козячого сиру і Тиждень смаку у Вілеті, Свято Шукрута в Альзасі, а ще Свято спецій, Свято каштанів і грибів тощо. Фестиваль винограда в Марино (Marino Grape Festival) – знаменитое осеннее празднество, посвященное сбору урожая винограда в Италии. По традиции фестиваль проводится ежегодно, с 1925 года, в первое воскресенье октября. Инициатором проведения этого фестиваля был поэт Леон Чипрелли. Каждый год для празднования сбора урожая из 150 тонн винограда готовят 3000 литров местного белого вина.

Шановані в світі свята, пов’язані з природними явищами.

Без сумніву, одним з найцікавіших у світі є вже згадане українське свято Купала. Цікавим для туристів будуть китайське Свято Середини осені або Обряд “місячних коржів”, японське Свято Цвітіння сакури, індійське свято весни “Холі”, Свято перших плодів “Нквала”, що проходить в африканському Свазіленді.

Найбільше свят природи присвячено квітам. Серед них можна виділити Фестиваль Троянд у марокканському Ель Келаа де М’Гуна, амстердамський Парад квітів, лондонський Фестиваль квітів, День Паризьких Садів у Франції…

А як не побувати на святі, одна назва якого викликає цікавість і спонукає до подорожі: Фестиваль Китів (ПАР), Фестиваль Океанів (Португалія), Міжнародний День Гір у Непалі.

Привабливими для туристів є свята урожаю. Щоправда, форми у них різні. Так, в іспанському містечку Бунол, що біля Валенсії, кожного року відбувається свято “Томатіна”, кульмінацією якого стає “битва помідорів”. Для цього свята привозять 120 тонн зрілих помідорів і десятки тисяч учасників свята перетворюються на мішені помідорних атак.

На велике свято екстремалів перетворився традиційний Піщаний марафон у Марокко. Марафонці з десятків країн вночі і вдень долають 234-кілометрову дистанцію пустелею Сахара. Бігти можуть усі бажаючі. Участь у марафоні коштує 2600 доларів США, а головний приз – лише 4500. Зрозуміло, що не заради грошей люди потерпають від спеки і піску. Нагородою для тих, хто дістанеться фінішу, стане свято переможця над собою.

Ще один приклад екзотичного свята – Ярмарок верблюдів, що проходить в індійському містечку Пушкар. Це барвисте видовище являє собою суміш східного базару, карнавалу і цирку. Під час свята продається і купується близько 30 тисяч верблюдів. Але не лише торги приваблюють людей у Пушкар. Тут можна побачити унікальні видовища: перегони на верблюдах, змагання з “верблюжого поло”, конкурси “верблюжої краси”. Крім того усі бажаючі можуть покататися на верблюдах. Своє мистецтво демонструють акробати, жонглери, факіри, шамани, заклинателі змій і ковтальники вогню…

Учасники дефілюють по торгівельних рядах у яскравому традиційному одязі. Нині багато туристичних фірм Індії пропонують святкові тури до Пушкару.

У французькому місті Ментон з 1933 р. проходить Фестиваль лимонів. На святкові потреби використовується 130 тонн лимонів і 10 тисяч квітів. Ними прикрашають постаменти і роблять драпірування для лимонних скульптур, що присвячені певній темі. У 2003 р. темою фестивалю була казка “Аліса в Країні чудес”. По місту розгулювали тисячі гостей, у садах розмістили лимонні персонажі казок, по набережній пройшов парад з сотень лимонних кораблів. Завершилося свято великим фейєрверком. Крім цього культурна програма свята насичена виставами, виставками, концертами фольклорних груп.

Найперспективнішим і найвидовищнішим святом квітів заслужено вважається міжнародний фестиваль орхідей у Токіо. У ньому беруть участь десятки країн, що демонструють близько 70 тисяч орхідей всіх сортів і видів. Фестиваль користується величезною популярністю як у японців, так й у іноземних туристів. У 2003 р. свято відвідали 350 тис. людей.

В Україні є дві самодостатні події, що привертають увагу великої кількості туристів. Справжнім святом української культури став Сорочинський ярмарок, що кожного року відбувається на Полтавщині у селі Великі Сорочинці. Головною темою ярмаркової анімації тут є театралізація творів М. В. Гоголя. Костюмовані герої гоголівських творів розігрують сценки, пародії, влаштовують конкурси, спілкуються з людьми. Крім того, у Сорочинці з’їжджаються фольклорні колективи з усієї України. Вони демонструють гостям ярмарку традиційні святкові обряди і ритуали, сцени з народного побуту.

Другим великим святом, що належить до найатрактивніших туристичних подій в Україні, є Свято семи культур, яке щорічно відбувається у м. Кам’янець-Подільський, що на Хмельниччині. Це свято зовсім молоде (вперше організоване у 2001 р.), але незважаючи на це, воно стало дуже популярним як в Україні, так і за її межами. У 2004 р. кількість делегацій, що брали участь тепер уже у Міжнародному фестивалі національних культур у порівнянні з першим роком його існування збільшилася майже удвоє. Ідея фестивалю так сподобалась, що у 2004 р. крім українців у святі взяли участь болгари, угорці, євреї, литовці, німці, поляки, росіяни, турки, посланці Молдови і США.

У програмі свята крім урочистої церемонії відкриття була карнавальна хода, виступи народних ансамблів і театрів (у тому числі і лялькових), дегустації страв національних кухонь. Усі дні фестивалю на Вірменській площі міста жили своїм життям етнографічні містечка, що презентували свої національні культури.

Привабливими об’єктами туризму останнім часом стали релігійні свята. Кожна релігія має свої свята, серед яких є найголовніші. Вони, як правило, і приваблюють туристів до центрів святкувань. Кожне таке свято має свій колорит, свою ідею і засоби виразності.

До найголовніших християнських свят належать: Різдво, Великдень, Свята Трійця.

До найголовніших мусульманських свят належать:

- Маулід ан-набі (Мавлюд) – день народження пророка Мухамеда;

- Лейлят-аль-мірадж – ніч піднесення;

- Лейлят-аль-Бара’а – ніч всепрощення;

- Хадж – паломництво в Мекку;

- Ід аль-адха, чи Курбан-байрам – свято жертовних тварин.

Найголовніші буддійські свята:

- Вайшакха – день народження Будди;

- Дарма-віджая – свято поширення буддизму в світі;

- Драхма чакка – перша проповідь Будди після його просвітлення;

- День Нірвани – свято занурення в Нірвану;

- День народження Будди, чи Хана-мацурі – свято квітів;

- День Бодхи – свято просвітлення.

Усі інші релігії теж мають свої найголовніші свята. Так, важливими подіями в житті індуїстів стали свята Крішнаджайян майтамі (День народження Крішни) і Равановамі (День народження Рами).

Іудеї шанують, крім інших, свято Пейсах (європейський Великдень).

Багато державних або національних свят стають подіями не лише для народів цих держав, а й для їх гостей. Так, французьке національне свято – День узяття Бастилії – стало святом усієї Західної Європи, оскільки подія, що стала причиною появи свята – Французька буржуазна революція – вплинула на життя усієї Європи (а пізніше й світу).

Багато національних свят різних країн світу мають однакові корені і навіть назви. До таких належать:

- День Незалежності країни;

- День народження правлячого Монарха;

- День Столиці країни (День міста);

- Новий рік.

Славиться своїм шанобливим ставленням до свят японський народ. До національних свят Країни висхідного сонця належить Свято пробудження природи, Свято врожаю, Свято ліхтарів, свята дівчаток і хлопчиків.

Отже, святкова палітра світу яскрава і різноманітна. І кожне свято – це один з проявів душі народу, його історії та культури. Тому інтерес до свят не згасає ніколи. Головне, щоб вони не зникали з культурної карти світу.

Святкова анімація у межах туристично-рекреаційного закладу має свої характерні риси. Загальна матриця драматургічного процесу підготовки та проведення свята складається з наступних блоків:

Дата добавления: 2014-11-09