Ускладнена кровотечею

N.B.! Виконання перших двох завдань в обсягах невідкладної допомоги є обов’язковим, а третє, в умовах великого хірургічного та анестезіологічного ризику, може бути відкладене на більш пізній час.

7. Класифікація крововтрати за ступенем гіповолемії і можливості розвитку гіповолемічного шоку (за П.Г. Брюсовим, 1998):

Показники А) Легкий Б) Середній В) Важкий Г) Вкрай важкий

ступінь ступінь ступінь ступінь

Дефіцит ОЦК (% від належного) 10 - 20% 21 - 30% 31 - 40% 41 - 70%

до 1000 мл 1000-1500 мл 1500-2000 мл 2000-3500 мл

Пульс (уд. за 1 хв) до 90 90 - 110 110 - 120 >120

АТ сист. (мм рт. ст.) >120 120 - 80 80 - 70 <70

ЦВТ (мм вод. ст.) 120 - 80 80 - 60 <60 0

Шоковий інд. (П / АТ) 0,54 - 0,78 0,78 - 1,38 1,38 - 1,5 >1,5

Еритроцити (х 1012/л) 5,0 - 3,5 3,5 - 2,5 2,5 - 2,0 <2,0

Гемоглобін (г/л) 150 - 120 120 - 100 100 - 80 <80

Гематокрит (%) 44 - 38 38 - 32 32 - 22 <22

Діурез (мл/за годину) 50 - 60 40 - 50 30 - 40 <30

8. Диференційна діагностика кровотечі з верхніх і нижніх відділів шлунково-кишкового тракту:

А) Кровотеча з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка):

а) гостра (профузна) кровотеча:

- блювання червоною кров’ю, можливо, зі згустками;

- блювання вмістом типу "кавової гущі";

- рідкий або сформований чорний або дьогтеподібний кал (мелена);

- клінічні ознаки швидко зростаючої крововтрати (запаморочення, слабкість, втрата свідомості, мерехтіння "мушок" перед очима, зниження АТ, частішання пульсу);

- лабораторні ознаки швидко зростаючої анемії (зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, об'єму циркулюючої крові);

б) хронічна (повільна) кровотеча:

- клінічні ознаки анемії (загальна слабкість, блідість шкірних покривів і слизових оболонок, колір калу звичайний);

- лабораторні ознаки хронічної (повільної) крововтрати (знижена кількість еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, позитивні проби на наявність крові у калі).

Б) Кровотеча з нижніх відділів ШКТ (анальний канал, пряма, ободова, тонка кишка), як правило, не носить профузний характер:

кровотеча в анальному каналі, прямій та ободовій кишках:

- клінічно у калі червона кров, яка розташовується з боку джерела кровотечі (при тріщині), кров, яка виділяється струменем наприкінці акту дефекації (при геморої), червона або темна кров, перемішана з калом (кровотеча з лівої половини товстої кишки), виділення рідкого вмісту темного кольору (кровотеча з правої половини товстої кишки);

- лабораторні ознаки хронічної (повільної) крововтрати (знижена кількість еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, позитивні проби на наявність крові у калі).

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба,

1. Визначення: Кровотеча з ерозивно уражених ділянок абдомінального відділу стравоходу, що виникла внаслідок наявності у хворого гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, яка проявляється епізодами спонтанного закиду шлункового вмісту у стравохід.

2. Актуальність проблеми:

А) Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба зустрічається у 5-15% населення.

Б) Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба часто сполучається із грижею стравохідного отвору діафрагми.

3. Провідну роль у розвитку кровотечі при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (ГЕРХ) відіграють:

А) Вплив кислого шлункового або лужного дуоденального вмісту на слизову оболонку стравоходу.

Б) Порушення моторики стравоходу і шлунка, що сприяє розвитку патологічного (постійного) рефлюксу.

В) Зниження кліренсу (очищення) стравоходу.

Г) Зниження тонусу нижнього сфінктера стравоходу.

4. Фактори, що сприяють розвитку ГЕРХ:

А) Підвищення внутрішньочеревного тиску (фізичні навантаження, робота в нахиленому положенні).

Б) Підвищення внутрішньошлункового тиску (швидке переповнення шлунка під час їжі, переїдання, стеноз вихідного відділу шлунка, прийняття горизонтального положення після їжі).

В) Грижа стравохідного отвору діафрагми.

5. Механізм розвитку кровотечі при ГЕРХ:

А) Вплив шлункового вмісту і, можливо, вмісту дванадцятипалої кишки на слизову оболонку стравоходу.

Б) Розвиток запалення слизової оболонки стравоходу.

В) Утворення ерозій слизової оболонки стравоходу.

Г) Арозія судин стравоходу або діапедез крові через судини стравоходу.

Д) Гостра або хронічна кровотеча в порожнину стравоходу і шлунка.

6. Методи дослідження стравоходу при ГЕРХ:

А) Езофагогастроскопія з біопсією слизової оболонки стравоходу (дає можливість оцінити наявність езофагіту, ступінь його тяжкості і можливі ускладнення) (рис. 3.2.1).

Б) Рентгеноскопія і рентгенографія стравоходу та шлунка з сумішшю барію (виявляє закид шлун­кового вмісту у стравохід, стенозування стравоходу, наявність грижі стравохідного отвору діафрагми).

В) Стравохідна рН-метрія (реєструється зниження рН із 5,2-6,9 до 3,0-4,0).

Г) Методхромоендоскопії для виявлення ознак кишкової метаплазії (стравохід Барретта) - різне фар­бування метиленовою синькою незміненого і метаплазованого епітелію слизової оболонки стравоходу.

7. Клінічні ознаки ГЕРХ, ускладненої кровотечею:

А) Скарги:

- загальна слабкість;

- запаморочення;

- серцебиття;

- нудота;

- блювання кров’ю або вмістом типу "кавової гущі";

- сухість у роті;

- наявність темного рідкого калу - "мелена".

Б) Анамнез захворювання:

- печія, що посилюється після їжі, при роботі в нахиленому положенні і при горизонтальному положенні хворого;

- біль в епігастрії або за грудниною;

- відригування кислим вмістом або повітрям;

- зригування і регургітація шлункового вмісту у стравохід.

В) Об’єктивні прояви:

- специфічних об’єктивних проявів ГЕРХ немає;

- при кровотечі - об’єктивні ознаки гострої крововтрати (загальна слабкість, запаморочення, блідість шкірних покривів, тахікардія, частішання пульсу і таке інше).

Дата добавления: 2014-11-16