Технологія формування іміджу вчителя

Педагогічна майстерність у структурі діяльності педагога.

Розділ 3

І. Питання, винесені на практичні заняття для обговорення:

1. Поняття «педагогічна майстерність», його сутність та зміст.

2. Поняття «педагогічна техніка», структура та зміст.

3. Шляхи та засоби оволодіння елементами педагогічної техніки (психолого-педагогічний тренінг):

1) мовленнєвий компонент;

2) жестово-мімічний компонент.

4. Зовнішність учителя як компонент педагогічної техніки.

5. Педагогічна майстерність та імідж учителя.

Основна література:

1. Аматьєва О., Саяпіна С. Психологія педагогічної діяльності. Курс лекцій для студентів педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів / О. Аматьєва, С. Саяпіна. – Слов’янськ: СДПУ, 2010. – С. 92-119.

2. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / [Скрипченко О. В., Волинська Л. В., Огороднийчук З. В. та ін.]. – [2-ге вид.] – К.: Каравела, 2007. – 344 с.

3. Калюжный А. А. Психология имиджа учителя / А. А. Калюжный – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 222 с.

4. Козлов Н. И. Лучшие психологические игры и упражнения: [переиздание] / Н. И. Козлов. – Екатеринбург: Издательство АРД ЛТД, 1997. – 144 с.

5. Мудрик А. В. Учитель: мастерство и вдохновение / А. В. Мудрик. – М., 1986. – 115 с.

6. Чи можу я бути педагогом? Самотестування // Дошкільне виховання. – 2000. – №2. – С. 18-19.

Додаткова література:

1. Горелова Г. Г. Кризисы личности и педагогическая профессия / Г. Г. Горелова – М.: Московский психолого-социальный институт, 2004. – 320 с.

2. Макаренко А. С. Вибрані твори: [у 3 т.] / А. С. Макаренко – К.: Рад. школа, 1984. – Т.3 – С. 56.

3. Митина Л.М. Психология профессионального развития учителя / Л.М. Митина. – М.: Флинта, 1998. – С. 45-48.

4. Самоукина Н.В. «Игры, в которые играют…». Психологический практикум / Н.В. Самоукина. – Дубна: «Феникс+», 2000. – 128 с.

5. Учителю о педагогической технике / Под ред. Л.И. Рувинского – М.: Педагогика, 1987. – С. 56-59.

ІІ. Завдання для індивідуальної роботи студентів за темою:

1. Дібрати та структурувати практичні завдання з техніки мовлення та використання жестово-мімічних засобів комунікації.

2. Скласти бібліографічний покажчик, який містить методики діагностики для визначення стилю педагогічної діяльності.

3. Підготувати інформаційне повідомлення за темою: «Авторитет педагога».

ІІІ. Практичні завдання:

1. Підготуватися до проведення психологічних вправ за авторською методикою М.І. Козлова¹.

Вправа «Яку куртку вдягнув Ваня?»

Для цієї гри формується третина наявних дітей у групі.

– Ви – батьки вашої семирічної дитини, яку звуть Ваня. Він прагне надягти нову святкову куртку на прогулянку надворі, а ви прагнете, щоб він її поберіг і надів стару куртку, у якій завжди гуляв.

Завдання: звернутися до Вані з різними інтонаціями зі списку тих, які характерні для людей нашого кола. Потрібно докладно повторити інтонацію, з якою говорили ваші суперники (інакше – штраф). При цьому не можна повторювати інтонації, що вже використовувалися (штраф). Усередині команди можна радитися. Гра триває до 5 штрафів. За вдало відтворені інтонації – додаткові бонуси-бали.

Суть цього завдання – у вживанні різноманітних інтонацій під час звернень: прохання, розпорядження, знущання, благання, погодження, – у володінні вербальними інтонаційними уміннями. Природно, замість теми «Ваня, надягни іншу куртку» ви можете вибрати будь-яку іншу, більш вам близьку.

Вправа «Сідай!»

Команди вертаються у свої групи, і всі компактно сідають. Подано завдання, що вимагає деякого артистизму. До цього завдання треба бути готовим кожному. Слід знайти кандидата із групи-суперниці, який із цим завданням не впорається: його ви звинуватите у відсутності артистизму.

Завдання полягає в тому, щоб відповісти звинувачуваному у трьох інтонаціях: «Сісти!» – спокійно, твердо; «Сідай!» – грубо, голосно й попросити сісти м'яко, тепло. На підготовку – 4 хвилини. Вправа «Сідай!» іноді викликає здивування, особливо в тих, у кого погано виходить. Тому доречні коментарі ведучого: не можна бути грубим, але треба вміти бути твердим, упевненим у собі.

^1 Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения: [переиздание] / Н.И. Козлов. – Екатеринбург: Издательство АРД ЛТД, 1997. – 144 с.

Нескладно показати, що в найбільш яскравих і теплих людей у групі грубі інтонації виходять виразно. Вони вміють це робити, але в житті вибирають інші інтонації. Можливо, хтось у цій вправі побачить себе й замислиться про свою поведінку. А хтось дозволить собі гру – і стане більш вільним.

Є безліч інших вправ на розвиток артистизму, уміння бути різним, почувати й відтворювати ролі іншої людини. Наведемо кілька варіантів.

Вправа «Вітаю!»

– З якими інтонаціями, що передають щиросердний стан, можна вітатися?

Члени групи називають багато найрізноманітніших інтонацій і станів.

– Ви зараз отримаєте завдання із запропонованим переліком слів, що позначають різні щиросердні стани. Ви будете ходити й зустрічатися один з одним випадковим чином. Під час зустрічі ви можете вітатися, говорити й прощатися, використовуючи відтінки радості, смутку, подиву, байдужності, боязкості, певної пихатості, поваги, іронії, страху, ніжності, невдоволення, замилування, лестощів, образ, зарозумілої зневаги. З якою інтонацією, у якому стані будете розмовляти, ви вирішуєте самостійно. В ім'я цієї розмови вам треба одночасно точно виразити заданий стан і вгадати, у якому щиросердному стані перебуває партнер.

Розмова може тривати близько хвилини, після чого співрозмовники висловлюють свої припущення про щиросердний стан співрозмовника, говорять про свій, аналізують гру один одного й задають партнерові для наступної зустрічі нове завдання: інший стан, іншу інтонацію.

До цієї вправи слід поставитися як до експерименту, у якому ви перевіряєте не себе, а партнера, його реакцію на вас.

Гра триває близько 10-15 хвилин. Питання обговорення: як себе почували? Що важче: зображувати заданий стан, вгадувати стан партнера, що ще? Що дала установка на експеримент? Кого відмітите як найбільш активного, артистичного?

Вправа «Чи можу представитися?»

– Психолог може багато чого сказати про людину, тільки дивлячись на її обличчя. Він намагається побачити її різною в різних станах і різних ситуаціях, деякі люди вписуються або не вписуються у ваші уявлення. І якщо у вас тренована, розвинена уява, ви можете багато чого довідатися про цю людину: яка вона зараз, яке її минуле й майбутнє. Давайте цьому вчитися!

Зібралися в групи по 5 людей довільно.

Ведучий дає завдання – без музики, у спокійно-веселому стилі.

– Дивіться один на одного і спробуйте жваво представити, хто як плаче. Бачите його таким, що плаче? Кого в цьому образі бачити легко, кого – не виходить? Покажіть рукою. Тепер інші образи (з такою ж вказівкою рукою, кого побачили відразу або майже відразу, з мінімальними коментарями): бачите його, що пояснюється в любові?

Ведучий робить паузу секунд на 30, під час якої показує тих, кого побачили... Такі ж паузи й після наступних питань.

Розгубленим? Бачите, як він хитрить? Як він грубіянить? Кого легко побачити скривдженим? На кому легше побачити маску страждання?

Інша низка образів: чи можете уявити його ковбоєм, що скаче на коні (амазонкою)? Кого легше уявити на поні, віслюку? Інші образи:

– романтик із палаючими очима;

– добрий кухар чи куховарка;

– торговець на базарі;

– садист, що хтиво впивається можливістю знущатися;

– п'яничка;

– жебрак, бурлака;

– блазень;

– цар на троні.

Вправу, звичайно, супроводжують сміх й енергійні коментарі. Це добре, але гравці повинні не лише розважатися, над результатами цієї вправи потрібно подумати.

Підсумкове завдання: обговоріть результати і свої переживання. Що залежало від уяви, що – від особистості того, хто був предметом вивчення? Про що говорить те, що одну людину в певному образі бачити важко, а іншу – легко?

У групах звичайно на обговорення відводиться 3-5 хвилин, після чого нерідко виникає загальногрупове обговорення.

Вправа «Будинок моєї душі»

Вправа викликає глибокий інтерес, багато почуттів і надовго запам'ятовується. Проте від ведучого тут потрібно вміння вести медитацію.

Для медитативного розслаблення всіх можна попросити сісти парами, а можна дозволити влаштовуватися індивідуально, максимально зручно. У першому випадку забезпечується більш докладний аналіз отриманих вражень, а в другому – більш ефективне одержання цих вражень.

Під час самої медитації нічого не відбувається. Усі розслаблено сидять (іноді лежать), ведучий виголошує текст, що народжує в душі певні картинки. Медитація може тривати довго, до півгодини й більше. Після виходу з неї ведучий пропонує зберегти в душі все, що під час медитації вдалося побачити, і спробувати зрозуміти побачене. Ключ до розуміння полягає в тому, що побачений тобою будинок – це твоя душа. Душа реальна чи бажана.

У когось душа дійсно схожа на просторий і чистий палац, а в когось – це занедбаний замок із захаращеними горищами і тривожними темними коридорами. І свист вітру в розбитих вікнах, і ухкання сови. Важкі двері – закрита душа, що захищається. Важкі темні штори – відгородженість людини від світу. Одна людина побачила свій будинок навіть не на землі – її будинок плавав по воді. Так само вільно, без коріння жила ця людина.

Отже, усі розсаджуються парами й розповідають один одному про будинок своєї душі, яким вони його побачили, які почуття ці картинки викликали в нього.

Ведучий допомагає всім, хто потребує допомоги.

2. Провести самотестування.

Чи вмієте ви слухати?¹

Навряд чи відповіді на кілька запитань чітко покажуть, до якого виду слухачів ви належите. Проте якщо відповісте на них чесно, не замислюючись над тим, які запитання «хороші», а які – «погані», то, напевне, будете вражені результатами. Найліпший спосіб заповнення тесту, на думку болгарських психологів, – коли один читає, а інший відповідає. Це й буде вашим першим досвідом оволодіння вмінням слухати уважніше.

1. Яка, на вашу думку, мета бесіди чи розмови?

а) краще познайомитися зі співрозмовником;

б) висловити свій погляд із цього питання;

в) поділитися думками й обговорити їх.

2. Чи ставлять ваші діти або діти друзів такі запитання: «Де сплять хмари?» або «Чи була бабуся маленькою?»

а) часто;

б) ніколи;

в) іноді.

3. Чи доводилося вам уранці, збираючись на роботу, наспівувати?

а) так, завжди одну й ту саму мелодію;

б) так, зазвичай різні пісні, мелодії;

в) ні, ніколи.

4. Чи ставите ви наприкінці засідання запитання доповідачеві?

а) так, бо завжди маєте про що запитати;

б) іноді, коли не згодні з викладом проблеми;

в) ніколи, позаяк не вірите, що одне запитання змінить його думку.

5. Чи доводилося вам після розмови з другом чи колегою змінити погляд на цю проблему?

а) так, досить часто;

б) іноді;

в) ніколи.

^1 Чи можу я бути педагогом? Самотестування // Дошкільне виховання. – 2000. ‑ №2. – С.18-19.

6. Коли розмовляєте з кимось, то:

а) частіше говорите ви самі;

б) частіше говорить ваш співрозмовник;

в) обидва говорите порівну.

7. За однакової ціни, що б ви придбали?

а) книжку;

б) музичну касету;

в) квиток у кіно.

8. Колега хоче поділитися з вами своїми проблемами, які вас не стосуються. Ви подумаєте з цього приводу:

а) що втратили цінний час;

б) що матимете на нього вплив;

в) уважно вислухаєте його.

9. Яке з трьох тверджень вам найбільше імпонує?

а) «Лише фахівець може добре говорити на ці теми»;

б) «Кожен може говорити про все, якщо вміє добре висловлювати свою думку»;

в) «Фахівці не завжди добрі оратори, щоб переконливо говорити про власні розробки».

10. Якщо в розмові смисл слів вислизає від вас, як ви вчините?

а) припините мовця і попросите знову пояснити сказане;

б) подумки відзначите незрозуміле, щоб запитати про це наприкінці розмови;

в) вам завжди все зрозуміло.

11. Чи можете повторити повідомлення або пісню, почуту вранці по радіо?

а) так, завжди;

б) так, але вам потрібний час, щоб пригадати;

в) не можете пригадати.

12. В естрадного співака ви найбільше цінуєте:

а) голос;

б) зовнішній вигляд;

в) поведінку на сцені.

13. Відвідання концертів для вас:

а) завжди приємна подія;

б) світський обов'язок;

в) задоволення, якщо виконуються твори ваших улюблених композиторів.

14. На гостинах, окрім вас, присутні 5-6 осіб. Ви долучаєтесь до розмови. Найчастіше:

а) ніхто вас не слухає;

б) усі замовкають, щоб вас вислухати;

в) ви не втручаєтесь у розмову.

15. Ви поінформовані про суспільні події завдяки:

а) перегляду телепередач;

б) слуханню радіо;

в) читанню газет.

Кількість балів за відповіді:

1. а - 2, б - 1, в - 3. 9. а - 1, б - 2, в - 3.

2. а - 3, б - 1, в - 2. 10. а - 3, б - 3, в - 1.

3. а - 2, б - 3, в - 1. 11. а - 3, б - 2, в - 1.

4. а - 2, б - 3, в - 1. 12. а - 3, б - 1, в - 2.

5. а - 2, б - 3, в - 1. 13. а - 3, б - 1, в - 2.

6. а - 1, б - 2, в - 3. 14. а - 2, б - 3, в - 1.

7. а - 3, б - 1, в - 2. 15. а - 3, б - 3, в - 1.

8. а - 1, б - 2, в - 3.

Результати тестування:

15-25 балів: якщо ви чесно відповіли на запитання й набрали зазначену кількість балів, це означає, що вам важко слухати співрозмовників. Може, ви й не уявляєте, яку користь мали б із цієї розмови і як збагатилися б знаннями. Або просто забуваєте про це.

26-35 балів: ви – посередній слухач. Для вас бесіда – не головне джерело інформації й основа спілкування. Без вагань переступіть психологічний бар'єр між собою та своїм співрозмовником. Багато дечого можна дізнатися й від вас, але не лише ви один знаєте істину. Уважно прислухайтеся до того, що вам кажуть, вислуховуйте навіть докори, адже вам необхідно слухати набагато більше, ніж ви це робите.

36-40 балів: вам притаманна рідкісна якість – уміння слухати й добре говорити. Вам приємно вести розмову, Ваші співрозмовники можуть узяти для себе з розмови з вами щось корисне. Ви вмієте входити у положення інших людей – це чудова риса характеру, яку варто цінувати.

Як ви ставитеся до критики?¹

Критика властива кожному соціальному організму, яким є будь-який колектив, сучасний колектив не можна визнати грамотним, якщо він не знайомий з усіма складнощами й тонкощами цього явища. Пропонований тест допоможе визначити рівень вашої персональної обізнаності в цій галузі. І хоча, як і всі подібні тести, він не претендує на незаперечність, та все ж таки, вважаємо, сприятиме вашому фаховому розвиткові.

1. Чи вважаєте критику методом подолання недоліків у роботі окремих осіб чи колективів?

а) так, вважаю критику необхідним і нормальним елементом життєдіяльності будь-якого колективу;

^1 Чи можу я бути педагогом? Самотестування // Дошкільне виховання. – 2000. ‑ № 2. – С.18-19.

б) критика лише ускладнює стосунки в колективі, тому я не визнаю її;

в) критика припустима, але не слід перебільшувати її роль і часто вдаватися до неї.

2. Як ви ставитеся до публічної критики?

а) розглядаю публічну критику як дійову форму подолання недоліків;

б) краще висловити людині зауваження наодинці, у кабінеті, аніж публічно, на людях;

в) віддаю перевагу «кулуарній» критиці, тобто критиці у неслужбовій обстановці або висловленій напівжартома.

3. Чи можна, на вашу думку, критикувати керівництво?

а) так, звичайно;

б) не слід підривати авторитет керівника, тому публічна критика начальства неприпустима;

в) можна, але обережно.

4. Як ви ставитеся до самокритики?

а) намагаюся бути об'єктивним щодо себе і «своєї» служби і, якщо бачу недоліки, відверто визнаю їх сам, не очікуючи, коли про це скажуть інші;

б) я знаю недоліки в роботі «своєї» служби й мої власні, але не поспішаю себе критикувати;

в) критикувати себе не варто, бо охочих тебе полаяти завжди вистачає.

5. Висловлюючи комусь критичні зауваження, чи робите це м'яко, коректно, тактовно, щоб не вразити особистість критикованого?

а) так, звичайно;

б) ні, вважаю, що чим сильніше вражено особистість критикованого, тим більш дієвою є критика;

в) усе залежить від конкретної особистості: якщо дуже ображається, – враховую це, а якщо ні – не надто вдаюся до дипломатії.

6. Виступаючи з критичними зауваженнями, чи намагаєтеся «підсолодити пігулку», зазначаючи позитивне в роботі об'єкта критики?

а) так, зазвичай намагаюся;

б) ні, не бачу тут сенсу;

в) якщо погано знаю критикованого або мені відомо, що він уразливий, тоді намагаюся.

7. Чи дозуєте обсяг критики й намагаєтеся дотримуватися певної межі у критиці?

а) так, намагаюся критикувати не більше, ніж за один недолік;

б) ні, зазвичай висловлюю все, що, на мою думку, погане в роботі критикованого;

в) намагаюся обмежити своє поле критики предметом обговорення.

8. Чи пропонуєте під час критичного виступу щось для виправлення становища або ж обмежуєтеся констатацією наявних недоліків?

а) так, я вважаю, що той, хто критикує, повинен щось запропонувати, бо інакше він не має права критикувати, а тому намагаюся внести якісь пропозиції;

б) ні, я вважаю, що головне – оголосити проблему, вказати на недоліки, а як усунути їх – це справа компетентних служб чи органів та фахівців;

в) звичайно, кориснішою є конструктивна критика, але навіть якщо й важко щось запропонувати, все одно не слід замовчувати недоліки.

9. Якою є ваша перша реакція на критику?

а) прагну відразу ж відповісти, прошу слова чи говорю з місця;

б) переживаю мовчки, з образою, намагаюся ухилитися від виступу-відповіді;

в) обмірковую критику, не поспішаю відповідати на неї, але якщо наполягають, не відмовляюся.

10. Яка поведінка найхарактерніша для вас як відповідь на критику?

а) здебільшого намагаюся визнати критику, навіть якщо вона не завжди об'єктивна;

б) удаюся до «захисного» методу, тобто сам критикую того, хто критикує мене;

в) оскільки критика підриває мій авторитет (або авторитет «моєї» служби), намагаюся захищатися, відвести критику, зазначити пом'якшувальні об'єктивні обставини,

11. Чи дратує вас критика?

а) здебільшого так;

б) не дуже;

в) з огляду на те, хто і як критикує.

12. Чи відчуваєте неприязнь до того, хто вас критикує?

а) загалом, так;

б) ні, дуже рідко;

в) так, якщо критика несправедлива чи висловлюється в образливій формі.

13. Як будуєте свої подальші стосунки з особою, яка вас критикує?

а) як і до того;

б) намагаюся при нагоді «відповісти взаємністю» або поквитатись в інший доступний мені спосіб;

в) певний час уникаю цієї людини, намагаюся не контактувати з нею.

14. Як ви ставитеся до тих, хто сам себе критикує?

а) вважаю їх «пристосуванцями», «боягузами», «підлабузниками»;

б) ставлюся нормально, що ж тут особливого;

в) раджу надалі не поспішати із самокритикою.

15. Чи є кримінальна відповідальність за переслідування тих, хто критикує?

а) так;

б) ні;

в) не знаю.

16. (Запитання-жарт). Яке твердження про критику вам найбільше імпонує?

а) критика – це ліки, її треба вміти використовувати і приймати;

б) управлінська діяльність – також творчість, тому нехай мене оцінюють ті, кому це належить, а не будь-хто;

в) і на критику є мода.

Кількість балів за відповіді:

1. а -3,б - 0, в - 2. 9. а - 1, б - 0, в - 3.

2. а - 3, б - 1, в - 0. 10. а - 2, б - 0, в - 1.

3. а - 3, б - 0, в - 1. 11. а - 1, б - 2, в - 3.

4. а - 3, б - 2, в - 1. 12. а - 1, б - 3, в - 2.

5. а - 3, б - 1, в - 2. 13. а - 3, б - 0, в - 3.

6. а - 2, б - 1, в - 3. 14. а - 1, б - 2, в - 1.

7. а - 1, б - 0, в - 3. 15. а - 3, б - 0, в - 0.

8. а - 2, б - 1, в - 3. 16. а - 2, б - 0, в - 1.

Результати тестування.

8-18 балів: ваше ставлення до критики швидше негативне, ніж позитивне. Ви не любите, коли вас критикують, а критикуючи інших, часто-густо втрачаєте відчуття міри. І в тому, і в іншому разі ви досить емоційні, легко збуджуєтеся, можете спалахнути, сказати щось надто різке. Вам слід виховувати певний «комплекс стабільності», тобто почуття певності щодо себе і правомірності своїх дій та рішень, а для цього маєте активно підвищувати свій фаховий рівень, не переоцінюючи себе, але й не применшуючи своїх чеснот.

19-32 балів: ви терпимо ставитеся до критики, вважаєте її припустимим елементом управлінського життя, та перебільшуючи, однак, її значення. Вашу поведінку в ролях критикованого й того, хто критикує, можна схарактеризувати як контрольовану емоційність. Водночас вам притаманне почуття образи, бажання «віддячити» критикам, виправити свої помилки.

33-46 балів: ви по-діловому ставитеся до критики, досить спокійно сприймаєте її, мужньо й відверто визнаєте свої помилки. Зрідка вас охоплює відчуття образи на критику, проте намагаєтеся приховати це. У критичних виступах не перебираєте міри: не намагаєтеся виправдатися, переносячи провину на інших. Добре знання своєї справи, упевненість у тому, що ви на своєму місці, дають вам змогу не турбуватися про власний авторитет, а пам'ятати лише про користь для справи.

3. У книзі «Психологічні основи педагогіки співробітництва» Ш. Амонашвілі писав: «Учитель має бути артистом. Не Бог народжує педагога-майстра. Учителем не народжуються, а стають. Майстерністю вчителя можна оволодіти. Не копіювати, а вчитися, постійно працювати над собою, пропустивши передовий досвід через власну особистість. Учитель повинен обов’язково мати свою позицію, і не аморфну, а досить конкретну, інакше він ніколи не стане майстром…». Чи погоджуєтесь Ви з цією думкою, поясність свою позицію.

4. Виконайте вправи на стимулювання невербальної активності: вимовте фрази «Швидко заходь» як наказ, прохання, дозвіл; «Я чекаю тиші» як натяк, заборону, вимогу; «Не очікував від тебе» як докір, попередження, похвалу; «Усе вірно» як розпорядження, приємний подив, співчуття.

5. Доберіть 10 скоромовок для розвитку техніки мовлення: дихання, голосу, дикції. Потренуйтеся разом із групою.

6. Складіть фото-рекомендації «Як виглядає стильний педагог».

7. Знайдіть вирішення у представлених педагогічних ситуаціях:

І. Ви перший раз заходите до класу. Як привітаєтеся з дітьми? Продемонструйте.

ІІ. Ви вперше стали класним керівником. Необхідно провести батьківські збори. З чого розпочнеться Ваше звернення до батьків?

ІІІ. Вам необхідно провести індивідуальну бесіду з батьками вихованця, який виявляє надмірну агресивність. З чого почнете розмову?

Дата добавления: 2014-11-16