Післяреволюційний період

Найбільше потрясіння ХХ століття – революція 1917 року. Україна перенесла всі тяготи і позбавлення перших років становлення Радянської влади, голодомор, розруху. Сотні тисяч українців переміщалися по неосяжних просторах Радянського союзу.

Перед початком 1917 року готельне господарство прийшло в запустіння. Торгівля, подорожі практично припинилися. Всі процеси швидкого розвитку міст були перервані, а показники благополуччя почали погіршуватися.

Організація економічної основи комунальних відділів в 1920 році зводилася до трьох основних положень (з доповіді про фінансування комунального господарства):

§ засоби, витягуванні з комунального господарства, повинні були йти на задоволення потреб цього господарства;

§ допускалося перевищення доходів над витратами не вище 10 % бюджету підприємства;

§ не можна було відмовлятися від встановленої тарифної політики та перетворювати комунальне підприємство на «апарат для вибивання засобів у населення».

До 1930 року від всієї минувшини готельної пишності Києва залишилося тільки 5 готелів: «Контіненталь» по вул. Карла Маркса з 94 номерами, «Марсель» – на бульварі Шевченка, «Нова Росія» і «Червоний Київ» - по вулиці Леніна та «Сільський будинок» - по вулиці Горького.

Від старих готелів залишилися лише нечисленні фотографії та малюнки. На жаль, вони не в змозі передати неповторну чарівність готелів. Таких як «Контіненталь», так любовно збудованого Брандтманом і підірваного в 1941 році при відступі радянських військ, готелів «Бельвю», «Гранд-Готель» і «Французької» знищеною німцями, «Європейської», знесеною в 1978 році.

Пройшли довгі 10 років блокади та інтервенції, перш ніж наступив час для налагодження контактів молодої Радянської держави зі світовою спільнотою. Стрімке зростання зовнішньо полі-тичних і економічних зв'язків СРСР створювало передумови для створення абсолютно нової галузі економіки – туризму.

Рада Праці та Оборони СРСР своїм наказом від 12 квітня 1929 року створила Державне акціонерне товариство по іноземному туризму в СРСР при Наркомові зовнішньої та внутрішньої торгівлі (ДАО «Інтурист»).

Завдяки «Інтуристові» іноземці дістали можливість побачити своїми очима, що ж відбувається в країні, що зазнала глобальні потрясіння, як на практиці здійснюється історичний експеримент, учасниками якого стали мільйони людей більш ніж 100 націй і народностей, в тому числі й український народ.

З перших днів «Інтуристові» представляло розвивати два напрями своїй діяльності: «зовнішнє», пов'язане з продажем турів в СРСР на зарубіжних ринках, і «внутрішнє», тобто організацію їх прийому та обслуговування в країні. А це – розміщення, харчування, екскурсії, перевезення на літаках, в поїздах, автобусах і кораблях, відвідування театрів і концертів, продаж сувенірів і багато що інше.

«Інтурист» отримав ексклюзивне право виходити на зарубіжні туристичні ринки, відкривати за кордоном свої відділення та представництва.

Статутний капітал «Інтуриста» в 1929 році був визначений в 5 мільйонів рублів, розділених на 200 акцій. Засновниками були Народний Комісаріат торгівлі СРСР, Совторгфлот і Народний Комісаріат шляхів сполучення СРСР, а також інші радянські організації.

8 червня 1929 році Декретом Народного Комісаріату торгівлі СРСР був затверджений перший Статут ДАО «Інтурист», його організаційна структура. Головою Правління був вибраний представник Наркомторговлі СРСР А. С. Сванідзе.

У 1933 році Президія ЦВК СРСР прийняла спеціальну ухвалу про злиття Державного акціонерного товариства по іноземному туризму в СРСР «Інтурист» і Всесоюзного акціонерного товариства «Готель». Нова організація була названа Всесоюзним Акціонерним Товариством з іноземного туризму в СРСР «Інтурист». Статутний капітал Товариства складав у цей період 35 мільйонів рублів.

Розширювалася мережа зарубіжних контрагентів, які здійснювали продаж послуг іноземним туристам. Але ділові контакти не виникали самі по собі: представники «Інтуриста» виїжджали на переговори, прагнули зацікавити туристичні агентства подорожами в СРСР, розробляли умови співпраці. Неоціниму допомогу в цьому надавали радянські посольства та торгові представництва.

Але найважливішим напрямом і турботою «Інтуриста» був прийом іноземців безпосередньо в Радянському Союзі. Для цього велася наукова розробка туристичних маршрутів по містах і республіках СРСР в т.ч. і по Україні. Програми поїздок іноземних гостей зазвичай не обмежувалися відвідуванням одного міста. Тому було необхідно забезпечити турботу про туристів і якісне обслуговування по всьому маршруту поїздки по СРСР.

Все це вимагало відповідної інфраструктури – готелів, мотелів і кемпінгів, ресторанів і кафе, доріг. Слід зазначити, що багато в чому завдяки діяльності «Інтуриста» стало можливим збереження унікальних пам'ятників архітектури та культури, розвиток народних ремесел (Петриківський розпис, Решетилівська вишивка та інше).

Діяльність «Інтуриста» була специфічною та багатопрофільною. Вона вимагала відповідних форм управління та виняткової уваги до підбору кадрів. Адже іноземцям дозволялося побачити тільки те, що власті вважали потрібним показати. Вимоги до персоналу були вельми високими: крім вільного володіння двома – трьома іноземними мовами, знання історії країни та історії мистецтв, співробітники «Інтуриста» повинні були вільно орієнтуватися в розстановці політичних сил в світі. Від них було потрібне уміння знайти оптимальний вихід в несподіваних ситуаціях, вміти цікаво розповідати та вміти мовчати. Обов'язковими були такі якості, як доброзичливість, гарні манери та приємна зовнішність.

«Інтурист» створювали «з нуля». У перші роки свого існування він практично не мав власної матеріальної бази. В результаті злиття з ВАО «Готель» у розпорядженні «Інтуриста» з'явилася мережа комфортабельних готелів і ресторанів, а також автотранспорт. Виникли реальні можливості підвищити якість послуг гостям із-за кордону.

«Інтурист» отримав монопольне право на обслуговування всіх іноземних громадян, незалежно від того, в якій якості вони прибули в СРСР: туристами, комерсантами або технічними фахівцями. Почали відриватися перші фірми «Інтуриста» за кордоном «Moscow Limited» (Англія), «Intourist Gmbн» (Німеччина) та інші. Спочатку «Інтурист» сприймали на іноземних ринках з деякою настороженістю, але за декілька років він зумів завоювати достатній авторитет.

Найбільші туристичні фірми світу визнавали «Інтурист» і вступили з ним в співпрацю. З 1934 року почалася робота з такими найбільшими світовими компаніями, як «American Express Co» (США) і «Thomas Cook & Son» (Великобританія).

Почала розвиватися і рекламна діяльність. Вийшов в світ ілюстрований журнал «Soviet Travel» тиражем в 10 тис. екземплярів, який розповсюджувався через представництва «Інтуриста» у ряді країн Європи та Америки.

Необхідно відзначити, що інтерес до поїздок в СРСР проявляли в першу чергу громадські діячі, журналісти та політики.

У 1938 році «Інтурист» мав в своєму розпорядженні 27 готелів (2778 номерів) і 26 ресторанів (5713 посадочних місць), 334 одиниці автотранспорту, причому 85 % автомашин були вітчизняного виробництва. Якщо у 1923 році оборот всіх підприємств «Інтуриста» складав 48 млн. рублів, у 1938 році він досяг 98 млн. рублів. Загальна сума обороту підприємств системи за 1932-1938 роки склала 0,5 млрд. рублів, а прибуток від їх діяльності – більше 100 млн. рублів.

У 1931 році «Інтурист» спільно з Інститутом Арктики організував унікальний круїз по Північному Льодовитому океану на криголамі «Малигин» до берегів Землі Франца-Йосифа. Учасник круїзу, відомий арктичний дослідник, італійський генерал Нобиле з великою похвалою відізвався про роботу співробітників «Інтуриста».

Бернард Шоу заявив, що Радянська Росія є найцікавішою країною в світі і з кожним роком стає все більш привабливою.

У 1939 році ухвалою СНК СРСР Всесоюзне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР було передане у ведення Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР. За десять років існування «Інтуриста» Радянський Союз відвідали мільйон туристів. Вони були свідками бурхливого економічного зростання, ентузіазму, звершень і трагедій великої країни. Розповіді цих людей, їх особисті враження багато в чому вплинули на громадську думку, і це зіграло не останню роль у визначенні взаємин СРСР і світової спільноти.

Дата добавления: 2014-11-16