Аналіз економічних показників діяльності підприємств

Особлива увага до економічних показників діяльності підприємств зумовлена тим, що з 2002 р. активно обговорюється можливість оцінки розмірів податкової бази платника податків по непрямих показниках. Кабінет Міністрів України видав відповідні методичні рекомендації, але швидко з’ясувалося, що застосувати їх на практиці дуже важко. [6] Перелік рекомендованих до вивчення економічних показників діяльності міститься і в Методичних рекомендаціях з проведення кабінетного аудиту для юридичних осіб. [1] Тим не менше, хоча їх застосування у перевірочній діяльності поки ще не відпрацьоване, їх можна використати як ефективний метод аналізу платника податків на до перевірочному етапі. Треба зауважити, що цей метод повинен застосовуватись у поєднанні з іншими аналітичними процедурами (аналізом фінансової і податкової звітності, співставленням з середньо галузевими показниками і ін.).

Зокрема, пропонується використовувати такі економічні показники діяльності підприємств:

- обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики виробничих потужностей, а саме:

1 кількості використаної сировини;

2 матеріалів;

3 електричної і теплової енергії;

4 води;

5 тари і продукції оздоблення;

6 чисельності працівників;

7 розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг);

8 кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших показників;

- матеріальні та нематеріальні витрати;

- приріст активів платника податків;

- витрати на оплату праці;

- валові доходи і валові витрати;

- обсяги реалізації продукції та придбання матеріалів.

За допомогою встановлення фактичного обсягу виготовлення продукції, на базі інформації про понесені при цьому платником податків витрати, можливо визначити базу оподаткування, яка є наближеною до реальної.

Найбільшу увагу рекомендується приділяти саме тим витратним елементам, які можливо відслідковувати без допомоги підприємства (із зовнішніх джерел) шляхом співставлення інформації платника податків з інформацією інших підприємств галузі, або контрагентів. Зокрема, для аналізу намагаються відібрати об’єктивний показник, який визначається не тільки підприємством, але і може бути отриманий з незалежних джерел. Так, для галузі торгівлі і громадського харчування дуже показовим є рівень середньої заробітної плати. В Києві по цій галузі середня заробітна плата в 2003 р. складала 877 грн., а вибірка 12 найбільших торгівельних підприємств Святошинського району (у формі ТОВ і ПП) дала такі результати (табл.. 3.7):

Таблиця 3.7. Порівнювальний аналіз середньомісячної зарплати по галузі торгівля і громадське харчування (м. Київ)

№№ підприємства	Чисельність штатних працівників	Середньомісячна зарплата, грн.	Валовий дохід за 6 міс.2003 р.
Середні значення по вибірці

Можна припустити, що ці підприємства не показують повну суму заробітної плати своїх працівників і, скоріш за все, повну суму отриманих доходів.

В галузях промисловості в якості таких показників виступають норми витрат електроенергії, трудомісткість продукції, норми витрат основних видів сировини або комплектуючих, по яких можна з високим рівнем надійності визначити фактично отриману чи використану кількість. Наприклад, відомо, що пивоварне виробництво є енергомістким, оскільки технологія виготовлення пива вимагає кількаразового підігріву напівфабрикату до певної температури (залежно від марки пива). Відомі норми витрат електроенергії на той чи інший обсяг і марку пива. У той же час відпуск електроенергії контролюється не тільки пивоварним підприємством, але і енергопостачаючою компанією. Якщо по даних підприємства витрати електроенергії втричі перевищили середньо галузеву норму витрат на декалітр пива, то це дозволяє припустити випуск необліковуваної продукції. Підприємство пояснює цей факт застарілістю енергообладнання і високими втратами в мережі. Відповідно, при перевірці необхідно пересвідчитись, що це дійсно так. Податковий аудитор повинен залучити експертів по електричних мережах і технології виготовлення пива. Треба мати на увазі, що така інформація не є доказом ухиляння від сплати податків сама по собі. Вона лише дозволяє з високою ймовірністю припустити таку можливість і запланувати проведення відповідним чином орієнтованих процедур документальної або зустрічної перевірки, заходів фактичного контролю. Але для правильної інтерпретації фактичних даних потрібно провести ретельний аналіз, зібравши базу даних по галузі для порівняння.

Поняття і зміст кабінетного аудиту

Зміст і методика проведення кабінетного аудиту визначені Наказом Державної податкової служби України від 25.11.2002 N 567 “Методичні рекомендації з організації кабінетного аудиту (для юридичних осіб)”.

“Система "кабінетний аудит" - це технологія діяльності податкової служби, яка передбачає: попередження порушення платником податків податкового законодавства за допомогою постійного надання консультаційних послуг та моніторингу діяльності платника податків шляхом проведення електронної перевірки податкової звітності клієнтів за результатами проведеної оцінки податкових ризиків з використанням інформації з внутрішніх та зовнішніх джерел.” [1]

Таким чином, від до перевірочного аналізу кабінетний аудит відрізняється перш за все своїм перманентним характером. Ключовим моментом у його проведенні є постійний аналіз фінансово-господарської діяльності клієнтів з великими резервами збільшення податкових надходжень.

На сьогодні з точки зору збільшення податкових надходжень особливо перспективні нові фінансово-економічні угруповання - промислово-фінансові групи, транснаціональні структури та великі корпорації; підприємства, які займаються виробництвом та обігом алкогольно-тютюнової продукції; підприємства на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та зон пріоритетного розвитку; підприємства паливно-енергетичного комплексу; підприємства гірничо-металургійного комплексу, а також харчової промисловості; банківські установи, великі підприємства, продукція яких має загальнодержавне значення. Частина перелічених об’єктів вже охоплена аудитом великих платників податків, і для них розробляється схема взаємодії податкових органів, методика аналізу і т.п. Але стосовно таких об’єктів як фінансово-промислові групи, холдинги, транснаціональні компанії, ця робота ще навіть не починалася. Якщо врахувати високий рівень кваліфікації менеджерів і спеціалістів таких угрупувань, їх можливості залучати найкращих фахівців-консультантів, то треба визнати розробку методики їх аналізу і перевірки першочерговим завданням.

Процедури кабінетного податкового аудиту мають переважно аналітичний характер:

- співставлення показників звітності платника податків з відповідними показниками звітності, поданої ним у попередніх звітних періодах;

- аналіз (співставлення) відносних показників;

- аналіз тенденцій (співставлення окремих показників податкової звітності, які повинні висвітлювати тенденцію процесу взаємодії цих показників з іншими показниками податкової звітності);

- аналіз господарської діяльності за допомогою співставлення показників звітності головного підприємства з показниками звітності його філіалів, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів;

- співставлення показників звітності (розрахунок акцизного збору) з інформацією, зазначеною у заявках на отримання марок акцизного збору, заявках на отримання нарядів на спирт (мета використання спирту, обсяги виробництва та інше).

Кабінетний аудит проводиться у кілька етапів. Перший етап – це електронна перевірка податкової звітності. Електронна перевірка податкової звітності повинна забезпечити: одержання загального враження від змісту податкової декларації; визначення напрямків, які потрібно піддати процедурам аудиту; формування даних для оцінки ризиків. В процесі електронної перевірки виявляються арифметичні та методологічні помилки, які, можливо, були допущені платником податків при заповненні податкової звітності, для їх подальшого аналізу. До процедур перевірки належать такі процеси: співставлення та аналіз показників різних форм звітності з визначенням факторів, які впливають на відхилення між ними (арифметичний контроль); оцінка відхилень для визначення податкових ризиків (походження відхилень).

Другий етап — оцінка відхилень як підготовча база для визначення податкових ризиків. Відхилення умовно поділяються на групи.

До першої групи відносяться відхилення, які можуть виникнути між значеннями однакових за економічним змістом показників, які зустрічаються в різних формах звітності. Наприклад, до таких відхилень належать розбіжності між Декларацією про прибуток і Декларацією по ПДВ, про які згадувалося вище. Можуть виникати розбіжності між Розрахунком акцизного збору (рядок “всього”) та Декларацією про прибуток підприємства (рядок 19.1 додатку Ж-1). Крім того, сюди ж належать розбіжності між пов’язаними показниками податкової і фінансової звітності підприємства. Але, аналізуючи останні, слід брати до уваги такий фактор, як різні методи розрахунку витрат та доходів. А саме: в податковій звітності, здебільшого, результати від діяльності розраховуються за першою з подій, яка настала раніше, - відвантажена продукція, виконані роботи, послуги або отримані кошти. На відміну від податкової звітності, показники фінансової звітності розраховуються з моменту фактичного виникнення витрат, доходів - отримано товари, роботи, послуги, надано послуги, чи відвантажено продукцію. Таким чином, якщо між однаковими за економічним змістом показниками податкової звітності найчастіше існує математична залежність, то між показниками податкової і фінансової звітності такої залежності немає і можна говорити лише про їх узгоджену чи неузгоджену динаміку або логічні зв’язки.

До другої групи відхилень належать відхилення звітних даних клієнта від аналогічних даних інших клієнтів, які здійснюють свою діяльність у подібних із платником економічних, соціальних, природних та геополітичних умовах. Фактично саме цей аналіз потребує бази даних по галузі і розуміння стану окремих груп підприємств всередині галузі. Але не можна не звертати уваги на те, що клієнти в однакових, на перший погляд, умовах можуть мати різні результати діяльності.

Для аналізу відхилень другої групи клієнти групуються у процесі систематизації за схожими умовами діяльності та за такими критеріями: регіон; галузь; вид діяльності; обсяг валового доходу; фіскальна важливість. Для подальшого аналізу відхилень цієї групи використовуються середні статистичні дані для кожної групи клієнтів і співвідносяться дані клієнта із середньостатистичними показниками. Відхилення, яке буде відслідковуватись, необхідно ретельно проаналізувати щодо його впливу на сплату податків клієнтом.

В межах дослідження відхилень другої групи розглядаються в першу чергу показники фінансового стану підприємства. За своїм складом і економічним змістом вони мало чим відрізняються від тих, що використовуються в процедурах класичного фінансового аналізу, але виділені кілька аспектів аналізу, що найбільше цікавлять податківців. По-перше, для аналізу відібрані два аспекти фінансового стану підприємства, в найбільшій мірі пов’язані з податкоспроможністю підприємства — платоспроможність і рівень податкової заборгованості. Намагання відібрати найбільш актуальні для досягнення мети показники, безумовно, заслуговує на увагу, але треба пам’ятати, що фінансовий стан підприємства — це результат багатьох факторів, що діють у сукупності. Тому не звертати уваги на показники ділової активності підприємства, чи його фінансової стійкості неправильно. Більш доцільно буде включити в аналіз всі основні напрямки оцінки фінансового стану, але отримані результати інтерпретувати перш за все з точки зору впливу на розрахунки по податках і зборах.

По-друге, для відібраних коефіцієнтів запропоновано певні нормативні значення. Це не єдина спроба встановлення орієнтирів для якісної оцінки фінансового стану. Широко відомі значення, наприклад, коефіцієнтів абсолютної, середньострокової і поточної платоспроможності відповідно на рівні 0,1, 1, 2-3, запозичені із зарубіжних підручників з фінансового аналізу. Нормативні значення встановлюються і у Положенні про порядок здійснення фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, зокрема коефіцієнт покриття повинен перевищувати 1; коефіцієнт середньострокової або швидкої платоспроможності — дорівнювати 0,6 - 0,8; коефіцієнт абсолютної ліквідності — перевищувати 0. Для чистого оборотного капіталу встановлюється така ж вимога. Коефіцієнт автономії повинен бути більше 0,5.[10] Виникає питання, які з пропонованих значень окремих фінансових коефіцієнтів є більш прийнятними. Очевидно, при вирішенні цього питання потрібно враховувати особливості операційного циклу, технологічного процесу і фінансового становища галузі.

При аналізі діяльності підприємства необхідно використовувати економіко-математичні методи - такі, як економічний аналіз, економічне планування та фінансовий менеджмент та загальнонаукові - такі, як синтез, абстрагування та моделювання.

Завдання для індивідуальної роботи:

Вибрати з Додатку галузь, визначити всередині галузі підприємство-потенційний об’єкт перевірки і провести дослідження по статистичних матеріалах, сайтах газет “Галицькі контракти”, “Бізнес”, Аналітик”, асоціації виробників харчової промисловості, Міністерства електроенергетики і т.п. стосовно структури і розподілу ринку певної галузі, динаміки і темпів її розвитку, перспектив розвитку на майбутнє, основних проблем всередині галузі. Оцінити позицію підприємства всередині галузі, перспективи його економічного розвитку і потенційну динаміку податкових надходжень.

Оформити дослідження у вигляді експертного висновку по матеріалах кабінетного аудиту/

Дата добавления: 2014-11-16