Особливостi проведення комплексних судово-психологічних експертиз

Експертиза особливих емоційних станів

У чинному законодавствi серед обставин, що пом’якшують покарання, зазначається стан сильного душевного хвилювання. У юридичнiй практицi поняття „сильне душевне хвилювання” досить часто ототожнюється з психологiчним поняттям „фiзiологiчний афект”, але таке ототожнення неправомiрне. Поняття „сильного душевного хвилювання” та „фiзiологiчного афекту” не просто належать до рiзних дисциплiн – юриспруденцiї і психологiї, але перше є ширшим за обсягом. Питання щодо сильного душевного хвилювання, що його часто ставлять експертам-психологам, не входить до їх компетенцiї i як таке має вiдхилятися. Стан сильного душевного хвилювання може бути кваліфікований лише юридичними органами, але на основi експертно-психологічного висновку про те, що в момент вчинення злочину звинувачуваний перебував у станi емоцiйного збудження, яке досягло ступеня фізіологічного афекту.

При призначеннi судово-психологiчної експертизи, пов’язаної з особливостями перебігу емоційних станів у кримiнальних ситуаціях, у тому числі афективними делiктами, можна формулювати такi запитання:

1) яка психологiчна характеристика емоцiйного стану підекспертного в перiод, що передував вчиненому;

2) яким чином емоційний стан i почуття особи, яка пiдлягає експертизi, вплинули на її поведiнку в дослiджуванiй ситуацiї;

3) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, котрі стали однiєю з умов виникнення у неї надзвичайного емоцiйного стану, що вплинув на її поведiнку в дослiджуванiй у справi ситуацiї;

4) чи не виявляє особа, яка пiдлягає експертизi, особистісних рис, що стали, враховуючи ситуацiю, однiєю з умов виникнення у неї стану фiзiологiчного афекту;

5) чи не був обвинувачений у момент вчинення iнкримiнованих йому дiй у станi фiзiологiчного афекту;

6) яким чином емоційний стан підекспертного в перiод дослiджуваної у справi ситуацiї мiг позначитися на сприйняттi ним криміногенної ситуації;

7) яким чином емоційний стан підекспертного мiг позначитися на його свiдченнях.

Викладенi вище завдання судово-психологiчної експертизи вирішуються завдяки зусиллям експертiв-психологiв. Однак на практицi часто виникає потреба у вирiшеннi експертним шляхом завдань, що знаходяться на перетині психологічних знань та знань iншої науки чи практичної сфери людської діяльності. У таких випадках повинна призначатися комплексна судово-психологічна експертиза. Теоретичними засадами комплексних психологiчних експертиз є об’єктивний процес взаємодiї наук, предмета i методів дослiдження. Залежно вiд того, яка сфера наукового чи практичного знання постала на межі з психологiєю, можуть призначатися такi комплекснi судово-психологічні експертизи: психолого-психiатрична, психолого-медична, психолого-технiчна; психолiнгвiстична; психолого-педагогiчна та інші.

За нашими даними, на стадiї досудового провадження кримінальних кримінальної справ „простi” експертизи у середньому становлять близько 60%, а комплекснi – 40%, iз яких більшість – психолого-психiатричнi.

Дамо коротку характеристику кожнiй iз названих комплексних експертиз.

Психолого-психiатрична експертиза об’єктом пiзнання має психiку осiб, якi перенесли/мають психiчне захворювання чи тимчасовий розлад психiчної дiяльностi, або для яких характерна межова нервово-психiчна патологiя (олiгофренiя, психопатiя, iнфантилiзм, схильнiсть до суїциду та ін.).

При цьому слiд враховувати, що до компетенцiї судово-психологiчної експертизи належить вивчення психiчної дiяльностi здорової людини; судово-психіатрична експертиза дослiджує порушення у нервово-психiчнiй сферi, виникнення i розвиток яких пов’язанi з уродженими чи набутими вiдхиленнями психiки. Отже, експерт-психiатр не може вирiшувати завдання психологiї, а психолог – психiатрiї. Тому при пiдозрi щодо наявності сумiжних станiв призначається комплексна психолого-психiатрична експертиза.

Комплексна психолого-психiатрична експертиза відповідає на такi запитання:

1) кваліфікація психiчного стану підозрюваного, звинувачуваного, потерпiлого, свiдка; природи, виду i типу психiчної патологiї, її тяжкостi, глибини прояву у конкретної особи; спiввiдношення патологiчного i нормального у психiцi, взаємодiя явищ „поломки” психiки з проявами компенсації у процесi нормальної або патологiчної адаптацiї до умов ситуацiї;

2) визначення деяких стiйких психологiчних властивостей, рис особистостi i динамiчних станiв психiки особи iз „межовою” патологiєю; виду i глибини емоцiйних реакцiй у перiод, що має значення у справі, iндивiдуально-психологiчних особливостей аномальних або акцентуйованих осiб, природи i ступеня розумової вiдсталостi;

3) визначення впливу виявлених особливостей i характеристик підекспертної особи з „сумiжними” проявами норми i патологiї, на її здатнiсть адекватно сприймати оточення, регулювати свою поведiнку у конкретнiй кримiногеннiй або вiктимнiй ситуацiї;

4) здатність зазначених осіб усвiдомлювати значення своїх дiй, передбачати їх наслiдки i керувати ними (осуднiсть, обмежена осудність).

Психолого-медична експертиза об’єктом пiзнання має психiку особи, яка хворiла чи хворiє на тяжку хронiчну або невилiковну хворобу. Цi захворювання можуть викликати постiйнi чи тимчасовi змiни в психiцi: трансформацію сприймання, пам’ятi, вiдтвореннi сприйнятого, неадекватнiсть реагування тощо.

Для осiб, якi хворiють на хронiчнi соматичнi хвороби, характернi специфiчнi ознаки перебігу психiчних процесiв. Наприклад, хворi на туберкульоз вiдрiзняються нестiйкiстю, лабiльнiстю настрою, легкою навiюванiстю, рiзкими переходами вiд песимiзму до невиправданого оптимiзму. При онкологiчних захворюваннях характерними є гiперестезiя (пiдвищена чутливiсть) усiх органiв чуття, прояви психогенних реакцiй (істероїдна сентиментальність, озлобленість, наростаюча афективність). Особи з уродженими або набутими дефектами кiстково-м’язового апарату (калiки) вiдзначаються пiдозрiлiстю, схильнiстю до манiакальних iдей; одні з них наполегливо, активно дiють iз метою компенсацiї свого дефекту, iншi – уникають оточення, замикаються в собi.

Наведенi i багато iнших особливостей соматично хворих людей можуть мати надзвичайно важливе значення для суду i слідства, коли вони стають процесуальними особами, оскiльки оцiнка ними ситуацiї може значно вiдрiзнятися вiд об’єктивних даних. Бiльше того, пiд дiєю соматичного захворювання, особливо хронiчного чи невилiковного, можуть настати незворотні змiни в мотивацiї хворого, його цiннiсних орiєнтацiях. У такої людини може рiзко знизитися суб’єктивна межа дозволеного i недозволеного, навiть протиправна i злочинна поведiнка – стати нормою.

До комiсiї з проведення психолого-медичної експертизи, окрiм психолога, необхiдно залучати лiкаря-фахiвця в галузi відповідної хвороби. При її проведеннi ставляться такi запитання:

1) яке соматичне захворювання наявне, його форма та як воно може впливати на психiку підекспертної особи;

2) чи перенесла особа, яка пiдлягає експертизi, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психiку (у тому числі пологові та післяпологові черепно-мозковi травми, захворювання головного i спинного мозку та ін.), та їх можливi наслiдки психологічного характеру;

3) чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку), їх вплив на здатність адекватно сприймати, розумiти i вiдтворювати iнформацiю, що цiкавить слідство (суд);

4) чи наявна розумова вiдсталiсть або iншi психiчнi особливостi, викликанi перенесеним соматичним захворюванням.

Психолого-технiчна експертиза об’єктом вивчення має психологiю особи в системах „людина – машина”, тобто при виконаннi професiйних обов’язкiв, пов’язаних iз використанням складних машин i механiзмiв. Така експертиза може проводитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварiй на залiзничному, авiацiйному, водному транспортi, у зв’язку з техногенними катастрофами.

Теоретичною базою для такої експертизи є iнженерна психологiя i психологiя працi – з одного боку, i конкретна сфера технiчної науки i практики – з iншого. Тому до складу експертної комiсiї, окрiм фахiвцiв у галузi психологiї, мають входити відповідно інженери, автомобілісти, залізничники, авіатори, оператори, диспетчери, інші інженерно-технічні працівники.

При проведеннi психолого-технiчної експертизи з’ясовуються такi питання:

1) наявність чи вiдсутнiсть психологiчних властивостей, що свiдчили б про професiйну придатнiсть особи до виконання конкретних професійних обов’язкiв; її здатнiсть дiяти у стресовiй, аварiйнiй ситуацiї;

2) психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварiї, катастрофи, а саме: своєчаснiсть реакцiї звинувачуваних на небезпеку чи сигнал тривоги, час i особливостi прийняття рiшення в екстремальнiй ситуацiї,

3) мобілізуюча чи пригнiчуюча дiя на психiку підекспертного об’єктивної ситуацiї при виконаннi звичних або неординарних трудових функцiй; специфiчнiсть реагування на подразники у рiзнi перiоди робочого дня; вплив на виконання професiйних обов’язкiв перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотикiв.

Психолого-лiнгвiстична експертиза об’єктом вивчення має мову як прояв психiчної активності особи. Для встановлення авторства письмових документiв слiдчий i суд можуть звернутися за допомогою до психологiв i лiнгвiстiв (фiлологiв). Якщо кримiналiстична (почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лiнгвiстична – його справжнього автора. Для цього встановлюються, групуються та піддаються порівнянню ознаки мови: семантико-граматичнi (характер побудови фраз, вибiр слiв i конструкцiй, ступінь органiзованостi тексту) та категоріальні (вiковi, соцiальнi, професiйнi, територiальнi, етнiчнi, нацiональнi) особливостi.

Психолого-лiнгвiстична експертиза має встановити:

1) семантичні (смисловi), етимологiчнi (походження слiв), граматичнi, морфологiчнi, синтаксичнi особливостi письмового тексту чи усної мови;

2) психологічні особливостi автора, його вiк, стать, iнтелектуальний рiвень, особливостi мислення, емоцiйно-вольової сфери, наявнiсть патологiчних вiдхилень у пiзнавальних та iнших психiчних процесах;

3) збіг або вiдмiннiсть у психологiчних характеристиках декiлькох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однiєї особи щодо одного чи декiлькох писемних або зафiксованих (на магнiтофоннiй плiвцi) усних джерел тощо.

Психолого-педагогiчна експертиза найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об’єктом пiзнання формування психологiчних особливостей людини у процесi навчання та виховання. При розглядi кримiнальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з’ясуваннi особливостей розвитку та формування конкретної особи, специфiки її соціалізації в сiм’ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо.

До складу експертної комiсiї з проведення комплексної психолого-педагогiчної експертизи, окрiм психологiв (як правило, фахiвцiв з педагогiчної, вiкової, дитячої психологiї), повинні входити педагоги. Оскільки поняття „педагог” стосується доволi широкого кола вчителiв та викладачiв окремих дисциплiн, залучаючи їх до експертизи, необхiдно враховувати також досвiд виховної роботи.

Для проведення психолого-педагогiчної експертизи можуть бути поставленi такi запитання:

1) як вплинула на формування психологiчних особливостей підекспертної особи ситуацiя в сiм’ї, школi, учнiвському колективi, неформальному угрупуваннi, до якого вона входила; якi психологiчнi риси властивi цій особi;

2) чи могла атмосфера у сiм’ї, школi призвести до педагогiчної та соцiальної занедбаностi підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соцiальна занедбанiсть на вчинення злочину;

3) якi заходи виправлення i перевиховання можуть бути вжитi до неповнолiтнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити i перевиховати у сiм’ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення свободи.

Окрім комплексних судово-психологічних експертиз, здiйснюваних спецiалiстами двох галузей науки та практичних знань (психологiї та психiатрiї, психології та педагогіки тощо), може виникнути необхiднiсть призначення комплексної комiсiї зi спецiалiстiв трьох чи бiльшої кiлькостi галузей наукових i практичних знань. Наприклад, вiдомi випадки призначення комплексної медико-психолого-психiатричної експертизи. Її об’єктом є психiка людей, що перенесли психiчнi та соматичнi хвороби, а також психiка розумово вiдсталих людей iз тяжкими або невилiковними соматичними хворобами. До складу експертної комiсiї включали психологiв, психiатрiв i лiкарiв-спецiалiстiв iз тих захворювань, на якi страждали підекспертні особи.

Узагальнення матеріалів судово-психологiчних експертиз показало, що як слiдчi та суди, так i спецiалiсти-експерти доволi часто припускаються помилок i хиб, що негативно впливає на практику. Серед них, у першу чергу, необхiдно вiдзначити наступні.

1. Недолiки, що мали мiсце при прийняттi рiшення про необхiднiсть проведення у справi судово-психологічної експертизи i визначеннi кола та змісту запитань до експерта.

У низці випадкiв, особливо у справах щодо статевих злочинiв, експертизу призначали без достатніх на те пiдстав, внаслідок чого висновки експертизи не мали суттєвого значення для справи. Водночас, у бiльшостi розслiдуваних справ щодо злочинiв, квалiфiкованих як убивство або заподiяння тiлесних ушкоджень у станi сильного душевного хвилювання, судово-психологічну не призначали.

2. Помилки, допущенi при доборi експерта. Слiдчi i суди визначали експертів і доручали їм проведення експертиз за формальними пiдставами (кандидат наук, доцент тощо), без попереднього з’ясування сфери наукових iнтересiв i компетентностi у відповіді на запитання, заради яких призначалася конкретна експертиза, зокрема, без урахування того, чи володiють вони необхiдними методиками експериментально-психологiчного дослiдження.

3. Бiднiсть методичної бази дослiджень, сумбурнiсть у викладеннi результатiв обстеження осiб, що пiдлягають експертизi, поверховий характер i недостатня обгрунтованiсть окремих висновкiв.

4. Помилки, допущенi при використанні експертних висновкiв. Досить часто слiдчi i суди використовували експертнi висновки без належної оцiнки їх обгрунтування i достовiрностi. Коли, в окремих випадках, висновки експерта-психолога суперечили iншим зiбраним у справi доказам, замiсть того, аби мотивувати свою незгоду з висновком експертизи, про нього просто не згадували в обвинувальному висновку i вироку.

Зазначене свiдчить про необхiднiсть внесення у практику проведення судово-психологiчних експертиз певних корективiв органiзацiйно-методичного характеру.

Дата добавления: 2014-11-16