Шийна вагосимпатична блокада 2 страница

а) Уповільнене пробудження після загальної анестезії викликається:

- тривалою інтранаркозною гіпоксемією і гіперкапнією,

- передозуванням анестетиків,

- у дітей може спостерігатися на тлі гіпотермії.

б) Гіпоксія мозку може ускладнюватися:

- набряком мозку,

- осередковими ураженнями,

- децеребрацією,

- можливий розвиток судорог, психічних порушень.

в) Периферичні парези й паралічі можуть виникати в результаті стискання або перерозтягання периферичних нервів (плечового сплетення, малогомілкового нерва й ін.) внаслідок нефізіологічного положення на операційному столі. Результат - неврити, парези, паралічі. Профілактика полягає в правильному укладенні пацієнта на операційний стіл і фізіологічній позиції кінцівок під час операції, а також у ранньому післяопераційному періоді.

Е) Порушення терморегуляції:

а) Гіпотермія (спонтанна).

- Виникає на тлі підвищеної тепловіддачі й медикаментозної блокади центрів терморегуляції під час наркозу.

- Профілактика полягає в дотриманні температурного режиму в операційній, підтримці нормотермії тіла.

б) Склерема.

- Зустрічається в немовлят і дітей грудного віку, через їхню малу масу й легко виникаючу інтраопераційну спонтанну гіпотермію.

- Характеризується осередковим або дифузійним ущільненням підшкірно-жирової клітковини з наступним розвитком дихальної недостатності.

- Заходи профілактики - дотримання температурного режиму в операційній, запобігання охолодженню тіла.

в) Гіпертермія.

- Частіше виникає в молодих осіб і дітей у післяопераційному періоді.

- Звичайно є наслідком підвищеної теплопродукції.

- Причини виникнення:

» інфекція,

» сепсис,

» медикаментозні реакції,

» надлишкова секреція катехоламінів (феохромацитома, тиреоїдний криз)

» злоякісна гіпертермія.

- Підвищення рівня метаболізму й споживання кисню збільшує серцевий викид і хвилинну вентиляцію, що може привести до змішаного ацидозу, вазодилатації й гіповолемії.

- Критична гіпертермія зумовлює виникнення судорог і ураження нервової системи.

- Профілактика:

» ретельний збір анамнезу,

» під час операції необхідно бути уважним при використанні м'язових релаксантів, фторотану й інших наркотичних препаратів.

ТЕРМІНОЛОГІЯ ТЕРМІНАЛЬНИХ СТАНІВ

1. Визначення: Термінальними називаються безпосередньо передуючі смерті патологічні стани, при яких організм хворого не в змозі без сторонньої допомоги ліквідувати розвинені критичні порушення життєво важливих функцій.

2. Види термінальних станів (у послідовності розвитку):

А) передагонія;

Б) термінальна пауза;

В) агонія;

Г) клінічна смерть.

Передагонія

1. Визначення: Передагонія – термінальний стан, що характеризується грубими порушеннями функцій життєво-важливих органів і гомеостазу зі збереженим контролем з боку центрів кори головного мозку.

2. Умови виникнення та часові границі:

А) Передагонія може бути відсутньою (наприклад, при ураженні електричним струмом);

Б) Може тривати від декількох хвилин до декількох годин (наприклад, при кровотечі).

3. Клінічні ознаки:

А) Стан нервової системи:

а) Свідомість:

- плутана, загальмована;

- можливі порушення свідомості до сопорозної.

б) Рефлекси черепно-лицьових нервів:

- зіничний, рогівковий, повійчастий та інші не змінені.

в) Сухожильні рефлекси:

- ослаблені.

г) М'язовий тонус:

- не порушений.

д) Спонтанні рухи:

- можливі.

Б) Шкірні покриви й видимі слизуваті оболонки:

а) Забарвлення:

- шкірні покриви бліді;

- ціаноз або акроціаноз;

- можлива наявність плям гіпостазу на шкірних поверхнях кінцівок.

В) Система дихання:

а) Дихання поверхневе;

б) Тахипное, що переходить у брадипное;

в) Наявність патологічних типів дихання:

- Чейн-Стокса, Куссмауля й ін.

Г) Система кровообігу:

а) Критична артеріальна гіпотензія;

б) Тахікардія, що переходить у брадикардію;

в) Можливі порушення серцевого ритму по типу екстрасистолії, атріовентрикулярної блокади, синусової аритмії.

Д) Діурез:

г) Зниження хвилинного діурезу, як прояв порушення тканинної перфузії.

4. Інтенсивна терапія:

А) Забезпечення адекватної вентиляції легенів:

а) підтримка прохідності дихальних шляхів:

- санація трахеобронхіального дерева за допомогою відсосу;

- лаваж трахеобронхіального дерева (при наявності в'язкого, важко- відділюваного мокротиння);

- санаційна фібробронхоскопія (для видалення дрібних сторонніх предметів із трахеї й бронхів, для візуально контрольованої аспірації);

- протекція прохідності дихальних шляхів за допомогою штучних повітропровідних засобів: провітровод, ларингеальна маска, ендотрахеальна трубка та ін.).

б) допоміжна штучна вентиляція легенів (при адекватній частоті подиху);

в) керована вентиляція легенів (при неадекватній частоті подиху).

Б) Забезпечення адекватного насичення крові киснем

а) подача хворому дихальної суміші з високим вмістом кисню:

- через носові катетери (при адекватному по глибині й частоті самостійному диханні);

- за допомогою апарата ШВЛ (при проведенні допоміжної або керованої вентиляції легенів).

В) Забезпечення ефективної системної гемодинаміки:

а) відновлення ОЦК;

б) відновлення судинного тонусу;

в) відновлення сили серцевих скорочень;

г) відновлення нормального серцевого ритму.

Г) Забезпечення ефективної мікроциркуляції:

а) поліпшення реологічних властивостей крові;

б) усунення судинного спазму;

в) контроль ефективної мікроциркуляції - хвилинний діурез.

Термінальна пауза

1. Визначення: Термінальною паузою називається нетривале позамежне пригнічення всіх життєво важливих функцій організму, насамперед – дихання.

2. Умови виникнення та часові границі:

А) Може бути відсутньою;

Б) Виникає в результаті гальмування кори головного мозку з повним виключенням її з регуляції життєво важливими функціями організму на тлі тимчасового посилення тонусу блукаючого нерва;

В) Тривалість:

а) 20-90 секунд;

б) визначається порогом чутливості дихального центра до СО_2, який через зниження рефлекторної активності значно вище, ніж при звичайних умовах.

в) припиняється при досягненні концентрації вуглекислого газу вище порога дихального центра, що викликає появу імпульсів, які стимулюють скорочення дихальної мускулатури.

3. Клінічні прояви:

А) Стан нервової системи:

а) Свідомість - відсутня;

б) Рефлекси черепно-лицьових нервів - зіничний, рогівковий, повійчастий та інші - відсутні;

в) Сухожильні рефлекси - відсутні;

г) М'язовий тонус - ослаблений або відсутній;

д) Спонтанні рухи - відсутні;

Б) Шкірні покриви та видимі слизуваті оболонки:

а) Забарвлення:

- шкірні покриви бліді;

- ціаноз або акроціаноз;

- можлива наявність плям гіпостазу на шкірних поверхнях кінцівок.

В) Система дихання – дихання відсутнє;

Г) Система кровообігу:

а) пульс на периферичних артеріях відсутній;

б) пульс на сонній артерії слабкої напруги.

4. Інтенсивна терапія:

А) Забезпечення адекватної вентиляції легенів:

а) підтримка прохідності дихальних шляхів:

- введення повітроводу або ларингеальної маски (якщо це не було виконано раніше).

б) керована вентиляція легенів.

Б) Забезпечення адекватного насичення крові киснем

а) подача хворому дихальної суміші з високим вмістом кисню:

В) Забезпечення ефективної системної гемодинаміки:

а) відновлення ОЦК;

б) відновлення судинного тонусу;

в) відновлення сили серцевих скорочень;

г) відновлення нормального серцевого ритму.

Г) Забезпечення ефективної мікроциркуляції:

а) поліпшення реологічних властивостей крові;

б) усунення судинного спазму;

в) контроль ефективної мікроциркуляції - хвилинний діурез.

Агонія

1. Визначення: Агонія – термінальний стан, що характеризується короткочасним підвищенням активності життєво-важливих функцій з наступним прогресивним їх пригніченням до повного припинення.

2. Умови виникнення та часові границі:

А) Агонія може бути відсутньою (наприклад, при ураженні електричним струмом);

Б) Може тривати від декількох секунд до декількох хвилин.

3. Клінічні ознаки:

А) Стан нервової системи:

а) Свідомість - можливо часткове прояснення свідомості до сопорозної

б) Рефлекси черепно-лицьових нервів - зіничний, рогівковий, повійчастий та інші можуть частково відновитися

в) Сухожильні рефлекси - варіабельні

г) М'язовий тонус - різної виразності

д) Спонтанні рухи - можливі

Б) Шкірні покриви й видимі слизуваті оболонки:

а) Забарвлення:

- шкірні покриви бліді;

- ціаноз або акроціаноз виражений менше, ніж у попередніх стадіях;

- можливе відновлення природного забарвлення шкірних покривів.

В) Система дихання:

а) Стадія агонії починається з поверхневих вдихів;

б) Вдихи стають поступово глибше, часто із включенням допоміжної мускулатури;

в) При недостатньому надходженні кисню до дихальної мускулатури сила скорочень поступово слабшає, що веде до зменшення глибини дихання й повної зупинки;

Г) Система кровообігу:

а) Артеріальний тиск відновлюється до рівня помірної гіпотензії

б) Тахікардія, що переходить у брадикардію

в) Пульс на периферії визначається

4. Інтенсивна терапія:

А) Забезпечення адекватної вентиляції легенів:

а) підтримка прохідності дихальних шляхів:

- санація трахеобронхіального дерева за допомогою відсосу;

- санаційна фібробронхоскопія.

б) допоміжна штучна вентиляція легенів (при адекватній частоті, але недостатній глибині дихання)

в) керована вентиляція легенів (при неадекватній частоті дихання)

Б) Забезпечення адекватного насичення крові киснем

а) подача хворому дихальної суміші з високим вмістом кисню:

В) Забезпечення ефективної системної гемодинаміки:

а) відновлення ОЦК

б) відновлення судинного тонусу

в) відновлення сили серцевих скорочень

г) відновлення нормального серцевого ритму

Г) Забезпечення ефективної мікроциркуляції:

а) поліпшення реологічних властивостей крові

б) усунення судинного спазму

в) контроль ефективної мікроциркуляції - хвилинний діурез

Клінічна смерть

1. Визначення: Клінічна смерть – термінальний стан, що характеризується повним припиненням функціонування життєво важливих систем з можливістю їхнього відновлення протягом короткого періоду до настання необоротних змін у корі головного мозку

2. Часові межі:

А) Наступає в момент зупинки кровообігу й триває до розвитку в корі головного мозку необоротних ушкоджень нейронів

Б) Тривалість клінічної смерті:

а) у нормальних умовах до 5 хвилин

б) залежить від запасу глікогену в нейронах і швидкості метаболічних процесів:

- тривалість клінічної смерті зменшується при зниженні запасу глікогену, що виникає внаслідок тривалих станів гіпоксії й ішемії головного мозку, при прискореному його споживанні в період, що безпосередньо передує смерті;

- швидкість метаболічних процесів залежить від температури тіла (гіпотермія подовжує, а гіпертермія - скорочує) та наявності ендокринної патології (наприклад, гіпертиреоз - скорочує, а гіпотиреоз - подовжує).

3. Ознаки клінічної смерті:

А) Основні (ознаки, при наявності яких можна вірогідно діагностувати клінічну смерть):

а) Відсутність самостійного дихання

б) Відсутність пульсу на сонних або стегнових артеріях

в) Розширення зіниць

Б) Допоміжні (ознаки, які дозволяють запідозрити наявність критичного стану на відстані від хворого й спонукають до більш активних дій по перевірці наявності основних ознак):

а) Відсутність свідомості

б) Блідість й/або ціаноз шкірних покривів

в) Відсутність самостійних рухів

г) Судорожні посмикування

- можуть спостерігатися в перші секунди при раптовій зупинці кровообігу

д) Можливо неприродне положення тіла

В) Примітки:

а) Діагноз клінічної смерті повинен бути встановлений протягом 10-15 секунд

б) Відсутність рефлексів не є ознакою клінічної смерті, хоча й має місце, тому що при зупинці кровообігу немає часу на перевірку всіх рефлексів, а для оцінки стану ЦНС досить досліджувати стан зіниць.

4. Невідкладні лікувальні заходи.

А) «Ланцюжок виживання при клінічній смерті»:

Рис. 85 „Ланцюжок виживання” при клінічній смерті

а) Ранній виклик медичної допомоги

б) Ранній початок комплексу серцево-легеневої й церебральної реанімації по П. Сафару

в) Рання дефібриляція

г) Рання спеціалізована допомога

Соціальна смерть

1. Визначення: Соціальна смерть – патологічний стан, що характеризується повним необоротним ураженням головного мозку, при якому неможливе відновлення мозкових функцій, і організм без зовнішньої допомоги підтримувати довгостроково свою життєдіяльність не може.

2. Причини розвитку:

А) Несвоєчасно початі (а) або неправильно проведені (б) реанімаційні заходи:

а) після 4-5 хвилин з моменту зупинки кровообігу

б) при проведенні заходів базової підтримки життя не контролювалися ознаки їх ефективності

3. Ознаки соціальної смерті:

А) Самостійне дихання відсутнє

Б) Гемодинаміка підтримується кардіо- і вазотонічними препаратами

В) Свідомість і рефлекси відсутні - позамежна кома

Г) На ЕЕГ - ізолінія у всіх відведеннях

4. Невідкладні заходи.

А) Підтримка життєво важливих функцій:

а) керована ШВЛ для забезпечення адекватного газообміну

б) вазотонічна терапія, спрямована на забезпечення адекватної мікроциркуляції у всіх регіонах судинного русла

в) забезпечення ефективної роботи нирок

Б) Діагностика смерті головного мозку за відповідним протоколом.

СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА Й ЦЕРЕБРАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ

(по П.САФАРУ)

I стадія - елементарна (базова) підтримка життя

Ціль: негайна оксигенація

а) забезпечення можливості ефективної вентиляції легенів

б) штучна вентиляція легенів

в) штучне забезпечення циркуляції крові

II стадія - подальша (розширена) підтримка життя

Ціль: відновлення ефективної самостійної серцевої діяльності

г) медикаментозна терапія

д) ЕКГ-діагностика

е) електроімпульсна терапія

III стадія - тривала підтримка життя (лікування постреанімаційної хвороби)

Ціль: відновлення всіх функцій організму, насамперед – ЦНС („мозкова реанімація”)

ж) оцінка ступеня ушкодження ЦНС (діагностика смерті головного мозку) та попередження повторних зупинок кровообігу

з) відновлення вищих мозкових функцій (терапія аноксичної енцефалопатії)

і) інтенсивна терапія порушень, що виникли в інших органах і системах під час клінічної смерті, і ускладнень реанімації та інтенсивної терапії

I СТАДІЯ РЕАНІМАЦІЇ (BLS – basic life support)

1. Назва: елементарна (базова) підтримка життя

А) Ціль: негайна оксигенація

Б) Етапи:

а) забезпечення можливості ефективної вентиляції легенів

б) штучна вентиляція легенів

в) штучне забезпечення циркуляції крові

2. Зміст етапів.

А) Забезпечення можливості ефективної вентиляції легенів:

а) причини порушення прохідності верхніх дихальних шляхів при клінічній смерті:

- западання язика

- набряк голосових зв'язок

- набряк язика

- сторонній предмет дихальних шляхів

- патологічний рідкий вміст дихальних шляхів

б) причини порушення екскурсії грудної клітини при клінічній смерті:

- стискання грудної клітини ззовні (наприклад, потерпілий придавлений важким предметом або присипаний землею)

- обмеження екскурсії грудної клітини через туге бинтування (наприклад, у породіль, яким туго бинтують грудні залози для припинення лактації)

в) причини порушення можливості ефективного роздування легенів:

- клапанний пневмоторакс

- гідро- або гемоторакс

- емпієма плеври

- ателектаз

г) методи забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів:

- при западанні язика:

» Виконати «Потрійний прийом Пітера Сафара»:

Рис. 86. Потрійний прийом Пітера Сафара

1) Закинути голову назад

2) Висунути вперед нижню щелепу

3) Відкрити рот

» Установити повітровід

1) Повітровід вводиться вигином до язика з наступним поворотом на 180° у міру введення

Рис. 87. Установка повітровода

» Установити стравохідний обтуратор

Рис.88. Установка стравохідного обтуратора

» Установити ларингеальну маску

» Інтубувати трахею

Рис. 89. Інтубація трахеї

- при набряку голосових зв'язок і при набряку язика з повною обтурацією:

» Виконати крикоконікотомію або пункцію крикотиреоїдної мембрани

Рис. 90. Пункція крикотіреоідної мембрани

» Виконати трахеостомію

- при набряку язика з неповною обтурацією:

» Виконати назотрахеальну інтубацію за допомогою бронхоскопа

- при наявності стороннього предмета в порожнині рота:

» витягти сторонній предмет за допомогою вказівного й середнього пальців, користуючись ними як пінцетом

» витягти сторонній предмет за допомогою медичних інструментів (пінцет, корнцанг, хірургічний затискач і т.п.)

- при локалізації стороннього предмета за голосовими зв'язками:

» обхопивши хворого позаду так, щоб зчеплені руки реаніматора перебували в ділянці епігастрію потерпілого, стискати ритмічно грудну клітину, створюючи підвищений тиск у дихальних шляхах, що виштовхує сторонній предмет у ротоглотку

» виконати прийом Геймліха (піддіафрагмальний поштовх): ритмічні натиснення на епігастральну ділянку у напрямку діафрагми

- при локалізації стороннього предмета глибоко в трахеї або бронхах, або при наявності грузлого рідкого патологічного вмісту:

» створити дренажне положення тіла постраждалого (голова нижче пояса), ставши на одне коліно й поклавши постраждалого животом на друге коліно, постукуваннями по спині домогтися зсуву стороннього предмета до виходу із трахеї

» санаційна бронхоскопія

- при наявності в дихальних шляхах рідкого патологічного вмісту або піни:

» аспірація за допомогою відсосу

д) заходи щодо забезпечення можливості ефективної вентиляції легенів:

» зняти із грудної клітини хворого предмети, що давлять, або звільнити її з-під землі

» звільнити грудну клітину від туго накладених бинтів

- при клапанному пневмотораксі:

» перевести клапанний пневмоторакс у відкритий шляхом пункції голкою з товстим просвітом по середньоключичній лінії в II-му міжребер’ї

- при наявності великого обсягу рідини в плевральній порожнині:

» екстрену пункцію плевральної порожнини в VII-IX міжребер’ях по задній пахвовій лінії

Б) Штучна вентиляція легенів:

а) види ШВЛ, виконуваної при клінічній смерті:

- безапаратна («рот-у-рот», «рот-у-ніс»);

- ручними апаратами (мішок АМБУ й подібні);

- примусова апаратна вентиляція легенів.

Рис. 91. Штучна вентиляція легенів „рот-у-рот”

б) режим вентиляції легенів:

- Дихальний обсяг - відповідає фізіологічному обсягу подиху - 500-800 мл

- Частота дихання - 12-14 вдихів у хвилину

в) контроль ефективної вентиляції легенів:

- Про ефективність вентиляції легенів судять по наявності екскурсії грудної клітини. При ефективній вентиляції грудна клітина на вдиху піднімається, а на видиху опускається.

- Грудна клітина на видиху не опускається:

» при клапанному пневмотораксі (перевести у відкритий)

» при влученні на вдиху повітря в шлунок (виконати прийом Селіка, тобто притиснути щитоподібний хрящ до хребта, що перекриває просвіт стравоходу й перешкоджає як подальшому надходженню повітря в шлунок, так і закиду шлункового вмісту в ротоглотку)

В) Штучне забезпечення циркуляції крові:

а) основні види штучного кровообігу:

- ручний непрямий масаж серця;

- непрямий масаж серця ручними апаратами (Кардіопамп, Кардіовент);

- апаратний непрямий масаж серця (грудний масажер).

б) методика проведення непрямого масажу серця без допоміжних засобів:

- Визначення точки компресії:

» 1-й спосіб - умовно розділити грудину на три частини, на межу нижньої й середньої третин грудини по серединній лінії ставлять середину основи однієї з кистей рук, основу другої кисті розташовують суворо над тією же точкою;

» 2-й спосіб – від мечоподібного відростка нагору відкладають відстань, рівну товщині двох пальців постраждалого, відразу вище знайденої точки приставляють основу однієї кисті, основу другої кисті розташовують суворо над тією же точкою.

- Величина зсуву грудини в напрямку хребта:

» у дорослих - 4-5 см;

» у дітей молодшого шкільного віку - 3-4 см;

» у новонароджених і грудних дітей - 2-3 см.

Рис. 92. Непрямий масаж серця.

- Технічні умови проведення непрямого масажу серця:

» Хворий повинен лежати на твердій основі;

» Натиснення на грудину виконується переносом ваги на руки реаніматора, а не завдяки силі його м'язів. Для цього реаніматор не повинен згинати руки в ліктях. Допомогти дотримуватись цього правила покликана методика схрещених пальців, при якій пальці верхньої руки проходять між пальцями нижньої руки й охоплюють щільно кисть;

» Натиснення на грудину виконуються ритмічно із частотою 90-100 компресій у хвилину (у дорослих);

» Співвідношення компресій і вдмухувань повітря в легені потерпілого – 15:2 при будь-якій кількості реаніматорів.

в) методика проведення непрямого масажу серця за допомогою кардіопампа (метод «компресії-декомпресії»):

- В основі методу лежить ідея використання декомпресії грудної клітини з метою збільшення припливу крові до серця в штучну діастолу;

- Для проведення непрямого масажу серця за допомогою кардіопампа необхідно:

» звільнити передню поверхню грудної клітини від одягу;

» для кращого контакту змочити місце компресії водою;

- Точка, на яку встановлюють кардіопамп, відповідає точці компресії при ручному непрямому масажі.

- Техніка виконання:

» Для створення штучної систоли реаніматор, тримаючи кардіопамп двома руками за диск, надавлює на нього із силою, контрольованою за індикатором;

» Для створення поліпшеної діастоли реаніматор підтягує грудину нагору, тримаючись двома руками за диск кардіопампа.

г) контроль ефективності штучного кровообігу:

- Ефективним є непрямий масаж, при якому пульсова хвиля, викликувана компресіями, відчувається на променевих артеріях. Пульсова хвиля, що визначається тільки на сонних артеріях, не- достатня для подолання внутрішньочерепного тиску й, отже, не забезпечує перфузію мозку.

Г) Контроль ефективності всього комплексу реанімаційних заходів:

а) відновлення нормального забарвлення шкірних покривів:

- зникає ціаноз шкіри й видимих слизових;

- блідість шкіри переміняється її порожевінням;

б) відновлення рефлекторної діяльності головного мозку:

- звуження зіниць.

II СТАДІЯ РЕАНІМАЦІЇ (ACLS – advanced cardiac life support)

3. Назва: подальша (розширена) підтримка життя:

А) Ціль: відновлення самостійного кровообігу.

Б) Етапи:

а) медикаментозна терапія зупинки кровообігу;

б) електрокардіографічна оцінка виду зупинки кровообігу;

в) електроімпульсна терапія (дефібриляція / кардіоверсія).

4. Зміст етапів.

А) Медикаментозна терапія зупинки кровообігу:

а) Завдання:

- посилення електричної активності й сили скорочень міокардіоцитів;

- відновлення тонусу судин;

- штучна централізація кровообігу;

- посилення симпатичного впливу на серце шляхом блокування парасимпатичної нервової системи;

- підвищення ефективності електроімпульсної терапії.

б) Препарати:

- Адреналіну гідрохлорид – α- і β-адреноміметик, сприяє централізації кровообігу за рахунок його перерозподілу від периферичних органів на користь головного мозку й міокарда (α-адреноміметична дія); підвищує скоротність міокарда, що сприяє відновленню й посиленню власних серцевих скорочень (β-адреноміметична дія); підвищує серцевий викид й артеріальний тиск на початку спонтанної реперфузії;

- Атропіну сульфат – М-холіноблокатор, знімає гальмуючий вплив ацетилхоліну на активність синусового й атріовентрикулярного вузлів;

- Аміодарон – антиаритмічний препарат першого вибору, сприяє підвищенню ефективності електроімпульсної терапії при фібриляції шлуночків або безпульсової шлуночкової тахікардії, рефрактерної до електричного розряду;

- Лідокаїн – місцевий анестетик з антиаритмічною дією, пригнічує шлуночкові екстрасистоли й підвищує поріг фібриляції шлуночків, застосовується при відсутності аміодарону (спільне застосування лідокаїну й аміодарону неприпустиме!)

Дата добавления: 2014-11-18