Шийна вагосимпатична блокада 1 страница

Показання: травма грудної клітки, торакальне або торако-абдомінальне поранення, опік дихальних шляхів.

Протипоказання: ранній дитячий вік, психічні захворювання, одночасне виконання блокади з обох сторін

Методика виконання:

1. Положення хворого на спині з валиком під шиєю

2. При правосторонній блокаді лікар стає праворуч, голову хворого максимально повертають вліво, а права рука пацієнта звисає (при лівосторонній – навпаки)

3. Місце ін’єкції обробляють розчином антисептика

4. На 1-1,5 см вище середини правого грудинно-ключично-сосцевидного м’яза, по задньому краю його внутришкірно вводять 1-2 мл 0,25% розчину новокаїну

5. Вказівним пальцем лівої руки м’яз і судини зміщують до середини і нащупують передньо-бокову поверхню шийних хребців

6. Біля кінчика пальця вколюють довгу голку и проводять її вглибину в напрямку хребців

7. По ходу введення голки малими порціями (2-3 мл) вводять розчин новокаїну

8. Досягнувши кінцем голки хребців, поршень шприця потягують на себе, і впевнившись, що кров в шприц не поступає, поступово вводять 30-60 мл розчину новокаїну

9. Голку видаляють, місце проколу на 1-2 хвилини притискують стерільним марлевим шариком

10. Ознаки вірно виконаної блокади: почервоніння обличчя і слизової оболонки очей, поява симптомокомплексу Горнера, підвищення АТ.

Можливі ускладнення:

- атонія та парез кишечника

- попадання голки в судини з виникненням гематоми

Блокада міжреберних нервів

Показання: перелом ребер, наявність запальних інфільтратів в передній стінці грудної клітки

Протипоказання: загальні для новокаїнових блокад

Методика виконання:

1. Відступивши на 4-5 см вбік від остюкових відростків грудних хребців, тонкою голкою знеболюють шкіру 0,25% розчином новокаїну

2. Голку проводять в глибину до верхнього краю ребра і вводять 20 мл розчину новокаїна. Перед введенням новокаїна необхідно потягнуть на себе поршень шприця для контроля, що голка не попала в просвіт судини або в плевральну порожнину

Можливі ускладнення:

- попадання голки в судини з виникненням гематоми

- попадання голки в плевральну порожнину

Ретромамарна новокаїнова блокада

Показання: серозно-інфільтративна фаза маститу, місцева анестезія при операціях на молочній залозі

Протипоказання: непереносимість новокаїну, злоякісні новоутворення молочної залози

Методика виконання:

1. Положення хворої – лежачи на спині

2. Тонкою голкою внутришкірно та підшкірно вводять 0,25% розчин новокаїну в основі молочної залози (в перехідну складку)

3. На цьому ж місті в ретромамарну клітковину вводять довгу голку, передуючи її просуванню введення розчину новокаїну

4. В ретромамарну клітковину вводять розчин новокаїну (0,25-0,5%) в кількості 80-100 мл

Можливі ускладнення:

- інфікування ретромамарної клітковини

- попадання розчину новокаїну в товщу запального інфільтрату

Коротка новокаїнова блокада

Показання: карбункул, фурункул, лімфаденіт, гідраденіт в стадії інфільтрації

Протипоказання: непереносимість новокаїну

Методика виконання:

1. Тонкою голкою, відступивши на 1-2 см від зони гіперемії або інфільтрації, в зоні здорових тканин навкруги патологічного вогнища виконують жовник по типу „лимонної кірки” 0,25% розчином новокаїну

2. Через зону „лимонної шкірки” проводять довгу голку, через яку інфільтрують спочатку тканини навкруги патологічного вогнища, а потім – в основі його

3. Для виконання короткого новокаїнового блоку використовують 40-60 мл розчину анестетика (новокаїн, тримекаїн, лідокаїн), до якого додають одну дозу антибіотика широкого спектра дії

Можливі ускладнення: розповсюдження запального процесу в разі введення розчину анестетика не навкруги, а в патологічне вогнище.

Паранефральна новокаїнова блокада

Показання: спастичний або атонічний стан кишечника, гострий панкреатит, ниркова колька, рефлекторна анурія, диференціальна діагностика динамічної та механічної непрохідності, шок в результаті травми черевної порожнини, облітеруючі захворювання артерій і трофічні виразки нижніх кінцівок

Протипоказання: пухлини заочеревинного простору

Методика виконання:

1. Положення хворого на боку, з валиком під поясничну ділянку

2. В зоні чотирикутника Лесгафта-Грінфельта тонкою голкою інфільтрують новокаїном шкіру та підшкірну клітковину

3. Через отриманий жовник в глибину м’яких тканин просувають голку, довжиною 10-12 см, одягнуту на шприц ємністю 20 мл. Положення голки перпендикулярно до зони ін’єкції, просуванню голки передує введення порцій новокаїну, поршень шприця періодично потягують на себе і слідкують за можливою появою крові

4. Пройшовши через м’язи і поперекову фасцію, голка потряпляє в заочеревинну клітковину (ознака того, що голка знаходиться в заочеревинній клітковині: розчин новокаїну поступає в тканини без натуги, при зніманні шприця рідина з голки не витікає, голка коливається сінхронно з дихальними рухами)

5. В заочеревинну клітковину вводять 80-100 мл розчину новокаїну.

Можливі ускладнення:

- попадання розчину новокаїну в товщу поясничних м’язів, про що свідчить витіканні розчину з голки

- прокол нирки (в просвіті голки з’являється кров)

- прокол товстої кишки (в шприці з’являється газ або кал)

Пояснична новокаїнова блокада за Романом-Столяром

Показання: гострий панкреатит, динамічна кишкова непрохідність, післяопераційний парез кишечника, спастичний та атонічний стан порожнинних органів черевної порожнини.

Протипоказання: загальні для новокаїнових блокад

Методика виконання:

1. Положення хворого на боку

2. В зоні чотирикутника Лесгафта-Грінфельта тонкою голкою інфільтрують новокаїном шкіру та підшкірну клітковину

3. Довгу голку просувають вглибину до упору в XII ребро, орієнтуючись на його нижній край

4. Зісковзнувши з нижнього краю ребра, голку обережно просувають вглибину на 5-8 мм (голка виходе за межі заочеревинної фасції і потрапляє в заочеревинну клітковину)

5. В заочеревинний простір з обох сторін вводять по 150 мл 0,25% розчину новокаїну, що забезпечує розповсюдження його навкруги підшлункової залози

Можливі ускладнення: такі, як і при паранефральній блокаді

Блокада сім’яного канатика за Лорин-Епштейном

Показання: ниркова колька, гострий епідідіміт, орхіт, фунікуліт, сечокислий діатез

Протипоказання: невправима чи защемлена грижа з відповідної сторони

Методика виконання:

1. На межі між мошонкою та зовнішним паховим кільцем пальпаторно знаходять сім’яний канатик

2. Фіксують його між першим та другим пальцями лівої руки

3. Правою рукою за допомогою шприця з розчином новокаїна роблять шкірний жовник

4. Через нього проколюють шкіру і, просуваючись в проксимальному напрямку по ходу сім’яного канатика, вводять 40-60 мл 0,5% розчину новокаїну

5. У жінок: проводять анестезію периферичного відрізку круглої зв’язки матки у місці виходу її через зовнішній отвір пахового канала, додатково в велику статеву губу вводять 5-10 мл 0,5% розчину новокаїну

Можливі ускладнення: поранення судин сім’яного канатика

Внутрішньотазова блокада за Школьником-Селівановим

Показання: травматичний шок при переломах і ушкодженнях тазу, нижніх кінцівок, запальні захворювання в ділянці тазу, які не потребують хірургічного лікування

Протипоказання: загальні для новокаїнових блокад

Методика виконання:

1. Відступивши на 1-2 поперечних пальця до середини від передньої верхньої вісті клубової кістки, проводятьб знеболення шкіри 0,25% розчином новокаїну

2. Голкою, должиною 12-15 см, пошарово проколюють тканини, утримуючи голку паралельно клубовій кістці і сковзаючи по її внутрішній поверхні. Руху голки передує введення розчину новокаїну. Після проведення голки на глибину 12-14 см вводять від 300 до 500 мл 0,25% розчину новокаїну

3. При двобічних переломах кісток тазу блокаду виконують з обох сторін, вводячи по 250 мл 0,25% розчину новокаїну з кожної сторони

Можливі ускладнення:

при виконанні правил техніки блокади ускладнення не виникають.

Білякуприкова спиртовоновокаїнова блокада за Амінєвим

Показання: кокцігогенія, прокталгія

Протипоказання: гнійно-запальні процеси в параректальній клітковині

Методика виконання:

1.Положення хворого на спині з піднятими ногами (при цьому таз повинен бути піднятим і висунутим за край столу)

2.Для виконання блокади використовують 5-10 мл 1-2% розчину етилового спирту на 10-15 мл 0,25% розчину новокаїну

3. По середній лінії між верхівкою куприку і анусом тонкою голкою роблять шкірний жовник

4. Потім під контролем вказівного пальця лівої руки, одягнутої в рукавичку, введеного в пряму кишку, довгою голкою (8-10 см) вводять анестезуючий розчин в клітковину спереду від куприка (на блокаду використовують 100-150 мл розчину)

Можливі ускладнення: інфікування параректальної клітковини, введення розчину в просвіт прямої кишки

Періанальна новокаїнова блокада

Показання: защемлення внутрішніх гемороїдальних вузлів, геморой в стадії загострення.

Протипоказання: гнійно-запальні процеси в параректальній клітковині, пухлини органів малого тазу

Методика виконання:

1. Положення хворого на спині з піднятими ногами

2. Відступивши на 1,5-2,0 см від заднього проходу, тонкою голкою виконують кільцеподібний внутришкірний жовник в вигляді „лимонної шкірки”

3. Після закінчення анестезії шкіри в 4-х симертичних точках, розташованих відповідно 12,3,6,9 цифрам на циферблаті годинника, навкруги заднього проходу на глибину 1 см вводять по 10 мл 0,5% розчину новокаїну

4. В ці ж точки на глибину 5 см від поверхні шкіри паралельно прямій кишці вводять по 20 мл 0,25% розчину новокаїну

Можливі ускладнення: інфікування параректальної клітковини, введення розчину в просвіт прямої кишки

ЗАГАЛЬНЕ ЗНЕБОЛЕННЯ (НАРКОЗ)

1. Вступний наркоз - етап комбінованого загального знеболювання, що забезпечує плавне введення в наркоз без стадії збудження.

А) Препарати для вступного наркозу:

а) інгаляційні (фторотан, закис азоту);

б) неінгаляційні анестетики (тіопентал натрію, натрію оксибутират, кетамін, пропофол) або їхньої комбінації.

Вступний наркоз вимагає особливої уваги анестезіолога через можливі ускладнення!

2. Наркоз періоду підтримки – проведення наркозу протягом усього оперативного втручання.

А) Основне завдання - ефективний захист хворого від операційного стресу й забезпечення оптимальних умов для роботи хірурга.

3. Виведення з наркозу - починається з моменту припинення подачі анестетика:

А) Основне завдання - відновлення адекватного спонтанного дихання та захисних рефлексів (глоткового, кашльового);

Б) Клінічні ознаки адекватності спонтанного дихання:

- відсутність ознак тахіпное, ціанозу при диханні повітрям протягом 5-10 хвилин;

- правильний ритм дихання.

Післяопераційне знеболювання: є важливим етапом анестезіологічної допомоги, тому що вчасно не купіруваний біль, незалежно від локалізації, може вплинути практично на всі органи, збільшуючи ризик розвитку ускладнень і летальність у післяопераційному періоді.

А) Вплив болю на різні системи:

а) система кровообігу:

- підвищення артеріального тиску;

- тахікардія;

- ріст потреби міокарда в кисні;

- збільшення ОПСС;

б) дихальна система:

- збільшується робота й частота дихання з одночасним зменшенням глибини дихання - пацієнт «береже» зону ушкодження, що приводить до зменшення дихального об‘єму й функціональної залишкової ємності;

- підвищується ризик розвитку ателектазів;

- збільшується внутрішньолегеневе шунтування;

- розвивається гіповентиляція;

- зменшення життєвої ємності легенів унеможливлює ефективний кашель і видалення мокротиння.

Б) Для усунення больового синдрому використовується:

а) системне (внутрішньовенне, внутрішньом'язове) введення:

- опіатів та їхніх синтетичних аналогів;

- інгібіторів циклооксигенази;

- антидепресантів;

- нейролептиків;

- кортикостероїдів;

- антиконвульсантів.

б) Крім того, методи післяопераційної аналгезії включають:

- призначення анальгетиків усередину, сублінгвально, прямокишково - блокаду периферичних нервів;

- центральну блокаду із застосуванням місцевих анестетиків;

- черезшкірну електростимуляцію й фізіотерапію;

в) Вибір методу післяопераційного знеболювання визначається:

- станом хворого;

- виразністю больового синдрому (найкраще використати спеціальні шкали);

- характером операції;

- наявністю умов (амбулаторне знеболювання або в стаціонарі).

Стадії й клініка наркозу

Клінічна картина наркозу залежить від особливостей впливу того або іншого загального анестетика на ЦНС, що визначається характером і послідовністю зміни рефлексів, дихання і кровообігу, тонусу м'язів.

Стадії та клініка ефірного наркозу

(по Гведелу-Жорову)

1. I стадія - аналгезії:

А) Починається від початку введення в наркоз до моменту втрати свідомості.

Б) Тривалість у середньому 3-8 хвилин.

В) Клініка стадії аналгезії:

а) на початку цієї стадії проявляється подразлива дія ефіру:

- ядуха;

- затримка дихання, його нерегулярність;

- кашель;

- рясне слиновиділення;

- помірне розширення зіниць;

- деяке частішання пульсу й підвищення АТ.

Плавне підвищення концентрації анестетика в значній мірі нівелює подразливу дію ефіру.

б) до кінця I стадії зникає больова чутливість на тлі збереження тактильної.

Г) Рівні I стадії за Артузіо:

- відсутність аналгезії й амнезії;

- часткова аналгезія й амнезія;

- повна аналгезія й амнезія (може бути використаний для виконання невеликих поверхневих операцій - наприклад, розкриття гнійника).

2. II стадія - збудження:

А) Починається з моменту втрати свідомості

Б) Клініка стадії збудження:

- рухове занепокоєння й мовне збудження;

- порушення ритму дихання;

- підвищується артеріальний тиск;

- частішає пульс;

- зіниці розширені, реакція на світло збережена;

- підвищуються м'язовий тонус і всі рефлекси;

- можлива блювота й фібриляція шлуночків.

3. III стадія - хірургічна:

А) Клініка хірургічної стадії по рівнях:

а) III₁ - рівень руху очних яблук або поверхневий наркоз:

+ Характеризується настанням спокійного сну на тлі глибокого і рівномірного дихання;

- зіниці звужуються, реакція на світло збережена;

- очні яблука роблять повільні колоподібні рухи або фіксовані ексцентрично;

- збережені рогівкові й глотково-гортанний рефлекси (що перешкоджає інтубації трахеї);

- артеріальний тиск і пульс наближаються до вихідних величин;

- м'язовий тонус збережений;

- відсутня реакція на слабкі больові подразники, але викликаються відповідні рухові й вегетативні реакції на сильний біль.

б) III₂ - рівень рогівкового рефлексу, або виражений наркоз.

+ Характеризується фіксацією очних яблук:

- подальше ослаблення рефлекторної активності у відповідь на болючі подразники;

- очні яблука розташовані центрально, нерухомо;

- зіниці вузькі, слабко реагують на світло;

- роговиця волога;

- гортанний і глотковий рефлекси відсутні;

- рогівковий рефлекс зникає до кінця другого рівня;

- дихання рівне, глибоке;

- артеріальний тиск і пульс у межах вихідних показників;

- м'язовий тонус знижений.

Можливе виконання більшості операцій.

в) III₃. - рівень розширення зіниці, або глибокий наркоз.

+ Починає проявлятися токсична дія ефіру на організм:

- очні яблука фіксовані центрально;

- зіниці розширюються до кінця цього рівня, не реагують на світло;

- роговиця суха;

- наступає виражена релаксація м'язів, у т.ч. і дихальних;

- вдих триваліше видиху;

- дихання часте, поверхневе, іноді парадоксальне, забезпечується в основному рухом діафрагми;

- пульс частішає;

- артеріальний тиск знижується;

- знижується м'язовий тонус;

- зберігається реакція на розтягання сфінктера прямої кишки.

Примітка:

1) Рухи діафрагми заважають роботі хірурга, створюють враження поганої м'язової релаксації. Спроба поглиблення наркозу приводить до передозування. Необхідно в цій ситуації зменшити глибину наркозу.

2) Проведення наркозу на рівні III -₃ припустимо при мононаркозі лише на короткий час (не більше 5-10 хвилин) із проведенням допоміжної ШВЛ (при неможливості проведення комбінованого знеболювання з м'язовими релаксантами).

г) III₄ - рівень діафрагмального дихання, або передозування.

+ Зіниці розширені, відсутня реакція на світло;

- очні яблука м'які;

- роговиця суха, тьмяна;

- параліч міжреберних м'язів;

- низький АТ;

- пульс ниткоподібний, слабкий;

- ціаноз;

- параліч сфінктерів.

4. Стадія IV - пробудження:

А) Пробудження відбувається через 15-20 хвилин (у середньому) після припинення подачі анестетика;

Б) Цей період є повторенням пройдених стадій у зворотному порядку, але межі між стадіями нечіткі, менше виражена стадія збудження;

В) Після глибокого наркозу наступає вторинний сон, що може тривати кілька годин.

= Примітка:

- Навіть після відновлення свідомості хворий протягом декількох годин має потребу в інтенсивному нагляді й контролі.

Ускладнення загальної анестезії

1. Ускладнення загальної анестезії можуть виникнути на різних етапах анестезіологічного забезпечення: премедикації, вступного наркозу, періоду підтримки, пробудження, післянаркозного періоду.

2. Найбільш відповідальні етапи загальної анестезії, з потенційно частими можливостями розвитку ускладнень:

- введення в наркоз;

- пробудження хворого;

- ранній післяопераційний період.

3. Фактори, що сприяють розвитку ускладнень:

- специфічний вплив анестетика;

- вид і метод анестезії;

- основна або супутня патологія;

- характер оперативного втручання;

4. Основа профілактики ускладнень:

- адекватна підготовка хворих до операції й наркозу;

- ретельний контроль за станом пацієнта;

- моніторинг життєво важливих функцій організму, клінічних і біохімічних показників на всіх етапах анестезіологічної допомоги.

5. Ускладнення по системах:

А) Ускладнення з боку органів дихання:

а) порушення прохідності дихальних шляхів;

- скупчення мокротиння;

- западання язика;

- аспірація блювотних мас;

- ларингоспазм;

- бронхоспазм;

б) порушення регуляції дихання:

- пригнічення дихального центра медикаментами;

- вплив ШВЛ;

- гіпероксія.

в) порушення нервово-м'язової провідності:

- дія міорелаксантів, антибіотиків;

- порушення електролітного обміну;

г) патологія органів дихання:

- пневмонія, ателектази, набряк легенів;

Б) Будь-які порушення дихання приводять до кисневого голодування (гіпоксії, гіпоксемії) і нагромадження вуглекислоти (гіперкапнії), які можуть виникати як ізольовано, так й одночасно;

а) Гіпоксія:

+ Дихальна або гіпоксична:

- виникає при гіповентиляції, порушеннях прохідності дихальних шляхів, зменшенні змісту кисню у вдихуваній суміші, легеневій патології;

- характерна ознака - зниження РаО_2;

+ Циркуляторна:

- спостерігається в результаті порушення серцево-судинної діяльності (шок, безпосередній вплив анестетика на міокард і т.п.);

- характерна ознака - збільшення артеріо-венозної різниці по РО_2;

+ Гемічна або анемічна:

- пов'язана зі зменшенням кількості гемоглобіну (кровотеча) або його блокадою (окисом вуглецю, нітратами);

+ Тканинна або гістотоксична:

- нездатність клітин засвоювати кисень у зв'язку з порушенням функції ферментативних систем;

- характерна ознака - при нормальному РаО₂ різко зменшується артеріо-венозна різниця по РО_2;

+ Змішана:

- сполучення двох або декількох вищезазначених форм гіпоксії;

аа) Клініка гіпоксії:

+ Стадії:

- стадія компенсації – аналептична

- стадія ослаблення компенсаторних реакцій (наркотична)

- стадія декомпенсації (токсична)

+ Характеризується:

- порушеннями дихання і появою ціанозу (ціаноз відсутній при анемії та при тканинній гіпоксії);

- тахікардією;

- підйомом артеріального тиску з наступним його зниженням;

- швидкою втратою свідомості (або поглибленням наркозу при незмінній концентрації анестетика); при поглибленні - судорогами, розширенням зіниць, брадикардією, зупинкою кровообігу;

- при сполученні з гіперкапнією АТ може залишатися підвищеним, а ціаноз певний проміжок часу бути відсутнім.

++Для диференційної діагностики гіпоксії використовують і клінічну ознаку –симптом білої плями: при припиненні натиснення на нігтьове ложе у випадку гіпоксичної гіпоксії воно відразу стане ціанотичним, при анемічній - спочатку стає рожевим, а лише потім ціанотичним.

++Лікування кисневої недостатності:

- починають із усунення її причини з одночасним збільшенням концентрації кисню у вдихуваній суміші!

- необхідно переконатися в прохідності дихальних шляхів;

- вислухати дихальні шуми над обома легенями;

- перевірити справність наркозного апарата й подачу кисню.

б) Гіперкапнія (виникає при):

- гіповентиляції легенів у результаті пригнічення дихання анестетиками, наркотичними речовинами;

- гіповентиляції внаслідок нефізіологічного операційного положення, післяопераційного болю;

- відсутності або неефективності хімічного поглинача (адсорбенту) наркозного апарата;

- наявності великого «мертвого» простору дихального контуру.

бб)Клініка:

+ Гіперкапнія стимулює симпато-адреналову систему, що проявляється:

- підвищенням АТ;

- посиленою салівацією;

- багряно-червоним кольором шкірних покривів і слизуватих;

- тахіаритмією, екстрасистолією.

+ Розширення капілярів внаслідок гіперкапнії:

- збільшує кровотечу;

- є однією із причин уповільненого пробудження після наркозу;

- може викликати набряк мозку.

В) Ускладнення з боку серцево-судинної системи:

а) Порушення кровообігу можуть бути викликані:

- неадекватним газообміном;

- змінами ОЦК;

- ослабленням серцевої діяльності;

- порушенням периферичного кровообігу;

- зміною реології, загортальної й фибринолітичної систем крові.

б) Клініка ускладнень із боку серцево-судинної системи:

- зміна величини АТ;

- порушення серцевого ритму;

- зупинка серця;

- емболії й тромбози;

в) Окремі форми ускладнень:

+ Порушення нормального ритму й частоти серцевої діяльності:

- тахікардія - виникає при порушеннях газообміну й транспорту газів крові, крововтраті, неадекватній анестезії, рефлекторній стимуляції серця, використанні атропіну, ефіру, кетаміну. Виражена тахікардія може бути провісником фібриляції шлуночків;

- брадикардія - причиною її є тяжка гіпоксія, подразнення блукаючого нерва, передозування фторотану або метоксифлурану, введення сукцинилхоліну. Може передувати зупинці серця.

- аритмія - є наслідком гіперкапнії, подразнення рецепторів вегетативної нервової системи. Лікування - адекватна вентиляція, нейровегетативна блокада. При брадиаритміях - введення атропіну.

+ Порушення рівня артеріального тиску:

- артеріальна гіпертензія: причини її розвитку – гіперкапнія, гіпоксія, больовий синдром, вплив анестетиків (ефір, кетамін), адреноміметиків.

- артеріальна гіпотензія:

= Артеріальна гіпотензія з тахікардією розвивається при:

- гіповолемії будь-якої етіології. Лікування - поповнення ОЦК;

- гострій наднирковозалозній недостатності. Лікування – гормони;

- гострій серцевій недостатності (лівошлуночковій) у результаті інфаркту -міокарда або надлишковій інфузійно–трансфузійній терапії. Лікування - кардіотоніки.

= Артеріальна гіпотензія з нормальним пульсом спостерігається при:

- зниженні судинного тонусу на тлі помірної ваготонії (наркоз тіопентал-натрієм, пропофолом). Показані вазопресори.

= Артеріальна гіпотензія із брадикардією зустрічається при:

- тяжкій гіпоксії;

- передозуванні фторотану, наркотичних анальгетиків;

- ваготонії;

Г) Ускладнення з боку органів травлення.

а) Блювота – активний, рефлекторний процес за участю поперечносмугастої мускулатури черевного преса й діафрагми.

+ Виникає в умовах повного шлунка.

+ Стимулюючими факторами є:

- гіпоксія;

- гіпергідратація;

- екзо- і ендогенна інтоксикація;

- дія анестетиків (на блювотний центр);

- подразнення рефлексогенних зон (кореня язика, глотки).

+ Супроводжується рефлекторними захисними реакціями - ларингоспазмом і прикриванням надгортанником входу в трахею (потенційно менш небезпечна, ніж регургітація.)

б) Регургітація – пасивний процес затікання шлункового вмісту в порожнину ротоглотки.

+ Небезпечна відсутністю симптомів до моменту аспірації.

+ Не супроводжується захисними реакціями з боку голосових зв'язок і надгортанника.

+ В анестезіології найчастіше виникає під час вступного наркозу:

- у момент фибриляції м'язів при введенні сукцинилхоліну для інтубації;

- при ШВЛ масковим методом у хворих з «повним» шлунком (у результаті потрапляння частини повітря в шлунок й, як наслідок цього, - підвищення внутрішньочеревного тиску);

- опусканні головного кінця під час операції;

+ Профілактика блювоти й регургітації - звільнення шлунка перед операцією.

+ Для профілактики регургітації:

- при планових операціях хворому забороняється:

= прийом їжі за 10-12 годин,

= рідини - за 5-6 годин до початку наркозу й операції.

- при підготовці до ургентних операцій використають:

= метод очищення шлунка через товстий шлунковий зонд,

= положення з піднятим до 15-20 см головним кінцем,

= прийом Селіка (натиснення на перснеподібний хрящ у напрямку до хребта),

= неприпустима гіпервентиляція масковим методом перед інтубацією трахеї.

Д) Ускладнення з боку центральної й периферичної нервової системи.

Дата добавления: 2014-11-18