Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують 3 страница

- крім палат, повинні бути розгорнуті такі функціональні приміщення, як перев'язна (не менше 2), маніпуляційна, ординаторська, кабінет завідувача відділення, їдальня, буфетна, санвузол, ванна, білизняна й т.п.;

в) операційний блок – призначений для створення найбільш сприятливої обстановки при проведенні оперативних втручань і максимального зменшення небезпеки занесення екзогенної інфекції в операційну рану;

+ планування операційного блоку:

*основна вимога - повна ізоляція його від інших підрозділів і служб лікарні при збереженні зручного зв'язку з відділенням анестезіології- реанімації;

* для захисту від несприятливих факторів зовнішнього середовища (шум, запиленість й ін.) його варто розташовувати на верхніх поверхах будинку;

* операційні блоки для планових й ургентних, чистих і гнійних операцій повинні бути окремо;

* для створення умов асептики в операційному блоці здійснюється чітке зонування приміщень:

- перша зона – операційні зали й стерилізаційні (якщо відсутнє центральне стерилізаційне відділення), до них пред'являються найсуворіші вимоги відносно правил асептики;

- друга зона – приміщення, безпосередньо зв'язані через двері з операційною (передопераційна, наркозна);

- третя зона – приміщення для зберігання апаратів, медичних інструментів, кімнати хірурга, медичних сестер, чиста зона санпропускника й т.п.;

- четверта зона – приміщення, не зв’язане з проходженням через санпропускник або спеціальний шлюз (кабінет завідувача, старшої медсестри, приміщення для використаної білизни й т.п.);

+ види прибирання операційної:

* попереднє – проводиться на початку робочого дня, включає вологе протирання горизонтальних поверхонь, підготовку стерильного стола;

* поточне – періодичне видалення під час операції використаного перев'язного матеріалу й операційної білизни, усунення виниклих забруднень (витирання підлоги, столів й ін.);

* після кожної операції – видалення з операційного залу всіх відпрацьованих матеріалів, протирання операційного стола розчином антисептика, при необхідності – миття підлоги, протирання горизонтальних поверхонь;

* заключне – виконується наприкінці робочого дня, додатково до попереднього пункту обов'язково виноситься весь перев'язний матеріал й операційна білизна, проводиться вологе прибирання горизонтальних поверхонь і миття підлог, включаються бактерицидні лампи;

* генеральне – проводиться один раз у тиждень: операційний зал миється з використанням антисептичних розчинів (обробляються всі поверхні -стелі, стіни, підлога, лампи), все пересувне устаткування вивозиться й обробляється в передопераційній, а після закінчення прибирання встановлюється на робоче місце; прибирання завершується вмиканням бактерицидних ламп.

в) Правила поведінки персоналу в операційній:

- до мінімуму скорочуються ходіння й рухи, тому що вони викликають турбулентні потоки повітря;

- обмеження розмов: у спокої людина виділяє за 1 годину до 100 тисяч мікробних тіл, а при розмові - до 1 мільйона;

- в операційній не повинні перебувати особи, безпосередньо не пов'язані з виконанням операції: присутність на операції групи студентів із 5-6 осіб приводить до зростання кількості мікробів в 1м³ у 20-30 разів;

Б) Розподіл потоків хворих

- основний принцип антисептики - розподіл потоків «чистих» й «гнійних» хворих;

- якщо в лікарні кілька хірургічних відділень, то вони розділяються на чисті й гнійні;

- якщо в лікарні тільки одне хірургічне відділення, у ньому виділяють: палати для «чистих» й «гнійних» хворих, дві перев'язні (чиста й гнійна, при цьому гнійна повинна розташовуватися в тім же відсіку, де й палати для «гнійних» хворих), бажано виділяти також палати для післяопераційних хворих.

В) Методи боротьби з інфекцією в повітрі:

а) носіння масок:

- використовуються для зменшення виділення крапель секрету з носоглотки й ротової порожнини в навколишнє середовище;

- маски фільтруючі (багаторазові - марлеві, одноразові - із целюлози);

- маски обов'язкові при роботі в операційній, перев'язних, маніпуляційній(при епідеміях аденовірусної інфекції робота в масці проводиться постійно);

- марлеві маски необхідно міняти кожні 2-3 години, а одноразові - щогодини (при більшому часі втрачається фільтруюча здатність маски й остання контамінується мікробною флорою);

б) бактерицидні лампи:

- Уф-випромінювання бактерицидних ламп знезаражує повітря приміщень;

- одна бактерицидна лампа протягом 2 годин стерилізує 30 м³ повітря й викликає загибель мікроорганізмів на відкритих поверхнях;

- при роботі бактерицидних ламп хворі й персонал не повинні перебувати в приміщенні;

в) вентиляція:

- провітрювання й вентиляція на 30% знижують забруднення повітря мікроорганізмами;

- кондиціонери в операційному блоці повинні бути обладнані бактеріальними фільтрами;

г) особиста гігієна хворих і медичного персоналу:

- при надходженні в стаціонар хворі проходять санобробку (душ або гігієнічна ванна, перевдягання одягу, контроль на педикульоз);

- у стаціонарі повинні дотримуватися правил особистої гігієни (умивання, обробка порожнини рота, гоління, перестилання постелі);

- співробітники хірургічних відділень регулярно проходять контроль на наявність запальних, гнійничкових захворювань, обстеження на носійство стафілокока в носоглотці.

Профілактика контактної інфекції

1. Основний принцип асептики: «Усе, що стикається з раною, повинне бути стерильним»:

А) Хірургічні інструменти;

Б) Перев'язний матеріал і хірургічна білизна;

В) Руки хірурга;

Г) Операційне поле (шкіра самого хворого).

Загальні принципи стерилізації

1. Визначення: Стерилізація (sterilis - безплідний, лат.) – повне звільнення якого-небудь предмета від мікроорганізмів шляхом впливу на нього фізичними або хімічними факторами.

А) Принципи стерилізації:

а) Стерилізація є основою асептики;

б) Методи й засоби стерилізації повинні забезпечувати загибель усіх, у тому числі й високостійких, мікроорганізмів (як патогенних, так і непатогенних);

в) Найбільш стійкими є споротвірні мікроорганізми;

Б) Якості, що висуваються до стерилізації:
а) ефективність у плані бактерицидної й спороцидної активності;

б) безпечність для хворих і медперсоналу;

в) відсутність негативного впливу на робочі властивості інструментарію.

Вибір того або іншого способу стерилізації визначається насамперед властивостями виробу і його призначенням.

Фізичні методи стерилізації

А) Обпалювання й кип'ятіння (застосовують тільки в домашніх умовах):

а) обпалювання відкритим полум'ям використовується тільки для стерилізації металевих інструментів;

- на металевий піднос кладуть інструмент, наливають невелику кількість етилового спирту й підпалюють;

б) кип'ятять інструменти в спеціальних електричних стерилізаторах різної ємності:

- інструменти укладають на сітку й занурюють у дистильовану воду;

- час кип'ятіння 30 хв. з моменту закипання;

- після закінчення стерилізації сітку з інструментами дістають за допомогою спеціальних стерильних ручок.

Б) Стерилізація парою під тиском (автоклавування):

а) проводиться в автоклаві (рис.80)- апараті для стерилізації парою під тиском:

- забезпечує нагрівання води при підвищеному тиску;

- забезпечує підвищення точки кипіння води й відповідно температури пари до 132,9⁰ (при тиску 2 атмосфери);

б) методика автоклавування:

- хірургічні інструменти, перев'язний матеріал і білизна завантажуються в автоклав у спеціальних металевих коробах (бікси Шимельбуша), рис.87

Рис.80 Рис.81

Автоклав Бікс

- бікси мають бічні отвори, які перед стерилізацією відкривають;

- кришку бікса щільно закривають;

- після завантаження біксів в автоклав кришку останнього герметично закривають і виконують послідовно необхідні маніпуляції для початку його роботи;

- робота автоклава контролюється показниками манометра й термометра;

- існує три основних режими стерилізації:

+ при тиску 1,1 атм (T⁰ - 119,60) – 1 година;

+ при тиску 1,5 атм (T⁰ - 126,80) – 45 хв.;

+ при тиску 2 атм (T⁰ - 132,90) – 30 хв.;

- по закінченні стерилізації кришку автоклава злегка відкривають;

- бікси якийсь час залишаються в гарячому автоклаві для висушування;

- при витягуванні біксів з автоклава отвори в стінці біксів закривають і на етикетці відзначають дату стерилізації;

- закритий бікс зберігає стерильність предметів, що перебувають у ньому, протягом 72 годин;

В) Стерилізація гарячим повітрям (сухим жаром внаслідок нагрівання повітря):

а) стерилізація проводиться в спеціальних апаратах – сухожарових шафах

- інструменти укладають на полки шафи-стерилізатора й спочатку висушують протягом 30 хв. при температурі 80⁰С с відкритими дверцятами шафи;

- потім дверцята закривають й інструмент стерилізують протягом 1 години при температурі 180⁰С;

- після завершення стерилізації при зниженні температури в шафі до 60 – 70⁰С дверцята відкривають і при остаточному остиганні вивантажують із шафи стерильний інструмент.

Г) Променева стерилізація (заводський метод стерилізації):

а) антимікробна обробка за допомогою іонізуючого гамма-випромінювання (основний метод променевої стерилізації), ультрафіолетових променів й ультразвуку;

б) стерилізація інструментів й інших матеріалів проводиться в герметичних упаковках;

в) при цілісності упаковки стерильність вмісту зберігається до 5 років;

г) використання вмісту упаковки вимагає тільки розкриття упаковки й витягування з неї інструмента або матеріалу (шприц, шовний матеріал, катетери, зонди, системи для переливання крові, хірургічні рукавички й ін.);

д) при променевій стерилізації не змінюються властивості стерилізовуваних об'єктів.

Хімічні методи стерилізації

А) Газова стерилізація (метод використовується в стаціонарі):

а) газова стерилізація здійснюється в спеціальних, герметичних камерах;

б) агентами, що стерилізують, звичайно є пари формаліну (на дно камери кладуть таблетки формальдегіду) або окис етилену;

в) інструменти, покладені на сітку, вважаються стерильними через 6 – 48 годин;

г) відмінна риса методу – мінімальний негативний вплив на якість інструментів (стерилізація оптичних приладів, особливо точних інструментів);

Б) Стерилізація розчинами антисептиків:

а) холодовий метод стерилізації;

б) не приводить до затуплення ріжучих і колячих інструментів;

в) для стерилізації інструменти повністю занурюють у зібраному або розібраному виді в розчин, що стерилізує;

г) тривалість стерилізації залежить від виду застосовуваного розчину.

Окремі питання стерилізації

1. Стерилізація хірургічних інструментів:

А) Передстерилізаційна підготовка (підлягають обробці всі інструменти):

- обробку інструментів роблять у рукавичках!

- передстерилізаційна підготовка інструментів виконується роздільно:

* після чистих операцій,

* після гнійних операцій,

* після операцій у хворих, що перенесли вірусний гепатит, ВІЧ-інфікованих;

а) знезаражування:

- використаний інструмент повністю поринає в ємність із дезінфікуючим засобом;

- як дезінфікуючий засіб у наш час частіше використаються: «славін», хлорантоїн, дезактин, деконекс ФФ і лізоформін-3000, які мають ефективну дезінфікуючу й миючу властивість;

* «славін»: хірургічні інструменти замочуються в 0,5% розчині на 60 хвилин;

* хлорантоїн: медичні інструменти з корозійностійких металів, скла, полімерних матеріалів і гум – замочування в 0,2% розчині на 30 хв.;

* дезактин: для передстерилізаційної обробки виробів медичного призначення – замочування в 0,2-0,3% розчині при температурі 45-50 на 15 хв.,

* деконекс ФФ: медичні вироби з металу, скла, полімерних матеріалів і гум – занурення в розчин так, щоб вони були повністю покриті розчином (при використанні 0,25% розчину – на 60 хв., 0,5% - на 30 хв.);

* лізоформін-3000: хірургічні інструменти з металу, скла, полімерних матеріалів і гуми, гнучкі й тверді ендоскопи замочуються в 2% розчині на 15 хвилин (1,5% розчині – на 30 хвилин, 1,0% розчині – на 60 хвилин);

б) миття

- після замочування інструменти миють щітками в тому ж розчині, а потім дезінфікуючий засіб ретельно змивають проточною водою й обполіскують дистильованою водою;

в) висушування

- може здійснюватися природним шляхом;

- у сухожаровій шафі;

- після висушування інструменти готові до стерилізації;

г) контроль якості передстерилізаційної обробки:

- використовується для контролю на інструментах невідмитої крові й залишків миючих засобів;

- застосовувані реактиви змінюють свої кольори в присутності відповідних речовин (кров, миючі засоби);

- методи використовуються перед стерилізацією;

- для виявлення залишків крові використовується бензидинова проба, а слідів миючих засобів - фенолфталеїнова проба;

Б) Власне стерилізація:

+ стерилізація неріжучих металевих інструментів:

- стерилізація в автоклаві або сухожаровій шафі;

+ стерилізація ріжучих металевих інструментів:

- холодний хімічний спосіб із застосуванням розчинів антисептиків;

- газова або променева стерилізація в заводських умовах;

+ стерилізація гумових і пластмасових інструментів;

- автоклавування при тиску 1,1 атм.

- променева стерилізація

+ стерилізація оптичних інструментів

- газова стерилізація

- хімічна стерилізація

2. Стерилізація перев'язного матеріалу й білизни:

+ види перев'язного матеріалу й операційної білизни:

- перев'язний матеріал (марлеві серветки, тампони, кульки, турунды), готується безпосередньо перед стерилізацією;

- перев'язний матеріал повторно не використовується й після застосування знищується;

- до операційної білизни відносяться: хірургічні халати, простирадла, рушники, підкладні;

- операційна білизна багаторазового застосування після використання піддається пранню, причому окремо від іншої білизни;

+ стерилізація:

- стерилізація перев'язного матеріалу й операційної білизни проводиться автоклавуванням

- перед стерилізацією перев'язний матеріал і білизну укладають у бікси (існує три види укладання матеріалу в бікси):

+ універсальне укладання (використовується в перев'язній й при малих операціях);

- бікс умовно розділяється на сектори, і кожний з них заповнюється певним видом перев'язного матеріалу або білизни (один сектор - серветки, другий сектор - кульки, третій - тампони й т.д.);

+ цілеспрямоване укладання

- призначене для виконання типових маніпуляцій, процедур і малих операцій (наприклад - укладання для трахеостомії, для катетеризації підключичної вени, для перидуральної анестезії);

- у бікс укладається весь набір (інструменти, перев'язний матеріал) для проведення конкретної процедури;

+ видове укладання (застосовується для підготовки роботи операційної, де потрібна велика кількість стерильного матеріалу);

- одні бікси заповнюються халатами, інші - простирадлами, треті - серветками й т.д.

3. Обробка рук хірурга (виділяють три категорії обробки рук):

- хірургічну антисептику;

- гігієнічну антисептику;

- гігієнічне миття рук.

+ механічна й хімічна обробка рук хірурга

- виконується за допомогою миття рук під краном із щіткою й милом;

- руки ретельно миються від кінчиків пальців до верхньої третини передпліччя (принцип - не торкатися обробленими ділянками рук менш чистої шкіри й предметів)

+ вплив антисептичних засобів (властивості антисептичних засобів):

- повинні мати сильну антисептичну дію;

- бути нешкідливими для шкіри хірурга;

- бути доступними й дешевими;

+ дублення

- необхідно для закриття пор шкіри з метою підтримки максимально тривалої стерильності її поверхні;

- сучасні способи обробки рук не вимагають спеціального дублення, тому що антисептики мають елемент дублення;

А) Хірургічна антисептика

- мета хірургічної антисептики —запобігання занесенню з рук хірурга й інших осіб, що беруть участь в оперативному втручанні, в операційну рану мікроорганізмів і розвитку пов'язаної із цим післяопераційної інфекції.

Техніка хірургічної антисептики рук:

Спосіб Спасокукоцького — Кочергіна:

- руки миють із милом під струменем води, а потім стерильною серветкою в теплому 0,5 % розчині аміаку послідовно у двох тазах по 3 хв.,

- після миття руки витирають стерильним рушником і протирають марлевою кулькою, змоченою в 96 % етиловому спирті протягом 2-3 хвилин,

- нігтьові фаланги й складки шкіри на тильній поверхні згинів фаланг змазують йодною настойкою, що зараз замінена йодонатом.

Обробка первомуром:

- руки миють проточною водою з милом 1 хв., потім обполіскують до повного видалення мила, насухо витирають стерильною серветкою й обробляють у 2,4% розчині первомура до ліктьових згинів протягом 1 хв., витирають насухо стерильним рушником або серветкою й надягають стерильні рукавички.

Обробка розчином хлоргексидину:

- руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником, ретельно протирають шкіру кисті й нижньої половини передпліччя ватним тампоном, змоченим 0,5—1,0 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату протягом 3 хв.

Обробка розчином стериліуму:

- руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником,

- 10 мл препарату порціями втирають у шкіру кистей і нижньої половини передпліч протягом 5 хвилин.

Обробка препаратом AHD 2000:

- руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником,

- наносять 5 мл AHD 2000 на кисті й нижню половину передпліччя та утирають до висихання, тривалість процедури – два рази по 2,5 хв.

Обробка препаратом мірамідез (0,1% спиртовий розчин мірамістину):

- руки миють теплою водою з милом, потім мило змивають і руки витирають стерильним рушником,

- обробляють кисті й нижню половину передпліччя протягом 1 хвилини.

Б) Гігієнічна антисептика рук:

– видалення або знищення транзиторної мікрофлори рук:

- руки всіх медичних працівників (а не тільки хірургів), що беруть участь у наданні медичної допомоги, є резервуаром і фактором передачі потенційно патогенних мікробів від інфікованої людини неінфікованій;

- для гігієнічної обробки рук застосовуються антисептичні розчини або креми, наприклад - обробка рук препаратом «Стериліум» або AHD 2000: 3 мл препарату втирати в шкіру рук протягом 30 секунд.

В) Гігієнічна обробка рук:

- звичайне миття рук з милом обов'язково потрібне: перед і після фізичного контакту з пацієнтом; після відвідування туалету; перед готуванням і роздачею їжі, перед їжею; у всіх випадках, коли руки явно забруднені.

4. Обробка операційного поля:

- проводиться санітарно-гігієнічна обробка шкірних покривів (миття у ванні або під душем, зміна натільної білизни);

- гоління операційного поля не більш ніж за шість годин до операції;

- обробка операційного поля на операційному столі хімічними антисептиками (органічні йодвмісні препарати, 70⁰ спирт, первомур, стериліум, кутасепт, мірамідез- 0,1% спиртовий розчин мірамістину й т.п.).

Принципи обробки операційного поля:

= широка обробка;

= послідовність обробки «від центру - до периферії»;

= забруднені ділянки обробляються в останню чергу;

= багаторазовість обробки в ході операції (обробка шкіри перед обкладанням стерильною білизною, перед розрізанням, перед і після накладення шкірних швів);

д) Способи контролю стерильності (обов'язкові в ході кожної стерилізації!):

+ методи контролю стерильності ділять на прямі і непрямі:

- прямий метод контролю є результатом бактеріологічного дослідження (найбільш точний метод);

= методика:

-спеціальним стерильним тампоном проводять по стерильних інструментах, шкірі рук хірурга, операційному полю й ін.;

- тампон міститься в стерильну пробірку, що відправляють у бактеріологічну лабораторію, де роблять посів на різні живильні середовища;

- непрямі методи (використовуються в основному при термічних способах стерилізації: вони визначають величину температури, при якій проводилася обробка, не даючи точну відповідь про присутність або відсутність мікрофлори), використовуються при кожній стерилізації;

= методика:

- при автоклавуванні в бікс укладають ампулу з порошкоподібною речовиною, що має температуру плавлення в межах 110 - 120⁰С;

- після стерилізації при відкритті бікса операційна сестра перевіряє стан речовини в пробірці: якщо речовина розплавилася, то матеріал можна вважати стерильним, якщо ж речовина не розплавилася - те нагрівання було недостатнім, і такий матеріал не може вважатися стерильним.

Профілактика імплатаційної інфекції

1. Визначення: Імплантація - це впровадження, вживлення в організм хворого штучних, чужорідних матеріалів і пристосувань із певною лікувальною метою.

2. Особливості профілактики імплатаційної інфекції:

А) Найсуворіша стерильність всіх предметів, що вводяться в організм хворого;

Б) Найменша інфікованість імплантованого пристрою, шовного матеріалу приводить до 100% контагіозності;

В) В організмі хворого є умови, сприятливі для розмноження мікроорганізмів (температура, вологість, живильне середовище);

Г) При нагноєнні сторонній предмет довгостроково підтримує запальний процес.

3. Джерела імплатаційної інфекції:

А) Шовний матеріал (жодна операція не обходиться без накладення швів);

Б) Дренажі, зонди, катетери (спеціальні трубки, установлювані для відтоку рідин із черевної й плевральної порожнин, для введення ліків);

В) Протези (клапанів серця, судин, суглобів), різні металеві конструкції (дужки, шурупи, спиці, пластини для остеосинтезу);

Г) Спеціальні штучні пристосування (кава-фільтри, спіралі, стенти, синтетична сітка).

Всі імплантанти повинні бути стерильні. Спосіб стерилізації визначається матеріалом, з якого виконаний імплантант.

4. Шовний матеріал:

А) Види шовного матеріалу:

а) шовний матеріал природного й штучного походження:

- шовний матеріал природного походження – шовк, бавовняна нитка, кетгут (виготовляється з підслизового шару кишки великої рогатої худоби);

- шовний матеріал штучного (синтетичного) походження - капрон, лавсан, фторлон, поліестер, дакрон, поліамід;

б) шовний матеріал, що розсмоктується й не розсмоктується:

- нитки, що розсмоктуються, природного походження (кетгут) - використовують для зшивання тканин, що швидко зростаються (м'язи, клітковина, слизувата оболонка органів шлунково-кишкового тракту, жовчних і сечових шляхів);

- нитки, що розсмоктуються, синтетичного походження (дексон, вікрил, оксцилон) - мають підвищену міцність, що дозволяє використати більш тонку нитку;

- нитки, що розсмоктуються, мають різну тривалість фрагментації: від 2-3 тижнів до 2-3 місяців;

- нитки, що не розсмоктуються (шовк, капрон, лавсан, поліестер й ін.), які залишаються в організмі хворого на все життя (крім шкірних швів, що знімають);

в) шовний матеріал з різною будовою нитки:

- розрізняють плетений і кручений шовний матеріал;

- шовний матеріал у вигляді моноволокна (синтетичного походження);

г) травматичний й атравматичний шовний матеріал:

- травматичний шовний матеріал - це затягання нитки у вушко хірургічної голки (через тканину, що прошивається, проводиться голка з ниткою, при цьому вушко голки товще нитки, а нитка через тканину проводиться у вигляді подвоєння, що травмує тканину, що прошивається);

- атравматичний шовний матеріал - це облямована в заводських умовах конструкція голки з міцно з'єднаною ниткою (відмінність від травматичного шовного матеріалу - відповідність товщини голки й нитки, що не травмує тканину, що прошивається);

д) товщина шовних ниток

- по своїй товщині нитки нумеруються від №0 - найтонша нитка до № 10 - найтовща нитка;

- при судинних, мікрохірургічних операціях використовуються нитки більш тонкі, ніж №0, їм привласнюється нумерація №1/0, 2/0, 3/0 і т.д.; найтонша нитка застосовується в офтальмології - №10/0;

Б) Способи стерилізації шовного матеріалу:

- основний метод стерилізації – променева стерилізація в заводських умовах

(на упаковці шовної нитки вказуються розміри, кривизна й вид (колючий або ріжучий) голки, матеріал, з якого виготовлена нитка, її довжина й номер);

- методом променевої стерилізації можуть піддаватися нитки й без голки;

- в умовах стаціонару стерилізують тільки капрон, лавсан і металеві скріпки (автоклавування);

- зберігання розкритих або автоклавованих ниток роблять в 96⁰ етиловому спирті.

5. Стерилізація конструкцій, протезів і трансплантантів:

А) Спосіб стерилізації залежить від матеріалу, з якого виготовлений протез:

а) найбільш ефективна променева стерилізація в заводських умовах;

б) металеві конструкції для остеосинтезу (пластини, шурупи, гвинти, спиці) стерилізуються разом із металевими неріжучими інструментами в автоклаві, сухожаровій шафі;

в) судинні протези з лавсану можна піддавати кип'ятінню;

г) протези клапанів серця, суглобів (що складаються з металу й пластмаси) краще стерилізувати в газовому стерилізаторі або шляхом замочування в антисептичному розчині.

Профілактика ендогенної інфекції

1. Визначення: Ендогенною називається інфекція, джерело якої перебуває в організмі самого хворого.

2. Значення ендогенної інфекції в хірургії:

а) джерела ендогенної інфекції:

- шкіра хворого, шлунково-кишковий тракт, хронічний тонзиліт, каріозні зуби, запальні захворювання сечовивідних шляхів, аднексит, інфекції бронхіального дерева й легенів і т.п.;

б) шляхи поширення ендогенної інфекції в рану:

- по кровоносних судинах (гематогенний шлях);

- по лімфатичних судинах (лімфогенний шлях);

- безпосередньо з інфікованих тканин й органів у рану (контактний шлях).

3. Профілактика поширення ендогенної інфекції в хірургічних хворих -обов'язковий компонент сучасної хірургії:

А) Профілактика ендогенної інфекції перед плановою операцією:

- доопераційне виявлення вогнищ ендогенної інфекції;

- доопераційне обстеження пацієнта, у якого планується планова операція (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічне дослідження крові, флюорографія грудної клітки, електрокардіографія, аналіз крові на RW (реакція Вассермана - виявляє захворювання сифілісом) і форма 50 (аналіз на антитіла до вірусу імунодефіциту людини), висновок стоматолога про санацію порожнини рота, для жінок - висновок гінеколога);

Дата добавления: 2014-11-18