КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують 2 страница
-обвівши лікоть спереду назад, тур бинта ведуть по спині в пахвову западину здорової сторони, переходячи на горизонтальний тур навколо грудної клітки через середину плеча (повторюючи тур 1) -надалі повторюють тури 2,3,4 по три-чотири рази і кінець бинта закріплюють навколо грудної клітки 5. Пов'язки на ділянки живота, таза та нижні кінцівки Бинтові пов'язки на ділянку живота застосовуються рідко, тому що перевага віддається клейовим пов'язкам. Бинтування живота іноді застосовують після операцій. Звичайно використовується широкий бинт (не менший за 10 см), а пов'язка накладається за типом спіральної: А) Колосоподібна пов'язка на ділянку таза застосовується для закриття пахової ділянки, зовнішньої бічної поверхні і ділянки сідниць Рис. 48 Методика накладення пов'язки: -для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см -фіксуючі тури бинта накладають навколо тулуба нижче пупка (1) -потім бинт ведуть зліва направо косо ззаду наперед по бічній і передній поверхні середньої третини правого стегна, огинаючи стегно (2,3) -далі тур бинта повертають косо нагору і внутрішньо, перетинаючи в паховій ділянці попередній тур, і далі ведуть над гребенем здухвинної кістки ліворуч, потім по задній поверхні тулуба і знову на пахову ділянку, повторюючи попередні тури бинта і прикриваючи кожний з них на 2/3 (4-7) -пов'язку закінчують циркулярними ходами навколо тулуба (8) Б) Колосоподібна пов'язка на ділянку тазостегнового суглоба накладається за подібною методикою, але при цьому: -фіксуючі тури накладають циркулярно в середній третині стегна -за способом накладення вона ідентична колосоподібній пов'язці на ділянку плечового суглоба В) 8-подібна пов'язка на ділянку промежини застосовується, головним чином, після операцій на прямій кишці, сечівнику і при запальних процесах даної ділянки
Рис. 49 Методика накладення пов'язки: -для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см -фіксуючі тури починають циркулярно навколо живота -потім ходи бинта накладають за типом 8-подібних навколо верхньої третини стегон, що перехрещуються на промежині -завершують пов'язку закріпляючими турами навколо живота Г) Спіральна пов'язка на стегно або гомілку накладається за принципом спіральної пов'язки на передпліччя (з перегинами)
Рис. 50 Методика накладення пов'язки: а) Спіральна пов'язка на гомілку: -фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині гомілки над щиколотками -надалі тури бинта переходять у висхідні спіральні, кожен з яких прикриває попередній тур на 2/3 -перегини бинта виконуються в міру необхідності, по можливості - поза зоною рани -закінчують пов'язку круговими ходами бинта у верхній третині гомілки. б) Спіральна пов'язка на стегно: -фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині стегна -надалі тури бинта ведуть нагору спірально, прикриваючи на 2/3 попередній тур -перегини бинта виконують у міру необхідності, як правило, поза зоною рани; -закінчують пов'язку переходом на циркулярні ходи бинта навколо живота (для кращої фіксації пов'язки) Д) Черепашача пов'язка на ділянку колінного суглоба застосовується для закриття ділянки колінного суглоба і підколінної ямки
Рис. 51 Методика накладення пов'язки: -для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см -пов'язка має два різновиди: розбіжна (застосовується частіше) і збіжна - методика накладення пов'язки аналогічна черепашачій пов'язці на ділянку ліктьового суглоба -ходи бинта утворюють перехрест на задній поверхні, у зоні підколінної ямки Е) 8-подібна пов'язка на гомілковостопний суглоб досить поширена при наданні допомоги хворим із травмою суглоба (розтягання зв'язок, підвивих і т.п.)
Рис. 52 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см -починають пов'язку із кругових ходів бинта над щиколотками (1) -далі бинт спрямовують через тил стопи (у середній її третині) на підошву і циркулярно навколо стопи (2-3) -знову повертають бинт по тилу стопи косо на гомілку, перетинаючи попередній хід -повторюючи 8-подібні ходи (4-6), закривають ділянку гомілковостопного суглоба -закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками. Примітка: перед накладенням пов'язки стопа повинна бути зігнута під прямим кутом И) Черепашача пов'язка на ділянку п'яти застосовується у тих випадках, коли необхідно закрити ділянку п'яти, залишаючи відкритими інші відділи стопи Рис. 53 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см -перший хід бинта йде через п'яту (1) і тил гомілковостопного суглоба циркулярно -наступні тури накладаються в одну та іншу сторону від першого (2-3) -ці ходи бинта можна доповнити турами, що йдуть по бічній поверхні п'яти з переходом на підошовну поверхню і тил стопи (4) -закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками К) Пов'язка, що повертається, на стопу застосовується для закриття всієї поверхні стопи і ділянки гомілковостопного суглоба Рис. 54 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см -фіксуючі тури бинта накладають циркулярно в ділянці щиколоток (1) -потім накладають кілька поздовжніх ходів, що йдуть по бічних поверхнях стопи від п'яти до пальців (2-3) -далі бинт ведуть по тилу стопи до кінчиків пальців (4) і спіральними турами бинта прибинтовують поздовжні ходи на всьому протязі стопи, а на ділянку гомілковостопного суглоба накладають 8-подібні тури -закріплюють пов'язку круговими ходами над щиколотками Л) Спіральна пов'язка на 1 палець стопи Рис. 55 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки використовується бинт шириною 4-5см -починають пов'язку з фіксуючих турів над щиколотками (1) -потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи до кінчика першого пальця, який закривають спіральними ходами (2-5) -від основи пальця по тилу стопи (6) бинт ведуть до ділянки щиколоток, де й закріплюють пов'язку циркулярними ходами бинта (7) М) Пов'язка на ампутаційну куксу гомілки або стегна Рис. 56 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки використовується бинт шириною 5-7см -пов'язку починають фіксуючими круговими ходами вище кукси -потім, зробивши перегин бинта на передній поверхні, його ведуть у поздовжньому напрямку вниз, закриваючи куксу, і по задній поверхні продовжують хід бинта у зворотному напрямку до циркулярного ходу -виконують чергування поздовжніх ходів, що повертаються, бинта з фіксуючими циркулярними доти, поки вся кукса не буде закрита пов'язкою -з метою кращої фіксації пов'язки перед її накладенням шкіру на місці майбутніх циркулярних ходів змазують клеєм (клеолом) -при короткій куксі стегна перші фіксуючі тури бинта рекомендується проводити навколо живота в нижній його ділянці, а потім переходити на стегно
Косинкові пов'язки 1. Косинка має трикутну форму, виготовляється з різних тканин і має: - основу - найбільш довга сторона косинки - верхівку – кут напроти основи - кінці – два інших кути - середину – частина косинки, що розташована між основою і верхівкою (див. рис. 57) Рис. 57 Косинкова пов'язка (рис. 58 - 65) є розповсюдженим видом пов'язок при наданні першої медичної допомоги, особливо при масових травмах. За допомогою однієї або декількох косинок можна швидко накласти пов'язку на будь-яку частину тіла А) Підтримуюча косинкова пов'язка для руки застосовується для підвішування руки при травмі передпліччя та кисті
Рис. 58 Методика накладення пов'язки: -косинка укладається на передню поверхню тіла таким чином, щоб один кінець лежав на надпліччі ушкодженої сторони, основа розташовувалася уздовж середньої осі тіла, верхівка звернена до ліктя, а інший кінець вільно звисав -ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі під прямим кутом, обережно укладають таким чином, щоб ділянка ліктя розташовувалася на середині косинки -нижній кінець косинки поміщають на надпліччя здорової сторони, обидва кінці підтягують і зав'язують у ділянці задньої поверхні шиї -верхівка огинає ліктьовий суглоб, загортається на плече та фіксується шпилькою Б) Косинкова пов'язка на ділянку плечового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у ділянці суглоба Рис. 59 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки необхідно мати дві косинки або одну косинку і шматок бинта; - косинка укладається на ділянку суглоба таким чином, щоб середина її прикривала ділянку суглоба, верхівка розташовувалася на надпліччі ушкодженої сторони, основа - на плечі - кінці косинки проводять навколо плеча та зв'язують -верхівку косинки закріплюють за допомогою іншої косинки, складеної галстуком, або шматка бинта, накладених на надпліччя цієї ж сторони та пахвову ділянку здорової сторони -верхівку підтягують, перегинають і фіксують шпилькою В) Косинкова пов'язка на кисть застосовується для закриття кисті при наданні першої допомоги, наприклад, при опіку Рис. 60 Методика накладення пов'язки: - кисть укладають на середину косинки долонною поверхнею вниз, при цьому основа косинки повинна бути на рівні нижньої третини передпліччя - верхівку косинки загортають на тил кисті і передпліччя - кінці обертають навколо нижньої третини передпліччя та зав'язують - верхівку загортають на кисть і фіксують шпилькою Г) Косинкова пов'язка на стопу застосовується для закриття всієї стопи Рис. 61 Методика накладення пов'язки: - середину косинки кладуть на підошовну поверхню стопи, а основу розташовують по задній поверхні нижньої третини гомілки - верхівку загортають на тил стопи і гомілку - кінці косинки обертають навколо нижньої третини гомілки та зав'язують - верхівку косинки загортають на тил стопи, прикриваючи вузол, і закріплюють шпилькою Д) Косинкова пов'язка на тазостегновий суглоб застосовується для закриття ділянки тазостегнового суглоба та сідниці Рис. 62 Методика накладення пов'язки: - для пов'язки необхідно мати дві косинки або одну косинку та шматок бинта - косинку укладають серединою на ділянку суглоба, основою донизу, а верхівкою нагору - кінці косинки зав'язують навколо стегна у верхній третині його - верхівку косинки піднімають догори та фіксують навколо тулуба іншою косинкою, складеною галстуком, або за допомогою шматка бинта - після цього верхівку загортають донизу та фіксують шпилькою Е) Косинкова пов'язка на сідничні ділянки застосовується для закриття обох сідничних ділянок та промежини Рис. 63 Методика накладення пов'язки: - основу косинки укладають на поперекову ділянку, а серединою закривають сідничні ділянки - верхівку загортають через промежину на живіт, де і закріплюють, зав'язуючи кінці косинки И) Косинкова пов'язка на голову застосовується для закриття волосистої ділянки голови Рис. 64 Методика накладення пов'язки: - основу косинки укладають на потиличну ділянку - - серединою косинки прикривають ділянку склепіння черепа, а верхівка лягає на чоло - кінці косинки зав'язують на чолі, а верхівку загортають догори так, що вона прикриває вузол, і зміцнюють її шпилькою К) Косинкова пов'язка на молочну залозу застосовується при маститах, пораненнях, операціях на молочній залозі Рис. 65
Методика накладення пов'язки: - основу косинки укладають косо, під молочну залозу, по перехідній складці - верхівку перекидають через надпліччя хворої сторони - кінці зав'язують на спині й до них шпилькою фіксують верхівку косинки Пращеподібні пов'язки 1. Праща являє собою смужку матерії (частіше марлі) довжиною 1,0-1,2 м, шириною 10-15 см, кінці якої подовжньо розрізані по обидва боки, не доходячи до середини Рис. 66
У такої пов'язки є чотири кінці й середня частина, що призначена для прикриття ушкодженої ділянки поверх перев'язного матеріалу (пов'язка зручна для накладення на виступаючі частини - ніс, підборіддя, тім'яна ділянка, потилиця, а також на ділянку промежини) А) Пращеподібна пов'язка на ніс Рис. 67 Методика накладення пов'язки: - середину пращеподібної пов'язки кладуть на ніс у поперечному напрямку - верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав'язують на задній поверхні шиї - нижні кінці розташовують вище вушних раковин і зав'язують на потилиці Б) Пращеподібна пов'язка на підборіддя Рис. 68 Методика накладення пов'язки: - середину пращі укладають на підборіддя в поперечному напрямку до обличчя таким чином, що верхня частина середини пращі охоплює підборіддя, а нижня – підщелепну ділянку -верхні кінці проводять нижче вушних раковин і зав'язують на шиї - нижні кінці проводять поперед вушних раковин і зав'язують на тім'яній ділянці В) Пращеподібна пов'язка на потиличну ділянку Рис. 69 Методика накладення пов'язки: - середину пращі кладуть на потиличну ділянку - верхні кінці ведуть донизу й зав'язують у ділянці підборіддя - нижні кінці ведуть уперед догори й зав'язують на чолі, вище надбрівних дуг Г) Пращеподібна пов'язка на тім'яну ділянку Рис. 70 Методика накладення пов'язки: - середину пращі кладуть на тім'яну ділянку - передні кінці ведуть донизу й назад й зав'язують на шиї, нижче потиличного горба - задні кінці ведуть донизу й уперед і зав'язують у ділянці підборіддя Д) Пращеполдібна пов'язка на промежину Рис. 71 Методика накладення пов'язки: - шматок бинта зав'язують навколо тулуба у вигляді пояса - середину пращі поміщають на промежину - два передніх кінці прив'язують до пояса на деякій відстані друг від друга - два задніх кінці ідентичним способом закріплюють на поясі позаду
Клейові пов'язки 1. Клеолові пов'язки застосовуються як вторинна пов'язка для фіксації первинної пов'язки А) Клеол складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту й 17 частин ефіру Техніка накладення клеолової пов'язки: - навколо накладеної на рану первинної пов'язки змазують шкіру ватним помазком, змоченим креолом - очікують 1-2 хвилини, поки клеол трохи підсохне - марлеву серветку натягають над первинною пов'язкою, щільно притискають до ділянок шкіри, змазаних креолом - надлишкові краї серветки, що не пристали до шкіри, обрізають ножицями 2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають й утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом і їх не рекомендується застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, що кровоточать, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани) А) Ліфузол: - наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2 секунд - через 30 сек. на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка - розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом у 30 секунд - плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів - плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном а) Переваги ліфузолу: - простота застосування препарату - швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу - можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки - водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих 3. Наклейки із целофану: - застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу - після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують клеолом на ширину не менш 1 см - накладають поверх пов'язки шар целофану (без складок) і щільно притискають - через 5 хвилин наклейка висихає, й хворий може приймати душ або ванну - знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином
Лейкопластирні пов'язки 1. Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані
Рис. 72 Методика накладення пов'язки: - на рану накладають стерильну первинну пов'язку - декількома смужками лейкопластира, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку - смужки лейкопластира можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо - перед накладенням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани варто поголити
Пов'язки з використанням сітчасто-трубчастих бинтів 1. Сітчасто-трубчатий бінт «Ретеласт» застосовується, як вторинна пов'язка для утримання стерильного матеріалу на рані: - має велику розтяжність - щільно облягає будь-яку частину тіла - надійно фіксує первинну пов'язку і при цьому не обмежує рухи у суглобах - забезпечує можливість аерації й спостереження за станом місця ушкодження А) Еластичні сітчасто-трубчасті бинти «Ретеласт» мають розміри від №1 до №7 і використаються залежно від того, на якій частині тіла є ушкодження
а) загальна методика накладення пов'язок з використанням бинта «Ретеласт»: - рану або зону ушкодження закривають стерильною пов'язкою - від бинта потрібного розміру відрізають шматок необхідної довжини - медичний працівник, який накладає пов’язку протягує кисті рук усередину приготовленого відрізка банта зі зверненими одна до одної долонями й розтягує бинт - розтягнутий бинт надягають у вигляді «рукава» на уражену частину тіла, починаючи із проксимального відділу, поверх стерильного матеріалу, накладеного на рану - додаткової фіксації пов'язка не вимагає Б) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову призначена для фіксації перев'язного матеріалу на будь-якій ділянці голови, крім обличчя Рис. 73
Методика накладення пов'язки: - відміряють шматок бинта №5-6 довжиною на 3 см більше відстані від середини тімені до надбрівних дуг (а) - на нижньому кінці бинта, відступивши 2-3 см від краю, роблять поперечний розріз на 1/3 ширини бинта для утворення фіксуючої петлі (б) - бинт розтягують і надягають на голову: позаду до межі потиличної ділянки із шиєю, а попереду - до надбрівних дуг (в) - фіксуючу петлю спускають на підборіддя (д) В) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на груди й живіт призначена для фіксації перев'язного матеріалу на грудній клітці й в ділянці живота, особливо при множинних ушкодженнях
Рис. 74 Методика накладення пов'язки: - беруть відрізок бинта №7 необхідної довжини (від надпліччя до нижньої межі зони, яку необхідно закрити) - перед накладенням у бинті прорізають отвори для рук таким чином, щоб край бинта не врізався в тканини пахвової ділянки (а) - розтягнутий бинт надягають на уражену ділянку, утворюючи з фіксуючих петель «плічка» (б) Г) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на кисть і пальці Методика накладення пов'язки: а) На пальці накладають пов'язку з бинта №1 - беруть відрізок бинта по довжині трохи більше пальця - надягають на палець поверх первинної пов'язки від кінчика до основи пальця - частину бинта, що залишилася, у пучки пальця загортають усередину пов'язки б) На кисть накладають пов'язку з бинта №2 - відміряють відрізок бинта потрібної довжини (щоб закривав усю кисть) - по краю роблять отвір для першого пальця - розтягнутий бинт надягають поверх стерильного матеріалу, а перший палець виводять через отвір Д) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу Рис. 75 Методика накладення пов'язки: - пов'язка може бути одношаровою й двошаровою, відповідно до цього визначають необхідну довжину бинта: від нижньої третини гомілки до кінчиків пальців стопи - перший шар бинта накладають по типу «носок» (а) - вільний кінець бинта перекручують навколо осі біля пальців (б) - частину, що залишилася, бинта надягають на стопу поверх першого шару (в) Е) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на передпліччя, гомілку, дистальні відділи плеча й стегна, ділянку ліктьового й колінного суглобів
Рис. 76 Методика накладення пов'язки: - накладення пов'язок на ці відділи найбільше легке й просте - відрізають шматок бинта потрібного розміру (№2-4) такої довжини, щоб він виходив на 3-4 см за межі первинної пов'язки - розтягують бинт і надягають його на ушкоджений сегмент кінцівки в один або два шари И) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча Рис. 77 Методика накладення пов'язки: - беруть відрізок бинта №3-4 довжиною на 8-10 см більше відстані від ураженої ділянки до плечового суглоба протилежної сторони (а) - бинт надягають на плече (б) -по верхньому краю, відступивши від верхнього кінця бинта на 4-5 см, роблять поздовжній, наскрізний розріз для утворення фіксуючої петлі (в) -фіксуючу петлю через голову перекидають на протилежну сторону у пахвову ділянку (г) -щоб зменшити стискання тканин у пахвовій ямці, можна ножицями додатково перерізувати кілька петель К) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянку тазостегнового суглоба й сідничну ділянку Рис. 78 Методика накладення пов'язки: - беруть відрізок бинта №5-6 довжиною на3-4 см більше відстані від гребеня клубової кістки до нижньої межі накладеного на рану стерильного матеріалу (а) -відступивши 7-10 см від одного з кінців бинта, роблять розріз поперек бинта для одержання фіксуючої петлі (б) -через розріз протягують здорову ногу, а розтягнутий бинт надягають на ушкоджену ногу (в) -фіксуючу петлю підтягують вище клубового гребеня (г) Л) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину
Рис. 79 Методика накладення пов'язки: -беруть відрізок бинта №7 довжиною в 2,5 раза більше відстані від крила клубової кістки до сідничної складки -відступивши 30 см від одного з кінців бинта, роблять поперечний розріз для протягування ніг -більш коротку частину бинта в розтягнутому вигляді надягають через ноги до крил клубової кістки -вільний кінець бинта пропускають між ніг через промежину, натягають нагору й фіксують зав'язками (а,б)
АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА Загальні положення й термінологія 1. Визначення: Асептика («a» - без, «septicus» - гниття) – комплекс заходів, спрямований на запобігання потраплянню мікроорганізмів у рану А) В сучасному розумунні асептика – це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання: а) потраплянню інфекції в рану б) потраплянню інфекції в організм хворого в) а також настворення безмікробних, стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання організаційних заходів, активних знезаражуючих хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів Б) Принципи асептики: а) все дотичне з раною повинне бути стерильним; б) всі хірургічні хворі повинні бути розділені на два потоки: - «чисті» хворі; - «гнійні» хворі. 2. Визначення: Антисептика(«anti» - проти, «septicus» - гниття) – протигнильний метод роботи, заснований на застосуванні методів і прийомів, спрямованих на знищення мікроорганізмів у рані й організмі хворого. А) В сучасному розумунні антисептика – це система заходів, спрямованих на знищення мікробів: а) у рані; б) у патологічному вогнищі; в) в органах, тканинах й організмі хворого в цілому; Б) Види антисептики: а) механічні методи впливу; б) фізичні методи впливу; в) хімічні методи впливу; г) біологічні методи впливу. Основи сучасної асептики 1. Основні шляхи поширення інфекції (шляхи потрапляння інфекції в рану): А) Екзогенний шлях – потрапляння мікробної флори із зовнішнього середовища: а) повітряно-краплинний шлях потрапляння інфекції: - повітря із частками пилу, на яких осідають мікроорганізми, джерелом яких можуть бути: виділення з носоглотки й верхніх дихальних шляхів хворих, відвідувачів і медперсоналу, раневе виділюване із гнійних ран, різні побутові забруднення; б) контактний шлях потрапляння інфекції: - інструменти, операційна білизна, перев'язний матеріал, руки хірурга; в) імплантаційний шлях потрапляння інфекції: - шовний й алопластичний матеріал, протези; Б) Ендогенний шлях – потрапляння мікробної флори в стерильні тканини й органи з організму самого хворого: а) інфекція шкіри хворого; б) інфекція внутрішніх органів хворого: - шлунково-кишковий тракт; - верхні дихальні шляхи; - сечовидільні шляхи. Профілактика повітряно - краплинної інфекції 1.Визначення: Повітряно-краплинна інфекція характеризується потраплянням мікроорганізмів у рану з навколишнього повітря, де вони знаходяться на частках пилу або в краплях виділень із верхніх дихальних шляхів або раневого виділюваного. 2. Методи профілактики повітряно-краплинної інфекції: А) Особливості організації й облаштування хірургічного стаціонару: а) приймальне відділення – призначене для прийому, реєстрації, огляду, санітарно-гігієнічної обробки хворих й їхнього транспортування в лікувальні відділення; б) госпітальне відділення – призначене для стаціонарного лікування хворих: - площа палат для хворих визначається з розрахунку 6,5-7,5 м2 на одне ліжко, найбільш зручні палати на 2-4 ліжка;
Дата добавления: 2014-11-18; Просмотров: 674; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |