Догляд за тяжкохворими та хворими, що агонують 1 страница

1. Особливостями догляду за тяжкохворими та хворими, що агонують є необхідність постійного медичного спостереження і контролю, тому такі хворі госпіталізуються у відділення реанімації та інтенсивної терапії, а при відсутності таких – для нагляду за ними організують індивідуальний пост

А) Медперсонал індивідуального посту повинен постійно стежити за:

- зовнішнім виглядом пацієнта, станом психіки (рівень свідомості, поява марення і т.п.);

- станом його серцево-судинної системи (пульс, артеріальний тиск, при можливості - кардіомоніторинг);

- станом органів дихання (частота і ритм дихання, поява патологічних типів дихання);

- функцією травної та сечовидільної систем (наявність нудоти, блювоти, частота і характер випорожнень, сечовипускання, добовий діурез);

- своєчасним і повноцінним виконанням всіх лікарських призначень;

Б) Тривале перебування хворих у малорухомому стані може призвести до появи пролежнів (на ділянці потилиці, лопаток, хрестця, п’яток), що вимагає активної їх профілактики;

В) Годування тяжкохворих повинно проводитися часто, але невеликими порціями (їжа повинна бути теплою, у рідкому вигляді і вводитися в рот хворого з поїльника або через зонд);

Г) Особливого нагляду потребують хворі, що перебувають у стані психомоторного збудження: у них з'являється марення або галюцинації, вони скрикують, намагаються встати, утекти з палати, викинутися у вікно (до ліжка таких хворих прикріплюють спеціальну сітку, роблять м'яку фіксацію хворого і запрошують лікаря для вирішення питання щодо медикаментозної терапії);

Д) У тяжкохворих поступово відбувається виснаження і пригнічення усіх життєвих функцій, що може призводити до розвитку агонального стану

а) в агональному стані:

- збільшується виразність усіх попередніх змін функцій життєво важливих органів і систем;

- з'являються або збільшуються порушення свідомості, виникають патологічні типи дихання, серцева діяльність послаблюється;

- може виникати параліч сфінктерів, внаслідок чого відбуваються мимовільний акт дефекації і сечовипускання;

б) при розвитку такого стану медичний персонал повинен невідступно перебувати біля хворого, стежити за його станом і виконувати усі призначення лікаря, а при необхідності і реанімаційні заходи. Якщо реанімаційні заходи не призводять до відновлення функції дихання і кровообігу - наступає смерть

Е) Ознаки смерті:

- повне припинення дихання, відсутність пульсу на сонних артеріях і серцебиття;

- розширення зіниць і відсутність реакції на світло;

- мертвотна блідість шкірних покривів, розслаблення мускулатури;

- поступове охолодження тіла, поява заклякання м'язів;

- поява трупних плям на пологих частинах трупа (спина, нижньо-зовнішні сторони плечей);

а) Правила поводження із трупом:

- факт настання смерті повинен констатувати лікар і відзначити в історії хвороби точний час настання смерті;

- труп роздягають, укладають на спину з розігнутими кінцівками, опускають віка, підв'язують нижню щелепу, накривають простирадлом і залишають у ліжку на 2 години;

- після появи трупних плям, на шкірі стегна пишуть прізвище, ім'я по-батькові померлого, номер історії хвороби; ці дані дублюють на спеціальній супровідній записці в морг, у якій ще вказують дату настання смерті і діагноз;

- після появи трупних плям, трупного заклякання та розм'якшення очних яблук труп транспортують у патологоанатомічне відділення;

ДЕСМУРГІЯ

1. Десмургія - поняття про пов'язку, перев'язку та перев'язні засоби (термінологічні основи десмургії):

А) Десмургія – навчання про пов'язки, їх застосування та методи їх накладення.

Б) Пов'язка – перев’язочний матеріал, накладений і закріплений на тій або іншій ділянці тіла, складається із двох частин

а) первинна пов'язка, що накладається безпосередньо на рану (вона обов'язково повинна бути стерильною)

б) вторинна пов'язка, за допомогою якої ми закріплюємо первинну пов'язку

В) Перев'язка – послідовна зміна пов'язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо рани

2. Вимоги, які ставляться до перев'язного матеріалу:

А) Вимоги, пропоновані до перев'язного матеріалу

- гігроскопічність (добре всмоктувати ранове відділюване)

- еластичність

- легкість стерилізації, не змінюючи при цьому своїх властивостей

- біологічна інертність (не подразнювати тканини організму)

Б) Види перев'язного матеріалу: марля та вата

а) Марля буває дрібнопетлиста, середньо- і великопетлиста (цим зумовлений ступінь її гігроскопічності: дрібнопетлиста та середньопетлиста марля більш гігроскопічні)

+ З гігроскопічної марлі виготовляють різні види перев'язного матеріалу: серветки, тампони, кульки

- серветки являють собою квадратні шматки марлі різної величини, складені в кілька разів із загорненими усередину краями

- тампони – це довгі смуги марлі також із загорненими усередину краями

- марлеві кульки – невеликі шматочки марлі із загорненими усередину краями, складені у вигляді 4-кутної або 3-кутної пластинки або грудки і призначені для осушування рани та очищення її країв

б) Вата – перев'язний матеріал, виготовлений з бавовни (буває двох видів)

- проста (незнежирена) вата, не гігроскопічна, застосовується в хірургії як м'яка підкладка при накладенні шин, гіпсових пов'язок, а також при накладенні зігрівальних компресів

- гігроскопічна (знежирена) вата, має високу всмоктувальну здатність, завдяки чому збільшує поглинальні властивості пов'язки

Класифікація пов'язок

А) За метою пов'язки розподіляють на:

-фіксуючий, утримуючий перев'язний матеріал на рані або будь-якій ділянці тіла

-іммобілізуючі (які забезпечують нерухомість тієї або іншої частини тіла)

-пов'язки з витягненням

- стисні пов'язки

Б) За зовнішнім виглядом та формою матеріалу:

- бинтові

- косинкові

- пращеподібні

- контурні

- Т-подібні

В) За способом фіксації перев'язного матеріалу:

- клейові (клеолові, колоїдні)

- лейкопластирні

- бинтові

Г) За консистенцією:

- м'які

- тверді (шини, гіпсові, пластмасові та ін.)

Бинт і його елементи

1. Бинт – стрічка будь-якої тканини, скачана у валик.

А) У залежності від матеріалу, з якого вони виготовлені, бинти бувають: марлеві, фланелеві, еластичні, трубчасті трикотажні, еластичні сітчасто-трубчаті (ретеласт), гумові

Б) Бинт має:

-голівку (скачана частина бинта)

-початок бинта (вільна частина)

-спинку (зовнішня частина бинта)

-черевце (внутрішня частина бинта)

Рис. 27

В) Правила накладення бинтових пов'язок:

+Хворий (потерпілий) повинен перебувати в зручному для нього положенні, а частина тіла, що бинтується. повинна бути доступна з усіх боків

+Частина тіла, яку будуть бинтувати, повинна бути нерухомою і, по можливості, розташовуватися на рівні грудей персоналу, що бинтує

+ Частині тіла, яка бинтується, надається те положення, у якому вона буде перебувати після накладення пов'язки (найголовніше - це функціонально вигідне положення)

+Якщо хворий не в змозі утримати частину тіла, що бинтується, в необхідному положенні, то це здійснює помічник

+Той, хто накладає пов'язку, повинен перебувати віч-на-віч з хворим і увесь час стежити за його станом, а після накладення пов'язки уточнити, чи не відчуває хворий яких-небудь незручностей у зв'язку з накладеною пов'язкою

+Голівку бинта беруть у праву руку, а початок - у ліву і бинтують зліва направо, при цьому спинка голівки бинта повинна бути звернена до поверхні тіла хворого, а черевце – назовні

+ У бинтуванні повинні брати участь обидві руки: однією розгортають бинт, а другою - моделюють пов'язку

Винятки з правила: при накладенні пов'язки на ліве око, ліве вухо, ліву молочну залозу і пов'язки Дезо на праву руку, голівку бинта беруть у ліву руку, початок бинта - у праву і бинтують справа наліво

+Закріплюють початок бинта (фіксуючий тур) поруч із ділянкою ушкодження, але не на самій рані, двома-трьома круговими ходами, накладеними досить щільно

+Бинтують у напрямку зліва направо, від периферії до центра, планомірно закриваючи всю необхідну поверхню за певною методикою, в залежності від форми ділянки тіла і її функцій

+Кожен наступний тур бинта повинен закрити попередній на 1/2 або 2/3 його ширини (спинка бинта повинна рівномірно прилягати до поверхні, що бинтується, не утворюючи складок і випинань, а при накладенні закріпляючої пов'язки - не створювати стискувань)

Голівку бинта необхідно розгортати по поверхні, що бинтується, не відриваючись від неї!

+Зміна напрямків ходу бинта, перегини та ін. бажано проводити поза зоною рани

+Кінець бинта після накладення пов'язки найбільш часто закріплюють у тому самому місці, де закріплюється і його початок, так, щоб вузол не локалізувався в місці патологічного процесу і не турбував хворого

+Накладена пов'язка повинна відповідати наступним вимогам:

- міцно утримувати перев'язний матеріал і не порушувати кровопостачання

- по можливості, не обмежувати рухів (якщо це не іммобілізуюча пов'язка)

+ Після накладення пов'язки варто звернути увагу на кольори шкірних покривів і пульсацію периферичних артерій на ділянці, де була накладена пов'язка

Техніка накладення бинтових, косинкових, пращеподібних, клейових

пов'язок і пов'язок із трубчасто-еластичних бинтів

Бинтові пов'язки

1. Бинтові пов'язки на ділянку голови та шиї

А) Хрестоподібна пов'язка на потилицю (пов'язка добре закриває потилицю та задню частину шиї):

Рис. 28

Методика накладення пов'язки:

-фіксуючий тур (1-2) циркулярно накладають навколо голови через чоло та потиличний горб

-далі бинт ведуть над вушною раковиною ліворуч (3), спускають на задню, праву, передню і ліву (4) поверхні шиї

-потім бинт ведуть по задній поверхні шиї, перехрещуючи попередній хід, над правою вушною раковиною і циркулярно навколо голови

-надалі тури бинта повторюють, перекриваючи попередні на 1/2 або 2/3

-закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови

Б) Пов'язка на одне око (застосовується при ушкодженні або захворюванні ока):

Рис. 29

Методика накладення пов'язки:

-око прикривають перев'язним матеріалом, ділянку очної ямки вирівнюють достатньою кількістю вати

- фіксуючий тур (1) ведуть циркулярно навколо голови через чоло та потиличний горб (роблять два-три ходи)

-після цього бинт із потиличної ділянки ведуть під вушну раковину (2) хворої сторони косо нагору через хворе око та перенісся на чоло

-потім чергують кругові ходи навколо голови (3,5) і косі ходи (4,6), поступово закриваючи всю ділянку очної ямки

-закінчують пов'язку циркулярним туром навколо голови

В) Пов'язка на обидва ока.

Рис 30

Методика накладення пов'язки:

-спочатку роблять два горизонтальних тури через чоло та потилицю (1)

-з потиличної ділянки бинт ведуть під правою вушною раковиною (2) і загортають на праве око, лівий тім'яний горб і циркулярно навколо голови (3)

-далі бинт ведуть із потилиці через правий тім'яний горб на ліве око (4), знизу огинають ліву вушну раковину, ведуть на потилицю і закріплюють циркулярним ходом через чоло та потилицю

-такі чергування ходів повторюють кілька разів до повного закриття обох очей;

-пов'язку завершують циркулярним ходом навколо голови

Г) Пов'язка на вухо (неаполітанська пов'язка) накладається на вухо та ділянку сосцеподібного відростка:

Рис. 31

Методика накладення пов'язки:

-спочатку накладають два-три фіксуючих циркулярних тури навколо голови над вушними раковинами

-потім ходи на хворій стороні поступово спускаються усе нижче і нижче, закриваючи 2/3 ширини ходу, який знаходиться вище

-тури продовжують до повного закриття вушної раковини та сосцеподібного відростка

-закріплюють пов'язку круговим ходом навколо голови

Д) Пов'язка на голову – «чепець» -застосовується при ушкодженнях, локалізованих на волосистій частині голови (склепіння черепа)

Рис 32

Методика накладення пов'язки:

-шматок бинта довжиною 80-100 см (зав'язка) серединою укладають на тім'яні ділянки і кінці опускають донизу поперед вушних раковин у натягнутому стані (утримує сам потерпілий або помічник), роблять два кругові фіксуючі тури навколо голови над надбрівними дугами і під потиличним горбом (а)

-потім бинт обертають навколо лівого кінця зав'язки та ведуть у попередньому напрямку на потилицю, прикриваючи попередній хід бинта на ½

- потім бинт обертають навколо правого кінця зав'язки і ведуть у напрямку чола, прикриваючи попередній тур (б)

- тури бинта повторюють доти, поки усе склепіння черепа не буде закрите пов'язкою

-останній тур накладають циркулярно, кінець бинта розрізають подовжньо та зав'язують навколо голови (можна кінець бинта закріпити вузлом біля зав'язки)

-кінці зав'язки закріплюються вузлом у ділянці підборіддя (в)

Е) Пов'язка «вуздечка» застосовується найчастіше для підтримки нижньої щелепи

Рис. 33

Методика накладення пов'язки:

-починають пов'язку двома-трьома горизонтальними турами бинта навколо голови через лобову та потиличну ділянки (1-2)

-потім бинт ведуть по лівій скроневій ділянці над вушною раковиною та продовжують униз на задню, потім праву та передню поверхню шиї і переводять у вертикальний хід по лівій щоці поперед вуха (3)

-виконують необхідну кількість вертикальних ходів (4-5), що закривають усю скроневу і тім'яну ділянки

-потім бинт з-під підборіддя направляють на потиличну ділянку і переводять у горизонтальні кругові ходи через підборіддя та потилицю (6,8), які закріплюють пов'язку

-при необхідності, для більш надійної фіксації пов'язки, можна повторити циркулярний тур навколо голови (9) і знову накласти кілька вертикальних турів (10-11) бинта

-закінчують пов'язку туром навколо голови

Примітка: при накладенні цієї пов'язки можна послідовно чергувати вертикальні та горизонтальні тури

И) Пов'язка на голову, що повертається, –«шапочка Гіппократа» може бути застосована для закриття волосистої частини голови

Рис. 34

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки готують двоголовий бинт шириною 7-10 см і довжиною 5-7 м

-середину бинта накладають на чоло та обидві голівки його ведуть на ділянку потилиці (а)

-на потилиці бинт перехрещують (б), після чого правою голівкою бинта продовжують циркулярний хід, а лівою - виконують поздовжній хід через середню частину голови на чоло (в)

-тут круговим туром правої голівки бинта прикривають поздовжній хід і, зробивши перегин, ведуть його на потилицю, прикриваючи частково (на 1/2-2/3) попередній хід (г), де перегинають через круговий хід і ведуть назад, прикриваючи іншу сторону першого ходу

-такі чергування поздовжніх та циркуляторного ходів бинта продовжують доти, поки не буде закрита вся ділянка голови (д)

-пов'язку закріплюють круговим ходом бинта (е)

2. Бинтові пов'язки на грудну клітку та молочну залозу:

А) Спіральна пов'язка на грудну клітку застосовується при наданні першої допомоги при пораненні, переломі ребер

Рис. 35

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки використовується широкий бинт (10-15 см)

-відривають частину бинта довжиною до 2 метрів, перекидають через надпліччя, кінці бинта опускають донизу і до середини (1-2)

-пов'язку накладають, починаючи туго бинтувати грудну клітку циркулярними турами з нижніх відділів (3)

-кожний наступний тур піднімається догори і прикриває попередні наполовину або на дві третини (4-8)

-останній тур закріплюють циркулярно і кінець бинта зав'язують

-кінці відірваної частини бинта піднімають догори і зав'язують на протилежному надпліччі (ця стрічка бинта підтримує пов'язку і не дає їй зсунутися до низу)

Б) Хрестоподібну (8-подібну) пов'язку на грудну клітку застосовують для надання допомоги при травмі верхніх відділів грудної клітки

Рис. 36

Методика накладення пов'язки:

-пов'язку починають декількома круговими ходами навколо грудної

клітки (1)

-потім бинт ведуть косо по спині через праве надпліччя і косо униз на ліву бічну поверхню грудної клітки (2)

-далі бинт ведуть горизонтально по спині до правої бічної поверхні грудей і по ній

-потім бинт ведуть по передній поверхні грудної клітки, перетинаючи попередній хід бинта, через ліве надпліччя на спину косо вниз, також перетинаючи попередній хід бинта (3)

- надалі повторюють тури бинта (4-7)

-закінчують пов'язку циркулярним фіксуючим туром на рівні першого ходу бинта (8)

В) Пов'язка на молочну залозу застосовується при пораненнях молочної залози, при маститах, після операції та ін.

Рис. 37

Методика накладення пов'язки:

-для цієї пов'язки краще використовувати широкий бинт (10 см)

-при накладенні пов'язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо

-при бинтуванні лівої молочної залози голівка бинта перебуває в лівій руці і тури бинта ведуть справа ліворуч

-пов'язку починають із двох-трьох фіксуючих турів циркулярно навколо грудної клітки безпосередньо під молочною залозою (1)

-потім бинт іде косо нагору по нижньомедіальній поверхні залози, піднімаючи її, переходить на здорове надпліччя, а звідти опускається косо по спині до пахвової западини на стороні молочної залози, яка бинтується (2)

-з пахвової западини хід бинта триває на латеральну поверхню молочної залози і переходить у циркулярний навколо грудної клітки (3)

-далі бинт знову ведуть косо нагору через молочну залозу, повторюючи попередні ходи (4-7), поки пов'язка не прикриє молочну залозу повністю

-пов'язку закінчують горизонтальними циркулярними ходами навколо грудної клітки (8)

3. Пов'язки на верхню кінцівку

А) Спіральна пов'язка на палець застосовується у тих випадках, коли немає необхідності закривати пов'язкою кінчик пальця

Рис. 38

Методика накладення пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 2-3 см)

-фіксуючі тури бинта накладають циркулярно на ділянці зап'ястя (1)

-потім хід бинта йде косо через тил кисті до кінчика пальця (2)

-палець обвивають спіральними ходами, що йдуть від кінця пальця до його основи (3-6)

-далі бинт направляють через тил кисті до зап'ястя (7), де завершують пов'язку круговими ходами (8)

Б) Пов'язка, що повертається, на палець застосовується для закриття всього пальця

Рис. 39

Методика накладення пов'язки:

- для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-роблять 2-3 фіксуючих тури в ділянці промене-зап’ясткового суглоба

-далі бинт ведуть по тильній поверхні кисті до кінчика пальця, де загортають на долонну поверхню основи пальця

-по долонній поверхні пальця повертаються до кінчика з переходом на тильну поверхню основи пальця

-по тильній поверхні пальця бинт ведуть до пучки і круговими спіральними турами бинта закріплюють перев'язний матеріал на пальці

-далі по тилу кисті бинт ведуть до ділянки промене-зап’ясткового суглоба, де закріплюють його двома циркулярними турами

В) Колосоподібна пов'язка на перший палець

Рис. 40

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-пов'язку починають фіксуючими турами навколо зап'ястя (1)

-далі через тил кисті бинт ведуть до кінця пальця, обводять його у вигляді спиралі (2-3) і по тилу кисті переходять на зап'ястя

-після циркулярного тура навколо зап'ястя знову ведуть бинт на палець, розташовуючи бинт трохи проксимальніше накладених ходів (4-5)

-при необхідності можна повторити ходи, поступово просуваючись до основи пальця (6-7)

-закінчують пов'язку круговими турами бинта в ділянці зап'ястя

Г) Пов'язка на усі пальці кисті («лицарська рукавичка») застосовується у тих випадках, коли потрібно бинтування усіх пальців кисті (при опіках, шкірних захворюваннях і т.п.)

Рис. 41

Методика накладення пов'язки:

- для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см)

-на лівій кисті пов'язку починають із п'ятого пальця, а на правій - з першого

-при накладенні пов'язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз)

-пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя

-потім на 2-5-й пальці накладають пов'язки за методикою спіральної пов'язки на палець, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий тур навколо зап'ястя

-на перший палець накладається колосоподібна пов'язка

-завершується накладення пов'язки циркулярним туром навколо зап'ястя

Д) Хрестоподібна (8-подібна) пов'язка на тил кисті застосовується у тих випадках, коли немає необхідності у бинтуванні пальців

Рис. 42

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя (1)

-потім бинт ведуть по тилу кисті до долоні до рівня дистальних голівок п'ясткових костей, утворюючи 8-подібні ходи, які перехрещуються на тилу кисті (2-4)

-подібні тури повторюють до повного закриття тильної та долонної поверхні кисті (5-6 і т.п.)

-пов'язку закінчують круговими ходами навколо зап'ястя

Е) Пов'язка, що повертається, на кисть застосовується тоді, коли треба накласти пов'язку на усю кисть без окремого бинтування кожного пальця (наприклад - при наданні першої допомоги при опіку кисті)

Рис. 43

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-накладають 2-3 кругових тури бинта на ділянці променезап’ясткового суглоба (1)

-притискають бинт першим пальцем лівої кисті та ведуть голівку бинта по тилу кисті до кінчиків пальців

-перекидають через кінці пальців і ведуть по долонній поверхні до променезап’ясткового суглоба, де притискають бинт другим-третім пальцями лівої кисті

-повторюють подібні тури бинта до повного закриття пальців (2-6)

-потім бинт ведуть від променезап’ясткового суглоба по тилу кисті до кінчиків пальців і спіральних ходів, закріплюють пов'язку від кінчиків пальців до променезап’ясткового суглоба, де і фіксують бинт

И) Спіральна пов'язка на передпліччі застосовується при необхідності закрити пов'язкою передпліччя

Рис. 44

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

- через конічну форму передпліччя пов'язка виконується за типом спіральної з перегинами

- бинтування починають 2-3-ма турами навколо променезап’ясткового суглоба

-далі бинт ведуть спірально в проксимальному напрямку, прикриваючи на 2/3 кожен попередній хід

-враховуючи конічну форму передпліччя, удаються до перегинів бинта, для цього першим пальцем лівої кисті притримують його нижній край і виконують перегин до себе під кутом 45° так, щоб верхній край бинта став нижнім

- перегини необхідно виконувати по можливості поза зоною рани

-закінчують пов'язку двома-трьома циркулярними турами поблизу ліктьового суглоба

К) Черепашача пов'язка на ділянку ліктьового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у зоні ліктьового суглоба

Рис. 45

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см

-пов'язку накладають після згинання руки в ліктьовому суглобі під прямим кутом

-розрізняють два види черепашачої пов'язки: розбіжна і збіжна

а) Розбіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

-фіксуючі тури бинта накладають у ділянці середини ліктьового суглоба через ліктьовий відросток (1)

-потім тури бинта розбігаються, лягаючи то вище, то нижче фіксуючих, прикриваючи на 2/3 кожен попередній тур (2-7)

-закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі

б) Збіжна черепашача пов'язка накладається таким чином:

-фіксуючий тур накладають у верхній третині передпліччя (1)

-потім бинт ведуть косо по поверхні суглоба, що згинається, на задню поверхню плеча, огинаючи його вище ліктьового суглоба (2)

-бинт повертають через поверхню суглоба, що згинається, на передпліччя, прикриваючи перші тури на 2/3 (3)

-надалі ходи бинта ведуть подібним чином, зближаючись до центра та перехрещуючи на стороні суглоба, що згинається (4-7)

-закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі

Л) Колосоподібна пов'язка на ділянку плечового суглоба застосовується для утримання перев'язного матеріалу в ділянці надпліччя, піключичної і пахвової ділянки

Рис. 46

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см

-колосоподібна пов'язка може бути висхідною та нисхідною

а) Висхідна колосоподібна пов'язка:

-фіксуючі тури бинта накладаються циркулярно у верхній третині

плеча (1)

-потім тур бинта ведуть по зовнішній стороні плеча через ділянку плечового суглоба на надпліччя (2) і по спині в пахвову ділянку протилежної сторони

-потім бинт спрямовують косо нагору по передній поверхні грудей до надпліччя і ділянки суглоба хворої сторони (3)

-обводять його по задній поверхні та опускаються в пахвову ділянку, звідки бинт спрямовують по зовнішній поверхні плечового суглоба, прикриваючи 2/3 попереднього ходу (4)

-далі бинт знову ведуть по спині, косо вниз у пахвову ділянку протилежної сторони і продовжують повторювати ходи, поки не буде закрита вся ділянка суглоба та надпліччя (5-10)

-закріплюють пов'язку циркулярними ходами у верхній третині плеча

б) Нисхідна колосоподібна пов'язка:

- фіксуючі ходи починають циркулярно у верхній третині грудної клітки

-надалі тури бинта на ділянку суглоба починають ближче до шиї і поступово опускаються до верхньої третини плеча, прикриваючи знизу кожен хід на 2/3

-закріплюють пов'язку циркулярними турами у верхній третині плеча

М) Пов'язка Дезо застосовується для фіксації верхньої кінцівки до тулуба

(найчастіше при наданні першої допомоги хворим із переломом ключиці, вивихом плеча)

Рис. 47

Методика накладення пов'язки:

-для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см

-при переломі ключиці попередньо в пахвову ділянку вкладають ватно-марлевий валик для запобігання зсуву відламків

-до накладення пов'язки рука згинається в ліктьовому суглобі під прямим кутом і приводиться до тулуба

-пов'язку починають циркулярними ходами бинта через середню третину плеча навколо грудної клітки (1)

-потім хід бинта спрямовують із пахвової западини здорової сторони на хворе надпліччя (2) і вертикально вниз по спині під передпліччя

-далі хід бинта огинає передпліччя і йде в пахвову западину здорової сторони (3), а потім по спині на хворе надпліччя і униз під лікоть (4)

Дата добавления: 2014-11-18