Архітектура та мистецтво: ключові тенденції розвитку

Архітектурне будівництво на теренах України впродовж ХІV-ХVІ ст. підпорядковувалося завданням оборонної політики і було пов’язане з характером укріплення міст. Оскільки в цей період активно розвивалися міста, це стимулювало творчу інженерно-архітектурну думку. Крім того, містобудуванню сприяло магдебурзьке право, яке суттєво зміцнювало самоврядування і позитивно впливало на перетворення міст на великі культурні центри з архітектурою високого рівня (Львів, Київ, Луцьк, Кам’янець-Подільський та ін.).

У церковній архітектурі довгий час зберігався вплив візантійсько-руського стилю. Але від ХVІ ст. набули деякого поширення готичні та ренесансові типи культових споруд. Особливо помітними ці стилістичні напрями були у Львові. А найвизначнішими ренесансовими спорудами Львова є будівлі архітектурного ансамбля, що належав Львівському Ставропігійському братству. Це - Успенська церква, каплиця Трьох Святих та вежа Корнякта (остання має виразні барокові елементи). Ознаки ренесансового стилю мали також перебудови та відбудови церков старокняжих часів у Києві, Чернігові, Переяславі, Каневі.

Розвивалася також фортифікаційна архітектура. Будівництво кам’яних замків було поширене переважно на Правобережжі, а також на Волині, Поділлі, в Галичині та Буковині. Литовські і польські магнати, закріплюючи тут своє панівне становище, будували передусім оборонні замки-фортеці, а біля них поступово виростали центри торгівлі та промислу. Міста стали оборонними центрами для цілих областей. Такими були Луцьк, Володимир-Волинський, Крем’янець, Острог. Будувалися також замки для оборони прикордонних територій від татарських набігів. Одним з них був відомий замок у Межибожі, а також Кам’янець-Подільський, що займав центральне місце на кордоні між Україною та Молдовою. У ХV-ХVІ ст. деякі православні монастирі Західної України були оточені мурами та баштами й мали значення фортець.

Менше збереглося оборонних архітектурних споруд на Лівобережжі. Укріплювати міста тут почали пізніше, головним чином у ХVІ ст. Це, перш за все, укріплення Чернігова, Новгород-Сіверського, Стародуба, Путивля. Всі вони були земляними та дерев’яними.

Значні зміни попередніх традицій характеризують розвиток українського живопису. Провідним жанром залишається іконописання, яке у ХVІ ст. набуває все виразніших реалістичних рис, що пов’язано із впливом культури Ренесансу. Так, зокрема, галицькі («святочні») ікони ХVІ ст. (наприклад, «Воскресіння Христове») несуть у собі виразну монументальну тенденцію, яка йде від мистецтва стародавньої князівської Русі. Але в ретельно врівноваженій композиції, чудовій гармонізації кольорів, відчуваються вже виразні ренесансні риси.

В зображеннях окремих святих у галицькому іконописанні («Святий Микола», «Святі апостоли Іоанн та Петро») виразно проступають риси індивідуалізації та своєрідного «іконного психологізму», що свідчить про вплив портретного мистецтва на ікону. Ікона «Воздвиження чесного Хреста» (Волинь) віддзеркалює перехідні ренесансно-барокові стильові тенденції середини ХVІІ ст. Від початку ХVІІ ст. художники-іконописці поступово заміняють темперу олійними фарбами.

Із другої половини ХVІ ст. формується західноукраїнська портретна школа. Надбанням образотворчого мистецтва стали відомі, цілком реалістичні й майстерно виконані портрети Костянтина Корнякта, дружини турецького султана Роксолани (А.Лісовської), фундаторки православних монастирів на Лівобережжі Раїни Вишневецької, князя К.Острозького та багатьох львівських міщан – діячів братства.

Потреби друкарства і мистецького оформлення книг зумовили появу та розвиток графіки, яка зародилася в Україні у ХVІ ст. Перший відомий український гравер – Ілля. Він ілюстрував «Києво-Печерський патерик» – визначну пам’ятку житійної літератури. З початку ХVІІ ст. збереглося чимало графічних робіт безіменних авторів. Усі вони створені під сильним впливом західноєвропейського Відродження.

Близько до граверного мистецтва стояли також геральдика (зображення родових гербів, гербів міст) та сфрагістика (виготовлення печаток). Вони також перебували під значним впливом Заходу.

Таким чином, незважаючи на складні політичні умови, тяжкий національний гніт, наступ єзуїтської Контрреформації, оригінальна й високохудожня культура українського народу, спираючись на давньоруські традиції, досягла істотних успіхів у багатьох сферах. Цей період можна охарактеризувати як добу поступу української національної культури. Її трьома провідними центрами були Львів, Острог та Київ, які протягом короткого історичного часу створили багато культурних цінностей, у яких яскраво перехрещувалися проміння духовності Сходу і Заходу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть головне питання культурного життя українських земель у литовсько-польську добу.

2. Який внесок у культурний розвиток України зробило козацтво?

3. Назвіть типи навчальних закладів, що існували на українських землях у ХVІ – першій половині ХVІІ ст.

4. Де на українських землях виник перший університет?

5. Який внесок у культурний розвиток України зробив князь Костянтин-Василь Острозький?

6. Які нові жанри української літератури з’явилися у литовсько-польську добу?

7. Назвіть основні тенденції розвитку архітектури України.

8. Коли в українському живописі зароджується портретний жанр?

9. Який новий вид образотворчого мистецтва з’являється в Україні у ХVІ ст. у зв’язку з розвитком друкарства?

10. Згадайте, з ім’ям якого винахідника пов’язане виникнення книгодрукування в Європі?

Дата добавления: 2014-11-18