Клас Ракоподібні

Клас Ракоподібні включає близько 25 тис. видів тва­рин, які живуть переважно в морських і прісних водах. Типовим представником цього класу є річковий рак (рис. 1).

Рис. 1. Річковий рак (самка із знятим панцером):

1 – короткі вусики; 2 – довгі вусики; 3 – око; 4 – шлунок; 5 – травна залоза; 6 – кро­воносні судини; 7 – яєчник; 8 – серце; 9 – верхня артерія черевця; 10 – нервовий лан­цюг; 11 – задня кишка; 12 – зябра.

Тіло рака має твердий хітиновий покрив, під яким розташований шар епітеліальних клітин. У ракоподібних голова і груди звичайно злиті в головогруди. Характерною рисою ракоподібних є перетворення передніх сегментів тулуба в головні.

На кожному сегменті, крім останнього, є пара кінцівок. У зв'язку з різними функціями форма кінцівок ракоподібних дуже різноманітна. Кінцівки головних сегментів звичайно втрачають рухову функцію, перетворюю­чись або на частину ротового апарату, або на органи чуттів.

На передній частині головогрудей є 5 пар кінцівок. Перша і друга пари перетворились на довгі і короткі вусики, які виконують функцію дотику, слуху, нюху, рівноваги або хімічного чуття. Третя, четверта і п'ята пари використовуються для подрібнення їжі і її жування. На кожному сегменті грудей знаходиться по парі ніг. З передні пари перетворені на ногощелепи, які беруть участь в захопленні, утриманні поживних частинок і передаванні їх до ротового отвору. Наступні 5 пар грудних ніг служать для пересування (локомоторні, або ходильні, ноги). Передні кінцівки використовуються для захоплення їжі, захисту і нападання, тому на них є клешні. У раків-самітників, крабів та інших близьких видів клешні утворились лише на передній парі ходильних кінцівок, у багатьох видів креветок – на двох передніх парах кінцівок, а у омара, річкових раків тощо – на трьох передніх парах, але на першій парі клешні значно більші, ніж на останніх. За допомогою ходильних ніг рак рухається по дну головою вперед, а плаває вперед хвостовим кінцем, загрібаючи воду черевцем.

Раки – всеїдні тварини.

Травна система у них починається ротовим отвором, який оточений видозміненими кінцівками (верхні щелепи утворились із першої пари кінцівок, нижні – із другої і третьої, ногощелепи – із четвертої – шостої). Клешнями рак захоплює, розриває здобич і шматки її підносить до рота. Далі через глотку істравохід їжа потрапляє в шлунок, який складається із двох відділів: жувального і цідильного. На внутрішніх стінках більшого жувального відділу розташовуються хітинові зуби, завдяки яким їжа легко перетирається. В цідильному відділі шлунка є пластинки з волосками. Через них подрібнена їжа проціджується і надходить в кишку. Тут відбувається перетравлювання їжі під дією соків травної залози (печінки). До перетравлювання і всмоктування їжі може відбуватися у виростах печінки. Крім того, печінка має фагоцитарні клітини, які захоплюють маленькі часточки їжі, перетравлюються вони внутрішньоклітинно. Закінчується кишка анальним отвором, який розташований на середній лопаті хвостового плавника.

Навесні і влітку в шлунку річкового рака часто виявляються білі камінці (жоренця), які складаються із вапняку. Запаси його використовуються для просочування м'яких шкірних покривів рака після линяння.

Дихають раки зябрами. Вони є навіть у наземних рачків – мокриць, що живуть у льохах, під камінням та в інших вологих і затінених місцях. Зябра у раків являють собою вирости шкірних покривів і розташовані біля основи ходильних ніг під панцирем.

Видільна система у рака представлена парою зелених залоз, які розташовані в головному відділі. їхні вивідні канали відкриваються в основі довгих вусиків.

Кровоносна система у рака незамкнена. На спинній стороні тіла розташоване п'ятикутне серце. Із серця кров іде в порожнину тіла, забезпечуючи органи киснем і поживними речовинами, потім по судинах надходить в зябра і збагачена киснем знову повертається в серце.

Як і у кільчастих червів, нервова система ракоподібних представлена навкологлотковим нервовим кільцем і че­ревним нервовим ланцюгом з парним ганглієм у кожному сегменті. Від надглоткового ганглія нерви відходять до очей і вусиків, від підглоткового – до ротових органів і від черевного нервового ланцюга – до всіх кінцівок і внутрішніх органів.

Органи чуттів добре розвинені. Очі – двох типів: одне просте око у личинки (у дорослих вищих раків відсутнє) і пара складних фасеткових очей у дорослих раків. Складне око відрізняється від простого тим, що складається із окремих очок, що однакові за будовою і складаються З рогівки, кришталика, пігментних клітин, сітківки тощо. Вважають, що кожне вічко бачить лише частину предмета (мозаїчний зір). Орган дотику у рака – довгі вусики. На головогрудях багато чутливих волосків, які, можливо, виконують функцію органів хімічного чуття і дотику. При скікни коротких вусиків розташовані органи рівноваги і слуху. Орган рівноваги має вигляд ямки або мішечка:і чутливими щетинками, на які тиснуть піщинки.

Більшість раків роздільностатеві. Статеві залози у обох статей парні, розташовані в грудній порожнині. Самка річкового рака помітно відрізняється від самця: у неї черевце ширше головогрудей, а у самця вужче.

Рис. 2. Кінцівки річкового рака:

1 – короткі вусики (антенули); 2 – «довгі вусики» (антени, довга гілка намальована част­ково), 3 – верхні щелепи, 4,5 – нижні щелепи; 6, 7 і 8 – ногощелепи; 9 – 13 – ходильні ноги; 14 – 19 – кінцівки черевця (зліва – самця, справа – самки).

Після внутрішнього запліднення самка в кінці зими відкладає ікру, приклеюючи її до плавальних ніжок че­ревця, і виношує. Рачки вилуплюються на початку літа. Від 10 до 12 діб вони знаходяться під черевцем матері, а потім ведуть самостійний спосіб життя. Оскільки самка відкладає невелику кількість яєць, то така турбота про потомство сприяє збереженню виду. Клас ракоподібних ділиться на 5 підкласів: цефалокариди, максиллоподи, зяброногі, черепашкові і вищі раки.

Серед дрібних ракоподібних найбільш відомі дафнії і циклопи (складова частина планктону), звичайним місцем життя яких є товща води. Вони мають важливе значення у кругообігу речовин у природі, становлячи значну частину раціону багатьох риб і китоподібних. Циклопи разом з іншими ракоподібними є проміжними хазяїнами ряду паразитичних червів (стьожак широкий тощо).

Вищі ракоподібні – мешканці морів і річок. На суші із цього класу мешкають лише окремі види (мокриця тощо).

Річковий рак, краби, креветки, омари та інші використовуються людиною в їжу. Живлячись залишками тварин, вони звільняють воду від речовин, що розкладаються, виконуючи роль санітарів водойм.

Дата добавления: 2014-11-18