Роль та значення функцій менеджменту, їх зв'язок із методами менеджменту

Прийняття управлінських рішень.

Тема: Функції менеджменту

ПЛАН:

1.Роль та значення функцій менеджменту, їх зв'язок із методами менеджменту.

2.Функція менеджменту „Визначення цілей”.

3.Функція менеджменту „Планування”.

5. Функція менеджменту. «Організація».

6. Функція менеджменту «Оперативний вплив або регулювання».

7.Функція менеджменту "Мотивація".

8.Функція менеджменту "Контроль".

Для того, щоб зрозуміти суть управлінської діяльності, потрібно відповісти на запитання: чим займаються працівники апарату управління, які функції вони виконують у загальному організмі підприємства чи організації.

Перш ніж виявити коло цих питань та розглянути їх зміст, відмітимо що в будь-якій організації існує два види проблем: спеціальні та управлінські. Спеціальні проблеми – це такі, що безпосередньо пов’язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій. Вирішення чисто управлінських проблем пов’язане з використанням матеріальних, фінансових та людських ресурсів, організацією праці людей, розробкою вказівок, рішень, постановкою цілей перед окремими працівниками та їх групами.

Спеціальними проблемами займаються фахівці „виробничого” профілю. Наприклад, інженер-технолог визначає види сировини, які потрібні для виготовлення виробу, їх композицію, послідовність обробки і т.п. Економіст складає перелік первинних показників, необхідних для аналізу і прогнозування господарської діяльності, обирає ту чи іншу альтернативу розробки прогнозів. Маркетолог вирішує питання термінів проведення маркетингових досліджень, обирає методи одержання необхідної інформації і т.д.

На відміну від фахівців, які зайняті виключно виробничо-технічними проблемами, управлінець займається як виробничими справами, так і чисто управлінськими. Співвідношення між цими проблемами залежить від рівня ієрархії, на якому знаходиться менеджер (табл.1)

Як бачимо, чим ближче знаходиться керівник до вершини управлінської піраміди, тим більша доля управлінських проблем, якими він займається.

Згрупувавши виробничі і управлінські проблеми в однорідний блок за показником певної службової компетенції і кваліфікації осіб, які повинні їх вирішувати, одержимо так звану функцію менеджменту. Отже, під функцією менеджменту слід розуміти чітко визначений перелік однорідних проблем, питань та завдань, які вирішуються у процесі управління підприємством (організацією) певною посадовою особою чи структурним підрозділом згідно існуючого поділу праці в апараті управління.

В теорії менеджменту розрізняють два види функцій: загальні (основні) і специфічні (конкретні). Загальні функції менеджменту виконуються у будь-якій системі управління, незалежно від природи виробничо-господарських процесів, які в ній відбуваються. Специфічні функції менеджменту являють собою конкретизацію загальних за ознаками процесів і об’єктів управління та елементи виробничо-господарської діяльності.

Таблиця 1

Структура витрат часу менеджера на вирішення виробничих і управлінських проблем в залежності від рівня управління (в % до тривалості робочого часу)

Менеджери	Доля робочого часу, що витрачається на вирішення
виробничих проблем	управлінських проблем
Вищого рівня управління Середнього рівня управління Низового рівня управління Фахівець без управлінських функцій

Серед вчених поки що немає єдиної думки щодо складу загальних функцій менеджменту. Дослідники виділяють від чотирьох до семи функцій. На наш погляд, комплекс загальних функцій менеджменту включає: визначення цілей, планування, розробку та прийняття рішень, організацію (реалізацію рішень), оперативний вплив на об’єкт управління, мотивацію працівників, контроль виконання рішень і діяльності працівників.

Логічний взаємозв’язок між цими функціями схематично можна зобразити за допомогою так званого „кола менеджменту” (рис. 2).

Коло менеджменту наочно ілюструє положення, що управління організацією (підприємством) здійснюється за загально схемою осмисленої людської діяльності: від постановки мети до контролю результату її досягнення. Воно може служити також відправним моментом для визначення структури управління організацією, оскільки кожна представлена на рис.1 функція реалізується окремим виконавцем чи групою виконавців.

Рис. 2. Коло менеджменту

2.Функція менеджменту „Визначення цілей”

Якщо розглядати процес управління в перспективному плані, то виявляється, що будь-яке підприємство чи організація своєю сьогоденною діяльністю спрямовані в майбутнє, прагнуть досягти певного ідеального стану. Цей ідеальний стан (взірець) можна виразити комплексом параметрів що з більшою чи меншою детальністю описують майбутній стан системи. Ось ці параметри, кінцеві та проміжні, і є цілями функціонування підприємства чи організації.

Деякі вчені та практики-управлінці вважають, що у підприємства існує одна ціль, яка може бути виражена кількісно або якісно. Цього, наприклад. Намагалися досягти в ході економічної реформи, що проводилася в народному господарстві СРСР в 60-ті роки, коли єдиною метою господарської діяльності був проголошений прибуток.

Однак, вивчення практичного досвіду управління показує, що для кожного підприємства існує система цілей, яка включає економічні і соціальні, морально-етичні, організаційно-технічні. Перспективні та поточні, загальні і часткові, кінцеві і проміжні, народногосподарські, галузеві, територіальні і т.д.

Цілеспрямованість – головна риса будь-якої людської діяльності. Управління соціально-економічними системами відрізняється від управління в технічних чи біологічних системах тим, що вплив суб’єкту управління на об’єкт здійснюється шляхом визначення для останнього цілей діяльності. Отже, особливістю цілей є суб’єктивна форма розробки та доведення цілей до об’єкту управління. Однак, за змістом цілі повинні мати об’єктивну основу, тобто формулюватися, виходячи з реальностей суспільного буття. Ціль діяльності підприємства чи організації обрана вірно тоді, коли вона відповідає вимогам загально цілісних законів та об’єктивним можливостям і рівню зрілості самого суб’єкту управління.

Між цілями існує певна ієрархія. глобальні цілі суспільного виробництва визначаються, виходячи з діючої системи суспільних відносин. Рухаючись сходинками ієрархії управління, глобальна ціль конкретизується відповідно до специфіки кожної соціально-економічної системи. Цілі кожного рівня ієрархії управління встановлюються не раніше, ніж будуть сформульовані цілі на більш високому рівні. Якраз ці цілі і створюють першооснову формулювання цілей та субцілей різноманітних видів, що охоплюють всю багатогранну діяльність ієрархічної системи управління загалом. Ступінь участі низової системи у формуванні цілей залежить від ступінню самоуправління останньої.

Цілі підприємства чи цього структурного підрозділу може бути визначена автократичним або демократичним способом.

Автократичний спосіб передбачає визначення цілі зверху, тобто менеджером вищого рівня. Цей спосіб має позитивні і негативні риси. Позитивні риси автократичного визначення цілей полягають у чіткості і формулювання, взаємозв’язку цілей вищого та низового рівнів управління, забезпеченні цілей діяльності відповідними ресурсами для їх виконання, які надаються зверху.

Негативні риси авторитарної постановки цілей полягають у недостатньому врахуванні особливостей діяльності підприємства чи підрозділу, до якого доводяться цілі, та в недостатньому розвитку творчої ініціативи людей, які будуть використовувати поставлені цілі.

Демократичний процес пошуку цілей має такі переваги. По-перше, мобілізуються творчі та комунікативні можливості співробітників. По-друге, чітко виявляються „вузькі місця” у структурі підприємства та в організації його господарської діяльності. По-третє, досягається єдність цілей співробітника з цілями підприємства структурного підрозділу.

Послідовність етапів кристалізації цілей управління подана на рис.3.

Рис. 3. Послідовність етапів розробки та реалізації цілей управління

Здійснення наведення етапів формування цілей управління протікає в межах загального етапування процесу управління. Тому заключні етапи формування цілей управління органічно переходять у початкові етапи наступних функцій менеджменту.

3.Функція менеджменту „Планування”

Функція „Планування” знаходиться у логічній послідовності після функції „Визначення цілей”. Під плануванням у менеджменті розуміють конкретизацію цілей управління в системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробку стратегії і тактики виробничої і управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

Звідси витікає економіко-організаційний характер планування. Економічне планування – це розробка планів фінансо-господарської діяльності, виражених сукупністю кількісних та якісних економічних показників. В умовах ринку кожне підприємство самостійно визначає перелік цих показників, виходячи з цілей та потреб управління ними.

Класифікація планів, розроблюваних підприємствами і організаціями, наведена в табл.3.

Планування в менеджменті має три цілі: внесення моменту свідомої організації господарської діяльності спонукання працівників „заглядати в майбутнє”, тобто прищепляти їм здатності погоджувати щоденні дії з перспективою розвитку організації; критерій контролю фактичних параметрів.

Функція менеджменту „Планування” не обмежується тільки розробкою системи економічних показників плану фінансово-економічної діяльності. Під плануванням в менеджменті розуміють також розробку змісту послідовності дій для досягнення сформульованих цілей, у тому числі відображених в економічних планах. Ця складова функції планування називається організаційним плануванням.

Таблиця 3

Класифікація планів фінансово-господарської

діяльності готельно-ретсоранного підприємства

Класифікаційна ознака

Види планів

1. за предметом     2. за термінами     3. за масштабами   4. за сферами

1.1. Планування цілей 1.2. Планування засобів 1.3. Планування процесів 2.1. Довготермінове планування (більше 5 років) 2.2. Середньотермінове планування (1-5 років) 2.3. Короткотермінове планування (до 1 року) 2.4. Оперативне планування (день, декада, місяць, квартал) 3.1. Загальне планування 3.2. Планування галузей діяльності 3.3. Планування проектів (завдань) 3.4. Розробка бізнес-планів 4.1. Фінансове планування 4.2. Планування виробництва 4.3. Планування робочої сили і т.д.

Організаційне планування має свої прийоми та методи, які відрізняються від прийомів і методів планування економічних показників господарської діяльності (балансовий, техніко-економічний розрахунок, економіко-математичне моделювання і т.п.).

До методів організаційного планування відносяться: метод послідовного опису операцій, графіки виконання, метод сітьового планування і управління, метод робочого календаря.

Сутність методу послідовного опису операцій полягає у складанні плану послідовного виконання робіт, у якому кожна з них описується з необхідним ступенем деталізації. План може бути складений у вигляді списку робіт, схеми чи таблиці.

Графіки виконання передбачають що, коли і ким повинно бути зроблене у межах певних термінів окремих робіт та їх комплексу. Як правило, графіки виконання складаються у формі таблиці, де вказується перелік робіт, їх початок і закінчення та прізвища і посади виконавців.

Процес сітьового виконання розпочинається з побудови таблиці робіт, у якій вказуються параметри, що характеризують їх тривалість. Потім будується сітьовий графік, яких характеризує послідовність робіт. Основними поняттями сітьового планування є „події”, „роботи”, „сіть”, „критичний шлях”.

Події – це певні проміжні або кінцеві результати роботи. Момент здійснення події – це досягнення відповідної проміжної або кінцевої мети. Кожна подія, крім початкової і кінцевої, означає закінчення якої-небудь роботи (чи декількох робіт) і можливість початку іншої (наступної) роботи. Події зображаються на сітьовому графіку колами.

Роботи (дії) являють собою процеси, необхідні для здійснення всіх подій, крім початкових.

Сіттю (сітьовим графіком) називають графічне зображення послідовності робіт.

Критичний шлях – це така послідовність взаємопов’язаних подій, яка має найбільшу тривалість у часі і, отже, характеризує тривалість всього проекту (процесу).

Сітьове планування передбачає проведення ряду аналітичних операцій зі складеним графіком. При аналізі сітьового графіка встановлюється критичний шлях, виявляються резерви на інших шляхах, коректується сітьовий графік шляхом скорочення робіт на критичному шляху з урахуванням критичних обмежень по вартості, ресурсах і т.п., визначається тривалість робіт (нормальна, найраніших термінів, найпізніших термінів, ймовірна оцінка часу), встановлюється ймовірність інших критичних шляхів. Після того, як проведений аналіз сіті (структури), вирішується питання про її оптимізацію. Як правило, мета процесу оптимізації – знайти такий варіант розподілу ресурсів по розгалуженнях сіті, при якому мінімізується сумарний час виконання робіт для фіксованих ресурсів.

Робочий календар являє собою план роботи керівника чи спеціаліста на певний відрізок часу (рік, квартал, місяць, декаду, тиждень, день). Як правило складання робочого календаря як правило здійснюється у декілька етапів – від складання переліку основних проблем, які менеджер планує вирішує протягом року, до конкретизації їх у вигляді конкретних дій, розписаних по днях і годинах робочого тижня.

Дата добавления: 2014-11-18