За глибиною і стійкістю асоціальності особи серед злочинців виділяють

послідовно-криміногенний, ситуативно-криміногенний та ситуативний типи.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття особи злочинця.

2. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця: соціально-демографічні; кримінально-правові; соціальні ролі і статус; морально-психологічні характеристики.

3. Соціальне та біологічне в особі злочинця.

4. Класифікація і типологія злочинців.

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Семаков Г.Є. Криминология – К.; 1999

4. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

5. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности ОВД. – М., 1984

6. Теоретические проблемы учения личности преступника.-М., 1979

7. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника.-М., 1982

8. Утевский Б.С. Преступления и преступники Западной Европи. Криминально-психологические очерки. – Киев, 1992

9. Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уголовной ответственности: Уч.пособие для вузов.-М.:Закон и право, ЮНИТИ, 1998

Тема 5. Попередження злочинів.

Студентам необхідно пам’ятати, що попередження злочинів є найефективнішим засобом боротьби зі злочинністю і ця діяльність є надзвичайно різноманітною, що відображається, передусім, у спеціальній термінології.Крім категорії “попередження злочинів”, що застосовується для визначення родового поняття, використовуються також “профілактика”, “запобігання “, “припинення”.

В кримінології попередження злочинів розглядається як соціально - правовий процес, що обмежує або ліквідує чинники, які детермінують злочинність. У найзагальнішому вигляді попередження злочинів забезпечується всією сукупністю заходів, що їх здійснюють державні органи і громадські організації, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин і поліпшення життя народу.

Під профілактикою (попередженням) злочинів слід розуміти особливий вид соціального управління, який покликаний забезпечити безпеку правоохоронюваних цінностей і полягає у розробці та здійсненні соціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінантів злочинності, а також застосування запобіжних заходів впливу на осіб, схильних до протиправної поведінки.

Предметом теорії попередження злочинів є:

1. Поняття попереджувальної діяльності;

2. Види, форми, рівні попереджувальної діяльності;

3. Суб’єкти і об’єкти цієї діяльності;

4. Організаційні та правові основи;

5. Тактика і методика здійснення попереджувальних заходів;

6. Особливості попередження окремих видів злочинів;

Існує три рівні попередження злочинів:

1. Загальносоціальна профілактика, тобто попереджувальна діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

2. Профілактика у соціальних групах і колективах;

3. Індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).

Виділяють також четвертий рівень – профілактику на регіональному або галузевому рівні.

В ОВС закріпився поділ на загальну та індивідуальну профілактику.

Під загальною профілактикою розуміють діяльність щодо виявлення детермінантів злочинності, а також розробку розробку і здійснення заходів спрямованих на їх усунення чи нейтралізацію.

Індивідуальна профілактика – система цілеспрямованого, організованого, з урахуванням педагогічних вимог виховного впливу на свідомість, почуття, волю профілактованої особи з метою усунення, нейтралізації, блокування у неї негативних і, одночасно, формування позитивних якостей, стереотипів і звичок законослухняної поведінки.

Основні цілі профілактики:

- обмеження дії негативних явищ і процесів, взаємопов’язаних зі злочинністю;

- усунення (нейтралізація) детермінантів злочинних проявів;

- ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, які формують її антисуспільну позицію і мотивацію злочинної поведінки;

- превентивний (попереджувальний) вплив на особу, яка за своїм антисуспільним способом життя здатна вчинити злочин.

Завдання профілактики:

- виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які виступають детермінантами злочинів;

- вивчення чинників, що призводять до формування особи злочинця та реалізації злочинних намірів;

- встановлення кола осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, і цілеспрямований профілактично – виховний вплив на них;

- усунення або нейтралізація криміногенних факторів на індивідуальному рівні.

Функції профілактики злочинів: попереджувально – регулятивна;охоронна;регулятивна;виховна;ідеологічна;прогностична.

Принципи попереджувальної діяльності: законність,гуманність,наукова обґрунтованість, демократизм,диференціація,своєчасність, плановість, комплексність.

Студенти мають розглянути систему профілактики злочинів, під якою розуміють сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління і планування попереджувальної діяльності, виконання профілактичних заходів, та мають у зв’язку з цим певні права та обов’язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

Види суб’єктів профілактики:

- органи та організації, які керують, спрямовують, координують попереджувальну діяльність (органи державної влади і управління);

- органи та організації, які безпосередньо здійснюють профілактичні заходи (МВС,СБУ, прокуратура, суд, спеціально створені громадські формування);

- суб’єкти, у функції яких частково входить здійснення запобіжних заходів – заклади освіти, охорони здоров’я, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо.

Об’єкти профілактики: злочинність, її детермінанти, особа правопорушника та умови її формування, які потрібно корегувати.

Центральне місце у системі спеціальних суб’єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ.

Основні напрямки попереджувальної діяльності ОВС:

- участь у забезпеченні громадського порядку, охороні державної та приватної власності, конкретних прав і свобод громадян, перекриття каналів незаконного збагачення;

- попередження різних злочинних проявів, особливе місце серед яких посідають організована і професійна злочинність як найбільш небезпечні її види;

- запобігання пияцтву, наркоманії, проституції, поширенню вірусу СНІДу;

- попередженню злочинів серед неповнолітніх;

- боротьба з рецидивною злочинністю;

- попередження злочинів у сфері економічних відносин;

- запобігання злочинам у сфері сімейно – побутових стосунків та тим, що скоюються у парках, на вулицях й інших громадських місцях, особливо у вечірній та нічний час;

- попередження необережних, зокрема транспортних злочинів та злочинів проти довкілля.

Дата добавления: 2014-11-18