Зародження і розвиток кооперативного руху 4 страница

У 1890 p. земельні магнати при активному сприянні
Австро-Угорського та місцевих банків заснували Львівський
парцеляційний банк. Метою його було сприяти парцеляції
великих землеволодінь і продаж селянам ділянок землі за
умови виплати за неї протягом 5—10 років. При цьому
банк продавав землі великих землевласників за найбільш
спекулятивними цінами, які безперервно зростали. Так, у
1900 p. банк продавав морг землі за 1 100 крон. У 1905 p.
ціна одного морга оброблюваної землі становила 1800 крон,
а необроблюваної — 616 крон. Для порівняння: в Познань-
щині, де земля давала у 2 рази більше прибутку, морг землі
продавався за 462 крони.

У 1868 p. у Галичині виник Селянський банк, або, як
його називали, Банк рустикальний, що фінансував також і
буковинських селян. Банк позичав гроші під заставу нерухо-
мого майна (землю) на 12 % річних. За 11 років він надав
62 972 позики.

Значна роль в економіці Західної України почала нале-
жати українським кредитним установам, у тому числі
Українському акціонерному земельному іпотечному банку,
заснованому в 1909 p., з капіталом у 1 млн крон. Акціоне-
рами банку стало багато українських землевласників, тор-

говців і. промисловців. Банк широко проводив кредитні
операції під заставу землі та нерухомого майна. Він випус-
кав векселі, організував інвестиції у різні торгово-промис-
лові кооперативні підприємства. Цей банк став основним
джерелом кредиту для західноукраїнських торгових і ви-
робничих сфер, кооперативних установ.

Кредитами банку користувалися заможні селянські гос-
подарства. Тільки багаті селяни могли брати позику на суму
понад 400 крон. Банк провів у 1910 p. 310 таких операцій
на суму 1 540 000 крон, у 1911 p. — 416 операцій на суму
1877 тис. крон.

Значне місце в банківській системі західноукраїнських
земель займав Промисловий банк у Львові. Його створення
вимагали як польські, так і українські промисловці ще у
1901 p. Група галицьких промисловців у 1909 p. почала
переговори з австрійським банком "Нідеростеррайхіше
Ескомпте — Гезельшафт" про спільну організацію кредит-
ної установи для фінансування галицької промисловості.
Після тривалих переговорів контрагенти погодили органі-
зацію Промислового банку з акціонерним капіталом 10 млн
крон. Двадцять відсотків акцій зобов'язалися викупити
Крайовий сейм і місцеві підприємці, а 80 % капіталу мав
оплатити Австрійський банк. Отже, з самого початку Про-
мисловий банк був під контролем австрійської фінансової
установи.

Наприкінці XIX ст. у зв'язку з акцією, спрямованою на
обмеження приватного лихварства, на Закарпатті виникло
кілька десятків кредитних кас і установ, які працювали на
зібраному капіталі за допомогою угорських банків. Вони
належали також угорським та іноземним, в основному
німецьким банкірам.

Перед війною 1914—1918 pp. майже всю банківську
систему Західної України контролювали австро-угорські та
німецькі байки. Останні могли розпоряджатися не лише
коштами своїх філій, а й грошовими ресурсами всіх при-
ватних банків Західної України.

Отже, фінансово-кредитна система України, яку було
сформовано в процесі промислового та індустріального роз-
витку, стала одним із важливих факторів соціально-еконо-
мічного прогресу суспільства. За її допомогою правлячі кола
Росії та Австро-Угорщини здійснювали свою жорстоку ко-
лоніальну політику на українських землях.

Господарський розвиток України у першій половині
XIX ст. значно відставав від передових країн світу.
На початку XX ст. її економіка мала аграрно-інду-
стріальний характер. Колоніальне становище Украї-
ни гальмувало прогрес й господарського розвитку. В
економіці переважав іноземний капітал.

Внаслідок аграрних реформ 1848 та 1861 pp. в україн-
ському селі було ліквідовано феодально-кріпосницькі
відносини. Сільське господарство почало переходити на
індустріальну основу. Цей процес гальмувався відсутні-
стю в Україні у складі Російської імперії до реформи
П. Столипіна права власності селян на надільні землі,
недостатністю інвестицій, низькою агротехнікою.
Ефективність праці була у Зрази менша, ніж у Франції,
де, як і в Україні, селянське землеволодіння було пар-
целярним.

На рубежі XIX—XX ст. завершилося формування
світового ринку і світового господарства. Створювала-
ся система міжнародного поділу праці, складовою час-
тиною якої стала Україна. Цьому передував тривалий
і складний процес вдосконалення товарно-грошових
відносин. Як і в Західній Європі, в Україні подальшого
розвитку набули внутрішня та зовнішня торгівля,
фінансово-кредитна система. Зародився та розвивав-
ся український кооперативний рух, який творчо вико-
ристовував досвід передових країн світу виходячи з
національних умов. Українська кооперація, на відміну
від західноєвропейської, була обумовлена насамперед

потребами звільненого від кріпацтва селянства, а не
індустріального робітництва. Вона стала важливим
чинником господарського розвитку трудових верств
нації, засобом національно-економічного самозахисту
українства.

Колонізаторська політика Російської та Австро-
Угорської імперій не дала змогу українському наро-
дові зайняти гідне місце в світовому господарстві, спов-
на використати свої потенційні можливості. Анти-
українські позиції займав іноземний капітал. Особливо
негативно позначилася на економічному розвитку
України відсутність державності.

Дата добавления: 2014-11-20