ІІ. Конкретні цілі. Гарячка – типовий патологічний процес, що характеризується тим­часовою активною перебудовою терморегуляції і підвищенням тем­ператури тіла у відповідь на

І. Актуальність теми

Тема 3. ГАРЯЧКА

Гарячка – типовий патологічний процес, що характеризується тим­часовою активною перебудовою терморегуляції і підвищенням тем­ператури тіла у відповідь на потрапляння пірогенних речовин. Як будь-який типовий патологічний процес, гарячка складається з за­хис­но-пристосувальних реакцій і явищ пошкодження.

Гарячка не виступає як самостійне захворювання, окрема нозо­ло­гічна одиниця, вона є однією з найбільш характерних ознак пере­важ­ної більшості інфекційних захворювань. Для багатьох соматичних захворювань гарячка є неспецифічною ознакою.

Гарячка сформувалась еволюційно, передусім як відповідь макро­організму на проникнення в нього мікроорганізмів та їх токсинів, але існує велика група неінфекційних гарячок.

У ряді випадків гарячка, її характер, тип температурної кривої набу­вають діагностичного значення.

Знання причин, механізмів розвитку, клінічних проявів і біологіч­ного значення гарячкової реакції необхідно лікарю для правильного проведення етіотропного, патогенетичного та симптоматичного лікування захворювань, що супроводжуються лихоманкою.

1. Знати визначення поняття «гарячка», «гіпертермія», «пірогениі речовини».
2. Знати класифікацію, походження, механізм дії і основні ефекти пірогенів.
3. Вивчити механізм розвитку гарячки.
4. Знати особливості терморегуляції на різних стадіях гарячки.
5. Вміти охарактеризувати гарячку як типовий патологічний процес, знати функціональні розлади в організмі під час різних стадій гарячки і механізми їх розвитку.
6. Вміти відрізняти гарячку від інших видів гіпертермій.
7. Вміти побудувати графік класичних типів температурних кривих.
8. Вміти визначати, які явища при гарячці носять власне патологічний, а які – захисно-пристосувальний характер з метою обґрунтування етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії лихоманки.

ІІІ. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Мікробіологія	Будова і властивості мікроорганіз­мів. Поняття про фагоцитоз.
2. Нормальна анатомія	Будова гіпоталамусу, терморецеп­торів. Схема рефлекторної дуги.
3. Нормальна фізіологія	Поняття пойкілотермії та гомо­йотермії. Поняття про фізичну та хімічну терморегуляцію в нормі.

ІV. Завдання для самостійної праці під час
підготовки до заняття

1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Гарячка (лихоманка)	типовий патологічний процес, що характеризується динамічною перебудовою терморегуляції у відповідь на дію пірогенних речовин і виявляється підвищення температури тіла у теплокровних організмів (вищих ссавців і людини)
Пірогени	речовини інфекційної та неінфекційної природи, здатні викликати лихоманку в організмі. Високомолекулярні сполуки, до складу яких входять білкові, вуглеводні та ліпідні компоненти
Гіпертермія	перегрівання, підвищення температури тіла, викликане підвищеною температурою і вологістю зовнішнього середовища, або пов’язані з ушкодженням систем організму, що забезпечують терморегуляцію
Піротерапія	метод лікування, що полягає у штучному підвищенні температури тіла, за допомогою пірогенних препаратів, або інших лікарських засобів чи маніпуляцій
Субфебрильна гарячка	слабка гарячка, яка характеризується підвищенням температури тіла до 38,0°С
Фебрильна гарячка	помірна гарячка, яка характеризується коливаннями температури тіла в межах 38,1 – 39,0°С
Піретична гаряч­ка	висока гарячка, яка характеризується підвищенням температури тіла до 39,1 – 41,0°С
Гіперпіретична гарячка	надмірна гарячка, з підвищенням температури тіла понад 41°С
Постійна гарячка (febris continua)	добові коливання температури не перевищують 1°С
Перепадаюча гарячка (febris intermittens)	коливання температури впродовж доби перевищують 1°С. Зранку температура тимчасово знижується до норми, або нижче норми. Часто цей вид гарячки характеризується короткочасними приступа­ми підвищення температури, які відокремлені один від одного періодами апірексії
Послаблююча гарячка (febris remittens)	добові коливання температури понад 1–2°С, але не сягають норми
Виснажуюча гарячка (febris hectica)	добові коливання температури сягають 3–5°С. Стрибки температури впродовж доби багатократні
Поворотна гарячка (febris recurrens)	зміна періодів лихоманки періодами апірексії, що тривають кілька діб і обумовлені особливостями циклу розвитку збудника
Спотворена гарячка (febris inverse)	ранкова температура є вищою ніж вечірня
Неправильна гарячка (febris atypica)	коливання температури впродовж доби без будь-якої закономірності

2. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення гарячки як типового патологічного процесу.
2. Етіологія гарячки: інфекційні та неінфекційні лихоманки.
3. Пірогенні речовини:класифікація, походження, механізм дії, основні ефекти.
4. Механізм розвитку гарячки.
5. Стадії лихоманки, зміни терморегуляції.
6. Обмін речовин при гарячці. Зміна функцій органів і систем органів при гарячці.
7. Типи температурних кривих.
8. Загальнобіологічне значення лихоманкових реакцій.
9. Поняття про піротерапію. Принципи жарознижуючої терапії.

10. Відмінність гарячки від гіпертермії.

3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

Дослід 1. Відтворення моделі гарячки у тварин з різним функціональним станом ЦНС

Завдання	Вказівки до завдання
Дослідити ректально температуру у трьох щурів.	Кінець термометра перед введенням змащувати вазеліном і ввести на гли­бину 1,5 см.
Ввести першій тварині розчин пірогеналу. Через 40 хв. повторно виміряти рек­тальну температуру. Порівняти отримані по­казники на початку і в кінці досліду.	Доза пірогеналу – 1мг/кг, вводять внут­річеревно. На протязі цього часу спосте­рігати за поведінкою тварини.
Ввести другій тварині розчин гексаналу, відразу після цього - розчин пірогеналу.	Підшкірно, вводять розчин 5% гексаналу з розрахунку 0,3 мл на 100 г ваги
Ввести третій тварині розчин фенаміну, відразу після цього - розчин пірогеналу.	Підшкірно, вводять 0,05% розчин фенаміну з розрахунку 0,3 мл на 100 г ваги
Оформити результати досліду	В протоколі досліду описати одержані результати
Зробити висновки	Записати в протокол

Дослід 2. Моделювання інфекційної гарячки при різних місцях введення фільтрату убитої культури B. mesentericus.

Завдання	Вказівки до завдання
Першому щуру вводять підшкірно, другому – у відпрепаровану стегнову вену, третьому – внутрішньоочеревинно.	Фільтрат вводять з розрахунку 0,3 мл на 100 г ваги. Температуру тіла у щурів вимірюють через кожні 15-20 хв.
Оформити результати досліду	В протоколі досліду описати одержані результати
Зробити висновки	Записати в протокол

Дослід 3. Відтворення сольової гарячки

Завдання	Вказівки до завдання
Дослідити ректальну температуру у кролика.	Кінець термометра перед введенням змащувати вазеліном і ввести на гли­бину 1,5 см.
Підрахувати частоту дихання
В крайову вену вуха ввести 10% розчин хлористого натрію	Розчин вводять з розрахунку 1 мл на 1 кг маси
Вимірювати ректальну температуру через кожні 30 хв.	Дослід проводити впродовж 60-90 хв.
Побудувати температурну криву
Оформити результати досліду	В протоколі досліду описати одержані результати
Зробити висновки	Записати в протокол

Дослід 4. Зміни фагоцитозу і лейкоцитарної формули при гарячці

Завдання	Вказівки до завдання
В мазках від здорових щурів і щурів з лихоманкою під імерсійним об’єктивом підрахо­вують 10 фагоцитів з об’єктами фагоцитозу	Інкубація культури лейкоцитів зі стафілококами. Мазки забарвити за Романовським-Гімзі
Розрахувати фагоцитарне число (ФЧ)	Формула розрахунку: ФЧ = N/10 де N – число об’єктів фагоцитозу (коків) в 10 фагоцитах
Розрахувати фагоцитарний ін­декс (ФІ)	Формула розрахунку: ФІ = Ф/Л×100% де Ф – десять фагоцитів з об’єктами фагоцитозу Л – загальне число лейкоцитів, ви­ди­мих при пошуку десяти фаго­цитів
Розрахувати лейкоцитарну фор­мулу у здорових щурів і щурів які мають лихоманку	Для підрахунку використати лабо­раторний лічильник
Оформити результати досліду	В протоколі досліду описати одержані результати
Зробити висновки	Записати в протокол

Дослід 5. Відтворення гіпертермічної реакції в експерименті

Завдання	Вказівки до завдання
Виміряти ректально температуру у щура	Кінець термометра перед введенням змащувати вазеліном і ввести на гли­бину 1,5 см.
Ввести 0,5% розчин динітро­фенолу підшкірно	Розчин вводять з розрахунку 0,1 мл на 100 г маси тіла
Вимірювати температуру тіла кожні 15 хв.	Дослід проводять впродовж 60 хв.
Скласти температурний графік
Оформити результати досліду та зробити висновки	В протоколі досліду описати одержані результати

Структурно-логічна схема № 2. СХЕМА ПАТОГЕНЕЗУ ЛИХОМАНКИ

Екзогенні пірогени

↓

Взаємодія екзогенних пірогенів з лейкоцитами

↓

Активація фагоцитозу Виділення ендогенних пірогенів

↓

Нейрони центру терморегуляції: утворення ПГЕ2, цАМФ

↓

Зниження порогу збудливості холодових рецепторів

↓

Підвищення рівня «установочної точки» центру терморегуляції

↓

Обмеження тепловіддачі, підвищення теплопродукції

↓

Підвищення температури до нового рівня регулювання

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-11-20