Нормативно-правові акти та документи підприємств з охорони праці

Конкретні вимоги охорони праці до виробничого середовища, обладнання, устаткування, порядку ведення робіт, засобів захисту працюючих, порядку навчання працюючих тощо регламентуються відповідними нормативно-правовими актами, які розробляються у відповідності з законодавством про охорону праці і становлять норма-тивно-техиічпу базу охорони праці.

Нормативно-правовий акт - це офіційний документ компе­тентного органу державної влади, яким встановлюються загаль­нообов'язкові правила (норми). Законом України «Про охорону праці» визначено, що пормативно-правові акти з охорони праці (НПЛОГІ) - цс правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних НГІЛОП здійснює Дсржпромгірнагляд* за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погоджен­ням з іншими органами державного нагляду за охороною праці. ІІПАОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи па засоби праці і тех­нологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

НПАОП поширюються також і на сферу трудового і професійного навчання. Вони є обов'язковими для виконання у виробничих май­стернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудово­го і професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах. До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у тако­му ж порядку, що й до працівників підприємства.

НПАОП, що затверджуються Дсржгірпромнаглядом України, та НПАОП колишнього СРСР, що діють на території України, підлягають включенню до Державного реєстру нормативно-правових актів з охоро­ни праці (Реєстру НПАОП). Реєстр НПАОП - це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та форму­вання відповідного інформаційного фонду цих актів. Відомості про

■ До 20 квітня 2005 р. - «Держнаглядохоронпраці».

зміни у Реєстрі НПАОП, про затвердження і введення нових, перегляд і зміни чинних НПАОП щоквартально надаються у покажчику НПАОП, який публікується у журналі «Охорона праці» та інших виданнях.

У Реєстрі НПАОП кожному нормативному акту присвоєно відпо­відне позначення (код) - для можливості машинного обліку, ефектив­ного зберігання і зручності користування ним. Кодове позначення складається з абревіатури НПАОП і трьох груп цифр:

НПАОП ХХ.Х-Х.ХХ-ХХ (далі повна назва нормативно-правовго акту).

Перша група цифр (ХХ.Х) вказує вид економічної діяльності, на який поширюється даний документ - розділ (перші дві цифри) і група (третя цифра) відповідно до Державного класифікатора України ДК 009-96. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Якщо НПАОП поширюється на всі або декілька видів економічної діяльно­сті, у коді зазначається 00.0.

У другій групі цифр (Х.ХХ) - перша цифра означає вид норматив­ного акту (1 - правила, 2 - переліки, 3 - норми, 4 - положення, 5 -інструкції, 6 - порядки, 7 - інші документи), дві наступні - порядковий номер нормативного акту у межах даного виду в порядку реєстрації.

Останнє двозначне число (XX) - рік затвердження нормативного акту.

Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце посідають державні стандарти України (ДСТУ) та відповідні норма­тивні акти (правила, норми, інструкції тощо) колишнього Радянсько­го Союзу, які є чинними в Україні на даний час.

Починаючи з 1972 р. в СРСР була розроблена і впроваджена в дію Система стандартів безпеки праці, а її стандарти складали окрему - 12-у групу Єдиної Державної Системи стандартів СРСР, яка мала назву «Система стандартов безопасности труда» (ССБТ). Відповідно до Угоди про співробітництво в галу­зі охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД у грудні 1994 року, ця система продовжує розвиватись та удосконалюватись на міждержавному рівні, а її стандарти надалі визнаються Україною як міждержавні стандарти за узгодженим переліком. Ці стандарти внесені до Реєстру НПАОП окремою гру­пою під рубрикою «Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці».

В Реєстрі ІІПАОП нормативи цієї групи приводяться в такому вигляді:

ГОСТ 12.Х.ХХХ-ХХ.ССБТ (далі повна назва стандарту).

В приведеному вище коді цифра 12 означає, що норматив відноситься до ССБТ.

Перша цифра після 12. визначає групу даного нормативу в системі. Систе­ма передбачає 10 груп нормативів - від 0 до 9. Чинними на даний час є групи 0-5. Групи 6-9 - резервні.

Стандарти групи 0 - основоположні. Вони встановлюють організаційно-методичні основи ССБТ, термінологію в галузі охорони праці, класифікацію безпечних та шкідливих виробничих факторів, вимоги до організації трудо­вих процесів, навчання, атестації тощо.

Стандарти групи 1 регламентують загальні вимоги безпеки до окремих видів небезпечних і шкідливих виробничих факторів, гранично допустимих значень їх параметрів і характеристик, методів контролю та захисту працюючих.

Стандарти групи 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничо­го устаткування, до окремих його видів, до методів контролю за дотриманням вимог безпеки.

Стандарти групи 3 регламентують вимоги безпеки до технологічних про­цесів, робочих місць, режимів праці, систем управління тощо.

Стандарти групи 4 - це стандарти вимог до засобів колективного та інди­відуального захисту, їх конструктивних, експлуатаційних та гігієнічних яко­стей, а також до методів їх випробування та оцінки.

Стандарти групи 5 визначають загальні вимоги безпеки до виробничих будівель, приміщень і споруд.

Подальші три цифри (XXX) визначають порядковий номер даного ГОСТ в групі за реєстрацією, а дві останні (XX) - рік видання.

Крім НПАОП, Держаних та міждержавних стандартів для регла­ментації вимог охорони праці застосовуються також нормативно-пра-вові акти, що вводяться іншими державними органами. Такими доку­ментами є Державні санітарні норми (ДСН), Державні санітарні пра­вила і норми (ДСанПіН), Державні будівельні норми (ДБН), Норма­тивні акти з пожежної безпеки (НАПБ) тощо.

Нормативно-правові акти з охорони праці потрібно відрізняти від відомчих документів, що можуть розроблятися на їх основі і затвер­джуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, кор­пораціями та іншими об'єднаннями підприємств з метою конкретиза­ції вимог нормативно-правових актів залежно від специфіки галузі.

Обов'язком роботодавців є неухильне дотримання вимог норма­тивно-правових актів, що діють у сфері охорони праці. У разі немож­ливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на кон­кретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розгля­дає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав 64

може, як виняток, прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересова­них працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства, установи, організації. Нормативні акти підприємства конкретизують вимоги нормативно-правових актів і не можуть містити вимоги з охорони праці менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах.

Компетенцією нормативних актів підприємства можуть бути:

• організація управління охороною праці на підприємстві;

• визначення обов'язків, прав та відповідальності служб і посадових осіб
за дотриманням функцій щодо охорони праці;

• забезпечення перспективного і поточного планування роботи щодо
поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, усунення при­
чин травматизму професійних та виробничо обумовлених захворювань;

• організація лабораторних досліджень умов праці, атестація робочих
місць на відповідність чинним нормативам з охорони праці;

• внесення вимог нормативно-правових актів з охорони праці до техноло­
гічної і конструкторської документації, встановлення порядку проведення
експертизи цієї документації щодо повноти викладення цих вимог;

• організація правильної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки (кра­
нів, посудин, що працюють під тиском тощо);

• організація проведення інструктажів, навчання і перевірки знань прац­
юючих з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до
робіт з підвищеною небезпекою;

• встановлення правил безпечного виконання робіт і поведінки працівни­
ків па території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних
майданчиках та робочих місцях;

• опрацювання, узгодження в установленому порядку та затвердження захо­
дів щодо забезпечення безпеки працівників на певних роботах у разі відсутності
в норматнвно-правових актах з охорони праці конкретних вимог;

• визначення заходів щодо пожежної безпеки;

• організація забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту,
мийними та знешкоджувальними засобами, а також лікувально-профілак­
тичним харчуванням, молоком, газоваиою підсоленою водою тощо;

• організація проведення попереднього (при влаштуванні на роботу) і
періодичних медичних оглядів працівників певних категорії!;

• встановлення порядку ознайомлення працівника, з яким укладається
трудова угода, з умовами праці на підприємстві, можливістю шкідливого
впливу на здоров'я, пільгами та компенсаціями за роботу в шкідливих умовах
відповідно до чинного законодавства та колективного договору;

• визначення порядку інформування працюючих про зміни в норматив­
них актах протягом дії трудового договору.

Визначений перелік не є повним, а власник може затверджувати норма­тивні акти про охорону праці, що виникають із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства.

Для опрацювання, узгодження, затвердження нормативних актів підприємства за наказом власника створюється комісія чи робоча група, визначаються терміни, виконавці та керівники. Розробляється план опрацювання нормативного акту, який затверджується власни­ком. Проект нормативного акту підприємства про охорону праці узго­джується зі службою охорони праці цього підприємства та юрискон­сультами, з іншими зацікавленими службами, профспілками. Реєстра­ція та облік нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, здійснюються у порядку, встановленому власником, якщо інше не передбачено законодавством.

Дата добавления: 2014-11-20