Організація охорони праці на виробництві

Закон «Про охорону праці» зобов'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до НПАОП, а також забезпечити додержання вимог

законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією мстою роботодавець повинен створити і забезпечити функ­ціонування системи управління охороною праці, для чого він:

• створює відповідні служби, які забезпечують вирішення конкрет­
них питань охорони праці;

• розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встано­
влених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відпо­
відно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки,
засоби механізації та автоматизації, позитивний досвід з охорони
праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого
обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним етапом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випад­
ків, професійних захворювань;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних дос­
ліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання
та устаткування, атестації! робочих місць та за їх підсумками вживає
заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробни­
чих факторів;

• розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці підпри­
ємства, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими
актами та нормативними документами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за додержанням працівниками технологічних
процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуван­
ням та іншими засобами виробництва, використанням засобів захисту,
виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітниц­
тво з працівниками у галузі охорони праці;

• вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі
виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

За порушення зазначених вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність.

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію та технологічні процеси повинні відповідати вимогам НПАОП.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та

експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткуван­ня підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місце­вий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням Держнаглядохоронираці (Дсржпромгірнагляду), вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб робото­давець створює службу охорони праці як окрему структуру. На під­приємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охо­рони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають від­повідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю поса­дою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-техиічннх служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі лікві­дації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служба охорони праці опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці підприємства, проводить оперативно-ме­тодичне керівництво роботою з охорони праці, організовує роботу підрозділів і всього підприємства щодо створення безпечних та неш­кідливих умов праці.

Служба охорони праці бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій, розробці положень, інструкцій, інших норматив­них актів про охорону праці підприємства, сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці.

Служба охорони праці контролює дотримання чинного законодав­ства, НПАОП, виконання працівниками посадових інструкцій, вико­нання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок, своєчасне прове­дення навчання та інструктажів.

Спеціалісти служби охорони праці мають право безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи

підприємства, порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та покращанні умов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:

♦ видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати
від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охоро­
ни праці;

♦ вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медич­
ного огляду, навчання, інструктажу чи не мають допуску до відповід­
них робіт або не виконують вимог НГІАОП;

♦ зупиняти роботу у разі виявлення порушень, які створюють
загрозу життю або здоров'ю працюючих;

♦ надсилати роботодавцю подання про притягнення до відпові­
дальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише робото­давець.

З мстою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішен­ні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу на підприємстві може створювати­ся комісія з питань охорони праці.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персо­нальний склад, строк повноважень приймається трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) які затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства. Комісія формуєть­ся на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудово­го колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються спеціа­лісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями комісії є захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, узгодження, шляхом двосторонніх консультації"!, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобіган­ня конфліктам.

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колек­тивним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекоменда­ційний характер, впроваджуються в життя наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргументо­вану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

1.5.4. Обов'язки працівників щодо виконання вимог охорони праці

Забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві неможливе без знання і виконання працівниками всіх вимог НПАОІ І, що стосуються їхньої роботи, правил поводження з машинами, меха­нізмами, устаткуванням, використання засобів захисту, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, співробіт­ництва з роботодавцем у справі охорони праці.

Обов'язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивчен­ню вимог нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами вироб­ництва. Кожен працівник повинен знати, що Закон «Про охорону праці» забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Якщо робото­давець не дотримується строків проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник має право про це нагадати відповідному керівникові, а на прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці. Після навчання (інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за його про­фесією.

Запорукою попередження більшості аварій і нещасних випадків па виробництві є неухильне дотримання працівниками вимог безпеки праці. Порушення технологічного процесу, правил дорожнього руху, иезастосування засобів індивідуального чи колективного захисту або недотримання інших вимог безпеки праці рано чи пізно приведе до тяжких наслідків. Тому невипадково у ст. 34 Закону «Про Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві...» вказано, що якщо нещасний випадок трапився внас­лідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може зменшуватися до 50 відсотків.

Більше того, до Кодексу України про адміністративні правопору­шення внесені доповнення про накладення штрафу па працівників за порушення вимог НГІАОП або невиконання законних вимог службо-

ізнх осіб органів нагляду щодо усунення порушень законодавства про охорону праці.

Під час роботи працівники повинні користуватися відповідними 313. Роботодавець зобов'язаний не допускати до роботи працівників, які відмовляються користуватися необхідними засобами індивідуаль­ного чи колективного захисту.

Усі працюючі повинні бути ознайомлені з колективним договором. У колективному договорі, як правило, містяться зобов'язання праців­ників ретельно вивчати вимоги НПАОП, виконувати встановлений порядок безпечного виконання робіт відповідно до конкретних обов'язків та професій, а також правила поведінки на території під­приємства і робочих місцях; брати активну участь і проявляти ініціа­тиву у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці, вно­сити раціоналізаторські та інші пропозиції з цих питань тощо. Неви­конання працівником вимог НПАОП є порушенням трудової дисци­пліни, яке тягне за собою застосування до порушника дисциплінарних стягнень (догана, звільнення з роботи).

Згідно зі ст. 17 Закону «Про охорону праці» та ст. 169 КЗиП України працівники при прийнятті на роботу і протягом трудової діяльності на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпеч­ними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попередній і періодичний медичні огляди. Пере­лік професій, працівники яких підлягають медичному огляду затвер­джено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559, а термін і порядок його проведення - наказом МОЗ від 31.03.1994 р. № 45 за погодженням з Держнаглядохоронпраці, Мін­праці, Міністерством соціального захисту України і Федерацією профспілок України.

Усі особи молодше вісімнадцяти років, незалежно від того, на яких роботах вони будуть працювати, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові.

Якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'я­зане з умовами праці, то на його прохання або за ініціативою робото­давця може проводитися позачерговий медичний огляд.

Працівники, які ухиляються від проходження обов'язкового медичного огляду, можуть бути притягнуті до дисциплінарної відпові­дальності і відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Співробітництво працівника з власником у справі охорони праці -це перш за все вжиття особисто працівником посильних заходів щодо

Дата добавления: 2014-11-20