Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві

1.5.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження

Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної полі­тики, спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охоро­ною праці. Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
з нагляду за охороною праці;

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо ство­рення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці. З метою координації діяльності органів державного управління охо­роною праці при Кабінеті Міністрів створена Національна рада з

питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце- прем'єр-міністр України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:

♦ здійснює комплексне управління охороною праці на державному
рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за
виконанням функцій державного управління охороною праці міні­
стерствами, відомствами, місцевими державними адміністраціями та
органами місцевого самоврядування;

♦ розробляє за участю міністерств, відомств, ФССНВ, всеукра­
їнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну про­
граму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середо­
вища і контролює її виконання;

♦ ЗДІЙСНЮЄ пормотворчу діяльність, розробляє та затверджує
ІІПАОГІ або зміни до них;

♦ координує роботу міністерств, відомств, місцевих держадміні­
страцій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших
суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища;

♦ одержує безоплатно від міністерств, відомств, місцевих держ­
адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів під­
приємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для
виконання покладених на нього завдань;

♦ бере участь у міжнародному співробітництві та в організації
виконання міжнародних договорів з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий дос­
від з цих питань.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його ком­петенції, є обов'язковими для виконання.

Примітка. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці до середини 2005 р. був Державний комітет України з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці. Під час робо -ти над новою редакцією цього підручника Держнаглядохоронпраці було пере­творено у Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гір -ничого нагляду Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Держ-промгірнагляд). 15 листопада 2005 р. Постановою Кабінету міністрів Украї­ни № 1090 було затверджено Положення про Держпромгірнагляд. Оскільки всі документи центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці,

що використовуються в цьому підручнику були затверджені Держнаглядохо- ронпраці, автори підручника дають по тексту нову назву - Держпромгірна-гляд, іноді дана сноска.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади роз­робляють і реалізують за участю профспілок галузеві програми поліп­шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здій­снюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охо­рони праці, створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, здійснюють відомчий кон­троль за станом охорони праці на підприємствах галузі, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах вико­навчої влади створюються структурні підрозділи з охорони праці.

Крім вищеперелічених функцій, які покладаються на всі міністер­ства та інші центральні органи виконавчої влади, деякі міністерства, зокрема Мінпраці, МОЗ, МИС виконують спеціальні функції охоро­ни праці.

Мінпраці забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністер­ства охорони здоров'я, визначає порядок та здійснює контроль за які­стю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності норма-тивно-иравовим актам з охорони праці.

МОЗ розробляє гігієнічно обґрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях та у межах робочої зони під­приємств, опрацьовує санітарні норми щодо нормативів та методик визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику атестації робочих місць тощо.

МНС, структурним підрозділом якого зараз є Держиромгірнагляд, здійснює також заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру і зменшення збитків під час аварій та катастроф, проводить оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та інформування його про наявну обстановку, організовує та проводить рятувальні та інші невідкладні роботи.

Діяльність Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядуван­ня спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практич­ного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної

політики у сфері охорони праці - пріоритет життя і здоров'я праців­ників. В умовах переходу до ринкової економіки, створення числених підприємств та інших господарств з недержавними формами власно­сті, що не мають галузевого підпорядкування, незмірно зростає зна­чення місцевих органів державної виконавчої влади в організації без­печних і здорових умов праці, усуненні причин виробничого травма­тизму та професійних захворювань.

Законами «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування» передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких ґрунтуєть­ся місцеве та регіональне самоврядування. Отже, забезпечення вико­нання вимог законодавства про охорону праці є об'єктом та предме­том діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самов­рядування.

1.5.2. Державний нагляд, відомчий і громадський контроль за охороною праці

З метою забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного нагляду, відомчого і гро­мадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших НІІАОП здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади
з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної
безпеки (Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони
природного середовища),

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної
безпеки (Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від нас­
лідків Чорнобильської катастрофи),

• спеціально уповноважені їй державний орган з питань гігієни
праці (Головний державний санітарний лікар та санітарно-епіде­
міологічна служба Міністерства охорони здоров'я).

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулюється відповідним законом України, а саме: «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідеміч­ного благополуччя населення» та іншими документами, що затвер­джуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Основні функції та завдання, які вирішує спеціально уповноваже­ний центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці, були викладені в параграфі 1.5.1. Свою роботу по нагляду за охороною праці Держпромгіриагляд проводить через територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції охорони праці та експертно-технічні центри.

Інспектори Держпромгірнагляду мають право:

♦ безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єк­
ти), виробництва, та здійснювати в присутності роботодавця або
його представника перевірку додержання законодавства з охорони
праці;

♦ одержувати пояснення, висновки обстежень, аудитів, звіти про
рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодав­
ства та вжиті заходи щодо їх усунення;

♦ видавати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження)
про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

♦ забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію ви­
робництв, робочих місць, будівель, устаткування, виконання певних
робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції,
а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і
ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працю­
ючих;

♦ притягати до адміністративної відповідальності працівників,
винних у порушенні законодавства про охорону праці;

♦ надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих
осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для
притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Аналогічними повноваженнями наділені також інші органи дер­жавного нагляду за охороною праці.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійсню­ється відповідними службами охорони праці (див. 1.5.3 та 1.5.6).

Громадський контроль за додержанням законодавства про охоро­ну праці створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних

виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колек­тивного захисту здійснюють професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників (уповноважених осіб). У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на період, необхідний для усунення такої загрози.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці та об'єктів виробничого призначення, що про­ектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх НПАОП, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадсь­кий контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, яка має право безперешкодно перевіря­ти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення вия­влених порушень НГІАОП.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок орга­нізовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє упов­новажених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених з охорони праці. їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріаль­ної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих праців­ників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.

Дата добавления: 2014-11-20