Стимулювання охорони праці

Стимулювання охорони праці - неодмінна умова попередження виробничого травматизму та профілактики профзахворювань. На державному рівні стимулювання охорони праці регулюється законо­давчими актами і перед усім Законом «Про охорону праці», у якому цьому питанню присвячено IV розділ, та Законом «Про загальноо­бов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ці закони визначають, що при розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства за умови досягнення належного стану охорони праці, зниження рівня або відсутності трав­матизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення робото­давцем відповідних профілактичних заходів може бути встановлено знижку. За високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці встановлюється надбавка до розмі­ру страхового внеску.

Згідно ст. 26 Закону «Про охорону праці» роботодавець зобов'яза­ний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог охорони праці іншим юридичним чи фізичним особам. Роботодавець також відшко­довує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експер­тизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворюван-

ня, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захво­рювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання роз­поряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці роботодавці притягаються до сплати штрафу. Якщо на робото­давця протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхо­вого тарифу.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва.

Таким чином, штрафні санкції, а також збільшені страхові виплати, що повинні здійснюватися роботодавцем у випадку незадовільної робо­ти з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та проф­захворювань, сьогодні досить значні, тому змушують йоп) замислитись, що краще: зазнавати збитків, не займаючись охороною праці, чи своєча­сно вкласти прийнятні кошти у профілактичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей, та не конфліктувати з Законом.

Справжній власник, безумовно, обере другий варіант.

Серед стимулюючих заходів, передбачених законодавством, слід відзначити:

• отримання підприємствами на безповоротній основі фінансової
допомоги від ФССІІВ для розв'язання гострих проблем з охорони
праці;

• отримання безкоштовних консультацій і допомоги при створенні
та реалізації ефективної системи управління охороною праці;

• диференціація внесків на державне соціальне страхування, про
що було сказано раніше.

Описана вище система стимулювання охорони праці є системою зовнішнього стимулювання, тобто стимулювання роботодавця з боку держави (суспільства). Подібні системи ефективно працюють в біль­шості економічно розвинених країн світу.

Класичним прикладом успішного функціонування системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є Німеччина. Запроваджена там ще у XIX столітті така система пережи­ла дві світові війни, цілий ряд інших потрясінь політичного та еконо-

мінного характеру й до сих пір ефективно виконує покладені на неї завдання по забезпеченню соціального захисту потерпілих на вироб­ництві, їх реабілітації та по профілактиці нещасних випадків.

Про результати діяльності цієї системи свідчать наступні факти. За ЗО років (1960-1990 рр.) середня величина страхового внеску змен­шилася з 1,51% до 1,36%. Це зв'язано зі зниженням кількості та сер­йозності випадків виплати страхових компенсацій, тобто - з поліп­шенням стану безпеки виробництва і профілактичної діяльності у сфері охорони праці.

Розподіл затрат між трьома областями відповідальності (профі­лактика, реабілітація та фінансові компенсації) за період з 1960 до 1994 рр. перетерпів наступні зміни:

♦ затрати на профілактику збільшилися з 2,6% до 7,1%. Це пов'яза­
не з постійним удосконаленням, інтенсифікацією та розширенням
номенклатури профілактичних заходів, які застосовує система страх­
ування;

♦ затрати на реабілітацію зросли з 20,4% до 31,2%;

♦ затрати на страхові компенсації та пенсії зменшилися з 77% до
61,7%.

В нашій країні стимулювання охорони праці через систему соціаль­ного страхування запроваджується після 2001 р. з введенням у дію Закону «Про...страхування від нещасного випадку на виробництві...». Проте на 2005 р. система страхування в Україні, в силу причин органі­заційного характеру та накопичених раніше (до 2001 р.) боргів з виплат потерпілим, ще не застосовує знижок-надбавок до страхових тарифів і переведення підприємств до іншого класу професійного ризику, що не дозволяє використати потенціал стимулювання, закладений в системі.

Не менш важливе значення для забезпечення охорони праці має стимулювання безпечного ведення робіт окремими працівниками - впутрішпьофірмове стимулювання. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та іні­ціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Економічний механізм управління охороною праці повинен перед­бачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно дотриму­ються вимог охорони праці, не допускають порушень правил та норм особистої та колективної безпеки, приймають активну і творчу участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підпри­ємстві. Колективний договір (угода) повинен закріплювати різного

роду моральні і матеріальні заохочення цих працівників: оплата праці, премії (у тому числі спеціальні заохочувальні премії за досягнення високого рівня охорони праці), винагороди за винахідництво та раціо­налізаторські пропозиції з питань охорони праці.

Велику користь дає преміювання робітників бригад, дільниць, цехів за тривалу роботу без порушень правил охорони праці, без травм і аварій. У випадку наявності небезпечних та шкідливих виробничих чинників, що постійно загрожують здоров'ю працівника, йому реко­мендується виплачувати надбавку за підвищену обережність. Крім матеріального заохочення, велике значення має також і моральне сти­мулювання, яке свого часу використовувалось в нашій країні і яке успішно використовують закордонні фірми. Форми морального сти­мулювання можуть бути найрізноманітнішими: від оголошення подя­ки до організації вечорів відпочинку, пікніків, круїзів для колективів, що досягли найкращих результатів з охорони праці.

Економічне стимулювання потрібної поведінки людини залежить від багатьох чинників, у тому числі від рівня особистого доходу; дифе­ренціації доходів на підприємстві, у регіоні, галузі, в державі в цілому; реального бюджету працівника та його сім'ї; рівня забезпеченості жит­лом, послугами медицини, освіти, культури; дієвості економічних сти­мулів, які застосовує підприємство тощо. Зокрема рівень особистого доходу значною мірою впливає на силу мотивації. Стосовно диферен­ціації доходів відомо, що на силу мотивації негативно впливає як нез­начна, так і завелика диференціація доходів. Водночас необхідно пам'ятати про те, що підрядну й акордну оплату неприпустимо засто­совувати на роботах з підвищеною небезпекою, оскільки в даному випадку підвищення продуктивності може йти на шкоду безпеці.

Для здійснення стимулювання охорони праці необхідно мати кіль­кісні показники для оцінки рівня роботи щодо забезпечення безпеки праці у виробничих підрозділах та на робочих місцях. З цією метою розроблено і знаходять застосування багато різноманітних підходів і показників, з яких покажемо один, як найтиповіший.

Рівень охорони праці визначається коефіцієнтом охорони праці К_0І], який є добутком трьох коефіцієнтів

де К_в() - коефіцієнт виробничої безпеки, що характеризує виконання праців­никами норм та правил охорони праці; він являє собою відношення кількості працюючих, які суворо дотримуються вимог безпеки праці до загальної кіль­кості працюючих в цеху (на ділянці);

К_тй - коефіцієнт технічної безпеки, який являє собою відношення кількості машин, механізмів, іншого обладнання, що повністю відповідає вимогам без­пеки до загальної кількості одиниць обладнання у підрозділі; К - коефіцієнт виконавчої дисципліни, який являє собою відношення кіль­кості виконаних заходів з охорони праці за певний термін до загальної кіль­кості намічених заходів.

Аналізуючи динаміку зміни К_оп або інших коефіцієнтів можна робити висновки щодо рівня та спрямованості роботи з охорони праці у підрозділі. Можна планувати зростання цих коефіцієнтів, можна використовувати їх для заохочення (стимулювання) колективів та окремих працівників.

Узагальнена схема методів стимулювання охорони праці на під­приємстві представлена на схемі.

Дата добавления: 2014-11-20