Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків відноситься до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист громадян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопи­чувального довгострокового страхування життя, страхування від нещас­них випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні стра­хового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Страхування від нещасних випадків виникло в XIX ст. в Англії.

Об'єктом страхування за цим видом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховиком договір страху­вання. Договір страхування не укладається з онкологічно хворими, хво­рими на тяжкі форми захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, які перебувають на обліку в наркологічних, психоневроло­гічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах.

Передбачено кілька видів страхування від нещасних випадків: з опла­тою внесків як за рахунок страхувальників (індивідуальний вид страхуван­ня від нещасних випадків), так і за рахунок підприємств і організацій (ко­лективний вид). Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є робітники, пов'язані з небезпеч­ними для здоров'я і життя умовами праці — пожежники, пілоти, рятуваль­ники тощо, які застраховані на випадок смерті чи втрати здоров'я при ви­конанні службових обов'язків), з якими застраховані перебувають у тру­дових або інших, передбачених законом, відносинах.

Страховою подією за цим видом страхування є нещасний випадок, тоб­то будь-який раптовий, випадковий вплив на здоров'я застрахованого, який стався не з його вини та призвів до травми, інвалідності і смерті. Стра­ховою подією вважається: гостре отруєння отруйними рослинами, хімічни­ми речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними хар­човими продуктами, ліками; травми; захворювання енцефалітом, поліо­мієлітом; поранення органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних маніпуляцій, або смерть застрахованої особи.

Страховими випадками, при настанні яких страховик повинен вико­нати зобов'язання, взяті при укладанні договору страхування від нещас­них випадків є:

- тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності (не менше ніж на сім днів);

- постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інва­лідності);

- смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Крім цього, страхова компанія може взяти на себе при укладанні дого­вору страхування і додаткову відповідальність перед страхувальником. Не вважається страховим випадком подія, яка відбулася внаслідок:

а) навмисних або неправомірних дій страхувальника, що призвели до настання страхового випадку;

б) дій страхувальника, який перебував у стані алкогольного, наркотич­ного або токсичного сп'яніння;

в) самогубства або замаху на самогубство страхувальника за винятком тих випадків, коли страхувальник (застрахована особа) був доведений до такого стану протиправними діями третіх осіб;

г) навмисного спричинення страхувальником собі тілесних ушкоджень, у тому числі під впливом дій третіх осіб;

д) вчинення вигодонабувачем (спадкоємцем) навмисного злочину, що призвів до загибелі або смерті страхувальника.

Згідно зі ст. 9 Закону страхова сума — грошова сума, в межах якої стра­ховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається за домо­вленістю між страховиком і страхувальником при укладенні договору стра­хування. За кожну добу затримки виплати страхової суми страхувальнику виплачується недотримка (штраф, пеня), розмір якої визначається у дого­ворі страхування. Вартість страхового поліса залежить від професії застра­хованого, занять спортом, часу і місця договору страхування, географічної території діїдоговору страхування, кількості одночасно застрахованих осіб, порядку оплати.

Страхова сума виплачується страховиком у таких випадках:

- загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу або спадкоємцю у розмірі 100% стра­хової суми;

- отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку і встановлення інвалідності І групи йому виплачується 100% страхової суми; II групи - 75% страхової суми; III групи - 50% страхової суми;

- тимчасової втрати страхувальником працездатності йому випла­чується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

При настанні тимчасової втрати працездатності, розрахунок страхо­вого відшкодування проводиться за таблицею витрат залежно від тяжкості пошкодження. Страхова компанія може виплачувати своєму клієнту відшкодування за кожен день перебування на лікарняному (0,5% страхо­вої суми у випадку стаціонарного і 0,25% — амбулаторного лікування).

За умови, що травму отримала застрахована дитина, страхова сума (її частина) виплачується її батькам або особі, яка визнана опікуном відпові­дно до чинного законодавства України, з розрахунку 0,5% страхової суми за кожну добу згідно з лікарняним листком або довідкою з медичної уста­нови, але не більше 50% страхової суми.

Варто зазначити, що загальна сума страхових виплат зі страхових випадків не повинна перевищувати страхової суми за договором страхування. У разі неповної сплати страхового платежу страхувальником, відповідальність стра­ховика буде пропорційною сплаченій частці страхового платежу.

Застрахований від нещасного випадку має право на такі види страхо­вого відшкодування:

- фіксована сума за кожен день тимчасової втрати працездатності;

- визначений відсоток страхової суми при отриманні інвалідності;

- повна страхова сума у випадку смерті.

Якщо страхувальник у період дії договору страхування збільшує розмір страхової суми, то тоді укладається додаткова угода до діючого договору страхування.

Порядок укладання договору страхування від нещасних випадків виз­начений ст. 18 Закону, але має деякі особливості:

- договір страхування оформляється у двох екземплярах, які зберіга­ються у кожної зі сторін;

- при укладанні договору про страхування третіх осіб (крім дітей у віці до 16 років) необхідна письмова згода застрахованої особи;

- при поданні заяви на укладення договору страхувальник повинен надати інформацію, яку вимагає страховик щодо стану здоров'я кожної особи, на користь якої укладається договір (інколи страховик вимагає ме­дичний висновок від особи, про страхування здоров'я якої укладається договір);

- термін дії договору страхування встановлюється за згодою сторін від одного до дванадцяти місяців, якщо інше не передбачено договором стра­хування.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

- повідомити страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів з моменту його настання;

- надати страховику необхідні документи, передбачені правилами та договором страхування;

- надати страховику достовірні дані про стан здоров'я застрахованої особи, а також іншу необхідну інформацію на вимогу страховика.

Для отримання страхової суми страхувальник подає документи, які підтверджують настання страхового випадку (табл.4).

Якщо для одержання страхового відшкодування необхідні документи, отримання яких у визначений термін неможливе (рішення господарсько­го суду, свідоцтво про право на спадщину та ін.), то страхувальник зобов'­язаний надати їх протягом терміну, передбаченого правилами та догово­ром страхування, з дня отримання у відповідних органах.

Страхування від нещасних випадків поділяється на два види: добро­вільне й обов'язкове. Добровільне страхування від нещасних випадків пе­редбачає більш широкі можливості для страхувальника щодо вибору видів страхування. Порядок укладання й обслуговування страхової угоди при добровільній формі в цілому аналогічний тому, який застосовується при обов'язковій формі. Існують певні особливості, притаманні добровільно­му страхуванню від нещасних випадків.

Так, для страхувальників — фізичних осіб ставляться певні вимоги щодо віку, стану здоров'я. Для добровільного страхування не є страховим ви­падком інфікування СНІДом в результаті травми, а також хвороба. Умова­ми страхування передбачається можливість укладання договорів на пев­ний строк (здебільшого від одного до п'яти років), який визначається за домовленістю сторін. Але протягом цього періоду договір страхування може бути припинений за вимогою однієї із сторін. Найпоширеніші договори страхування строком на один рік. Деякі страхові компанії при укладанні договору страхування пропонують страхувальникові певні пільги, які спря­мовані, насамперед на залучення страхувальників.

До добровільних видів страхування від нещасних випадків належать індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків, страхування дітей і школярів від нещасних випадків, колективне страхування праців­ників за рахунок коштів підприємств тощо.

При настанні страхового випадку страхувальник або особи, які мають на це право, повинні звернутися до страхової компанії і повідомити про його настання, і якщо для цього є підстави, страхова компанія повинна здійснити страхову виплату, розмір якої залежить від наслідків страхового випадку для застрахованого.

Метою обов'язкової форми страхування, яку встановлює держава, є захист інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема. Законодавчими актами визначається перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обо­в'язки учасників страхування, страхові організації, які здійснюють обов'яз­кове страхування.

Не можуть бути застрахованими за умовами такого договору громадя­ни:

• у віці на момент закінчення строку договору понад 80 років;

• визнані у встановленому порядку недієздатними;

• хворі на тяжкі захворювання центральної нервової системи (пухли­на головного, спинного мозків та хребта, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, гостре порушення мозкового кровообігу, гострий некротичний енцефаліт, СНІД, душевнохворі);

• інваліди І групи.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків вміщує такі види страхування:

• на транспорті;

• працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добро­вільних і пожежних дружин (команд);

• життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

До обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті відносяться:

• пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомо­більного й електротранспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

• працівники транспортних підприємств, незалежно від форм влас­ності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних пере­везеннях, а саме:

- водії автомобілів, електротранспорту, машиністи і помічники ма­шиністів поїздів;

- машиністи поїздів метрополітену, провідники пасажирських вагонів, начальники поїздів;

- електромонтери поїздів;

- кондуктори;

- працівники вагонів-ресторанів та одиниць рухомого складу;

- механіки рефрижераторних секцій;

- працівники бригад медичної допомоги.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посад­ки в той чи інший вид транспорту до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страхо­вий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв - юридичні особи або дієздатні громадяни – суб'єкти підприємницької діяльності – власники транспортних засобів, які уклали із страховиком договори стра­хання страхують водіїв на час обслуговування поїздок. Дія обов'язкового особистого страхування не поширюється на паса­жирів:

- морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;

- внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ;

- автомобільного й електротранспорту на міських маршрутах. За цим видом страхування страховими випадками вважається:

• загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення — до 5 % вартості проїзду, та врахо­вується у вартість квитка. Ці страхові платежі перераховуються транспор­тними організаціями страховикам, які отримали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування в Уповноваженому органі та укла­ли агентську угоду з цими організаціями. Страховий платіж з обов'язково­го особистого страхування водіїв на залізничному, автомобільному та елек­тротранспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожно­го застрахованого.

Транспортна організація кожному застрахованому видає страховий поліс, який міститися на зворотному боці квитка, або видається на окре­мому бланку. В страховому полісі зазначається: вид обов'язкового страху­вання; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Якщо квиток на проїзд повністю купується за валюту іншої держави, то страховий платіж включається у вартість квитка і утримується з пасажи-Ра У цій же валюті.

Вітчизняним законодавством передбачено, що пасажирам, які мають право на безплатний проїзд, обов'язкове особисте страхування проводить­ся без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу.

До страхових випадків належать:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещас­ного випадку на транспорті.

Страхові суми виплачуються страховиками у таких випадках:

а) загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;

б) отримання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: І групи – 90% страховоїсуми; II групи - 75 % страхової суми; III групи — 50 % страхової суми;

в) тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу – 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинна:

- скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм (форма Н–1, передбачена Положенням про розслідування та облік нещасних ви­падків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. №623;

- скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зраз­ка;

- видати довідку потерпілому (що мав право на безплатний проїзд від­повідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страхо­вика (найменування, адреса, телефон).

Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещасний випадок, листа непрацездатності або довідки спеціа­лізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страхового випадку — копії свідоцтва про смерть і документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів — документа, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня отримання необхідних документів. Згідно зі ст.10 Закону страхові виплати здійсню­ються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соц­іальним страхуванням та соціальним забезпеченням і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Метою страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) є захист їхнього життя та здоров'я під час виконання своїх обов'язків за рахунок коштів, передбаче­них у кошторисах на їх утримання, підприємств, установ та організацій, де вони створені, а працівників сільської пожежної охорони — за рахунок юридичних осіб, які утримують підрозділи цієї охорони, або за рахунок місцевого бюджету.

Страховими випадками за цим видом страхування є:

- загибель або смерть застрахованого під час виконання своїх обов'язків;

- поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання, отримані під час ліквідації пожежі або наслідків аварії застрахованим, який викону­вав свої обов'язки згідно з наказом або дорученням.

Законодавство України передбачає, що страховиком є акціонерне то­вариство "Українська пожежно-страхова компанія" або інша страхова організація, яка отримала відповідну ліцензію в Уповноваженому органі, а застрахованим — працівник відомчої та сільської пожежної охорони, член добровільної пожежної дружини (команди), який виконує згідно із чин­ним законодавством функції з гасіння пожеж і ліквідації наслідків аварії. Максимальний обсяг відповідальності страховика встановлюється у розмірі десятирічної заробітної плати застрахованого за його посадою на день стра­хування. Максимальний страховий тариф становить 2 % страхової суми за кожного застрахованого. Договір страхування укладається, як правило, на один рік.

Якщо застрахованому внаслідок виконання ним обов'язків щодо гасі­ння пожеж або ліквідації наслідків аварії встановлено І групу інвалідності (або має місце загибель чи смерть застрахованого), то страховик зобов'я­заний виплатити 100 % страхової суми, II групу інвалідності — 90 % страхо­вої суми, III групу інвалідності — 70 % страхової суми, а при тимчасовій втраті працездатності внаслідок страхового випадку застрахованому вип­лачується 0,2 % страхової суми за кожну добу, але не більше 50 %страхової суми.

Якщо має місце тимчасова втрата працездатності внаслідок страхово­го випадку, то застрахований або його спадкоємець для виплати страхово­го відшкодування подають страховику заяву за встановленою формою і пред'являють документ, що засвідчує особу, а у випадку загибелі або смерті застрахованого подається копія свідоцтва про смерть застрахованого і свідоцтво про право на спадщину, при втраті застрахованим працездатності - копія довідки медико-соціальної експертної комісії про ступінь втрати працездатності, посвідчена нотаріально.

З вимогою про виплату страхової суми застрахований або його спад­коємці можуть звернутися до страховика не пізніше трьох років з дня на­стання страхового випадку.

Обоє 'язкове страхування життя і здоров 'я спеціалістів ветеринарної медицини проводиться за рахунок позабюджетних надходжень установ дер­жавної ветеринарної медицини на випадок загибелі (смерті), каліцтва або професійного захворювання, що настали у зв'язку з виконанням службо­вих обов'язків, при боротьбі із зоонозними захворюваннями та при безпо­середніх маніпуляціях з тваринами (надалі страхові випадки).

Страхуванню підлягають лікарі, фельдшери та техніки ветеринарної медицини, які здійснюють діагностичні, профілактичні, оздоровчі, ліку­вальні роботи у тваринництві, ветеринарно-санітарну експертизу тварин­ницької продукції та надають інші ветеринарні послуги власникам тварин (надалі застраховані).

Страхові платежі за обов'язковим страхуванням спеціалістів ветеринар­ної медицини сплачуються установами державної ветеринарної медици­ни, які мають позабюджетні надходження.

Щорічний страховий внесок за кожного застрахованого встановлюєть­ся у розмірі 8 % мінімального розміру заробітної плати.

Дата добавления: 2014-11-20