Зони банкрутства

Значення R	Вірогідність банкрутства, %
Менше 0	Максимальна (90-100)
0–0,18	Висока (60-80)
0,18–0,32	Середня (35-50)
0,32–0,42	Низька (15-20)
Більше 0,42	Мінімальна (до 10)

6. Прогнозна модель Таффлера. Британський учений Таффлер у 1977 році запропонував 4-факторну прогнозну модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах:

(12.6)

де Х1 – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов’язань; Х2 – відношення обігових активів до суми зобов’язань підприємства; Х3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів; Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо величина інтегрального показника більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить так звану „зону невизначеності”.

7. Модель Фулмера. Модель прогнозує банкрутство у 98% випадків на рік вперед і у 81% випадків на два роки вперед. Має такий загальний вигляд:

(12.7)

де V1 – відношення нерозподілених прибутків минулих років до сукупних активів; V2 – відношення об’єму реалізації до сукупних активів; V3 – відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів; V4 – відношення грошових потоків до повної заборгованості; V5 – відношення суми боргу до сукупних активів; V6 – відношення поточних пасивів до сукупних активів; V7 – натуральним логарифм (ln) від суми матеріальних активів; V8 – відношення обігового капіталу до повної заборгованості; V9 – натуральний логарифм (ln) від величини відношення прибутку до сплати відсотків і податків до суми сплачених відсотків.

За результатами моделі можна одержати наступним прогноз: настання неплатоспроможності неминуче при Н<0; при Н≥0 компанія функціонує нормально.

8. Модель Спрінгейта. Дана модель має наступний вигляд:

(12.8)

де А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів; В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів; С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості; D – відношення об’єму продаж до загальної вартості активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю складає 92%, однак з часом цей показник зменшується. Якщо Z<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом, при показнику Спрінгейта більше за 0,862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.

9. Модель Ж. Депаляна. Згідно цієї моделі ймовірність банкруства визначається за формулою:

(12.9)

де R1 – коефіцієнт обороту запасів; R2 – коефіцієнт поточної ліквідності; R3 – коефіцієнт левериджу; R4 – рентабельність активів; R5 – ефективність виробництва.

Підприємство вважається фінансово стабільним при показнику N, що перевищує 100. В іншому випадку високою є ймовірність банкрутства.

10. Модель Чессера. Оціночні показники цієї моделі наступні:

(12.10)

де Х1 – частка готівки та короткострокових фінансових вкладень у сукупних активах; Х2 – відношення нетто-продажів до найбільш ліквідних активів; Х3 – відношення брутто-доходів до сукупних активів; Х4 – відношення сукупної заборгованості до сукупних активів; Х5 – відношення основного капіталу до чистих активів; Х6 – відношення оборотного капіталу до нетто-продажів.

Змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується для оцінки ймовірності банкрутства у наступній формулі:

(12.11)

де е = 2,71828.

Порогове значення показника Р дорівнює 0,50. При показнику, вищому за порогове, ймовірність банкрутства є високою.

Підхід до потенційного підприємства-партнера з позиції кредитора передбачає також урахування кредитної історії фірми або підприємця (даний фактор застосовується під час аналізу із використанням більшості скорингових методик, що базуються на нарахуванні балів – а саме, у методиці кредитного скорингу FICO, моделі визначення платоспроможності Дюрана тощо) та деяких суб’єктивних факторів. До суб’єктивних факторів можна віднести, наприклад, якість та грамотність складання бізнес-плану й інших документів, наявність та якість гарантій або рекомендацій третіх осіб, навіть поведінку потенційного партнера під час співбесід і презентації проекту. Недарма перша літера абревіатури CAMPARI (модель оцінки кредитоспроможності позичальника, яка широко використовується у світовій банківській практиці, а також у діяльності комерційних банків України) розшифровується як „character” – тобто загальна характеристика клієнта, його ділових та особистих якостей.

Відмітимо також можливість використання такого нового показника як „податкова історія” (по аналогії з „кредитною історією”), який враховує наявність і характеристику заборгованості аналізованої фірми у відношенні державного і місцевого бюджетів. Потреба у врахуванні цього фактору викликана, передусім, специфікою фінансово-економічних відносин в умовах сучасної України, коли значну питому вагу у складі простроченої кредиторської заборгованості підприємств мають борги перед бюджетами різних рівнів (10-11%), а сукупна заборгованість суб’єктів господарської діяльності країни перед державними органами складає протягом останніх років в середньому 9200 млн. грн. щорічно.

Дата добавления: 2014-11-20