Антикризове індикативне планування

Розділ 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування можливості фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Ключовим моментом антикризового індикативного планування діяльності будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкротства:

1. 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках – коефіцієнті поточної ліквідності К_п і показникові частки позикових коштів К_з:

(12.1)

Якщо результат виявляється від'ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства.

Слід мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, інший податковий тиск. В силу цього 2-факторна модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємств, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності.

2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. Цей метод запропонований у 1968 р. відомим економістом Е. Альтманом. Індекс побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і дозволяє у першому наближенні розділити господарські суб’єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів. У загальному вигляді індекс має вигляд:

(12.2)

де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів; К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; К3 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; К4 – відношення ринкової вартості акцій до заборгованості; К5 – відношення виручки до суми активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах [-14;22], при цьому підприємства, для котрих Z≥2,99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1,81 до 2,99 складає зону невизначеності.

В українській практиці приймались численні спроби використання рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності та діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх факторах, що здійснюють вплив на функціонування підприємства, спотворюють імовірнісні оцінки. Досвід використання вказаної моделі в ряді країн (США, Канаді, Бразилії, Японії) показав, що спрогнозувати вірогідність банкрутства за допомогою 5-факторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90%, за 2 роки – до 70%, за 3 роки – до 50%.

3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Р. Ліс отримав наступну формулу для Великобританії:

(12.3)

де Х1 – відношення обігового капіталу до суми активів; Х2 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; Х4 – відношення власного капіталу до позикового.

Граничне значення тут складає 0,037. Однак зовнішні фактори (ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства.

4. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства. Р.С. Сайфулін та Г.Г. Кадиков запропонували використовувати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

(12.4)

де Ко – коефіцієнт забезпеченості власними коштами; Ктл – коефіцієнт поточної ліквідності; Ки – інтенсивність обігу авансованого капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на 1 у. о. коштів, вкладених у діяльність підприємства; Км – коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації; Кпр – рентабельність власного капіталу (відношення балансового прибутку до власного капіталу.

Якщо рейтингове число R для підприємства є більшим за 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані, якщо менше за 1 – у незадовільному.

5. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд:

(12.5)

де К1 – відношення обігового капіталу до активів; К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу; К3 – відношення виручки від реалізації до активів; К4 – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства. Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Дата добавления: 2014-11-20