Предмет історії держави і права України

Що ж являє собою історія держави і права України? Це наукова дисципліна, яка вивчає:

· еволюцію української державної традиції в цілому;

· розвиток механізмів державної влади в Україні;

· зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України.

Кожна наука має свій предмет дослідження: чітко визначене коло явиш та закономірностей, які вивчаються.

Історія державних і правових феноменів в даному курсі вивчається в певних рамках як часових, так і просторових. Часовими рамками є: момент виникнення державності й теперішній стан державної і правової системи; просторовими — територія, яку займала Україна протягом усього історичного часу. Хронологічно цей період охоплює другу половину VI — XX ст.

Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку, її перш за все цікавлять юридичні факти і політичні явища. Вивчаючи закономірності історичного розвитку, вона намагається виявити головні причини і наслідки виникнення, розвитку і падіння державно-правових систем. До них належать, головним чином, органи влади, центрального та місцевого управління, юстиції. Організація і діяльність цих органів розглядається як окремо, так і в цілому, в системній єдності, оскільки важливо уявити загальну картину і обставини їхньої еволюції і взаємодії.

В історії права України головна увага приділяється утворенню національної правової системи, вивченню та аналізу джерел права, кодифікаціям. Форми їхні можуть бути різноманітними: правди, статути, грамоти, універсали, права і т. ін. У цьому курсі вивчається процес виникнення та еволюції різних галузей права (кримінального, цивільного, процесуального та ін.), зародження та розвиток окремих юридичних категорій (злочин, кара, право власності і т. ін.), аналізується зміст найбільш важливих юридичних норм,

У курсі історії держави і права України досліджуються взаємозв’язки державних структур (органів влади, судових органів, управління і т. ін.), правових інститутів (окремих норм, галузей законодавства і т. ін.). Вивчення їх доводиться фактично до наших днів, до сучасної держави і права.

Історія держави і права України вивчає, зокрема, юридичний побут і правову культуру українського народу. Українська держава сформувалася за класичним зразком на основі племінних територіальних об’єднань. Законодавство виникло із звичаїв. Ці факти є початковими для вивчення процесу державо- і правоутворення України.

У зародженні та еволюції державно-правових інститутів величезну роль відіграє національний менталітет, який формується в тій сфері людської діяльності, що визначається термінами “культура” або “цивілізація”.

Цивілізація, її рівень та її цінності впливають на державну організацію суспільства, на процес правоутворення. Цивілізаційний підхід до вирішення питання про співвідношення держави і економіки виходить з намагання покінчити з марксистською абсолютизацією матеріально-економічних факторів, з погляду на державу з позиції вирішального впливу на неї перш за все духовно-моральних і культурних елементів суспільного розвитку.

На відміну від формаційної теорії, яка обґрунтовує наявність тотальної детермінації держави економічними причинами, цивілізаційна теорія доводить і існування в такій же мірі загальної детермінації духовними факторами. Духовно-культурні і моральні фактори можуть заблокувати або, навпаки, стимулювати розвиток держави і права.

Національний менталітет українського народу, його державно-правова традиція формувались під значним впливом християнської релігії та Церкви. Ось чому в курсі історії держави і права України досить багато уваги приділяється еволюції християнства та Церкви, їхнього впливу на розвиток державності та права.

Виходячи з особливостей предмету даної науки можна зробити висновок, що історія держави і права України є:

· суспільно-політичною наукою, бо вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава і право;

· юридичною наукою, бо вивчає правові аспекти суспільного життя;

· історичною наукою, оскільки вивчає державно-правові явища в їхньому історичному розвитку.

Як і кожна наука, історія держави і права України виконує певні функції, які характеризують її теоретичне і практичне значення для розбудови правової демократичної держави.

1. Пізнавальна функція зводиться до пізнання та пояснення історії виникнення та розвитку держави і права України. Незнання минулого не тільки шкодить пізнанню сучасного, але і ставить під загрозу будь-яку спробу належно діяти в умовах сьогодення.

2. Прогностична функція виражається в визначенні стійких тенденцій розвитку історико-правових явищ.

3. Виховна функція полягає в формуванні національної свідомості, поваги до українського та інших народів, патріотизму та відданості Батьківщині.

Отже, предметом історії держави і права України є пізнання процесу зародження і розвитку держави та права України, формування української державної традиції, вивчення державно-правових категорій та інститутів, правового становища населення, джерел права та правової системи в їхній історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Важливе значення для опанування предметом історії держави і права має періодизація курсу. Як вже підкреслювалось, ми намагаємось відійти від традиційного для марксистської історичної науки формаційного підходу до періодизації. Згідно з цивілізаційною теорією певний період історично-

го розвитку визначається, як підкреслювалось, не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки ідейно-духовними, культурологічними факторами, не тільки реально існуючим співвідношенням класових сил, але і накопиченими в процесі історичного розвитку й існуючими в рамках культури уявленнями про світ, соціальні цінності, стереотипи поведінки.

Вивчаючи державу та право, необхідно враховувати не тільки соціальні інтереси і діючі сили, але й нормативну поведінку, історичний досвід минулого. Державна влада повинна розглядатися як невід’ємна частина культури, що дозволить розкрити зв’язки влади і моралі, національного світогляду, символіки і т. ін.

Опираючись на цивілізаційний підхід та пам’ятаючи, що правознавця в історії перш за все цікавлять державно-правові форми, факти і явища, ми пропонуємо таку періодизацію курсу.

1. Державність та право Київської Русі (VI — початок XIII ст.).

2. Галицьке-Волинське князівство — продовження української державної традиції (перша пол. XIII — друга пол. XIV ст.).

3. Українська державність та право в литовсько-руську добу (друга пол. XIV — друга пол. XVI ст.).

4. Українські землі під владою Речі Посполитої (друга пол. XVI — перша пол. XVII ст.).

5. Українська держава та право в роки Визвольної війни (1648—1654рр.).

6. Українська державність під іноземною зверхністю (друга пол. XVII — XVIII ст.).

7. Україна під імперською окупацією (XIX — початок XX ст.).

8. Відродження Української держави (березень 1917 — квітень 1918рр.)

9. Українська Гетьманська держава (квітень —листопад 1918 рр.)

10. Українська Народна Республіка часів Директорії (листопад 1918 — листопад 1920рр.)

11. Західноукраїнська Народна Республіка (1918—1923рр.)

12. Формування радянської державності в Україні (1917 —1920рр.)

13. Соціалістична державність і право в Україні (1921 —1929рр.)

14. Держава і право України в період панування тоталітарного режиму (1929-1938рр.)

15. Держава і право України в роки другої світової війни (1939— 1945рр.)

16. Держава і право України в перші повоєнні роки і в період десталіні-зації (1945 — перша пол. 60-х рр.)

17. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 60-х — середина 80-х рр.)

18. Держава і право України періоду перебудови (1985—1991 рр.)

19. Державаі право України на сучасному етапі (1991 — 1998 рр.)

Як і будь-яка інша, ця періодизація курсу значною мірою умовна. Але в її рамках вдається розглянути головні державно-правові зміни і тенденції.

Кожна наука визначається не тільки своїм предметом, але і особливостями її методів та методологічних принципів.

Дата добавления: 2014-11-20