Д. Невиправне знівечення обличчя

Ґ. Переривання вагітності.

Г. Розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.

В. Душевна хвороба.

Б. Втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій.

А. Небезпека для життя.

Тяжкі тілесні ушкодження

СУДОВО-МЕДИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ

З медичної точки зору, тілесні ушкодження ‒ це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їхніх функцій, що виникає внаслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджувальних чинників ‒ фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяжкості та легкі. Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України (надалі ‒ МОЗ України) від 17 січня 1995 року № 6.

Відповідно до Кримінального кодексу України та даних правил ознаками тяжкого тілесного ушкодження є:

А. Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, має перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв’язку.

До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать:

а) ті, що проникають у черепну порожнину, в тому числі й без ушкодження мозку;

б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа (фото 7.1);

Фото 7.1. Перелом основи черепа. «Симптом окулярів»

в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурової ділянки.

При судово-медичній оцінці ступеня тяжкості струсу і забою головного мозку належить керуватися діючими методичними рекомендаціями, що затверджені МОЗ України.

г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ;

ґ) ті, що проникають у канал хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;

д) переломо-вивих та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийного хребця, а також переломи зубовидного шийного хребця, в тому числі без порушення функції спинного мозку;

е) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їхні вивихи;

є) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;

ж) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку чи з наявністю клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня;

з) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів;

и) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того, з боку шкірних покривів чи з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні;

і) закриті переломи під’язичної кістки, закриті й відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитоподібної, паращитоподібної, вилочкової ‒ у дітей) ‒ усі за наявності загрозливих для життя явищ;

ї) поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарда чи клітковину середостіння, в тому числі без ушкодження внутрішніх органів;

й) ушкодження живота, котрі проникли в черевну порожнину, в тому числі без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розміщених в заочеревному просторі (нирок, надниркових залоз, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри). Відкриті ушкодження нижньої третини прямої кишки, піхви, сечовипускного каналу належить відносити до небезпечних для життя тільки за наявності загрозливих для життя явищ;

к) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнин, органів заочеревного простору, порожнини таза ‒ всі за наявності загрозливих для життя явищ;

л) відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегнової і великогомілкової кісток. Відкриті переломи інших відділів і закриті переломи будь-яких відділів названих кісток, а також відкриті і закриті переломи променевої, ліктьової та малогомілкової кісток можуть бути визнані небезпечними для життя за наявності загрозливих для життя явищ;

м) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ;

н) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони мають бути підтверджені об’єктивними клінічними даними, а також результатами лабораторних та інструментальних досліджень;

о) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, підклубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводжують;

п) загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III‒IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня з ураженням понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня з ураженням понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ (фото 7.2);

Фото 7.2. Опік ІІІ ступеня з ураженням 60% поверхні тіла

р) ушкодження внаслідок дії низької температури, променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми, ‒ всі за наявності загрозливих для життя явищ;

с) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місцевої, так і загальної дії (в тому числі харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу виникли загрозливі для життя явища;

т) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплексом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи та органів дихання, котрі загрожували життю; за умови, що це встановлено за об’єктивними клінічними даними.

Б. Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого органа чи втрата органом його функції ‒ втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності:

а) під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані 2 м і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче);

б) під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані 3‒5 см від вушної раковини;

в) під втратою язика (мовлення) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих. Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення;

г) під втратою руки чи ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба або втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їхню діяльність).

Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглоба; всі інші випадки необхідно розглядати як втрату частини кінцівки і оцінювати за ознакою стійкої втрати працездатності (рис. 7.3);

Рис.7.3. а, б, в – втрата частини кінцівки; г, д – анатомічна втрата кінцівки

ґ) під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

Дата добавления: 2014-11-20