Д. Невиправне знівечення обличчя

Ґ. Переривання вагітності

В. Душевна хвороба

Під душевною хворобою належить розуміти психічне захворювання (психічну хворобу). До психічних захворювань не можна відносити пов’язані з ушкодженням реактивні стани (психоз, невроз). Ушкодження кваліфікують як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Ступінь тяжкості ушкодження, що спричинило реактивний стан нервової системи, визначають за ознакою тривалості розладу здоров’я.

Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюють за результатами психіатричної експертизи. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначає судово-медичний експерт з урахуванням висновків цієї експертизи.

Г. Розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (не менш 33%)

Під розладом здоров’я належить розуміти безпосередньо пов’язаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюють після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних з урахуванням документів, якими керуються у своїй роботі МСЕК. Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю не відновлюється.

Ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її терміну, належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок. Здійснення експертизи у таких випадках проводиться згідно з «Правилами проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. № 6.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.

Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Якщо ж для його усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважають невиправним. Коли ушкодження обличчя є виправним, то ступінь тяжкості його визначають виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах; при невиправності нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя (фото 7.4, 7.5).

Фото 7.4. Рубець внаслідок травми гострим предметом. Потребує хірургічного лікуваня

Фото 7.5. Опікова деформація обличчя

Дата добавления: 2014-11-20