Значення ч. 2 ст. 11 КК України для поняття злочину

1. Частина 2 ст. 11 КК вказує: «Не є злочином дія або бездіяль­ність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, перед­баченого цим Кодек­сом, але через малозначність не становить су­спільної небезпеки, тобто не запо­діяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспі­льству або державі».

Згідно з цим визначенням, першою обов'язковою умовою засто­сування ч. 2 ст. 11 є наявність у вчиненому діянні формально ознак діяння, передбаченого КК, тобто всіх тих юридичних об'єктивних і суб'єктивних ознак, що у відповід­ній статті Особливої частини КК характеризують певний злочин. Тим самим у вчиненому діянні зна­ходить своє відображення кримінальна протиправність як формаль­на ознака злочину, передбаченого законом. Якщо хоча б одна ознака, передбачена в статті Особливої частини, відсутня у вчиненому діянні, то ч. 2 ст. 11 не може бути застосована. Так, якщо при зловживанні владою або служ­бовим становищем (ч. 1 ст. 364) відсутня істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадсь­ким інтересам, або інтересам юридичних осіб, і воно не було спрямоване на за­подіяння такої шко­ди. то таке зловживання службовим становищем не підпадає під ч. 2 ст. 11: у ньому немає однієї з обов'язкових ознак цього складу злочи­ну. Такс діяння за своєю юридичною природою і характером проти-правності не належить до злочинів, а є службовим проступком.

Однак вчинене діяння відповідно до ч. 2 ст. 11 КК лише формаль­но міс­тить в собі ознаки діяння, передбаченого в КК, тобто внаслі­док всіх конкретних обставин воно не відповідає матеріальній ознаці злочину — його суспільній небезпечності. Відбувається розбіжність між законодавчою оцінкою типової суспільної небезпечності певно­го виду злочинної поведінки і небезпечністю конкретного випадку такої поведінки. Діяння, передбачене ч. 2 ст. 11, не міс­тить тієї су­спільної небезпеки, яка є типовою для злочину, а тому визнається малозначним: не заподіює шкоди охоронюваним законом суспільним відноси­нам або заподіює їм явно, очевидно незначну шкоду. У цьо­му і виражається друга обов'язкова умова застосування ч. 2 ст. 11 — малозначність діяння.

Третьою правовою умовою застосування цієї норми слід вважа­ти суб'єкти­вну характеристику малозначного діяння, яке суб'єктивно не повинно бути спрямоване на заподіяння значної, істотної шко­ди.

Тільки сукупність цих умов — формальної протиправності і ма-лозначно­сті — дає можливість визнати діяння малозначним, тобто таким, що не є злочи­ном. Так, правильно було визнано малозначним придбання і збереження осо­бою трьох бойових патронів до пісто­лета Макарова, хоча ст. 263 формально передбачає відповідальність за такий злочин, як незаконне зберігання, при­дбання боєприпасів до вогнепальної зброї.

Значення ч. 2 ст. 11 для поняття злочину полягає в тому, що вона конкрети­зує таку ознаку поняття злочину, як його суспільна небез­печність, тим самим підкреслюючи його матеріальну сутність.

Дата добавления: 2014-11-20