Поняття і значення вини

1. Загальне поняття вини вироблено наукою кримінального пра­ва і закріп­лено в КК. Згідно з ст. 23 КК вина — це психічне став­лення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та Ті наслідків, вііразісенеу формі умислу або необереж­ності. Вина як обов'язкова ознака су­б'єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов'язана з його об'­єктивними ознака­ми. Її зміст відображують об'єктивні ознаки злочину, що ха­рактери­зують його об'єкт, предмет і об'єктивну сторону. Тому не існує абст­рак­тної вини, відірваної від конкретного суспільне небезпечного діяння. Саме це діяння і становить предметний зміст вини, її мате­ріальне наповнення.

Зміст вини — перший найбільш важливий елемент у понятті вини. Однак сам по собі зміст не дає повної характеристики вини. Для цього необхідно ви­ділити і проаналізувати інші її елементи.

Серед них важливе значення має соціальна сутність. Вина — категорія соціальна. Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному чи зневаж­ливому ставленні особи, яка вчини­ла суспільне небезпечне діяння, до тих інте­ресів, соціальних благ, цінностей (суспільних відносин), що охороняються кримінальним законом. Тому вина особи у вчиненні суспільне небезпечного ді­ян­ня оцінюється негативно і засуджується правом.

Важливе значення в понятті вини мають і такі її елементи, як форма і сту­пінь вини.

Форми вини — це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільне небез­печне діяння. У сполу­ченні таких ознак ^виражається психічне став­лення особи до діяння і його нас­лідків. Чинне кримінальне законо­давство виділяє дві форми вини — умисел (ст. 24) і необережність (ст. 25). Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиня­ється нею, та його наслідків. Умисел і необережність мають свої види. Умисел може бути прямим і непрямим, а необереж­ність існує у виді злочинної'самовпе­вненості (салюнадіянності) та зло­чинноїнедбалості. Поза цими конкретними видами вина відсутня.

Ступінь вини — завершальний елемент поняття вини. Це оціноч­на, кількі­сна категорія. Вона багато в чому визначає тяжкість вчине­ного діяння і небезпечність особи винного. Ступінь вини має практич­не значення, тому що реалізація кримінальної відповідальності і при­значення конкретного покарання багато в чому залежать від того, з прямим чи непрямим умислом вчинено зло­чин, який вид умислу мав місце — заздалегідь обдуманий чи такий, що виник раптово, який вид необережності допустила особа і в чому це проявилося.

Отже, вина особи — це не тільки обов'язкова суб'єктивна озна­ка, а й важ­лива соціальна категорія, зміст якої визначають як харак­тер і тяжкість злочин­ного діяння, так і сама його наявність як тако­го. Відомо, що свідомість і воля певною мірою визначені зовнішнім середовищем, його об'єктивними умовами, проте ця залежність не є фатальною. Вона не визначає цілком асоціальну пове­дінку особи. У цьому головну роль виконують її свідомість і воля. Саме вони — основні важелі, що визначають характер і форму поведінки людини в кож­ному конкретному випадку.

2. При встановленні вини та її змісту в кожному випадку слід виходити із її об'єктивного існування в реальній дійсності. Тому вина підлягає доказуванню на попередньому слідстві і в судовому розгляді на підставі аналізу всіх зібра­них у справі доказів. Вона вхо­дить до змісту предмета доказування по кожній справі. Суд пізнає вину так, як він встановлює і пізнає інші факти та явища об'­єктив­ної дійсності, що існують або відбуваються у зовнішньому світі поза сві­домістю окремої людини чи свідомістю суддів.

Встановлення вини, її форми і виду — необхідна умова правиль­ної кваліфі­кації злочину. Значення вини полягає і в тому, що наше кримінальне право виходить із принципу суб'єктивного ставлен­ня за вину. Відсутність вини особи у вчиненні конкретного суспіль­не небезпечного діяння виключає суб'єк­тивну сторону, а відтак, склад злочину і підставу кримінальної відповідально­сті.Зміст вини, її форми і види істотно впливають і на визначення міри пока­рання за вчинене.

Дата добавления: 2014-11-20