Основні стратегії регуляції професійного стресу

Внаслідок обумовленості стресу багатьма різноманітними організаційними і особистісними чинниками, його повне усунення з професійного середовища здається нам малоймовірним. Проте, професійний стрес може і повинний бути керованим.

На сьогодні розроблена досить велика кількість різноманітних методів для боротьби зі стресом, які, в основному, розділяються на дві категорії: персональні стратегії, що можуть бути застосовані особовим складом щодо їхньої власної поведінки, й організаційні стратегії, методичне забезпечення яких спрямовано на мінімізацію напруги професійного середовища.

У той час, як персональні стратегії боротьби зі стресом озброюють відповідними техніками і прийомами персонал МНС, організаційні стратегії мають дещо інший підхід. Вони намагаються змінити саму професійну ситуацію, що обумовила виникнення професійного стресу. Більшість з подібних методів містять у собі зміни в структурі або функціях органів або підрозділів МНС. Інші, насамперед, зосереджені на змінах у характері певних видів діяльності, перетворенні функцій фахівців.

Розглянемо, насамперед, персональні стратегії подолання професійного стресу, тому що, на наш погляд, подібні методи і прийоми спроможні допомогти практично кожному професіоналу-рятувальнику.

Існує припущення, що фізичні вправи і система збалансованого харчування – два чинники, що покращують фізичне здоров'я та можуть сприяти успішній боротьбі зі стресом. Непряме підтвердження цього припущення обумовлено тим фактом, що воно фізично пристосовує людей, роблячи менш ймовірним розвиток деяких хвороб (наприклад: серцево-судинних захворювань), ніж в осіб, фізично менше пристосованих. При сутичці зі стресом фізична підготовленість може служити “буфером”, що пом'якшує негативну дію стресорів.

Крім того, дуже популярні такі індивідуальні методи зняття напруги, як: аутогенне тренування (аутотренінг), методика загального розслаблення і відпочинку. За допомогою подібних прийомів працівник учиться знижувати нервово-емоційну напругу, підвищену дратівливість, що виникає в процесі робочого дня, покращувати якість відпочинку, що, безсумнівно, позитивно позначається на загальному здоров'ї, працездатності та продуктивності службової діяльності.

Існують також і інші методи самодопомоги – хатха-йога, медитація та інш.

Протягом останніх двадцятьох років одержали велике поширення психологічні стратегії боротьби зі стресом. Деякі дослідники вважають, що особи, які володіють близькими приятельськими зв'язками з колегами, часто більш успішно справляються з професійним стресом при його виникненні, чим ті індивіди, що відчувають брак такої підтримки. Очевидно, це пов'язано з тим, що працівники, які володіють подібними близькими зв'язками з колегами, впевнені в одержанні підтримки з боку товаришів по службі. Отже, вони виявляють тенденцію сприймати велику кількість професійних ситуацій як меншу загрозу своїм інтересам, ніж це було б в іншому випадку.

Одна з найбільш простих і діючих технік боротьби з професійним стресом – планування майбутнього. У багатьох випадках працівники піддають себе непотрібному стресу внаслідок недотримання цього основного правила. Якщо замість цього вони планують, які нові ситуації могли б відбутися і які екстрені заходи можуть бути використані в майбутньому, то вони можуть підготуватися до непередбачених обставин. Можливість пророкувати виникнення нових стресорів може різко зменшити їхній негативний вплив на власне здоров'я.

Уникнути такого поширеного явища, як невроз, невротична реакція можна, якщо сформувати у персоналу МНС установки й уміння виходити зі стресових ситуацій із мінімальними втратами. З цією метою ми пропонуємо використовувати наступні психологічні техніки боротьбі зі стресом.

Динамічність установок. Працівник з великим набором гнучких установок і достатньо великим числом різних цілей, який володіє спроможністю їх заміняти у випадку невдач, захищений краще від можливості виникнення стресової реакції, ніж людина, яка однозначно орієнтована на досягнення цього і тільки цього результату. Необхідно вміти знизити цінність втрати до терпимої.

Об'єктивація стресів. Суть цього методу полягає в умінні відрізняти невдачу від катастрофи, окремий промах від краху всіх життєвих планів і т.п. Інакше кажучи, це спроможність об'єктивно оцінювати те, що в першому своєму вираженні частіше усього уявляється катастрофічним або трагічним.

Дискретне спілкування. Існує міра часу спілкування, вихід за межі якої може призвести не тільки до втрати конструктивного змісту, але й до конфліктів, і – як наслідок – до стресових ситуацій.

У якості основних моментів навчання (особистісного удосконалювання) на досвіді можна запропонувати наступне:

Подолання внутрішніх конфліктів: між високою самооцінкою і низькою оцінкою навколишніх; між потребами і неможливістю їх задоволення через почуття обов'язку, моралі; між високим рівнем домагань або вимог навколишніх і недостатньо розвинутими інтелектуально-психологічними можливостями.

Повернення “до себе”. Персонал МНС, як і кожна людина, змушений грати різноманітні психологічні ролі, нерідко усупереч своїй індивідуально-типологічній природі. Природно, із збільшенням частоти подібних рольових переключень зростає внутрішнє протиріччя між темпераментними резервами особистості і вимогами її діяльності. Згладити гостроту цього протиріччя можна лише одним шляхом – знаходити час для повернення себе до свого природного стану. Такими способами можуть бути: типологічні паузи (коли робота дозволяє побути поза напругою) та домашня обстановка, де є умови для того, щоб людині не приходилося грати ролі, які суперечать її темпераментній структурі або психологічному типу.

Установка на прийняття невдачі, як необхідний навчальний момент діяльності по досягненню мети. Ця установка реалізується через перетворення усього, що впливає негативно на людину, в об'єкт вивчення та через вироблення системи засобів поведінки, що запобігають подібному негативному впливу.

Позитивна акцентуація досвіду, що складається з фіксації оптимістичних граней і результатів діяльності на фоні виправлень недоліків і промахів у роботі. Практично це означає не ігнорування хиб і невдач, а ствердження оптимістичного підходу щодо можливостей їх виправлення на основі зафіксованих удач щодо подолання трудностей.

Послідовне проведення в життя принципу взаємної каузальності. Його зміст у тому, що у всіх складностях взаємовідносин партнерів майже не буває випадку, коли б винним у невдачах з яких-небудь спільних справ був лише один із партнерів. Урахування саме цієї обставини і дає можливість заздалегідь будувати відносини по типу: мінімум особистого негативного внеску у взаємовідносини з людьми.

Установка на вибіркове забування емоційно-хворобливих моментів минулих стресових ситуацій після їх раціоналізації, подолання і фіксування способів недопущення.

Методична установка на стандартизовану схему осмислення стресових ситуацій. Ця схема неодмінно повинна включати: аналіз суті ситуації, її причини, міру особистої відповідальності “жертви” професійного стресу, “витяжку” позитивних навчальних моментів, способи прогнозування виникнення подібних ситуацій, шляхи і засоби недопущення або пом'якшення її наслідків.

Уміння відрізняти службові відносини від особистих. Дану тезу варто розуміти не як абсолютну заборону (вона нереальна), а скоріше як заклик до вмикання гальмівних механізмів, коли змішування цих відносин загрожує виникненням стресових ситуацій.

Зберігання самовладання в складній емоційній обстановці може сприяти освоєнню навички відстроченого реагування на сильні негативні впливи так само, як практична реалізація принципу абсолютної утилізації (усе корисне або шкідливе для справи, із чим зіштовхується рятувальник, перетвориться так, щоб у кінцевому рахунку баланс залишався позитивним) підвищує шанси персоналу МНС виходити зі стресових ситуацій із малими втратами.

Надамо ще декілька перевірених практикою прийомів посилення стресоусталеності:

· гуманізація конфлікту;

· прийом нарощування антистресорних можливостей;

· уміння виходити “за проблему”;

· принцип задоволення необхідним;

· метод аналогій, що підбадьорюють;

· принцип позитивного ставлення;

· створення оптимістичного фону для діяльності;

· контроль психофізіологічних змін, що не усвідомлюються;

· прогнозування виникнення стресових ситуацій;

· створення системи “непотоплюваності”;

· установка на спокійне сприйняття неминучого;

· принцип “заощадження” емоцій;

· фізіологічно здоровий сон.

Існує цілий набір соціально-психологічних механізмів зниження напруженості, який пов'язаний із використанням прийомів “відходу” від напруженості шляхом “зниження” суспільної і суб'єктивної значущості, значення ситуації. Найбільш часто ці прийоми використовуються при необхідності виконувати діяльність у далеких для людині за її соціальною культурою умовах (наприклад, при проведенні аварійно-рятувальних робіт за межами країни). До даного типу поведінки відносяться процеси “одомашнювання”, “обживання” чужого даному індивіду способу і сфери його професійної діяльності. Приклади подібного роду включають і професійно необразливі деформації робочого місця або “прикрашення”.

Ще одна ефективна поведінкова стратегія при сутичці з професійним стресом – відпустка, хобі або які-небудь приємні заняття. У той час, як подібні заходи можуть показатися спрощеними, цілий ряд свідчень переконує, що вони дуже корисні. Результати досліджень указують на те, що приємне проведення часу може підвищити спроможність справитися навіть з інтенсивним професійним стресом.

Дві додаткові стратегії боротьби з професійним стресом – розслаблення і медитація. Релаксаційний тренінг містить у собі прийоми, що стимулюють глибоке розслаблення мускулатури. Таке розслаблення знижує тиск крові, нормалізує пульс і роботу інших тілесних функцій. Таким чином, використовуючи цю техніку в особливо напружений або неспокійний період часу, персонал МНС можуть значно знизити вплив стресу на їх фізичне самопочуття.

Основне правило подолання професійного стресу полягає в умінні персоналу МНС переборювати прикрості, не ставитися до них пасивно, одночасно не впадати в озлобленість, обвинувачення інших і не накопичувати приклади кривди долі.

Реакція на стрес повинна бути осмисленою і зваженою. Не можна піддаватися першому емоційному імпульсу, варто бути витриманим і холоднокровним, дивитися на навколишній світ реалістично і також реалістично діяти.

Крім того, працівникам бажано використовувати різноманітні методи боротьби зі стресом і зняття психічної напруженості. Насамперед, варто назвати метод обов'язкового аналізу виниклої ситуації, що припускає виділення чинників, які викликали професійний стрес, і ухвалення рішення про способи його подолання.

Заслуговує на увагу метод “відключення ”, що рекомендує тимчасове усунення від складних, стресогенних проблем, перенесення уваги на відпочинок, хобі, інтереси, заняття фізичними вправами і т.п.

Рекомендується працівникам МНС України користуватися такими порадами:

· обідати за межами підрозділу, де вони працюють;

· під час обіду не вести розмови, що відносяться до професійної діяльності;

· постаратися в обідню перерву цілком відключитися від службових справ, не відповідати на телефонні дзвінки, провести невеличку фізичну розминку і т.п.;

· активно відпочивати у вільний час (використовувати активні форми відпочинку – заняття спортом, прогулянки в парку і т.п.);

· не зневажати на роботі гумором, тому що він знімає зайву психічну напругу;

· брати участь у громадському житті підрозділу, у спортивних заходах, у заняттях художньою самодіяльністю і т.п.

Дата добавления: 2014-11-20