Сучасні психолого-педагогічні технології розвитку екстремально значущих якостей персоналу МНС України

У ході проведення занять з екстремальної психологічної підготовки у персоналу МНС закріплюється тривкий зв'язок між правильним способом дій і позитивно забарвленими емоційними переживаннями з приводу цих дій. Завдяки цьому в даному випадку знаходить свій вияв основний механізм екстремальної психологічної підготовки – забезпечення тривкого зв'язку між розумовими способами дій і емоційно-вольовим регулюванням цих дій.

Одним з таких шляхів є сформульований Л.С. Виготським “закон реального почуття в діяльності фантазії”. Суть його полягає в тому, що існує тривкий зв'язок між роботою такого пізнавального процесу, як уява, і сферою емоційних переживань людини. Він виражається в тому, що уявлена безпека призводить до вияву людиною реальних емоційних переживань. Як відзначав Л.С. Виготський, людина, заходячи до темної кімнати, може уявити, що там за шторою знаходиться таємничий незнайомець, якого насправді немає. Однак, при цьому його емоційні переживання будуть точно такими, якщо б за шторою справді притаївся злочинець.

Завдяки цьому, виникає можливість викликати у персоналу МНС необхідні емоційні переживання за рахунок цілеспрямованого впливу на їхню уяву. Таким чином можна уникнути створення реальних ситуацій службово-бойової дійсності, замінивши їх на моделювання ситуацій, викликаючих в уяві персоналу МНС картину реальної надзвичайної ситуації (див. додаток 8.2).

Серед основних засобів моделювання психологічних чинників ризиконебезпечних ситуацій діяльності персоналу МНС пропонується розглядати:

1) словесно-знакові засоби. При словесно-знаковому моделюванні вплив на персонал МНС здійснюється шляхом словесної виразності. Це може бути розповідь про труднощі службової діяльності, доведення різноманітних “легенд” наступних навчань, подання різноманітних ввідних у ході навчально-тренувальних завдань;

2) засоби наочності. При наочному моделюванні вплив на персонал МНС здійснюється шляхом показу різноманітних предметів (наприклад, автомобіль, що потрапив в дорожню аварію), дій (показ можливих варіантів надання допомоги людині, яка потрапила в дорожню аварію), спеціальних кінофільмів, фотографій та т.інш.;

3) тренажерні засоби. Вплив на особовий склад здійснюється шляхом моделювання психологічних чинників надзвичайної ситуації з використанням спеціальних технічних засобів навчання, спортивних приладів, що застосовуються для вироблення професійно значущих умінь і навичок;

4) імітаційні засоби. Вплив на персонал МНС здійснюється шляхом відтворення деяких зовнішніх чинників службової обстановки: задимлення місцевості, подавання імітаційних сигналів на пульти управління і спостереження, створення штучних завад і т. д.

5) реальні засоби службової діяльності. Вплив на персонал МНС здійснюється за рахунок впровадження у навчальний процес дій з реальними спецзасобами та технікою.

У сучасних умовах можна вже говорити про можливості комп'ютерних засобів щодо створення картини надзвичайної ситуації за рахунок використання механізмів віртуальної реальності. Як показує досвід ряду західних країн, за цим напрямом велике майбутнє в справі удосконалення процесу психологічної підготовки персоналу МНС.

При організації процесу екстремальної психологічної підготовки рекомендується широко застосовувати прийоми моделювання психологічних чинників різноманітних надзвичайних ситуацій. Ці прийоми моделювання:

ü повинні відповідати за сенсом змісту дій, що відпрацьовуються;

ü моделювати ризиконебезпечні ситуації необхідно в довільному порядку, раптово для персоналу МНС, щоб не було звикання до послідовності моделювання;

ü найбільш часто слід моделювати ті чинники службової діяльності, імовірність впливу яких для даних фахівців вище;

ü при моделюванні чинників надзвичайної ситуації рівень психічного навантаження повинен дозволяти більшості персоналу МНС одержувати позитивний результат у подоланні напруженості і досягненні успіху;

ü якщо працівник не впорався з “ризиконебезпечною ситуацією”, йому на наступному тренуванні слід запропонувати завдання більш легке за тими модельованими чинниками, що стали причиною його ускладнень.

Розглянемо один з варіантів моделювання стресогенних чинників у ході підготовки до виконання задач в ризиконебезпечних ситуаціях особового складу аварійно-рятувального підрозділу МНС України.

Професійна підготовка рятувальників з використанням традиційних методів вже несе у собі частину необхідних для моделювання стрес-факторів. Так, у процесі спеціальної та фізичної підготовки з'являються такі чинники, як утомленість, неприємні фізичні відчуття, суміщення декількох виглядів дій, дефіцит часу.

Однак, вияв цих чинників у зазначених ситуаціях навчальної діяльності не відповідає специфіці їхніх виявів у реальній обстановці. Ось чому, при підготовці до реального бойового використання особового складу, вимагається спеціальне послідовне моделювання чинників саме в контексті вирішення комплексного професійного завдання.

Моделювання дефіциту часу полягає в проведенні цілеспрямованої роботи щодо забезпечення приховання інформації про наступні умови дій від рятувальників і надання невірогідної інформації про їхню підвищену небезпеку і складнощі (“у минулий раз були серйозні травми”, “підземний коридор зруйнований і може завалитися”, “не відхиляйтеся від маршруту на болоті, там є трясовини” і т. д.), що формує психологічний стан, схожий з передбойовим.

Моделювання впливу стрес-факторів здійснюється поетапно з дотриманням послідовності застосування чинників у залежності від рівня їх стресогенності, наведеного вище. Практично, моделювання здійснюється шляхом:

ü жорсткого обмеження тимчасових меж, які відводяться на виконання завдань по етапах, їхнім скороченням у порівнянні з комфортними умовами;

ü прикріплення напарником більш підготованого і досвідченого рятувальника, здатного вирішувати завдання в більш стислі терміни, ніж той, хто навчається.

При цьому увага в оцінці ефективності діяльності персоналу МНС, який навчається, звертається на повноту виконання завдання і кількість умовних втрат, бо значно вийти з часових меж він не може.

Моделювання фактору суміщення декількох видів діяльності досягається, як правило, шляхом обладнання дільниць місцевості, подолання яких вимагає поєднання активної перцептивної діяльності (наявність окремих ознак цільових об'єктів або присутності умовного постраждалого), можливо з використанням технічних засобів; комплексного використання всього арсеналу рухів для проходження складних дільниць (завали, водні перепони, штучні споруди); підготовку або використання певного виду спецзасобів. У ході подолання цієї дільниці у рятувальника потребують доповідь про результати оцінки обстановки і прийняття рішення на подальші дії. Рівень складності модельованого стрес-фактора оцінюється, при цьому, за кількістю невірно виконаних дій, величиною збільшення часового проміжку в порівнянні з часом подолання цієї дільниці без суміщення з іншими діями, міри адекватності оціненої обстановки (кількості виявлених ознак об'єкта і умовного постраждалого) і прийнятого рішення.

Фактор новизни моделюється шляхом систематичної зміни місцевості, на якій здійснюється підготовка особового складу. Якщо це неможливо, то необхідно змінювати місця розташування цільових об'єктів, розташування умовних постраждалих, постійно змінювати напрями й обладнання маршрутів виходу до об'єктів. Повторення умов виконання завдання більше двох раз у ході навчання не допускається, при виконанні контрольних вправ повторення допускається тільки у випадку забезпечення дій у різний час доби. Важливе значення має уникнення шаблону в діях умовних постраждалих від надзвичайної ситуації. Внутрішнє обладнання цільових об'єктів також повинно змінюватися у відповідності до реальних варіацій.

Фактор психічного і фізичного стомлення моделюється шляхом підвищення необхідної фізичної і психічної напруги з обов’язковим збереженням необхідних параметрів щодо ефективності. Це досягається шляхом подовження маршруту висування в район пошуку і обмеженням часових меж його подолання, ускладненням пошуку значущих перцептивних ознак цільових об'єктів у районах їхнього імовірного розташування, умов і тривалості ведення спостереження за цільовим об'єктом (бажано мобільним), збільшенням загального часу виконання завдань до декількох діб з обов'язковою інверсією сону і неспання, загальним скороченням часу на сон. Важливе значення в моделюванні цього чинника відіграє попереднє націлювання персоналу МНС на необхідність напруженої перцептивної діяльності, пов'язаної з пошуком засобів життєзабезпечення і цільових об'єктів, вимога систематичних (не рідше 1 разу на годину) доповідей про зміни в обстановці і прийняті щодо цього рішення.

Моделювання фактору неприємних фізичних відчуттів може здійснюватисяна будь-якому з етапів виконання комплексного завдання. Основними показниками, при цьому, є тривалість і інтенсивність впливу конкретно використаного засобу. Як засоби моделювання неприємних фізичних відчуттів може виступати обмундирування – мале або велике за розміром, вологе, липке, важке або невідповідне сезону (за винятком взуття). Можна використати і такі засоби, як іплікатор Кузнєцова, що викликає достатньо сильні больові відчуття, але такі, що не завдадуть шкоди. Додатковим способом моделювання даного чинника на нетривалий час (на одному з етапів) може бути штучне обмеження рухливості однієї з кінцівок або хребта. Однак, даний спосіб може бути використаний лише у випадку надійної страховки рятувальника від можливих травм.

Фактор невизначеності пов'язаний, передусім, з рівнем розвитку перцептивної і інтелектуальної діяльності рятувальників. Виходячи з цього, моделювання здійснюється за двома напрямами:

1) ускладненням умов ведення аварійно-рятувальних робіт (ніч, опади, мряка, пересічена місцевість, густа рослинність та т. інш.)

2) ускладнення умов прийняття рішення і вибору оптимального варіанта дій, шляхом забезпечення рятувальника можливістю одержувати велику кількість суперечливої інформації від керівництва і безпосередньо на місцевості, або необхідністю прийняття рішення при значній нестачі інформації, компенсувати яку неможливо у відведений проміжок часу.

Фактори ізоляції, раптовості і небезпеки моделюються після успішного подолання негативного впливу всіх розглянутих вище стрес-чинників. Це пов'язано з комплексним характером впливу даних чинників на персонал МНС і найбільшим їхнім впливом на показники, що характеризують рівень ефективності діяльності.

Моделювання ізоляції полягає в забороні або обмеженні можливостей отримання підтримки або поради від товаришів по групі, в ході виконання самостійного завдання протягом тривалого проміжку часу. Обмеження накладаються також на кількість сеансів зв'язку з начальством, у ході яких підтримка або засудження рішень, що приймаються, рятувальником для виконання завдання забороняється. Рішення про виведення працівника з району до виконання поставленого завдання може бути прийняте лише у випадку травм, грубих прорахунків при прийнятті рішення, яке загрожує безпеці оточуючих або його власної.

Моделювання раптовості і небезпеки є найбільш відповідальним і значущим аспектом. Повинен бути дотриманий принцип забезпечення міри розумного ризику і безпеки особового складу аварійно-рятувального підрозділу. Це досягається поступовим зняттям обмежень при використанні прийомів проведення аварійно-рятувальних робіт, обладнанням дільниць місцевості підвищеної небезпеки (висотні переходи, вогневі смуги, затоплені дільниці підземних тунелів і т.д.).

Важливе місце в моделюванні чинника небезпеки відіграє правильний психологічний настрій персоналу МНС України, завдяки якому він перед виконанням “небезпечного” завдання відчуває велику психологічну напругу, а після її успішного виконання гордість і певність у спроможності виконати ще більш складні завдання. Тому дуже важливо зробити все таким чином, щоб якомога менше викликати серед персоналу МНС почуття страху.

О.М. Столяренко [295] окреслив основні підходи щодо методики проведення занять в межах екстремальної професійно-психологічної підготовки правоохоронців, які на наш погляд, будуть корисні і для персоналу МНС України.

Для розвитку у працівників готовності діяти рішуче у любу мить, миттєво переходити від очікування до безпосередньої дії, необхідно:

ü проводити тривоги та перевірки готовності;

ü на фоні тривалого збереження стабільних та спокійних умов на заняттях “вибуховим” чином створювати екстремальні;

ü постійно вводити елементи несподіванки за часом, місцем, характеру напряму, факторам;

ü створювати умови, коли немає часу на підготовку, а діяти треба негайно;

ü забезпечувати високий темп навчальних дій, відповідно тому, що реально зустрічається в екстремальних ситуаціях;

ü несподівано створювати різноманітні за характером перешкоди та ускладнення;

ü навмисно порушувати відомий план заняття та інш.

Формування у працівників спритності, кмітливості, “звички до незвичного” забезпечується:

ü різноманітністю навчальних задач та умов їх вирішення;

ü широким введенням елементів неясності обстановки, не повного порозуміння того, що трапляється, відсутністю повної інформації;

ü непередбачуваністю виникаючих задач, труднощів та умов діяльності;

ü ставленням незвичних задач, дорученням незвичних обов’язків, привчанням самостійно, без підказувань та попереднього відпрацювання находити нові вирішення та інш.

Елементи небезпеки та ризику, що допомагають розвитку у особового складу сміливості, рішучості та активності вводяться на заняттях за допомогою:

ü створення обстановки, яка б спонукала самостійно, без консультацій та отримання схвалення приймати рішення та брати на себе відповідальність;

ü виникнення навчальних ситуацій, вирішення яких можливо за декількома варіантами, однак треба терміново вибрати тільки один, найбільш оптимальний варіант;

ü постійного обмеження часу для оцінки обстановки та прийняття рішення;

ü відпрацювання дій, які у реальності є дуже небезпечними;

ü створення умов, за яких виконання задачі у повному обсязі є не можливим;

ü імітація затримок, необхідності чекати та бути готовим до виконання дій у любу мить та інш.

Стійкість, витривалість, мужність розвиваються у працівників завдяки:

ü проведення занять у несприятливих погодних умовах, при складному або незвичному рельєфу місцевості, у сутінках та т.інш.;

ü введення прикростей та навмисного порушення порядку забезпечення;

ü великими фізичними навантаженнями;

ü багаторазовими повтореннями дій у високому темпі та без надання часу на відпочинок;

ü високим напруженням, що створюється у ході всього заняття та інш.

Розвиток впевненості у собі, своїх силах, товаришах, в успіху відбувається у ході проведення занять за усіма вищевказаними питаннями розвитку особистих якостей працівника, а також передбачає:

ü вивчення історії дій в екстремальних ситуаціях службової та службово-бойової діяльності;

ü зустрічі з досвідченими працівниками, яким доводилося діяти в особливих (екстремальних) умовах;

ü особистий досвід успішного вирішення ризиконебезпечних ситуацій службової та службово-бойової діяльності;

ü добру підготовку з питань забезпечення особистої безпеки;

ü згуртованість групи (команди) та розвиток колективістських відносин серед особового складу;

ü особистий діловий та бойовий авторитет безпосереднього керівника, начальника тощо.

Основними критеріями визначення психологічної підготовленості персоналу МНС до виконання складних задач службової діяльності є:

ü результативність і ініціативність дій персоналу МНС;

ü повнота виконання поставленого завдання, тобто величина відповідності мети і досягнутого результату;

ü організованість і керованість діями персоналу МНС;

ü характер взаємодії і взаємовідносин в підрозділі (групі);

ü емоційний стан персоналу МНС (за даними спостереження і самозвітів);

ü факти порушення заходів безпеки і передумови до таких випадків;

ü розмір часового проміжку, необхідного для відновлення нормального рівня психічних і фізичних характеристик після закінчення виконання завдання.

Дата добавления: 2014-11-20