Розділ 8

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

екСТремальна професійно-психологічна підготовка персоналу МНС України

Концептуальні положення ектсремальної професійно-психологічної підготовки персоналу МНС України

8.1. Організація екстремальної професійно-психологічної підготовки персоналу МНС України

Психологічна підготовка персоналу МНС України не є точною копією досвіду Збройних Сил, тому що тоді вона не відповідала б специфіці психологічних турнощів діяльності Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Якщо у Збройних Силах України психологічна підготовка завжди була націлена тільки на формування емоційно-вольової усталеності, то в МНС України даний вид підготовки орієнтується ще й на:

ü підвищення надійності професійних навичок і умінь персоналу МНС, забезпечення їхнього якісного функціонування при високій психічній напруженості в умовах надзвичайної ситуації;

ü формування умінь і навичок використання психологічних прийомів (психологічного спостереження, візуальної психодіагностики, встановлення психологічного контакту, правомірного психологічного впливу і т.д.) при вирішенні психологічно складних задач службової діяльності;

ü професійний розвиток важливих для дій в екстремальних умовах психологічних якостей (професійної пам'яті, професійної спостережливості, професійного мислення і т.д.);

ü формування уміння володіти собою і вольовими якостями.

Сьогодні професійно-психологічна підготовка персоналу МНС України розглядається як система цілеспрямованої психолого-педагогічної роботи, що забезпечує належний рівень підготовленості працівника та групи до зустрічі з особливими (екстремальними) ситуаціями службової діяльності та успішне подолання їх негативних наслідків при реалізації життєвих та професійних намірів.

Розглядаючи сутність професійно-психологічної підготовки персоналу МНС, слід зазначити, що:

По-перше, єдність професійної і психологічної підготовки обумовлена тим, що в них один об'єкт – працівник МНС з його поглядами, переконаннями, почуттями, настроями і т.п., а також загальна мета – підготовка високо свідомих, переконаних, сміливих і мужніх професіоналів, здатних піти на самопожертву, якщо виникне необхідність. Однак, говорячи про єдність, разом з тим їх не треба ототожнювати.

По-друге, психологічна підготовка, хоча і нерозривно пов'язана з професійною підготовкою, має свій зміст, свою специфіку, форми і методи без урахування яких не можна успішно вирішувати задачі підготовки персоналу МНС щодо проведення аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації.

Змістом психологічної підготовки є формування, удосконалювання і підтримка:

ü професійно-психологічної орієнтації персоналу МНС;

ü професійно розвинених психологічних якостей;

ü уміння враховувати психологічні аспекти при виконанні професійних дій;

ü психологічної стійкості.

Необхідно виокремити в межах сучасної професійно-психологічної підготовки персоналу МНС екстремальну психологічну підготовку, яка повинна спрямовуватися на забезпечення надійного функціонування психіки особового складу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності.

Завдяки екстремальної психологічної підготовки, ще до безпосереднього виконання ризиконебезпечних задач службової діяльності, у персоналу МНС формується психологічна підготовленість, або ще як її називають завчасна психологічна витривалість, тобто система психологічних якостей, що визначають потенційну можливість переборювати труднощі й успішно виконувати завдання. З початком дій в умовах надзвичайної ситуації психологічна витривалість виявляється у вигляді скорочення і функціонування якостей, що раніше сформувалися, або формування нових якостей, що складають собою службовий та службово-бойовий досвід.

Як психологічна готовність, так і психологічна витривалість за своєю структурою мають одні і ті ж психологічні компоненти: вольовий, інтелектуальний, мотиваційний, моторний, пізнавальний і емоційний. Але якщо психологічна готовність відноситься до психічного стану, то психологічна витривалість – це системна якість особистості працівника, системоутворюючим чинником у якій виступає вольовий компонент, тоді як при вияву психологічної готовності таким компонентом є мотиваційний.

Динаміка вияву компонентів психологічної готовності і витривалості за їхніми рейтинговими місцями здійснюється таким чином. При психологічній готовності найбільший рейтинг займає мотиваційний і найменший емоційний компоненти. При вияві психологічної витривалості на перше місце виходить вольовий, а на останнє – моторний компонент. Загалом структуру психологічної готовності і витривалості, у залежності від рейтингових місць їхніх складових компонентів, можна уявити таким чином, як це наведено у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Рейтингові місця основних складових психологічної готовності та психологічної витривалості

	Рейтингові місця
Компоненти	при вияві психологічної готовності	при вияві психологічної витривалості
Вольовий
Інтелектуальний
Мотиваційний
Моторний
Пізнавальний
Емоційний

У процесі звичайної службової діяльності недостатня надійність психіки виявляється не завжди, психологічна непідготовленість працівника може нерідко залишитись непоміченою. В умовах ризиконебезпечної ситуації вона виявляється швидко і негативно позначається на професійній діяльності і поведінці як окремих працівників, так і групи (підрозділу) в цілому. В складних ситуаціях службової та службово-бойової діяльності психологічна непідготовленість персоналу МНС виявляється при оцінці оперативної обстановки, прийнятті рішень, застосуванні спеціальної техніки, в погіршенні якості дій, а також у порушенні поведінки.

Необхідно враховувати і ті обставини, що формування всіх елементів екстремальної психологічної підготовленості персоналу МНС України хоча і забезпечує можливість виникнення у нього стану високої професійної готовності до виконання задач в умовах надзвичайної ситуації, але не є гарантією цієї готовності. Цьому є як мінімум три причини.

По-перше, прояв можливостей людини – акт не миттєвий, що протікає автоматично і без труднощів, а складна внутрішня перебудова. Вона пов'язана з переходом спроможностей людини до дійсності. Тому, щоб людина якнайкраще настроїлася до роботи в конкретний момент, потрібен час. Чим гірше працівник натренований до швидких переходів від пасивного чекання і спостереження до рішучих і гранично точних дій, тим більшими є внутрішні труднощі перебудови, тим більше помилок можна очікувати.

По-друге, прояв можливостей людини причинне обумовлений не тільки “зсередини”. Багато чого залежить від конкретних умов, за яких відбуваються перебудова і формування стану високої професійної готовності.

По-третє, підготовленість персоналу МНС досить стійка; її зміни якщо і відбуваються, то за час, який вимірюється тижнями, місяцями. Стан готовності є дуже динамічним, він може змінюватися за кілька годин і навіть хвилин. Причин тут багато, але найбільш поширеною є вплив утоми. Напружена робота супроводжується швидкою витратою запасу сил. Якщо їх не вдається відновити, це неминуче призводить до спаду стану готовності, породжує неточності, помилки. Тому стан високої професійної готовності персоналу МНС варто не тільки формувати, але і підтримувати.

Серед основних задач екстремальної психологічної підготовки персоналу МНС можна виділити наступні (див. додаток 8.1).

Методи екстремальної психологічної підготовки створюють єдину систему, що дозволяє планомірно і науково обґрунтовано впливати на почуття, волю й інтелект персоналу МНС, формувати й розвивати необхідні особистісні якості. Система методів екстремальної психологічної підготовки нерозривно пов’язана з професійною та спеціальною підготовкою особового складу.

Практичні методи екстремальної психологічної підготовки призначені для активного впливу на психіку персоналу МНС. До практичних методів екстремальної психологічної підготовки відносяться: метод вправ і тренувань, метод критичних ситуацій і метод стресового впливу.

Під методом вправ і тренувань розуміється система багаторазових повторень спеціальних дій, що ускладнюються, та вчинків із метою формування у персоналу МНС необхідних особистісних якостей. Цей метод містить у собі:

ü заняття на спеціальних тренажерах, імітаторах і т.д.;

ü вправи з подолання спеціальних смуг перешкод і загороджень;

ü психологічні вправи для цілеспрямованого розвитку пізнавальних, емоційних і вольових якостей;

ü соціально-психологічні тренування для формування психологічної сумісності, колективізму, взаємозамінності.

Цей метод дає можливість розвивати необхідні психологічні якості в комплексі з формуванням професійної майстерності, професійних умінь і навичок.

У процесі формування умінь необхідно дотримуватися логічної послідовності, відповідно до якої спочатку утворювати у працівника первинні уміння, які завжди будуть супроводжуватися помилками, а потім – високорозвинені уміння, навички і звички. Надійно сформовані навички і звички звільнять персонал МНС від додаткового мислення на кожній операції і дозволять йому зосередитися на головній ділянці діяльності.

Метод вправ і тренувань у системі екстремальної психологічної підготовки персоналу МНС повинний передбачати низку розроблених і апробованих правил:

ü для кожного виду діяльності, спеціальності в межах МНС повинні бути свої, найбільш ефективні вправи і тренування;

ü вправи необхідно починати з незначних труднощів, поступово ускладнювати їх, щоб потім моделювати ризиконебезпечні ситуації, які із великою ймовірністю виникають у діяльності конкретного підрозділу МНС;

ü перед виконанням вправ повинна бути створена психологічна установка, сформований інтерес, показане, які особистісні якості будуть розвиватися і які помилкові дії допускати не можна;

ü нові вправи треба показувати персоналу МНС за допомогою найбільш підготовленої категорії працівників, уселяючи при цьому, що усі вправи здійсненні;

ü перед виконанням особливо важкої вправи необхідно переконати персонал у доцільності виявляти максимум активності й безстрашності;

ü колективні вправи повинні ґрунтуватися на більш важких і складних завданнях, ніж індивідуальні;

ü в процесі відпрацювання психологічних вправ і тренувань колективна думка і настрій повинні збуджувати сили і енергію персоналу МНС.

Метод критичних ситуацій – це система прийомів і засобів, що моделюють діяльність групи, команди, підрозділу в складних умовах службової діяльності. Моделювання здійснюється за допомогою технічних засобів, ігор і навчання, дозволяє представити будь-яку ситуацію, реальність та намітити оптимальні способи дій персоналу МНС.

Основним видом моделювання критичних ситуацій є створення різних варіантів дії конкретного підрозділу в умовах надзвичайної ситуації. Метод критичних ситуацій може бути реалізований за допомогою алгоритмів, що складаються на основі нормативних актів, статистичних даних і психологічних рекомендацій. У короткій і наочній формі вони містять логіку необхідних заходів і оптимальних прийомів для дії у непередбаченій ситуації.

Найбільш складним видом методу критичних ситуацій є створення евристичних моделей. Такі моделі складаються на основі спостережень за діяльністю персоналу МНС в умовах надзвичайної ситуації. Евристична модель будується шляхом узагальнення результатів великої кількості експериментальних даних про діяльність досвідчених фахівців із реєстрацією психофізіологічних показників. Програма дозволяє повторити процес і домогтися оптимального рішення.

Евристична модель критичної ситуації може бути використана для психологічного тренування мікроструктури конкретного підрозділу з чітким розподілом функцій серед особового складу та окремих груп.

З методом критичних ситуацій тісно пов’язаний метод стресових впливів, що розширює можливості екстремальної психологічної підготовки персоналу МНС.

Метод стресових впливів – це комплекс прийомів і засобів, за допомогою яких у особового складу створюється емоційна напруженість різного ступеня із метою формування високих вольових якостей.

Екстремальна психологічна підготовка до подолання фахових трудностей може і повинна проводитися на базі спеціалізованих кабінетів, на спортивних площадках і у спортивних залах. Проте, найбільший ефект вона одержує при проведенні занять на базі спеціалізованого навчального полігону психологічної та спеціальної підготовки.

Такий навчальний полігон може містити у собі: навчальне містечко, смугу перешкод, площадку для емоційно-вольових вправ.

Навчальне містечко являє собою модель реальної території зі спорудженнями, де можуть відбуватися екстремальні події, типові для того виду діяльності, до якої готується дана категорія персоналу МНС. Спорудження на ньому зроблені у натуральний розмір із підручних матеріалів, бетонних блоків або цеглин і обладнані так, щоб керівник заняття та ті, хто навчається могли:

ü вести спостереження за діями виконуючих вправи (оглядова площадка);

ü здійснювати відеозапис дій виконуючих вправи для наступного розбору;

ü мати голосовий або радіозв'язок із посередниками, імітаторами та тими, хто забезпечує безпеку;

ü вводити в дію у потрібний момент засоби імітації.

Психологічна смуга перешкод – ланцюг навчальних позицій у виді розташованих послідовно на відстані 3-5 м один від одного різноманітних перешкод, типових для діяльності професіоналів, які готуються (ями; ями з водою та перекинутою через них колодою; димовогнева позиція; місток, що качається; карниз на висоті 3-4 м; підземний лаз; підвал; лабіринт; автомашина; рів і т.п.).

Для розмаїтості обстановки при повторних вправах, поряд із стаціонарними, застосовуються переносні перешкоди.

Вправи на смузі ускладнюються проходженням її:

ü без відпочинку декілька разів;

ü навздогін (перший працівник стартує з випередженням другого на 5-15 сек.);

ü у прямому й зворотньому напряму;

ü парами, групою;

ü групою з переносом “постраждалого”;

ü з імітацією вогню, шумових ефектів, лементів, вибухів, яскравого світла в обличчя і т.п.;

ü в утруднених умовах (у сутінках, темноті, контрастах світла і темряви та т.інш.).

Щоб проходження смуги не зводилося до фізичних і вольових навантажень і збільшувалися психологічні, застосовуються додаткові навчальні завдання:

ü надати першу медичну допомогу “постраждалому” на шляху проходження;

ü вивчити обстановку на шляху проходження смуги і доповісти про її особливості після повернення і т.д.

Площадка для емоційно-вольових вправ створює ситуації, що дозволяють працівнику проявити самовладання й уміння пересилити свою нерішучість, змусити себе перебороти тривогу і страх. Вона обладнується спеціальними устроями, що підбираються з максимально можливим фаховим ужитком, і являють собою конструкції, розміщені компактно на площадці (це можуть бути трампліни для стрибків з висоти 3, 4, 5м на землю; східці різної висоти, нахилу, конструкції і тривкості; колоди, розташовані горизонтально на висоті 2, 3, 4м; хиткий місток без поруч, перекинутий через невеличке водоймище і т.п.).

Скрізь, де ті, хто навчаються, можуть впасти й одержати серйозну травму, використовується пісок, тирса, м'які мати, знаходяться люди і медперсонал.

Для багатьох професій в межах МНС України вправи на таких устроях не типові за характером небезпеки і ризиків, але заперечувати їхню корисність невірно. А.С. Макаренко справедливо вважав, що виховати мужню людину можна, ставлячи її в ситуації, коли б їй припадало відчувати і переборювати побоювання і острах “усе рівно в чому”. Важливо, щоб працівник пережив “хвилювання першого разу” у навчальній, а не в реальній обстановці.

Дата добавления: 2014-11-20