Основні напрями роботи практичних психологів щодо зниження впливу професійного стресу та посттравматичних стресових порушень на персонал МНС України

Розділ 9

Принципи, організаційні форми та методи зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед персоналу МНС України

ЧАСТИНА П'ЯТА

Додаток 8.1

Основні задачі екстремальної психологічної підготовки персоналу МНс УКРАЇНИ

Додаток 8.2

Можливі шляхи екстремальної психологічної підготовки персоналу МНС УКРАЇНИ

Сьогодні в МНС України розглядаються питання підвищення якості й ефективності роботи служб психологічного забезпечення, пропонуються різноманітні варіанти їх реформування і реорганізації. У цьому зв'язку хотілося б поділитися деякими міркуваннями щодо організації та проведення заходів, спрямованих на зниження або припинення розвитку професійного стресу та посттравматичних стресових порушень серед фахівців-рятувальників.

На наш погляд, для зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед персоналу МНС, практичні психологи повинні організовувати та проводити роботу за чотирма основними напрямами (див. додаток 9.1).

Перший напрямок роботи достатньо зрозумілий і не викликає жодного сумніву. Наприклад, сьогодні є необхідність в розробці рейтингу шкідливості основних видів діяльності в межах МНС України, як одного з об’єктивних показників, що доцільно враховувати при розподілі соціальних пільг (довготривалість відпустки, заробітна платня, пенсійний вік та інш.).

Що стосується другого напряму роботи, то сьогодні перш за все необхідні цілеспрямовані дослідження в галузі розробки професіограм основних видів діяльності в межах МНС України, а вже на основі цього – валідизація психодіагностичного інструментарію для проведення високоякісного професійно–психологічного добору кандидатів на службу в конкретний вид діяльності в межах МНС України. Розроблені декілька десятиліть тому психодіагностичні тестові методики у своїй більшості не відповідають сучасним науковим поглядам і розробкам.

Третій напрямок роботи практичних психологів – психологічний супровіддіяльності персоналу МНС України в умовах надзвичайної ситуації повинен передбачати:

Ø динамічне психологічне спостереження і психофізіологічне обстеження та виявлення психологічних і психофізіологічних особливостей персоналу МНС;

Ø виявлення функціональних і патологічних розладів;

Ø оцінку боєздатності підрозділів МНС України;

Ø розробку рекомендацій керівникам з питань раціонального комплектування груп, команд, підрозділів МНС;

Ø прогнозування віддалених наслідків бойового та професійного стресу на організм рятувальника.

За даними шкали індивідуальної екстремальності, психологічного статусу і коефіцієнту індивідуальної успішності можливо визначати групу боєздатності кожного працівника: гарна, задовільна і незадовільна.

Психофізіологічну оцінку боєздатності підрозділів МНС необхідно проводити:

Ø перед застосуванням конкретного підрозділу (групи) в умовах надзвичайної ситуації;

Ø під час виконання аварійно-рятувальних робіт в умовах впливу стрес-факторів підвищеної інтенсивності;

Ø після виведення персоналу МНС із зони /району надзвичайної ситуації.

За глибоким переконанням авторів, оцінка боєздатності підрозділу (групи, команди) повинна даватися спеціалізованою психофізіологічною групою, до складу якої повинні входити психолог, психофізіолог, психіатр і /або психотерапевт.

Четвертий напрямок роботи практичних психологів – організація психопрофілактичної роботи в підрозділах МНС України^[26].

У ході розгляду даного питання і розробки концепції діяльності практичних психологів МНС у межах психопрофілактичної роботи, вважаємо за можливе виділити сім основних компонентів.

1. Попереднє підготування. Цей компонент включає просвітництво в галузі професійного стресу і тренінги, що спрямовані на вироблення навичок подолання стресових реакцій. Такі тренінги можуть проводитися як індивідуально, так і у складі групи, команди, органу (підрозділу) МНС.

2. Індивідуальні кризові інтервенції – консультування або психологічна підтримка на всіх стадіях й у всіх проявах професійного стресу.

3. Кризові інтервенції в сім'ях персоналу МНС, що включені до групи посиленої психологічної уваги.

4. Програми підтримки в період виконання персоналом МНС службових задач в ризиконебезпечних ситуаціях.

5. Дефьюзінг – робота з малими групами, що повинна проводитися протягом перших годин після критичного інциденту з метою діагностики, визначення осіб, що потребують невідкладної психологічної допомоги з метою пом'якшення основних проявів гострих реакцій на бойовий або інший вид професійного стресу.

6. Дебрифінг стресу критичного інциденту – структурований процес групової кризової інтервенції, розроблений для пом'якшення гострих реакцій на стрес, виявлення членів групи (команди), що потребують подальшої підтримки та для забезпечення постстресової групової згуртованості.

7. Подальші заходи щодо психодіагностики і забезпечення професійно-психологічної допомоги (при необхідності) (див. додатки 9.2 – 9.10).

Комплексність зазначеної системи профілактики виражається у функціональному охопленні всього спектра проявів професійного стресу серед персоналу МНС. Інтервенції, що використовуються у діяльності практичних психологів МНС з метою регуляції цього стану, повинні варіюватися в залежності від фази професійного стресу: достресової фази, фази гострого професійного стресу або постстресової фази.

Результати багаторічних досліджень, досвід практичної роботи в силових структурах держави дозволив нам розробити та запропонувати модель профілактики професійного стресу, що виникає у персоналу МНС при виконанні різноманітних за складністю службових задач (додаток 9.11).

Дата добавления: 2014-11-20