Практичне заняття №20

Питання для самоконтролю.

· До якої родини належать віруси грипу?

· Яка морфологія вірусу грипу?

· Яка стратегія геному вірусу грипу?

· Які білки визначають штамову специфічність вірусу грипу?

· Який механізм антигенного шифту вірусу грипу?

· На яких біосистемах найчастіше здійснюють виділення вірусів грипу?

· Який метод профілактики грипу у дорослих є найбільш доцільним?

Тема: «Пікорнавіруси. Лабораторна діагностика ентеровірусних інфекцій»

1. Актуальність теми:

Родина пікорнавірусів є типовим представником РНК-вмісних простих ікосаедричних вірусів. Для цих вірусів притаманна висока стійкість до фізико- хімічних факторів.

Пікорнавіруси мають широке коло хазяїв, значне розмаїття клінічних проявів патології та широко розповсюджені в довкіллі.

Основним родом цієї родини з патогенним потенціалом для людини є рід ентеровірусів. До цього роду належать віруси поліомієліту, Коксакі та ЕСНО-інфекцій.

Лікарі повинні знати біологічні властивості ентеровірусів, патогенез, імуногенез та клінічні прояви інфекцій, лабораторні методи діагностики, принципи лікування та специфічної профілактики інфекцій. Все це зумовлює актуальність теми заняття, яка спрямована на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Аналізувати фізико-хімічні та біологічні властивості родини пікорнавірусів взагалі та роду ентеровірусів зокрема.

· Створити схему лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій.

· Визначити шляхи порівняння двох пробірочних препаратів культур клітин під номерами: в якому представлений незмінений моно шар, а в якому – цитопатична дія по типу повної дегенерації, спричинена вірусом поліомієліту.

· Здійснити облік реакції зв’язування комплементу, поставленої з метою серологічної діагностики поліомієліту.

· Здійснити облік реакції вірусної нейтралізації, поставленої з метою серологічної ідентифікації ентеровірусу, виділеного від хворої дитини з підозрою на поліомієліт.

· Вивчити препарати, що використовуються для діагностики, специфічної профілактики і терапії ентеровірусних інфекцій.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №16.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Пікорнавіруси	Пікорнавіруси – дрібні (24-30 нм в діаметрі), прості ікосаедричні РНК-геномні віруси, високо стійкі до дії фізико-хімічних чинників. Багато представників цієї родини високо патогенні для людини. За сучасною класифікацією представлені 9 родами.
Ентеровіруси	Ентеровіруси – типовий рід родини пікорнавірусів, якому притаманні тропність до ентероцитів і клітин нервової системи, стійкість в широкому діапазоні рН (від 2,0 до 10,0) катіонна стабілізація іонами Са^++, Mg^++, Al^+++ до теплової інактивації.
Поліовіруси	Поліовіруси – вид ентеровірусів людини, який існує у вигляді трьох серотипів, що чітко розрізняються та інфікують клітину, зв’язуючись з специфічними рецепторами PVR:CD 155.
Вакцина Солка	Вакцина Солка – інактивована поліовірусна вакцина. Вводиться парентерально. Не створює місцевий імунітет.
Вакцина Себіна	Вакцина Себіна – жива поліомієліт на вакцина, виготовлена з атенуйованих штамів трьох серотипів поліовірусів. Вводиться перорально. Створює загальний і місцевий імунітет.
Віруси Коксакі	Віруси Коксакі – ентеровіруси, виділені в містечку Коксакі штату Нью-Йорк (США), для яких притаманний полі органний тропізм. Поділяються на групи А і В за антигенною будовою, цитопатичною дією на культуру клітин та формою параліча у новонароджених мишей. Відомо 23 серотипивірусів Коксакі А та 6 – Коксакі В.
Віруси ЕСНО	Віруси ЕСНО – скорочена назва, що походить від англійських слів: enteric – кишкові, cytopatogenic – цитопатогенні, human – людські, orphan – “сирітські”. Виділено 28 серотипів.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

· Загальна характеристика родини пікорнавірусів, класифікація.

· Будова та хімічний склад ентеровірусів.

· Чутливість ентеровірусів до фізичних та хімічних чинників.

· Антигенна структура ентеровірусів.

· Культивування та особливості репродукції в чутливих клітинах.

· Патогенез, клінічні прояви та імуногенез поліомієліту, Коксакі-вірусної та ЕСНО-вірусної інфекції.

· Принципи та методи лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій.

· Принципи специфічної профілактики ентеровірусних інфекцій. Порівняння живої та ін активованої поліомієлітної вакцин.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

· Створити схему лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій.

· Здійснити облік результатів серологічної і вірусологічної діагностики поліомієліту (демонстрація).

· Вивчити препарати, що використовують для діагностики, специфічної профілактики і терапії ентеровірусних інфекцій.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають біологічні властивості родини пікорнавірусів в цілому, роду ентеровірусів та окремих його представників (вірусів поліомієліту, Коксакі та ЕСНО). Під керівництвом викладача створюють схему діагностики захворювань, спричинених ентеровірусами. На демонстраційних препаратах вивчають цитопатичну дію вірусів поліомієліту на культуру клітин та здійснюють серологічну ідентифікацію ентеровірусу, виділеного від хворої дитини з підозрою на поліомієліт. При цьому знайомляться з диференціацією “диких” та атенуйованих штамів поліовірусів, яку можна здійснити за допомогою ПАР, ІФА, РН з моноклональними антитілами.

Для поліовірусів I типу використовують бентонітовий тест (вірулентні поліовіруси мають характеристику Абент`, а авірулентні Абент+.

Здійснюють облік реакції зв’язування комплементу, поставленої з метою серологічної діагностики поліомієліту. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу.

Завдання 1. Під керівництвом викладача студенти складають схему лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій і замальовують її в протокол.

Завдання 2. Визначити на демонстраційних препаратах незмінену культуру клітин (контроль) та ЦПД вірусу поліомієліту за типом повної дегенерації. Мікроскопічну картину замалювати в протокол.

Незмінений моношар ЦПД вірусу поліомієліту

Диференціація ентеровірусів за ЦПД

Вірус	ЦПД
Поліовірус	+
Коксакі А	±
Коксакі В	+
ЕСНО	+

Завдання 3. За демонстраційним препаратом здійснити облік реакції вірус нейтралізації, поставленої з метою серологічної ідентифікації вірусу, виділеного від хворої дитини з підозрою на поліомієліт.

Завдання 4. Здійснити облік реакції зв’язування комплементу, поставленої з метою серологічної діагностики поліомієліту.

Завдання 5. Вивчити препарати, що використовують для діагностики та специфічної профілактики ентеровірусних інфекцій.

Результати виконання всіх робіт занотувати в протокол.

Дата добавления: 2014-11-20