Практичне заняття №22

Питання для самоконтролю

4.2

Практичне заняття №21

Питання для самоконтролю.

· Який тип нуклеїнової кислоти містять пікорнавіруси?

· Яку будову мають пікорнавіруси?

· Які визначальні ознаки роду ентеровірусів?

· Які віруси належать до роду ентеровірусів?

· Яка антигенна будова ентеровірусів?

· Як можна культивувати ентеровіруси?

· Які етапи взаємодії ентеровірусів з чутливими клітинами?

· Скільки існує серологічних типів вірусів поліомієліту?

· Який патогенез поліомієліту?

· Які методи лабораторної діагностики поліомієліту?

· Які вакцини використовують для профілактики поліомієліту? Які позитивні та негативні сторони живих та інактивованих вакцин?

· Які критерії диференціації вірусів Коксакі А та вірусів Коксакі В?

· Як розшифровується абревіатура ЕСНО?

Тема: «Герпесвіруси, аденовіруси. Лабораторна діагностика герпесу та аденовірусних інфекцій»

1. Актуальність теми:

Патогенні для людини віруси, що містять дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) входять до складу 6 родин: Adenoviridae, Herpesviridae, Parvoviridae, Poxsviridae, Hepadnaviridae, Papovaviridae.

Порівняльно з вірусами, що містять рибонуклеїнову кислоту (РНК) вони генетично більш консервативні, тобто менш мінливі, нерідко здатні до тривалої персистенції в організмі хазяїна. Більшість ДНК-геномних вірусів репродукуються в ядрах клітин.

Представники родина Adenoviridae є збудниками інфекційних захворювань дихальних шляхів та інших органів у людини, мавп, рогатої худоби, собак, мишей і птахів.

2. Конкретні цілі:

7. Створити схему лабораторної діагностики аденовірусних інфекцій та герпесу.

8. Здійснити облік РНГА, поставленої з метою серологічної діагностики аденовірусної інфекції.

9. Вивчити ЦПД, спричинену вірусами герпесу.

10. Вивчити препарати, які використовують для діагностики і специфічної профілактики аденовірусних інфекцій і герпесу.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №16.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
ДНК-геномні віруси	Віруси, що містять дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК). Патогенні для людини віруси, що містять дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) входять до складу 6 родин: Adenoviridae, Herpesviridae, Parvoviridae, Poxsviridae, Hepadnaviridae, Papovaviridae.
Герпесвіруси	Родина Herpesviridae включае в себе 3 підродини: Alphaherpesviridae, Bethaherpesviridae, Gammaherpes-viridae.
Аденовірусні інфекції	Родина Adenoviridae поділяється на два роди: Mastadenovirus – аденовіруси ссавців, утому числі понад 40 сероваріантів, що викликають захворювання у людей, і Aviadenovirus – 14 сероваріантів, що спричинюють захворювання у птахів.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

· Загальна характеристика ДНК-геномних вірусів, їх класифікація.

· Морфологія та особливості репродукції герпесвірусів і аденовірусів.

· Культивування.

· Патогенез, клінічні прояви та імуногенез герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

· Принципи та методи лабораторної діагностики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

· Принципи лікування та профілактики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Створити схеми лабораторної діагностики герпесу і аденовірусних інфекцій.

2. Виявити результати репродукції вірусу герпеса і аденовірусу за цитопатогенною дією (ЦПД).

3. Вивчити схему постановки і здійснити облік реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) з метою серологічної діагностики аденовірусної інфекції.

4. Ознайомитись з діагностичними, лікувально-профілактичними препаратами, які використовуються при герпетичній та аденовірусній інфекції.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають класифікацію аденовірусів та вірусів герпесу, їх морфологічну структуру, культивування, особливості їх репродукції; роль аденовірусів та вірусів герпесу в патології людини, патогенез і імуногенез захворювань; методи лабораторної діагностики аденовірусної та герпесної інфекції; принципи лікування, профілактики аденовірусної та герпесної інфекції; вивчають симпластоутворення, спричинене вірусами герпесу, здійснюють облік РНГА, поставленої з метою серологічної діагностики аденовірусної інфекції, створюють схему лабораторної діагностики аденовірусної та герпесвірусної інфекцій, вивчають препарати, які використовують для діагностики і специфічної профілактики аденовірусних інфекцій і герпесу. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу

Класифікація родини Herpesviridae

Підродини	Рід	Назва вірусу	Патологія
Alpha- herpes- viridae	Simplex- virus	Вірус простого герпесу тип 1	Лабіальний герпес, енцефаліт, ураження очей
Вірус простого герпесу тип 2	Генітальний герпес, менінгоенцефаліт, рак шийки матки
Varicello- virus	Вірус вітряної віспи – оперізуючого герпесу	Вітряна віспа, оперізуючий герпес
Beta- herpes- viridae	Cytome- galovirus	Цитомегаловірус	Цитомегалія, рак простати
Roseolo- virus	Вірус лімфотропного герпесу 6	Раптова екзантема, синдром хронічної втоми, синдром Шегрена, ураження печінки, нирок та ін.
Вірус герпесу людини 7
Gamma- herpes- viridae	Lympho- cryptovirus	Вірус Епштейна-Барр	Інфекційний мононуклеоз, лімфома Беркитта, назофарингіальна карцинома, ворсиста лейкоплакія язика
Rhadinovirus	Вірус герпесу людини 8	Саркома Капоші

Основні властивості вірусів герпесу.

1. Ікосаедральная форма будови нуклеокапсиду;

2. Великі розміри 150-250 нм; складні (мають суперкапсид);

3. ДНК лінійна, 80 генів; молекулярна маса 54-94 млн. дальтон;

4. Капсид складається з 162 капсомерів: 150 гексонів; 12 пентонів на вершинах;

5. Тегумент – простір між суперкапсидом і нуклеокапсидом містить вірусні

білки і ферменти, необхідні для його реплікації;

6. Схильний до тривалої персистенції в нервовій тканині.

Основні властивості аденовірусів.

1.Кубічний (ікосаедричний) тип симетрії капсиду;

2.Капсид складається з 252 капсомерів: 240 гексонів; 12 пентонів з

відростаками;

3. ДНК лінійна, біля 30 генів.

Схема лабораторної діагностики аденовірусних інфекцій.

1.Виділення та ідентифікація вірусу →	Матеріал від хворого ↓ ↓
Первинні та перещеплювані культури клітин людини і мавпи. ↓ 5 -14 діб ↓ ↓	Риноцитоскопія (фарбування флюорохромами і міченими сироватками)
ЦПД	Сероідентифікація 1.РН 2.РТГА
2.Серологічна діагностика	Парні сироватки від хворого 1. РН; 2. РСК; 3. РГГА; 4. РНГА.
3. Генетична діагностика	ПЛР

Схема лабораторної діагностики герпесу.

Матеріал, що містить вірус

I. Мікроскопія а) Виявлення внутрішньоядерних включень (тільця Каудрі) в мазках-відбитках;   б) Виявлення специфічного антигену методами прямої і непрямої імунофлюоресценції.

II. Виділення вірусу ↓ ↓ ↓

В культурі клітин (за ЦПД)

Курячі ембр. (поява бляшок на ХАО)

На лаб. тваринах

↓ ↓ ↓

Ідентифікація виділеного вірусу

↓ ↓

РІФ РН

↓ ↓

Діагноз: герпетична інфекція.

III. Серологічна діагностика: виявлення наростання титру антитіл в РЗК, РПГА, РГГА, РН.

Препарати для лікування і профілактики герпесу:

- модифіковані нуклеозиди, що пригнічують реплікацію вірусу (індуктори

інтерферону, ацикловір);

- гамма-глобуліни проти вірусу вітряної віспи;

- імуномодулятори (левамізол).

Вакцини:

- інактивована вакцина зі штамів вірусу герпесу 1 і 2-го типів;

- жива атенуйована вакцина проти цитомегаловірусу людини.

Препарати для лікування та профілактики аденовірусних інфекцій.

o інтерферон;

o ДНК-аза;

o окосолінова мазь та ін.;

o живі вакцини з 4,7,21 серотипів (запропоновані).

Завдання 1. Оцінити результати реакції пасивної гемаглютинації, поставленої з метою серологічної діагностики аденовірусної інфекції (демонстрація).

Примітки: р/р – робоче розведення

К(ЕД) – контроль еритроцитарного діагностикуму

Зробити висновок.

Завдання 2. Вивчити зміни в клітинах, що з'являються в результаті розмноження вірусів герпесу і аденовірусів. Замалювати в протокол малюнок.

Симпластоутворення Гроноподібна

викликане герпес- деструкція, викликана

вірусами аденовірусами

· Загальна характеристика ДНК-геномних вірусів, родини Adenoviridae, Herpesviridae, їх класифікація.

· Морфологія та особливості репродукції герпесвірусів і аденовірусів в клітині.

· Культивування. Цитопатична і цитотоксична дія.

· Патогенез, клінічні прояви та імуногенез герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

· Принципи та методи лабораторної діагностики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

· Принципи лікування та профілактики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

Тема: «Збудники вірусних гепатитів. Лабораторна діагностика вірусних гепатитів»

1. Актуальність теми:

Вірусні гепатити (ВГ) — це група захворювань, викликаних різними типами вірусів, що характеризуються хоча й неоднаковими механізмами передачі інфекції й відмінностями в патогенезі, але об'єднані гепатотропністю збудників та обумовленою цим схожістю основних клінічних проявів (жовтяницею, інтоксикацією, гепатоспленомегалією).

За останні десятиліття відмічається різке зростання захворюваності на вірусні гепатити, зокрема, з парентеральним шляхом передачі. Вважають, що близько 1 мільярда людей на планеті заражені принаймні одним із вірусів, що викликають ВГ. Хоча ВГ і займають за офіційними даними ІІ місце після грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) за кількістю уражених, вони значно переважають їх по числу тяжких форм, економічним витратам, летальним наслідкам. І це при тому, що реєструються далеко не всі випадки ВГ — безжовтяничні, стерті форми часто проходять повз увагу лікаря. Тому в дійсності ВГ не поступаються грипу та іншим ГРІ за поширеністю, тому що фактично до статистичних звітів потрапляють лише жовтяничні форми, які складають меншу частину усіх гострих ВГ. За один день на земній кулі помирає від ВГ та їх наслідків стільки людей, скільки за рік від СНІДу. Зупинити це і є однією з першорядних проблем світової системи охорони здоров'я.

На даний момент встановлена роль у патології печінки щонайменше 6 вірусів (A-E та G). Дослідження останніх часів так званого вірусу гепатиту F дозволили встановити його неоднорідність — виявлені на першому етапі культури вірусу виявилися мавпячими флавовірусами та вірусом G, тому термін "ВГF" зараз не вживається. Дискутується участь у людській патології та можливий ступінь пошкодження органу нещодавно відкритими вірусами TTV та SEN, а також деякими тваринними вірусами (пекінських качок, канадського лісного бабака та ін.).

На занятті студентам надається можливість ознайомитись з методами діагностики вірусних гепатитів, зокрема, з постановкою ІФА. Приділяється увага визначенню діагностичних маркерів вірусних гепатитів.

Знання щодо особливостей збудників вірусних гепатитів, вміння обирати адекватні методи лабораторної діагностики вірусних гепатитів та трактувати отримані результати є необхідним для формування у студентів уявлення про методи діагностики вірусних захворювання.

2. Конкретні цілі:

· Аналізувати біологічні властивості збудників вірусних гепатитів.

· Пояснювати роль збудників вірусних гепатитів в патології людини.

· Трактувати методи діагностики вірусних гепатитів, робити висновки за результатами досліджень.

· Аналізувати препарати, які використовують для специфічної профілактики вірусних гепатитів.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №16.

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Вірусні гепатити	Вірусні гепатити (ВГ) — це група захворювань, викликаних різними типами вірусів, що характеризуються хоча й неоднаковими механізмами передачі інфекції й відмінностями в патогенезі, але об'єднані гепатотропністю збудників та обумовленою цим схожістю основних клінічних проявів (жовтяницею, інтоксикацією, гепатоспленомегалією).
Австралійський антиген	Австралійський антиген — (Australia antigen) первинна назва поверхневого антигену вірусу гепатиту В, що існувала до ідентифікації вірусу гепатиту В і його антигенів. Термін виник у зв'язку з виявленням цього антигена в сироватках крові австралійських аборигенів. Згодом ідентифікований як антигенний компонент вірусу гепатиту В – НВsAg.
Діагностичні маркери	Діагностичні маркери (маркери інфікування) — антигени, антитіла і нуклеїнові кислоти вірусів, виявлення яких дозволяє встановити етіологію вірусного гепатиту і/або присутність вірусу, характеризувати перебіг інфекції, прогнозувати її результат, оцінити ефективність лікування, судити про попередню зустріч з вірусом, що викликає гепатит, і поствакцинальний імунітет.
Вірусна персистенція	Вірусна персистенція — збереження віруса у функціонально активному стані в клітинах організму чи культурах клітин довше строків, притаманних гострій інфекції. Інфекції, зумовлені цим феноменом, називають персистентними вірусними інфекціями.
Швидкі імунохромато-графічні методи визначення HBsAg і анти-ВГС	Швидкі імунохроматографічні (безприладні) методи визначення HBsAg і анти-ВГС (Rapid, instrument-independent assays for the detection of HBsAg and anti-HBs) дозволяють отримати результат дослідження протягом 5-15 хвилин без використання складного лабораторного устаткування. Основою тесту є нітроцелюлозна мембрана, на поверхні якої міцно сорбовані анти-HBs або антигени, що кодуються РНК ВГС. Після зв’язування з ними шуканого HBsAg або анти-ВГС, послідовної промивки і додавання коньюгата (наприклад: анти-HBs, що мітяться колоїдним золотом, або мічена ферментом антисироватка, що преципітує IgG), наявність мітки визначають за допомогою відповідного субстрата.
Групи ризику	Групи ризику — частина населення, об'єднані за принципом підвищеної вірогідності зараження тим або іншим інфекційним захворюванням в результаті частіших, триваліших або тісніших контактів із збудником.
Віруси гепатитів	Віруси гепатитів — віруси, здатні викликати специфічне ураження печінки - гепатити. Вони відносяться до різних тaкcoнoмічни груп та мають різні біологічні властивості. Поєднує їх лише здатність викликати гепатит у людини. До вірусів гепатитів відносять: вірус гепатита А, вірус гепатита В, вірус гепатита С, вірус гепатита D чи дельта-гепатита, вірус гепатита Е, вірус гепатита F и вірус гепатита G. Передбачають існування інших поки що неідентифікованих вірусів гепатиту.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

· Облігатні та факультативні збудники вірусних гепатитів, їх властивості та класифікація.

· Вірусний гепатит А. Етіологія, епідеміологія, патогенез, клінічні прояви. Характеристика методів лабораторної діагностики. Специфічна профілактика, постінфекційний та поствакцинальний імунітет.

· Вірус гепатиту В. Особливості будови. Характеристика антигенів. Репродукція.

· Епідеміологія, патогенез і клініка вірусного гепатиту В. Постінфекційний імунітет. Лабораторна діаг­ностика. Динаміка появи серологічних маркерів гепатиту В. Інтерпретація серологічних даних.

· Профілактика і лікування гепатиту В.

· Вірусний гепатит С. Етіологія, епідеміологія, патогенез, клінічні прояви. Характеристика методів лабораторної діагностики. Специфічна профілактика, постінфекційний та поствакцинальний імунітет.

· Вірусний гепатит D. Етіологія, епідеміологія, патогенез, клінічні прояви. Характеристика методів лабораторної діагностики. Специфічна профілактика, постінфекційний та поствакцинальний імунітет.

· Вірусний гепатит Е. Етіологія, епідеміологія, патогенез, клінічні прояви. Характеристика методів лабораторної діагностики.

· Збудники вірусних гепатитів G, TTV, SenV.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Вивчити класифікацію і диференційні властивості вірусів гепатитів.

2. Здійснити облік лабораторної діагностики гепатиту В за допомогою ІФА. Зробити висновок.

3. Ознайомитись з діагностичними тест-системами, лікувально-профілактичними препаратами, які використовуються при гепатитах.

5. Зміст теми

На практичному занятті студенти знайомляться з сучасними методами лабораторної діагностики вірусних гепатитів; ознайомитись з імуноферментним методом діагностики вірусного гепатиту В; знайомляться з препаратами для специфічної профілактики вірусного гепатиту А та вірусного гепатиту В (вакцини).Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

Рекомендації для оформлення протоколу.

Характеристика вірусів гепатиту

Характеристика вірусів	HAV	HBV	HCV	HDV	HEV	HGV
Тип нуклеїнової кислоти	1л РНК(+)	2л ДНК, кільцева, неповна	1л РНК (+)	1л РНК дефектний вірус	1л РНК (+)	1л РНК+
Систематичне положення	Picornaviridae	Hepadnaviridae	Flaviviridae	Deltavirus	Caliciviridae	Flaviviridae
Розмір віріону (нм)					32-34
Будова	Простий	Складний	Складний	Складний	Простий	Складний
Культивування в культурі клітин	Клітини гепатоми	Клітини гепатоми	_	_	_	?
Патогенність для тварин	Шимпанзе, мармозети	Шимпанзе	Шимпанзе	Шимпанзе	Шимпанзе	?
Реплікація в гепатоцитах	Цитоплазма	Ядро	Цитоплазма	Ядро	Цитоплазма	?
Антигенні варіанти	Вірусспецифічний антиген	НВsAg, HBcAg, HBeAg, HBxAg	Кілька субтипів	2 форми: мала, велика	Неоднорідний	5 філогенетичних груп
Онкогенність	-	+	+	+	-	+
Асоціюється з іншими НV				З HBV		HCV HАV, HBV
Механізм передачі	Фекально-оральний	Парентеральний Статевий	Парентеральний Статевий	Парентеральний	Фекально-оральний	Парентеральний
Фактори передачі	Вода, їжа	Кров, сперма, вагінальний секрет	Кров	Кров	Вода, їжа	Кров
Групи ризику	Діти	Медики, реципієнти крові, наркомани, статеві партнери, діти ВГВ-позитив-них матерів	Медики, реципієнти крові, наркомани, статеві партнери, пацієнти гемодіалізу	Хворі на ВГВ, медики, рецепієнти, наркомани	Молоді люди з Азії, Африки	Медики, реципієнти, нар-комани, статеві партнери, пацієнти гемодіалізу
Профілактика	Інактивована та жива вакцина	1.Плазменна вакцина (з крові НвsAg-носіїв) 2.Гено-інженерна дріжджева 3. Рекомбінантна поксвірусна	Інтерферон	Не розроблена	Не розроблена	Не розроблена

Завдання 1. Провести облік реакції ІФА, поставленої з метою виявлення Нbs – антигену вірусу гепатиту В.

Завдання 2. Ознайомитись з препаратами для специфічної профілактики вірусних гепатитів.

1. Комбінована вакцина для профілактики гепатиту А та гепатиту В TWINRIX.

2. Рекомбінантна дріжджова вакцина проти гепатиту В – ENGERIX.

Дата добавления: 2014-11-20