Приклади

Окрім власне ліричного героя дослідники виділяють також героя-маску. Присутній у рольовій ліриці. Герой-маска являє внутрішній світ людини, яка відрізняється від самого поета психологічно, біографічно чи за статтю. Наприклад, вірш може бути написаний від імені дівчини поетом-чоловіком.

Ліричний герой.

Гегель, як і Арістотель, стверджував, що автор ліричних творів безпосередньо висловлює свої думки, почуття, робить їх предметом художнього наслідування. Однак, незважаючи на глибинний зв’язок автора із ліричним героєм, їх не можна ототожнювати.

„… Ліричний герой, не збігаючись безпосередньо з біографічним автором, тим не менше є образом, що навмисно відсилає до позалітературної особистості поета, що і призводить деколи до наївно-реалістичного ототожнення їх. Такий статус наближає цього суб'єкта саме до полюса героя, що не співпадає з автором (що відбито в самому терміні), але — підкреслимо це особливо — двопланного, що вимагає, щоб читач „сприймаючи ліричну особистість, одночасно постулював в самому житті буття її двійника”. Наївна читацька свідомість сприймає цей двоплановий образ спрощено, як „образ самого поета, людини, що реально існує: читач ототожнює творіння і творця”. Адекватне ж сприйняття ліричного героя вимагає врахування його естетичної „розірваності” — його неподільності з автором і неспівпадіння з ним” [34, с.148].

Ототожнюватиліричного героя і автора, все одно, що ототожнювати актора і героя (роль), якого він грає.

Більш менш повне уявлення про ліричного героя складається на основі, як мінімум, кількох віршів, поетичного циклу.

„З одного боку, реально існуюча людина, Роберт Фрост, з іншого – голос, що здійснює дане висловлювання. Посередником між цими двома фігурами виступає інший суб'єкт – ліричний герой, що народжується в процесі вивчення кількох віршів одного поета (у випадку Фроста це жорсткий, приземлений, проте вдумливий споглядач сільського життя)” [15, с. 85].

Також виділяють об’єктивованого героя ліричного твору – це така форма виразу авторської свідомості, коли суб’єкт та об’єкт мови не співпадають в одній особі, простіше кажучи, про такого персонажа автор розповідає.

Ліричний герой Прощання з Ньюстедським абатством.„Тіні славних предків, прощайте! Із рідного домуВаш нащадок іде. У чужій чужиніСама згадка про вас, вашу честь, всім відому,Додаватиме сил і відваги мені. Нехай нині слізьми затуманені очі, – Не зі страху вони: я ж минаю свій дім,Йду боротись, як ви, множить подвиги отчі,І про вас не забуду я в краї чужім”.(Дж. Байрон, переклад Д. Паламарчука). У творі відображені переживання самого поета, змушеного поїхати з родинного маєтку (Ньюстедського абатства). Об’єктивований герой „Рвала Дженні золотунці,Квіти лугові,Заросилась, замочиласьВ росяній траві. В тої Дженні спідничина –Литовки нові,Заросилась, замочиласьВ росяній траві”. (Р. Бернс, переклад М. Лукаша). Герой-маска Я ще мала.„Я, пане, мамина дочка,Не можу жити без мами я,Не знаю, що мені зробити,Як поберусь із вами я. Я ще мала, я ще мала.Я ще мала, не підросла,Я ще мала, не підросла,
Чого б то заміж я пішла?”(Р. Бернс, переклад М. Лукаша).

Дата добавления: 2014-12-08