Тема 3: злочини проти життя і здоров’я особи

ТЕСТИ

1. Що є родовим об’єктом злочинів проти основ національної безпеки?

а) громадська безпека;

б) внутрішня безпека держави;

в) державна безпека у будь-якій сфері.

2. Які дії охоплюються об’єктивною стороною посягання, спрямованого на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (ст. 109 КК)?

а) умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України;

б) публічні заклики до насильницької зміни влади в адміністрації м. Києва;

в) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення дій, спрямованих на захоплення державної влади.

3. Для яких дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (ст.109 КК), характерний насильницький спосіб вчинення злочину?

а) дій, вчинених з метою зміни конституційного ладу;

б) дій, вчинених з метою зміни меж території держави;

в) розповсюдження матеріалів із закликами щодо захоп­лення державної влади.

4. Визначіть дії, які не віднесено до форм державної зради (ст.111 КК)?

а) посягання на життя Президента України для зміни влади в державі;

б) збирання завідуючим спецлабораторією відомостей, що становлять військову таємницю України, для передачі представ­нику Туреччини;

в) підрив Київської дамби.

5. Працівник Генштабу України повідомив СБУ про факт завербування його агентами іноземної розвідки. Чи може бути звільнена особа від кримінальної відповідальності при вчи­ненні державної зради (ст. 111 КК)?

а) не може;

б) може, якщо він не вчинив ніяких дій на виконання отриманого злочинного завдання;

в) може при будь-яких умовах.

6. Хто з цих осіб не є суб’єктом державної зради (ст. 111 КК)?

а) особа без громадянства, яка перебуває на території України;

б) громадянин України, який постійно працює в комерційній фірмі у Франції;

в) громадянин України, який проживає у м. Севастополі.

7. Що розуміється під терміном “посягання” в посяганні на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)?

а) замах на життя та здоров’я;

б) вбивство;

в) замах на вбивство або вбивство.

8. Хто з цих осіб не може бути потерпілим при посяганні життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)?

а) керівник політичної партії;

б) голова Національного банку України;

в) голова Державного секретаріату України.

9. Топазову замовили вбити Генерального прокурора України. Коли “кіллер” вчиняв вбивство, прокурор вже був зві­льнений з посади. Дайте кримінально-правову оцінку діям винної особи:

а) його дії слід кваліфікувати як посягання на життя держав­ного чи громадського діяча (ст. 112 КК);

б) його дії слід кваліфікувати як замах на життя державного чи громадського діяча (ч. 2 ст. 15 КК, ст. 112 КК);

в) його дії слід кваліфікувати як умисне вбивство особи у зв’язку з виконанням цією особою службового обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК).

10. Що є основним безпосереднім об’єктом при посяганні на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК)?

а) внутрішня безпека держави;

б) нормальна діяльність державних органів;

в) життя державного діяча.

11. Під час передвиборчого мітингу одного з народних де­путатів України громадянин Н. кинув у депутата ніж, чим запо­діяв йому тяжкі тілесні ушкодження. Під час допиту з’ясувалося, що Н. помилився. Він хотів убити свого знайомо­го, що знаходився поруч з депутатом. Кваліфікуйте дії Н.:

а) дії Н. слід кваліфікувати як посягання на життя держав­ного чи громадського діяча (ст. 112 КК);

б) дії Н. слід кваліфікувати як замах на умисне вбивство особи у зв’язку з виконанням цією особою службового обов’язку (ч. 2 ст. 15, п. 8 ч. 2 ст. 115 КК);

в) дії Н. слід кваліфікувати як замах на умисне вбивство (ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК).

12. Які дії не охоплюються об’єктивною стороною диверсії (ст. 113 КК)?

а) зараження вірусом імунодефіциту декількох осіб;

б) радіоактивне забруднення;

в) поширення епідемії холери.

13. З метою ослабити державу Вовк замінував середню школу, в якій повинна була пройти зустріч керівництва районної влади із випускниками. Зустріч була перенесена на інший день. Вовк про це не знав і здійснив вибух. Внаслідок вибуху ніхто не постраждав. Дайте кримінально-правову оцінку діям винної особи:

а) дії Вовка слід кваліфікувати як диверсію (ст. 113 КК);

б) дії Вовка слід кваліфікувати як замах на диверсію (ч. 2 ст. 15 КК, ст. 113 КК);

в) дії Вовка слід кваліфікувати як замах на диверсію (ч. 2 ст. 15 КК, ст. 113 КК) і умисне знищення і пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху (ч. 2 ст. 194 КК).

14. В яких злочинах, передбачених Розділом І “Злочини проти основ національної безпеки України” Особливої частини КК, мета є факультативною ознакою суб'єктивної сторони;

а) диверсія (ст. 113 КК);

б) посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.112КК);

в) шпигунство (ст. 114 КК).

15. В Україні громадянин Ірану збирав відомості, що ста­новлять державну таємницю США. Чи буде він притягнутий до відповідальності за шпигунство (ст. 114 КК)?

а) він буде нести кримінальну відповідальність;

б) він не буде нести кримінальної відповідальності;

в) він буде нести кримінальну відповідальність, якщо немає дипломатичного імунітету.

16. Громадянин Німеччини, перебуваючи в Україні, збирає інформацію для своєї фірми про створення нової станції супутникового зв’язку, яку розробило державне підприємство “Імпульс”. Кваліфікуйте дії особи:

а) він буде притягуватися до кримінальної відповідальності за замах на незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ч. 3 ст. 15, ст. 231 КК);

б) він буде притягуватися до кримінальної відповідальності за шпигунство (ст. 114 КК);

в) він буде притягуватися до кримінальної відповідальності за незаконне збирання з метою використання відомостей, щостановлять комерційну таємницю (ст. 231 КК).

17. Народний депутат України на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке транслювалося в прямому телеефірі, заявив про необхідність об’єднатися з Росією в незалежності від позиції влади. Також він закликав депутатів та населення об’єднатися в боротьбі за цей проект. Дайте кримінально-правову оцінку діям винної особи.

а) його дії слід кваліфікувати як посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинене представником влади (ч. 2 ст. 110 КК);

б) його дії слід кваліфікувати як замах на посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ч. 3 ст. 15 КК, ч. 1 ст. 110 КК);

в) його дії слід кваліфікувати як посягання, спрямоване насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу (ст. 109 КК).

18. Які відомості не можуть бути предметом шпигунства (ст. 114 КК)?

а) інформація у сфері зовнішніх відносин;

б) інформація про аварії на важливих державних об’єктах;

в) інформація у сфері виробництва військового спорядження.

19. 15-річний Петро вчинив декілька злочинів: диверсію (ст. 113 КК), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК), посягання на територіальну цілісність і недо­торканність України (ст. 110). За вчинення якого злочину особу не можна притягнути до кримінальної відповідальності?

а) за диверсію (ст. 113 КК);

б) за посягання на життя державного чи громадського діяча (ст.112 КК);

в) за посягання на територіальну цілісність і недоторкан­ність України (ст. 110 КК).

20. Працівник посольства Канади в Україні повідомив СБУ про факт збирання ним інформації про експорт озброєння на користь США. Чи може бути звільнена особа від кримінальної відповідальності?

а) може, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвер­нене заподіяння шкоди інтересам України;

б) не може;

в) може, якщо в подальшому вона буде працювати на українську розвідку.

Нормативні акти:

Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р.

Про запобігання захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: Закон України від 12 грудня 1991 р. В редакції Закону України від 3 березня 1998 р.

Закон України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” від 16 липня 1999 р.

Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р.

Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1993 р. № 926.

Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності. Затверджений постановою КМ № 221 від 4 квітня 1994 р.

Правила медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та медичного нагляду за ними: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2026.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Затверджена наказом МОЗ № 226 від 25 вересня 2000 р.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності. Інструкція про проведення операції штучного переривання вагітності ранніх строків методом вакуум-аспірації: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 червня 1994 р. № 111.

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень: Затверджені наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 р.

Постанови Пленуму ВСУ:

Постанова ПВС № 1 від 26 квітня 2002 р. “Про судову практику в справах про необхідну оборону”.

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. “Про 䅁удову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.

Постанова ПВС № 15 від 26 грудня 2003 р. “Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень”.

Література:

Борисов В. И., Куц В. Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.

Бородин С. В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 1999. – 356 с.

Бородин С. Еще раз о смертной казни за убийство // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 56 – 64.

Гриневич В. Практичні аспекти відмежування тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, від вбивства через необережність // Юридичний журнал. – 2005. – № 3 (33). – С. 88 – 89.

Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Наукова думка, 1987. – 200 с.

Грищук В. Юридичний аналіз основного складу вбивства за Кримінальним кодексом України // Юридичний вісник. – 2002. – № 4. – С. 99.

Дідківська Н. Співвідношення різновидів умисного вбивства, передбачених пунктами 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України // Прокуратура, людина, держава. – 2005. – № 5 (47). – С. 65.

Дідківська Н. А. Особливості кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення за кримінальним правом деяких зарубіжних держав // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1 (41). – С. 45 – 47.

Дідківська Н. А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (особливості змісту окремих ознак та деякі питання кваліфікації) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 1 (53). – С. 40 – 44.

Дмитриев Ю. А., Шленева Е. В. Право человека в Российской Федерации на осуществление эвтаназии // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 52 – 59.

Довбишук І. До питання про визначення змісту по­няття “серійне вбивство” // Вісник прокуратури. – 2002. – №2. – С. 38 – 40.

Иващенко В. Торговля человеческими органами и тканями: правовые проблеми // Предпринимательство, хозяйство й право. – 1999. – №7. – С. 58 – 59.

Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи та її власності. – К.: Юрінком. – 1996. – С. 5 – 84.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.

Крылова Н. Е. Эвтаназия: уголовно-правовой аспект // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2002. – № 2. – С. 17 – 37.

Крылова Н. Е. Уголовная ответственность за принуждение к донорству органов и тканей человека по законодательству России и Украины // Вестник Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2004. – № 5. – С. 39 – 51.

Кузнєцов В. Чи можна подолати катування кримінально-правовими засобами? // Юридичний вісник України. – 2005. – № 16. – 23 –29 квіт. – С. 15.

Мамчур В. Проблема визначення поняття вбивства в кримінальному праві України // Право України. – 1999 – № 3. – С. 71 – 73.

Мамчур В. Щодо кваліфікації злочинів за п. “в” ст. 93 КК України // Право України. – 2000. – № 8. – С. 69 – 73.

Мельник М., Хавронюк М. Вбивство на замовлен­ня: деякі аспекти кримінологічної характеристики та проб­леми кваліфікації // Право України – 1997. – № 7. – С. 45 – 49.

Мусієнко А. Констатація смерті при вилученні донорських органів і тканин // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8 (26). – С. 96 – 100.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2004. – 1056 c.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. Ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с. – (Нормат. док. та комент.)

Олейников О. Эстетические и правове аспекты эвтаназии // Юридическая практика. – 2001. – № 48 (206), 28 нояб. – С. 11.

Орлеан А. Уголовно-правовая охрана человека до момента его рождения на Украине // Юридическая практика. – 2005. – № 17 (383). – 26 апр. – С. 12 – 13.

Остапенко Л. Відмежування умисного вбивства від завідомого залишення без допомоги матір’ю своєї дитини // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 1. – С. 113 – 118.

Остапенко Л. Правова оцінка причетності до вбивства матір’ю своєї новонародженої дити- ни // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 128 – 131.

Остапенко Л. Питання співучасті у вбивстві матір’ю своєї новонародженої дитини // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 108 – 111.

Пилипчук П., Мельник М. Проблеми кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення // Право України. – 1999. – №2. – С. 31 – 35.

Подольный Н. А. Понятие “аффект” в уголовном праве // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 62 – 67.

Расторопов С. Система преступлений против здоровья человека // Законность. – 2004. – № 10. – С. 46 – 48.

Сапронов О. Про відповідальність за порушення порядку вилучення та використання донорської крові, її компонентів чи препаратів // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 142 – 169.

Сташис В. В., Бажанов М. И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. Монография. – Харьков: Изд-во при Харьковском гос. ун-те изд. объед. “Вища школа”, 1987. – 216 с.

Тегза І., Хиля М. Убивцями бувають і лікарі // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2 (20). – С. 108 – 109.

Шестопалова Л. До питання про причини суїциду // Право України. – 1998. – № 9. – С. 41 – 43.

Ягодинський І. В. Кваліфікація умисних вбивств з корисливих мотивів та розбійних нападів зі смертельними наслідками // Право України – 1996. – № 11. – С. 42 – 44.

Дата добавления: 2014-12-08