Податкова політика та податкова система України

Перш ніж дати визначення поняттю «податкова система» і розглянути основи її побудови, слід звернути увагу на те, що існує пряма залежність між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів, якого вона потребує. При цьому кошти, які централізує держава, можуть формуватись як за допомогою податкового методу, так і за допомогою інших: прямого вилучення доходів у підприємств, що перебувають у державній власності; платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг; емісійного; позикового.

Пряме вилучення доходів підприємств як основний метод формування доходів держави застосовується в умовах домінування державної форми власності. Отримання доходів у вигляді платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг не має значного фіскального значення. Такі платежі є неподатковими і, як правило, мають еквівалентний характер.

За недостатністю коштів, які отримує держава за рахунок вищеназваних доходів, для фінансування видатків можуть використовуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.

Грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком цінних паперів, або в умовах недовіри населення до діючого уряду, який не несе відповідальності за запозичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює обігові кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.

Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі випуску державних позик, розміщення державних цінних паперів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок державних позик не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Але при досягненні державними позиками значного розміру вони можуть впливати на інфляційний процес, а також негативно впливають на обсяги інвестицій.

В умовах існування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.

Податкова система - це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності, а вихідними принципами побудови податкової системи є: · загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового Кодексу України;· рівність усіх платників перед законом, недопущення
будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення
однакового підходу до всіх платників податків незалежно від
соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми
власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; · невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; · презумпція правомірності рішень платника податку в
разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта,
виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи
різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення
на користь як платника податків, так і контролюючого органу; · фіскальна достатність - встановлення податків та
зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості
витрат бюджету з його надходженнями; · соціальна справедливість - установлення податків та
зборів відповідно до платоспроможності платників податків; · економічність оподаткування - становлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; · нейтральність оподаткування - установлення податків та
зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення
конкурентоздатності платника податків; · стабільність - зміни до будь-яких елементів податків
та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до
початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові
правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові
пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; · рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;· єдиний підхід до встановлення податків та зборів -
визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів
податку.
Система оподаткування в Україні представлена таким чином (рис. 12.1).

Податкова система в Україні представлена загальнодержавними та місцевими податками та зборами.

До загальнодержавних належать податки та збори, що установлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що установлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Рис.12.1. Податкова система України

Податкова система в Україні представлена загальнодержавними та місцевими податками та зборами.

До загальнодержавних належать податки та збори, що установлені Податковим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що установлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим,сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного бюджету і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим Кодексом, забороняється.

До місцевих податків належить:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Система оподаткування, прийнята законодавством, — це практичний інструмент перерозподілу доходів потенційних платників податків. Саме діюча система оподаткування дає уяву про повноту використання властивих оподаткуванню функцій, тобто ролі податкової системи. Ця роль залежить від об’єктивних і суб’єктивних факторів (рис.12.2).

В оподаткуванні відбувається зіткнення інтересів держави і платника. Вони по-різному оцінюють роль податків. Тому рівною мірою позитивною для держави і платника роль системи оподаткування бути не може. Особливо полярні інтереси держави і платників в умовах кризи економіки і політики. В періоди кризи представники виконавчої і законодавчої влади повинні особливо слідкувати за станом податкового регулювання і своєчасно проводити коригування як системи оподаткування, так і всіх сфер виробничих відносин.

Роль податків у формуванні доходів бюджету виявляється через співвідношення між сумою податкових надходжень до бюджету, сумою груп податків, згрупованих за певними класифікаційними ознаками, і врешті, сумами окремих податків, з одного боку, і загальною величиною доходів бюджету, з другого. Найбільша питома вага тієї чи іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну роль у формуванні бюджету. На основі аналізу, проведеного в динаміці, у співставних цінах, визначаються значення оподаткування в проведенні стабілізації бюджетної політики та роль податків

у розв’язанні соціальних завдань.

Рис.12.2. Роль системи оподаткування в реалізації соціально-економічної політики держави

Роль податків відображає і співвідношення між окремими податками і групами податків, з одного боку, і загальною сумою податкових надходжень до бюджету, з другого. Порівнянням цих даних визначається, якій групі податків або виду податків у більшій мірі властива роль регулятора доходів бюджету.

Фіскальну роль оподаткування характеризують також дані про: частку виручки, що стягується з підприємств та доходів громадян; суми фінансових санкцій, які надходять до бюджету; витрати держави на утримання податкових служб; відхилення між загальною сумою податків, затвердженою в бюджеті, та їх величиною у звіті про виконання бюджету; розміри податково-бюджетних доходів і соціальних виплат із бюджету (запланованих і фактично виплачених).

Роль податків залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні елементи: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) податкової системи, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальними одиницями.

Запобігання ухиленню від сплати податків може бути досягнуто, по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювала зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків платниками. Слід підкреслити, що для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно поєднувати обидва із названих методів, оскільки при висо­кому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення адміністративної системи контролю за сплатою податків не забезпечує їх задовільного стягнення, в той час як видатки на утримання цієї системи сильно зростають.

Показник еластичності системи доходів бюджету показує, як змінюється обсяг надходжень до бюджету в залежності від зміни обсягу валового внутрішнього продукту (або якогось іншого макроекономічного показника). Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бюджету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, так і інтересам платників, оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги на сплату податків, що не веде до збільшення податкового тягаря в не найкращий для виробників період.

Принцип економічної ефективності в процесі формування податкової системи має неоднозначне трактування. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу і через податкову політику держава втручається у відносини перерозподілу. Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на економічні процеси, незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, остільки вплив насамперед податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Доти, поки доходи, які збирала держава, не займали значної питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був незначним і не привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні питомої ваги податків в обсязі ВВП виникає необхідність стягувати необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводячи до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки. В подальшому дискусії про те, як мінімізувати негативні наслідки оподаткування, переросли в дискусії про те, чи повинна держава використовувати податкову політику як активний регулятор відтворювальних процесів (тобто для досягнення інших цілей крім фіскальних). Обговорення цієї проблеми продовжується і дотепер.

З точки зору проблем соціальної справедливості платниками податків мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до не­прямих податків як до регресивних у соціальному плані. Стягнення непрямих податків на предмети не першої необхідності за високими ставками, споживачами яких є сім’ї з досить високим рівнем доходів, дещо пом’якшує проблему соціальної справедливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов’язаний з доходами, які отримують фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподаткування високих доходів, оскільки з точки зору соціальної справедливості, особи, які мають високий рівень доходів, можуть сплачувати до бюджету більшу у відносному значенні частину доходів, за допомогою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але при досить високій прогресії в оподаткуванні виникають негативні наслідки, такі як втрата платниками стимулів до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків.

Динамічне відновлення економіки України на базі інвестиційно-інноваційної моделі розвитку неможливе без оздоровлення системи державних фінансів, модернізації податкової системи і підвищення ефективності механізмів перерозподілу фінансових ресурсів.

Реформи системи державних фінансів, проведені в Україні у 2010–2011 роках, були наймасштабнішими за останні десять років. Це стосується як реформ щодо системи державних фінансів, так і їх глибини, зокрема в податковій системі відбулися досить серйозні зрушення.

Програма економічних реформ на 2010–2014 роки в частині реформування системи державних фінансів в цілому виконується, проте виконання окремих важливих завдань має формальний характер, деякі завдання все ще не реалізовані, незважаючи на закінчення термінів, відведених на їх виконання, якість виконання завдань залишається низькою, що нівелює їх позитивний ефект.

Реформування бюджетної системи на сьогодні відбувається як на рівні змін принципів її функціонування, які містяться в новій редакції Бюджетного кодексу, так і на рівні окремих елементів та механізмів.

Процес бюджетної децентралізації просувається надто повільно, і в ході бюджетної реформи в цьому напрямі досягнутий незначний прогрес. Окремі законодавчі зміни дещо збільшать обсяги надходжень місцевих бюджетів. Водночас передані місцевим бюджетам джерела все ще не є достатніми для фінансування навіть поточних видатків.

Щодо української податкової системи, то у другій половині минулого десятиліття вона не лише втратила динамізм якісного розвитку, а й продукувала ризики для макроекономічної стабільності.

З метою подолання загрозливих явищ в податковій системі та підвищення ефективності податкової політики Програмою реформ та Національним планом дій на 2012 р. було визначено перелік заходів, спрямованих на реформування податкової системи.

У Програмі реформ зазначається, що податкова реформа здійснюється з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів. На основі визначених пріоритетів у Програмі реформ були поставлені такі стратегічні орієнтири реформи податкової системи:

· побудова цілісної та всеосяжної законодавчої бази з питань оподаткування, гармонізованої з законодавством ЄС;

· зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування і сплату податків;

· підвищення ефективності адміністрування податків;

· встановлення податкової справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України;

· зменшення глибини соціальної нерівності.

Податкова реформа створила певні передумови для реалізації двох головних завдань – збільшення доходів бюджету та стимулювання економічної активності. На сучасному етапі на практиці вдалося досягти позитивних зрушень лише в межах першого завдання. Щодо виконання завдання стимулювання економічної активності, обсяг упроваджених стимулів є недостатнім для того, щоб продукувати позитивні макроекономічні тенденції.

Ключовим моментом було прийняття Податкового кодексу, який покликаний був надати механізми реалізації двох основних завдань, які стоять перед податковою реформою: збільшення податкових надходжень та стимулювання економічної активності. Власне, це ті ключові завдання, які неможливо було вирішити в межах колишнього заплутаного податкового законодавства, і на виконання яких спрямована податкова реформа.

Гострий дефіцит фінансових ресурсів бюджету вимагає підвищення фіскальної ефективності податкової системи. З метою збільшення доходів бюджету в Податковому кодексі запроваджені такі заходи:

· підвищено ставку ренти за видобування газу, нафти та газового конденсату;

· підвищено ставки акцизного податку та розширено групу підакцизних податків;

· підвищено ставку плати за землю;

· розширено базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб (зокрема запроваджено податок на пасивні інвестиційні доходи, включаючи доходи від депозитів та дивідендів).

Названі заходи не створюють відчутного фіскального тиску на бізнес та малозабезпечених громадян, тому є прийнятною альтернативою щодо посилення фіскального тиску на економіку. Крім того, у Кодексі обґрунтовано зроблено акцент на боротьбі з мінімізацією і ухиленням від сплати податків як головному напрямі збільшення доходів бюджету. Це достатньо об’ємний потенційний ресурс податкових надходжень.

Щодо стимулювання економічної активності, то у цьому напрямі необхідно віднести зниження ставок основних податків. У 2014 році ставка ПДВ має знизитися до 17 %, ставка податку на прибуток – до 16 %. У кінцевому підсумку в Україні будуть найнижчі номінальні ставки цих податків у Європі.

Позитивним рішенням для бізнесу також є скорочення кількості податків та зборів. Податковий кодекс України зменшив кількість податків та зборів – замість 29 загальнодержавних та 14 місцевих обов’язкових платежів запроваджено 18 та 5 платежів, відповідно.

До найважливіших заходів у контексті реалізації завдання стимулювання економічної, і передусім інвестиційної, діяльності варто віднести комплекс податкових пільг, які запроваджено Податковим кодексом України.
Крім прийняття Податкового кодексу, на сприятливість фіскального простору здійснили вплив реформи і зміни в інших складових системи державних фінансів. Зокрема, пенсійна реформа містить певні позитивні зрушення у питанні зменшення навантаження на роботодавців, що, безумовно, має покращити сприятливість вітчизняного бізнес-середовища.

Значним прогресивним кроком у питанні покращання фіскального простору стало зменшення кількості податкових платежів, що відображено в Законі України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р., № 2464-VI [3], згідно з яким в Україні запроваджений єдиний соціальний внесок. Він замінив обов’язкові внески на чотири фонди державного соціального страхування.

Окремі важливі складові державних фінансів – фінанси державного корпоративного сектора та сектор державних банків – залишилися осторонь реформ, або зміни в них були більшою мірою „косметичними”. Через це ефективність їх функціонування залишається низькою, а комплекс проблем не було подолано.

Орієнтирами податкової реформи як однієї з найважливіших складових стратегії відновлення зростання на інноваційній основі повинні бути помірне зниження і вирівнювання податкового тягаря (особливо щодо промисловості), посилення ефективності податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат з податкового адміністрування, оптимізація ставок різних податків та їхнє узгодження з європейськими стандартами.

Важливим для податкової системи України є досвід зарубіжних країн, тому необхідно реалізовувати їх раціональні ідеї у своїй системі, але враховуючи при цьому всі негативні і позитивні сторони цих пропозицій.

Отже, Програма економічних реформ на 2010–2014 роки має бути оновлена відповідно до нових ризиків, які актуалізувалися з часу її схвалення і які зумовлені, зокрема, прорахунками, допущеними в ході проведення реформ. Таким чином, податкова реформа створила певні передумови для реалізації двох головних завдань – збільшення доходів бюджету та стимулювання економічної активності. Разом з тим на практиці вдалося досягти незначного прогресу лише в межах першого завдання.

Дата добавления: 2014-12-08