План викладу і засвоєння матеріалу. Розділ 15. Позабюджетні спеціальні фонди · позабюджетні фонди; · єдиний соціальний внесок; · соціальні позабюджетні фонди; · пенсії;

Ключові слова

Розділ 15. ПОЗАБЮДЖЕТНІ СПЕЦІАЛЬНІ ФОНДИ

· позабюджетні фонди;	· єдиний соціальний внесок;
· соціальні позабюджетні фонди;	· пенсії;
· державні цільові фонди;	· соціальна допомога;
· соціальний страховий ризик;	· солідарна система;
· страховий внесок;	· пенсійне страхування;
· тариф страхового внеску;	· накопичувальна система;
· страховий випадок;	· система недержавного пенсійного забезпечення;
· страховий стаж;	· пенсійне забезпечення.

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

· роль цільових фондів соціального страхування в соціальному захисті населення;

· джерела формування соціальних фондів цільового призначення;

· механізм функціонування соціальних фондів цільового призначення;

· види виплат із соціальних фондів цільового призначення.

15.1. Необхідність, зміст і класифікація позабюджетних спеціальних фондів.

15.2. Історія виникнення та розвиток соціальних позабюджетних фондів.

15.3. Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів.

15.4. Недержавні фонди соціального забезпечення.

15.1. Необхідність, зміст і класифікація соціальних позабюджетних фондів

Невід'ємною частиною соціальної політики і діяльності держави є соціальне страхування. Побудоване на принципі солідарності поколінь, соціальне страхування є універсальним джерелом і однією з найважливіших форм матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, нещасного випадку, а також у похилому віці. Воно нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини в різних сферах господарського комплексу країни.

Основні ідеї і перспективи розвитку соціального страхування як форми матеріального забезпечення громадян сформульовано в Концепції соціального забезпечення населення Україні і закріплено в «Основах законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інших законодавчих актах.

Реформування законодавства про соціальне страхування припускає розширення сфери застосування соціального страхування на основі нових принципів. В Україні впроваджується комплексна система соціального страхування (від нещасного випадку на виробництві, у разі безробіття, хвороби, досягнення похилого віку). Цим закладається основа надійного фундаменту соціального захисту населення. Сьогодні соціальне страхування широко застосовується в пенсійному забезпеченні, наданні допомоги у разі тимчасової непрацездатності, професійного захворювання, у разі безробіття, та в інших випадках.

Законодавство передбачає п'ять видів загальнообов'язкового державного соціального страхування:

· пенсійне страхування;

· страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;

· медичне страхування;

· страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності;

· страхування у разі безробіття.

Для здійснення державної соціальної політики та соціального захисту населення необхідні значні фінансові ресурси. Держава передбачає надання соціального захисту населенню за рахунок позабюджетних грошових фондів, які формуються за рахунок сплати страхових внесків, надання бюджетних ресурсів та інших джерел згідно з чинним законодавством України.

Позабюджетні фонди ототожнюють собою економічні відносини з перерозподілу і використання фінансових ресурсів для фінансування певних суспільних потреб, які витрачаються на основі оперативної самостійності.

Позабюджетні фонди створюються для реалізації конкретних цілей, а необхідність їх створення зумовлена об'єктивною потребою перерозподілу фінансових ресурсів для фінансування найважливіших соціальних та інших потреб суспільства, не передбачених у бюджетах. З їх допомогою розв’язуються два основні завдання: забезпечення додатковими засобами пріоритетних сфер економіки і розширення обсягів фінансування соціальних послуг для населення.

Організація функціонування позабюджетних фондів забезпечується державними органами влади - центральними і місцевими. Порядок їх формування і використання регламентується відповідним законодавством.

Метою створення державних цільових фондів є забезпечення фінансування конкретних програм, що виконують державні органи управління. До них, зокрема, належать:

· програми соціального розвитку (пенсійне обслуговування, соціальне страхування, виплата компенсацій та надання пільг, соціальний захист населення тощо);

· створення відповідних умов праці (охорона праці, захист інвалідів);

· стабілізація грошово-кредитної системи (гарантування внесків, захист інвесторів, стабілізація підприємств і установ тощо);

· програми структурної перебудови економіки (конверсія, інноваційна діяльність);

· програми будівництва та експлуатації певних об'єктів (автомобільних доріг загального користування);

· сприяння раціональному використанню природних ресурсів (охорона природного середовища) тощо.

Джерела формування позабюджетних фондів багато в чому зумовлюються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створюються. На різноманітність джерел і їх розмір впливає економічний і фінансовий стан країни на тому або іншому етапі розвитку.

У літературі знаходимо різні класифікації позабюджетних фондів. Найчастіше позабюджетні фонди класифікуються за такими критеріями (рис.15.1).

Рис. 15.1. Класифікація позабюджетних фондів

Найбільш розвинені як закордоном, так і в Україні позабюджетні соціальні фонди.

Позабюджетні соціальні фонди – є формою перерозподілу валового внутрішнього продукту у грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.

Позабюджетні соціальні фонди є не тільки акумуляторами страхових засобів, але і органами, що здійснюють керівництво і управління окремими видами соціального страхування. На відміну від інших видів соціального обслуговування, наприклад, медичного обслуговування, освіти, соціальної допомоги сім'ям з дітьми, які надаються незалежно від трудового внеску працівника, забезпечення за соціальним страхуванням здійснюється з урахуванням участі громадянина в трудовій діяльності і сплати страхових внесків сьогодні або у минулому.

Позабюджетні соціальні фонди мають специфічні риси, що відбивають їх функціональне призначення.

По-перше, через формування і використання позабюджетних соціальних фондів відповідна частина національного доходу перетворюється на особисті доходи, конкретні блага і послуги.

По-друге, у позабюджетних соціальних фондах чітко простежується межа первинного і вторинного розподілу. Первинний розподіл характерний для фази утворення фондів за рахунок спеціальних внесків з доходів підприємств, організацій і працівників. Залучення ж засобів державного бюджету, населення і подальше витрачання фондів соціального страхування на принципах суспільної солідарності належать до перерозподілу доходів.

По-третє, ця сфера фінансових відносин активно регулюється державою. Перелік позабюджетних соціальних фондів, їх призначення, сфера застосування, джерела формування і напрям витрат визначаються державними нормативними актами, дія яких розповсюджується на різні форми власності. Разом з тим функціонування позабюджетних соціальних фондів здійснюється за активної участі соціальних партнерів і громадських організацій: професійних союзів, асоціацій підприємців, жіночих, ветеранських організацій, об'єднань інвалідів, органів суспільного опікування.

По-четверте, позабюджетні соціальні фонди утворюються страховим методом, тобто за рахунок страхових внесків підприємств, організацій і громадян. Фонди формуються на випадокнастання певної події (хвороба, нещасний випадок, втрата роботи тощо), наслідком якої є тимчасова або постійна неучасть людини в трудовому процесі.

По-п'яте, позабюджетні соціальні фонди акумулюють заощадження громадян, підприємств і забезпечують їх часткове інвестування в економіку.

Соціальні позабюджетні фонди є самостійними фінансово-кредитними установами. Основним прибутковим джерелом фондів з 1 січня 2011 року в Україні є єдиний соціальний внесок. Відповідно до Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-V від 08 липня 2010 року єдиний соціальний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку і на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб і членів їх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що діють.

Єдиний внесок не входить в систему оподаткування, а податкове законодавство не регулює порядок його нарахування, розрахунку і сплати.

Єдиний внесок для більшої частини платників встановлюється у відсотках залежно від класів професійного ризику виробництва. Ставка нарахування єдиного соцвнеску коливається від 36,76% бази нарахування єдиного внеску (1-й клас професійного ризику виробництва) до 49,7% (67-й клас ризику виробництва), що відповідає сумі розмірів чинних внесків. Є деякі платники, для яких встановлено спеціальні ставки, серед яких:

· бюджетні установи (36,3%);

· платники, що використовують працю найманих робітників – членів льотних екіпажів повітряних судів цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператори, що виконують спецроботи в польотах (45,96%);

· суб'єкти, що оплачують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (34,7% винагород за таким договором) тощо.

З 1 січня 2011 р. будь-який підприємець - "спрощенець" зобов'язаний платити єдиний соціальні внесок незалежно від ставки єдиного податку. Величина єдиного внеску для підприємцев- "спрощенців" не повинна бути більш максимального розміру бази нарахування єдиного внеску, і не може бути менше за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Дата добавления: 2014-12-08