Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Система кодування




СППР Marketing Expert................................................................. 208

Система IFPS................................................................................... 204

Програмний продукт FIT................................................................. 192

Програмний продукт BEST.............................................................. 191

Продукт ФАРОС................................................................................ 190

Штрихове кодування........................................................................ 29

Система кодування........................................................................... 24

1.2.2.1. Класифікаційне кодування........................................................... 25

1.2.2.2. Реєстраційне кодування................................................................ 27

1.2.3. Класифікатори................................................................................... 28

1.2.5. Моделювання інформації................................................................. 32

1.3. Інформаційні системи. Основні поняття та визначення.................. 33

1.3.1. Поняття інформаційної системи..................................................... 33

1.3.2. Етапи розвитку інформаційних систем......................................... 35

1.3.3. Процеси в інформаційній системі................................................... 36

1.4. Класифікація інформаційних систем по ознаці структурованості задач........................ 39

1.4.1. Поняття структурованості задач.................................................... 39

1.4.2. Типи інформаційних систем, що використовуються для

вирішення частково структурованих задач........................................... 41

1.5. Класифікація інформаційних систем по функціональній ознаці і

рівням управління......................................................................................... 43

1.5.1. Що означає функціональну ознаку................................................ 43

1.5.2. Типи інформаційних систем............................................................ 45

1.6. Інші класифікації інформаційних систем........................................... 53

1.6.1. Класифікація по ступеню автоматизації....................................... 53

1.6.2. Класифікація по характеру використовування інформації....... 54

1.6.3. Класифікація по сфері застосування.............................................. 55

Тема 2. Сучасні підходи до розроблення і впровадження інформаційних систем........................ 57

2.1. Типова структура та склад інформаційних систем........................... 57

2.2. Стадії та етапи розробки АІС............................................................... 60

2.3. Документація на розробку інформаційних систем............................ 66

2.4. Забезпечення функціонування та розвитку АІС на підприємстві.. 76

2.5. Методи і засоби створення інформаційних систем на підприємствах................................................................................................................. 84

2.5.1. Сутність і класифікація методів проектування інформаційних

систем........................................................................................................... 84

2.5.2. Засоби проектування інформаційних систем та їх класифікація........................... 90

Тема 3. Засоби створення і забезпечення автоматизованих інформаційних технологій на підприємствах.............................................. 94

3.1. Автоматизовані інформаційні технології, їх розвиток і класифікація................ 94

3.2. Автоматизоване робоче місце — засіб автоматизації роботи кінцевого користувача на підприємстві.................................................. 102

Тема 4. Еволюція стратегічних моделей управління підприємствами в інформаційних системах. 107

4.1. Системи планування матеріальних ресурсів (MRP)....................... 107

4.2. Системи планування виробничих ресурсів (MRP II)...................... 116

4.3. Системи планування ресурсів підприємства (ERP)........................ 123

4.4. Системи планування ресурсів підприємства, синхронізованого зі споживачами (CSRP).................................................................................. 142

4.5. Розвинуті системи планування (APS)................................................ 149

4.6. Деякі особливості подальшого розвитку.......................................... 154

Тема 5. Автоматизація управління проектами на підприємствах......... 158

5.1. Введення в управління проектами.................................................... 158

5.2. Базові функціональні можливості автоматизованих систем

управління проектами................................................................................ 163

5.2. Загальні характеристики найбільш поширених автоматизованих

систем управління проектами................................................................... 165

Тема 6. Автоматизація процесів бізнес-планування інвестиційних проектів та стратегічного оцінювання бізнесу.......................................... 176

6.1. Загальна характеристика програмних продуктів для бізнес-

планування інвестиційних проектів на підприємствах......................... 176

6.2. Програмні продукти COMFAR та PROPSPIN................................. 178

6.3. Програмні продукти фірми «Альт»................................................... 180

6.4. Програмний комплекс «Інвестор»..................................................... 184

6.5. Програмні продукти «Project Expert»............................................... 185

6.6. Програмні продукти для стратегічної оцінки бізнесу на підприємствах........................... 190

Тема 7. Комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень та їх використання................ 197

7.1. Суть і компоненти СППР.................................................................... 197

7.2. Галузі застосування та приклади використання СППР на підприємствах........... 201

7.2.1. Система «Сімплан»......................................................................... 202

7.2.3. Система підтримки прийняття рішень «Business Navigator 2.0» 205

7.2.5. Виконавчі інформаційні системи (ВІС)....................................... 210

Тема 8. Експертні системи та їх використання......................................... 213

8.1. Організаційні основи експертних систем......................................... 213

8.2. Склад і функції експертних систем.................................................... 218

8.2.1. Економічні експертні системи......................................................... 222

8.2.2. Експертні системи внутрішнього аудиту на підприємстві.......... 226

8.3. Приклади використання експертних систем на підприємствах... 228

Тема 9. Інтегровані інформаційні системи управління підприємствами......... 231

9.1. Загальна характеристика сучасного стану інформаційних систем управління підприємствами... 231

9.1.1. Фінансово-управлінські системи.................................................... 234

9.2. Базова концепція і основні функціональні компоненти інтегрованої інформаційної системи «Галактика»....................................................... 240

9.2.1. Склад і характеристики ІС «Галактика»...................................... 242

9.3. Інформаційна система управління підприємством Miracle V....... 246

9.3.1. Базові принципи побудови............................................................... 246

9.3.2. Основні компоненти інформаційної системи Miracle V.............. 251

Тема 10. Інформаційні системи для транснаціональних корпорацій.... 252

10.1. Особливості інформаційних систем для ТНК................................ 252

10.2. Організаційна побудова корпорацій................................................ 255

10.3. Вимоги до проектування і впровадження інформаційних систем ТНК.................. 261

10.4. Інтегрована інформаційна система для управління ТНК R/3..... 265

10.4.1. Функціональність системи............................................................. 266

10.4.2. Інформаційні підсистеми................................................................ 268

10.4.3. Інструменти розробки..................................................................... 269

Список використаних джерел (дайджест):................................................. 272

Тема 1. Основні поняття і роль інформаційних систем і технологій в управлінні підприємствами

 

1.1. Система управління підприємством

Підприємство — це стабільна формальна соціальна структура, яка використовує ресурси з навколишнього середовища і переробляє їх у продукти своєї діяльності для отримання прибутку. З позиції системного підходу підприємство будь-якого рівня і масштабу необхідно розглядати як велику систему, яка складається із взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів. У якості елементів можуть виступати бригади, машини і механізми, транспортні засоби тощо. Для детального вивчення такої системи необхідно виконати її декомпозицію, тобто поділити на підсистеми. У загальному вигляді підприємство може бути представлено у вигляді наступних підсистем:

− структурні підсистеми (технологічні процеси, структурні підрозділи підприємства тощо);

− функціональні підсистеми (планування, облік, звіт, аналіз діяльності, управління);

− інформаційні підсистеми (комп'ютерні інформаційні системи, класифікатори, бази даних тощо).

Структурні підсистеми відповідають основним областям діяльності підприємства і не залежать від конкретної організаційної побудови служб підприємства. Функціональні підсистеми відображають поділ підприємства у відповідності з основними функціями, які виконуються підрозділами підприємства.

Інформаційні підсистеми відповідають класифікації інформації і її носіїв. Обов’язковою умовою являється, що всі підсистеми взаємопов’язані.

Для забезпечення успішного функціонування підприємства необхідно управляти його матеріальними, фінансовими і інформаційними потоками.

1.1.1. Структура управління організацією

Координація роботи всіх підрозділів організації здійснюється через органи управління різного рівня. Під уп рав л іння м розуміють забезпечення поставленої мети за умови реалізації наступних функцій: організаційної, планової, облікової, аналізу, контрольної, стимулювання. Розглянемо зміст управлінських функцій.

Організаційна функція полягає в розробці організаційної структури і комплексу нормативних документів: штатного розкладу фірми, відділу, лабораторії, групи і т.п. з вказівкою підлеглості, відповідальності, сфери компетенції, має рацію, обов'язків і т.п. Частіше за все це висловлюється в положенні по відділу, лабораторії або посадових інструкціях.

Пла нув ання (планова функція) полягає в розробці і реалізації планів по виконанню поставлених задач. Наприклад, бізнес-план для всієї фірми, план виробництва, план маркетингових досліджень, фінансовий план, план проведення науково-дослідної роботи і т.д. на різні терміни (рік, квартал, місяць, день).

Облікова функція полягає в розробці або використовуванні вже готових форм і методів обліку показників діяльності фірми: бухгалтерський облік, фінансовий облік, управлінський облік і т.п. В загальному випадку облік можна визначити як отримання, реєстрацію, накопичення, обробку і надання інформації про реальні господарські процеси.

Аналіз або аналітична функція зв'язується з вивченням підсумків виконання планів і замовлень, визначенням чинників, що впливають виявленням резервів, вивченням тенденцій розвитку і т.д. Виконується аналіз різними фахівцями залежно від складності і рівня аналізованого об'єкту або процесу. Аналіз результатів господарської діяльності фірми за рік і більш проводять фахівці, а на рівні цеху, відділу — менеджер цього рівня (начальник або його заступник) спільно з фахівцем-економістом.

Контрольна функція частіше за все здійснюється менеджером:

контроль за виконанням планів, витрачанням матеріальних ресурсів, використовуванням фінансових коштів і т.п.

Стимулювання або мотиваційн а функція припускає розробку і застосування різних методів стимулювання праці підлеглих працівників:

• фінансові стимули — зарплата, премія, акції, підвищення на посаді і т.п.;

• психологічні стимули — подяки, грамоти, звання, ступені, дошки шани і т.п.

Останніми роками у сфері управління все активніше стали застосовуватися поняття "ухвалення рішення" і пов'язані з цим поняттям системи, методи, засоби підтримки ухвалення рішень.

Ухв але ння рі шенн я — акт цілеспрямованої дії на об'єкт управління, заснований на аналізі ситуації, визначенні мети, розробці програми досягнення цієї мети.

Структура управління будь-якої організації традиційно ділиться на три рівні: операційний, функціональний і стратегічний.

Рі вн і упр ав лі ння (вид управлінської діяльності) визначаються складністю вирішуваних задачі. Чим складніше задача, тим більше високий рівень управління потрібен для її вирішення. При цьому слід розуміти, що більш простих задач, що вимагають негайного (оперативного) рішення, виникає значно більша кількість, а значить, і рівень управління для них потрібен іншій — більш низький, де ухвалюються рішення оперативно. При управлінні необхідно також враховувати динаміку, реалізації схвалюваного рішення, що дозволяє розглядати управління під кутом тимчасового чинника.

Існує три рівні управління, які співвіднесені з такими чинниками, як ступінь зростання влади, відповідальності, складності вирішуваних задачі, а також динаміка ухвалення рішень по реалізації задач. Це такі як:

Опер ац ійн ий (нижній) рівень управління забезпечує рішення задач і операцій, що багато разів повторюються, і швидке реагування на зміни вхідної поточної інформації. На цьому рівні достатньо великий як об'єм виконуваних операцій, так і динаміка ухвалення управлінських рішень. Цей рівень управління часто називають опер ат ивн им через необхідність швидкого реагування на зміну ситуації. На рівні оперативного (операційного) управління великий об'єм займають облікові задачі.

Приклад. Деякі облікові задачі: облік кількості проданої продукції; облік витрат часу, сировини і матеріалів при виконанні окремих виробничих операцій; облік проведеної продукції; бухгалтерський облік і т.д.

Функц іон а ль ний (т ак тичн ий) рівень управління забезпечує рішення задач, що вимагають попереднього аналізу інформації, підготовленої на першому рівні. На цьому рівні велике значення придбаває така функція управління, як аналіз. Об'єм вирішуваних задачі зменшується, але зростає їх

складність. При цьому не завжди вдається виробити потрібне рішення оперативно, потрібен додатковий час на аналіз, осмислення, збір відсутніх відомостей і т.п. Управління пов'язано з деякою затримкою від моменту надходження інформації до ухвалення рішень і їх реалізації, а також від моменту реалізації рішень до отримання реакції на них.

Приклад. На підставі аналізу статистичних даних по попиту на продукцію, про ціни конкурентів і ін. прогнозується прибуток і розробляється план випуску продукції на найближчий період (тиждень,

місяць, квартал). Результати схвалюваного управлінського рішення виявляються через деякий час.

Стра тегіч ний рівень забезпечує вироблення управлінських рішень, направлених на досягнення довгострокової стратегічної мети організації. Оскільки результати схвалюваного рішення виявляються через довгий час, особливе значення на цьому рівні має така функція управління, як стратегічне планування. Інші функції управління на цьому рівні в даний час розроблені недостатньо повно. Часто стратегічний рівень управління називають ст ратег ічн им або д овго стр ок ов им п лану ва ння м.

Правомірність прийнятого на цьому рівні рішення може бути підтверджений через достатньо тривалий час. Можуть пройти місяці або роки.

Відповідальність за ухвалення управлінських рішень надзвичайно велика і визначається не тільки результатами аналізу з використанням математичного і спеціального апарату, але і професійною інтуїцією менеджерів.

Приклад. На підставі аналізу фінансового стану фірми ухвалюються рішення про збільшення (зменшенні, знятті з продажу) вироблюваної продукції, про залучення додаткових працівників або про їх скорочення.

1.1.2. Персонал організації

Персо на л о рган іза ції — співробітники різного ступеня кваліфікації і рівнів управління — від секретарів, що виконують найпростіші типові операції обробки, до фахівців і менеджерів, що ухвалюють стратегічні рішення.

На верхньому, стратегічному, рівні управління знаходяться менеджери вищої ланки керівництва організації (глава фірми і його заступники). Основна їх задача — стратегічне планування діяльності фірми

на ринку і координація внутрішньофірмової тактики управління;

На середньому, функціональному, рівні — менеджери середньої ланки і фахівці (начальники служб, відділів, цехів, начальник зміни, ділянки, наукові співробітники і т.п.). Основна задача — тактичне управління фірмою при рішенні основних функцій в заданій сфері діяльності;

На нижньому, операційному, рівні — виконавці і менеджери низької ланки (бригадири, інженери,

відповідальні виконавці, майстри, нормувальники, техніки, лаборанти і т.п.). Основна задача — оперативне реагування на зміну ситуації.

На всіх рівнях управління працюють як менеджери, здійснюючі тільки загальні функції, так і менеджери-фахівці, які реалізують функції управління у сфері своєї компетенції.

Приклад. Головний інженер організації (менеджер-фахівець) передав частину своїх функцій менеджерам середнього рівня, наприклад головному енергетику, головному механіку, головному електрику, залишивши за собою загальні функції управління цими службами, не втручаючись в їх діяльність на оперативному рівні.

1.1.3. Інші елементи організації

Стан да ртн і п ро це дур и в організації — точно певні правила виконання завдань в різних ситуаціях. Вони охоплюють всі сторони функціонування організації, починаючи від технологічних операцій по складанню документів на вироблювану продукцію і кінчаючи розбором скарг споживачів.

Субк ул ьт ура будь-якої організації — сукупність уявлень, принципів, типів поведінки. Особливу роль грає важлива її складова — інформаційна культура фахівця. Це також повинне знайти віддзеркалення в інформаційній системі.

Приклад. У фірмі, що надає туристичні послуги, прийнято наступне правило — клієнт обслуговується в порядку черговості. Значить, і інформаційна система повинна обробляти і видавати інформацію, аналізуючи час надходження заявки клієнта.

Існує взаємозалежність між стратегією, правилами, процедурами організації і апаратною, програмною, телекомунікаційною частинами інформаційної системи. Тому дуже важливо на етапі упровадження і проектування інформаційних систем активна участь менеджерів, що визначають круг передбачуваних для вирішення проблем, задач і функцій по своїй наочній області.

Слід помітити також, що інформаційні системи самі по собі доходу не приносять, але можуть сприяти його отриманню. Вони можуть виявитися дорогими і, якщо їх структура і стратегія використовування не була ретельно продумана, навіть даремними. Упровадження інформаційних систем пов'язано з необхідністю автоматизації функцій працівників, а значить, сприяє тому, що їх вивільняється. Можуть також послідувати великі організаційні зміни в структурі фірми, які, якщо не врахований людський чинник і не вибрана правильна соціальна і психологічна політика, часто проходять дуже важко і хворобливо.

1.2. Економічна інформація на підприємствах і засоби її формалізованого опису

Будь-яка діяльність людини базується на інформації.

Інформація (від латин. informatio – роз’яснення, виклад, набір відомостей) – це відомості стосовно осіб, предметів, фактів, подій, явищ і процесів незалежно від форми їх подання.

Для інформації характерними є такі атрибути: матеріальний носій інформації, джерело інформації, отримувач інформації, канал зв’язку між джерелом інформації та отримувачем інформації.

У загальному випадку інформація, що надходить до організації, дозволяє:

• визначати стратегічні, тактичні й оперативні цілі і завдання організації;

• здійснювати контроль за поточним станом організації, її підрозділів і процесів у них;

• ухвалювати обґрунтовані й своєчасні рішення;

• координувати дії підрозділів для досягнення цілей.

Процес насичення виробництва і всіх сфер життя і діяльності людини інформацією називається інформатизацією, а суспільство, в якому забезпечені всі умови для задоволення інформаційних потреб усіх громадян, організацій і держави називається інформаційним суспільством. Громадяни такого суспільства повинні володіти певною інформаційною культурою, тобто умінням працювати з інформацією і використовувати для її отримання, опрацювання і передачі - комп’ютерні інформаційні технології.

Інформація має наступні властивості:

1) інформація достовірна, якщо вона не спотворює істинного стану справ;

2) інформація повна, якщо її достатньо для розуміння і прийняття рішень;

3) інформація чітка й зрозуміла, якщо вона виражена мовою, якою спілкуються ті, для кого вона призначена;

4) цінність, якість інформації — якість інформації характеризують наступні показники: репрезентативність (правильність), змістовність, достатність, доступність, актуальність, своєчасність, точність, достовірність, стійкість.

5) адекватність інформації — це певний рівень відповідності, що створюється за допомогою отриманої інформації образу реального об’єкта, процесу, явища тощо.

Даніце інформація, подана в формалізованому вигляді, прийнятому для опрацювання автоматичними засобами за можливої участі людини.

Оскільки в подальшому мова йтиме про організації, що працюють у сфері економіки, нас передусім цікавить економічна інформація.

Економічна інформація (ЕІ)це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що слугують для управління цими процесами і колективами людей у виробничій і невиробничій сферах.

До характеристик економічної інформації слід віднести:

• великі обсяги;

• багаторазове повторення циклів її отримання і перетворення у встановлені часові періоди (місяць, квартал, рік і т. ін.);

• різноманіття джерел і споживачів;

• значна питома вага рутинних процедур під час її опрацювання.

Економічну інформацію (ЕІ) можна класифікувати за цілою низкою ознак, а саме:

а) за функціями управління:

— планова;

— нормативна;

— облікова;

— аналітична;

б) за відношенням до об’єкта управління:

зовнішня вхідна внутрішня вихідна

в) за моментом виникнення:

— первинна;

— похідна;

г) за сталістю змісту:

— умовно-стала;

— умовно-змінна;

д) за характеризованими сутностями:

— інформація про предмети (деталі, вироби, устаткування);

— інформація про процеси (технологія опрацювання, технологія виготовлення);

е) за елементами структури:

— реквізит;

— показник;

— масив;

— інформаційний потік;

— інформаційна база.

З погляду логіки управління та розміщення інформації на носіях прийнято розрізняти логічну та фізичну структури інформації. Фізична структура визначається типом відповідного носія (папір, магнітна стрічка, магнітний диск, флеш-карта тощо).

Під логічною структурою інформації мають на увазі таку структуру, яка враховує погляд користувача (управління). Наведемо приклад — аналогію з процесу природного спілкування (обміну інформацією) між людьми. Серед елементів та рівнів такого спілкування традиційно виділяють такі: літера → склад → слово → речення → абзац тощо.

В ЕІ подібна логічна структура може бути подана таким чином:

Символ

Реквізит

Показник

Масив

Інформаційний потік

Інформаційна база

 

Під символом розуміють елементарний сигнал інформації, яка не має самостійного значення (літера, цифра, знак).

Реквізит — це найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні і яка відображає кількісну чи якісну характеристику об’єктів, процесів тощо предметної області.

Реквізити-ознаки (R оз) містять якісну характеристику об’єкта і дозволяють ідентифікувати об’єкт із множини різних об’єктів та діляться на групуючі та довідкові.

Реквізити-основи (R ос) містять кількісну характеристику об’єкта, що визначає його стан та діляться на: планові, фактичні, розрахункові, підсумкові.

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад професія), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії (наприклад токар, фрезерувальник, технолог тощо).

У процесі опрацювання інформації реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення, а саме: над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні.

Економічний показник — це інформаційна сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак (R оз) і реквізитів-основ (R ос), достатнім для створення елементарного документа.

Реквізити-основи позначаються великими літерами алфавіту (зазвичай латинського) і слугують основними елементами під час побудови формули;

Реквізити-ознаки групуючі позначаються маленькими літерами і слугують в якості індексів у формулах;

Реквізити-ознаки довідкові у формулі не відображаються і виконують роль довідки.

 

1.2.1. Система класифікації

Під класифікацією розуміють поділ множини об’єктів на частини за їхньою подібністю чи розбіжністю згідно з прийнятими методами. Існують наступні методи класифікації:

ієрархічний;

фасетний;

дескрипторний.

Ієрархічний метод класифікації — це послідовний поділ множини (об’єктів) на підлеглі класифікаційні групування.

Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножини спочатку за певною ознакою (основою поділу) на великі групування, потім кожну з них — на ряд наступних групувань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об’єкт класифікації.

 

Приклад. Створити ієрархічну систему класифікації для інформаційного об'єкту "Факультет", яка дозволить класифікувати інформацію про всіх студентів по наступних класифікаційних ознаках: факультет, на якому він вчиться, віковий склад студентів, стать студента, для жінок — наявність дітей.

Система класифікації матиме наступні рівні:

0-й рівень. Інформаційний об'єкт "Факультет";

1-й рівень. Вибирається класифікаційна ознака — назва факультету, що дозволяє виділити декілька класів з різними назвами факультетів, в яких зберігається інформація про всіх студентів.

2-й рівень. Вибирається класифікаційна ознака — вік, який має три градації: до 20 років, від 20 до 30 років, понад 30 років. По кожному факультету виділяються три вікові підкласи студентів.

3-й рівень. Вибирається класифікаційна ознака — стать. Кожний підклас 2-го рівня розбивається на дві групи. Таким чином, інформація про студентів кожного факультету в кожному віковому підкласі розділяється на дві групи — чоловіків і жінок.

4-й рівень. Вибирається класифікаційна ознака — наявність дітей у жінок: є, ні.

 

 

Створена ієрархічна система класифікації має глибину класифікації, рівну чотирьом.

 

Рис. Приклад ієрархічної системи класифікації для інформаційного об’єкта «Факультет»

Фасетний метод класифікації — це паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування. При цьому множина об’єктів, що характеризується певним набором однакових для всіх об’єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених

ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. Фасетний метод

класифікації є однорівневим, оскільки вхідна множина об’єктів ділиться на

підмножини відповідно до значень ознак окремих фасет (рис. 4).

Фасети

Ф

Ф Ф...Ф... Ф

і

n

Значення

.

фасетів

.. k

 

Рис. 4. Фасетна класифікація

 

Для кожного об'єкта задається конкретне групування фасетів

структурною формулою, в якій відображається порядок їх слідування:

 

 

 

PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com

де Фi – i-й фасет;

n – кількість фасетів.

Приклад. Використаємо дані попереднього прикладу, де показана

побудова ієрархічної системи класифікації. Для зіставлення розробимо

фасетну систему класифікації.

Згрупуємо і представимо у вигляді таблиці всі класифікаційні ознаки

по фасетах:

• фасет назва факультету з п'ятьма назвами факультетів;

• фасет вік з трьома віковими групами;

• фасет стать з двома градаціями;

• фасет діти з двома градаціями.

Структурну формулу будь-якого класу можна представити у вигляді: Кs

= (Факультет, Вік, Пол, Діти).

Привласнюючи конкретні значення кожному фасету, отримаємо

наступні класи:

К1 = (Радіотехнічний факультет, вік до 20 років, жінка, є діти);

К2= (Комерційний факультет, вік від 20 до 30 років, жінка, дітей

немає);

К3 = (Математичний факультет, вік до 20 років, жінка, дітей немає)

і т.д.

Таблиця 2

Назва факультету

Вік

Стать

Діти

Радіотехнічний

До 20 років

Ж

Є

Комерційний

20 — 30 років

Ж

Ні

Математичний

До 20 років

Ж

Ні

 

Дескрипторна система класифікації. Для організації пошуку

інформації, для ведення тезаурусів (словників) ефективно використовується

дескрипторна (описова) система класифікації, мова якої наближається до

природної мови опису інформаційних об'єктів. Особливо широко вона

використовується в бібліотечній системі пошуку.

 

 

PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com

Суть дескрипторного методу класифікації полягає в наступному:

• відбирається сукупність ключових слів або словосполучень, що

описують певну наочну область або сукупність однорідних об'єктів.

Причому серед ключових слів можуть знаходитися синоніми;

• вибрані ключові слова і словосполучення піддаються нормалізації,

тобто з сукупності синонімів вибирається один або декілька

найуживаніших;

• створюється словник дескрипторів, тобто словник ключових слів і

словосполучень, відібраних в результаті процедури нормалізації.

Приклад. Як об'єкт класифікації розглядається успішність студентів.

Ключовими словами можуть бути вибраний: оцінка, іспит, залік, викладач,

студент, семестр, назва предмету. Тут немає синонімів, і тому вказані

ключові слова можна використовувати як словник дескрипторів. Як наочна

область вибирається учбова діяльність у вищому учбовому закладі.

Ключовими словами можуть бути вибраний: студент, навчаний, вчиться,

викладач, вчитель, педагог, лектор, асистент, доцент, професор, колега,

факультет, підрозділ університету, аудиторія, кімната, лекція, практичне

заняття, заняття і т.д. Серед вказаних ключових слів зустрічаються синоніми,

наприклад: студент, навчаний, вчиться; викладач, вчитель, педагог;

факультет, підрозділ університету і т.д. Після нормалізації словник

дескрипторів складатиметься з наступних слів: студент, викладач, лектор,

асистент, доцент, професор, факультет, аудиторія, лекція, практичне заняття і

т.д.

Між дескрипторами встановлюються зв'язки, які дозволяють

розширити область пошуку інформації. Зв'язки можуть бути трьох видів:

синонімічні, які вказують деяку сукупність ключових слів як

синоніми;

родо-видові, що відображають включення деякого класу об'єктів в

більш представницький клас;

 

 

PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com

асоціативні, дескриптори які використовуються для сполучення, що

володіють загальними властивостями.

Приклад. Синонімічний зв'язок: студент — що вчиться — навчаний.

Родо-видовий зв'язок: університет — факультет — кафедра. Асоціативний

зв'язок: студент — іспит — професор — аудиторія.

Система кодування застосовується для заміни назви об'єкту на умовне

позначення (код) в цілях забезпечення зручної і більш ефективної обробки

інформації.

Система кодування — сукупність правил кодового позначення

об'єктів.

Код будується на базі алфавіту, що складається з букв, цифр і інших

символів. Код характеризується:

довжиною — число позицій в коді;

структурою — порядок розташування в коді символів, що

використовуються для позначення класифікаційної ознаки.

Процедура привласнення об'єкту кодового позначення називається

ко дув анн ям. Можна виділити дві групи методів, що використовуються в

системі кодування, які утворюють:

класифікаційну систему кодування, орієнтовану на проведення

попередньої класифікації об'єктів або на основі ієрархічної системи,

або на основі фасетної системи;

реєстраційну систему кодування, що не вимагає попередньої

класифікації об'єктів.

 

 

PDF создан версией pdfFactory Pro для ознакомления www.pdffactory.com

1.2.2.1. Класифікаційне кодування

Класифікаційне кодування застосовується після проведення

класифікації об'єктів. Воно ділиться на послідовне і паралельне кодування.

Послідовне




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-08; Просмотров: 1323; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.254 сек.